ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 345/5398/21

провадження № 61-16920св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Брошнівський професійний лісопромисловий ліцей,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятківського районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2023 року в складі судді Пулика М. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Брошнівського професійного лісопромислового ліцею, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 179 від 05 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи; допустити її до виконання трудових обов`язків на посаді викладача зарубіжної літератури Брошнівського професійного лісопромислового ліцею; та зобов`язати відповідача сплатити на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дня допуску до виконання трудових обов`язків.

Позовні вимоги мотивувала тим, щопрацює на посаді вчителя зарубіжної літератури Брошнівського професійного лісопромислового ліцею. Наказом директора гімназії № 179 від 05 листопада 2021 року її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з підстави відсутності щеплення проти COVID-19. Вважала відсторонення незаконним та таким, що порушує її конституційні права.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рожнятківського районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, у позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсторонення позивача від роботи здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу немає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не надали оцінки доводам її позовної заяви та апеляційної скарги.

Зокрема, не врахували, що в матеріалах справи немає подання посадових або службових осіб Держпродспоживслужби про відсторонення її від роботи, як і немає належних доказів відмови її від обов`язкового профілактичного щеплення. Не з`ясували форми організації її праці, кількості соціальних контактів у неї.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

12 березня 2024 року справа № 345/5398/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 з 30 серпня 1988 року працює на посаді викладача зарубіжної літератури у Брошнівському професійному лісопромисловому ліцеї.

Наказом Брошнівського професійного лісопромислового ліцею № 154 від 24 вересня 2021 року зобов`язано всіх працівників ліцею до 01 жовтня 2021 року надати документ, що підтверджує: отримання повного курсу вакцинації або сертифікат про вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцин чи повним курсом; негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції; одужання особи від зазначеної хвороби.

Позивач з наказом ознайомлена, про що свідчить її підпис на наказі. Однак жодного з цим документів відповідачу не надала.

05 листопада 2021 року директор Брошнівського професійного лісопромислового ліцею видав наказ № 179 «Про відсторонення від роботи викладача ОСОБА_1 », яким позивача відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19.

Наказ виданий на підставі: статті 46 КЗпП, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, пункту 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236.

З 25 лютого 2022 року позивача допущено до роботи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону праці» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). До цього Переліку увійшли, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, пунктами 2, 3 якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Питання правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі цієї Постанови Кабінету Міністрів України № 1236, було на розгляді Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 зробила висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

У цій справі встановлено, що позивач працює на посаді викладача зарубіжної літератури у Брошнівському професійному лісопромисловому ліцеї.

У період тимчасового відсторонення позивача від роботи (з 28 листопада 2021 року по 25 лютого 2022 року) навчання в Брошнівському професійному лісопромисловому ліцеї проводилось за очною формою.

Враховуючи характер виконуваних обов`язків викладача, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто контактувати зі студентами, позивач підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самих дітей.

Відтак, втручання у право позивача на працю у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Установивши, що ОСОБА_1 не надала відповідачу документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або належного документа щодо наявності в неї абсолютних протипоказань до такого щеплення, й доказів протилежного матеріали справи не містять, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що відсторонення позивача від роботи проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, тому правильно відмовив у позові.

Висновки судів узгоджуються з висновками, зробленими Великою Палатою Верхового Суду в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21.

Доводи касаційної скаргине дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів та стосуються переоцінки доказів, щов силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рожнятківського районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов