ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 521/3825/19

провадження № 61-18002св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», яке змінило назву на акціонерне товариство «Сенс Банк», Державний реєстратор комунального підприємства Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергій Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ситніка Володимира Олександровича, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси

від 18 березня 2021 року у складі судді Тополевої Ю. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Сегеди С. М., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк»), яке змінило назву на акціонерне товариство «Сенс Банк», та Державного реєстратора комунального підприємства Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Агенція реєстраційних послуг»

Манюти С. В., після зміни предмета позову в якому просила:

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого право власності на квартиру

АДРЕСА_1 зареєстровано за ПАТ «Альфа Банк»;

- скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого право власності на квартиру

АДРЕСА_1 зареєстровано за ПАТ «Альфа Банк»;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

2. Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2005 року за договором купівлі-продажу вона придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .

3. 08 вересня 2008 року між нею та ВАТ «Сведбанк»укладено кредитний договір № 1501/0908/88-185, відповідно до якого вона отримала в платне користування грошові кошти в розмірі 63 700,00 доларів США строком

до 07 вересня 2018 року.

4. Цього ж дня між нею та ВАТ «Сведбанк»укладено договір іпотеки №1501/0908/88-185-Z-1, відповідно до якого в забезпечення зобов`язань по кредитному договору вона передала банку в іпотеку спірну квартиру.

5. У січні 2019 року на її адресу надійшов лист, який містив інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та ін., відповідно до якої право власності на належну ОСОБА_1 квартиру зареєстровано за АТ «Альфа Банк». Рішення про державну реєстрацію прийнято державним реєстратором Манютою С. В.

6. Зазначала, що державний реєстратор перед вчиненням реєстраційних дій повинен був встановити, чи існують підстави для відмови у задоволенні заяви АТ «Альфа Банк» про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, так як АТ «Альфа Банк» не було надано документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з дня отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

7. Крім того, основне зобов`язання (кредитний договір), виражене в іноземній валюті, тому рішення про проведення державної реєстрації права власності за відповідним застереженням в іпотечному договорі фактично є примусовим стягненням майна без згоди власника та не може відбуватись під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

8. З огляду на вказане вважала рішення державного реєстратора

Манюти С. В. незаконним та таким, що необхідно скасувати із поновленням права власності на спірну квартиру за позивачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року позов задоволено частково.

Скасовано запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44620753, від 14 грудня 2018 року, вчинений державним реєстратором комунального підприємства Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Агенція реєстраційних послуг», Манютою С. В. (номер запису про право власності: 29454554), відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ПАТ «Альфа Банк».

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру.

В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано недотриманням АТ «Альфа Банк» процедури та вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки при здійсненні звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на предмет іпотеки, оскільки ОСОБА_1 не надсилався лист-повідомлення про усунення порушень.

11. Також суд першої інстанції встановив, що спірна квартира має загальну площу 61,7 кв. м, доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 на праві власності іншого нерухомого житлового майна матеріали справи не містять, тому вказана квартира не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ «Альфа Банк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 08 вересня 2008 року № 1501/0908/88-185, укладеного в іноземній валюті.

12. Таким чином, у Державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Альфа Банк».

13. Задовольняючи позов частково, судом враховано, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк», задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у позові відмовлено.

15. Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спірне майно, апеляційний суд виходив з того, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Проте в даному випадку позивачем вимоги про витребування спірного майна не заявлялися.

16. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна, апеляційний суд зазначав, що вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту. Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

17. Апеляційний суд зазначав, що ОСОБА_1 вимог про визнання іпотеки припиненою не заявляла, не спростовувала невиконання нею умов кредитного договору та наявності кредитної заборгованості. Відповідно до умов укладеного позивачкою іпотечного договору, який нею не оспорено ані в цілому, ані в частині, передбачено, зокрема, можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону «Про іпотеку».

18. Таким чином, заявлені ОСОБА_1 вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки.

19. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку про обрання позивачкою неналежного способу захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ситніка В. О., на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.

21. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

22. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора, в іншій постанову апеляційного суду залишити без змін. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора змінити шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини в такій редакції:

«Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44620753, від 14 грудня 2018 року, прийняте державним реєстратором комунального підприємства Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С. В. (номер запису про право власності: 29454554), про державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 ».

24. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі

№ 523/14857/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачами порушено вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року №1127, оскільки банком не надано доказів отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушення та навіть доказів її надсилання на адресу позивачки.

26. Крім того, належна позивачці квартира має загальну площу 61,7 кв. м, в ній зареєстровано місце проживання позивачки, тому вона не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності, оскільки кредит надано в іноземній валюті.

27. Проте апеляційним судом вказані обставини взагалі не спростовані та їм не надана відповідна оцінка.

28. Посилання апеляційного суду в оскаржуваному рішенні на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, є недоречними, оскільки вказані постанови були прийняті Верховним Судом за зовсім іншими обставинами, підставами та предметами позовів, ніж у даній справі.

29. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1501/0908/88-185, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 63 700,00 доларів США строком до 07 вересня 2018 року.

31. 08 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 в забезпечення належного виконання вимог, що випливають з кредитного договору № 1501/0908/88-185 від 08 вересня 2008 року, укладено договір іпотеки № 1501/0908/88-185-Z-1, предметом якого є трикімнатна квартира, загальною площею 61,7 кв. м, житловою площею 45,1 кв. м та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

32. Спірна квартира АДРЕСА_1 на час укладення договору іпотеки належала на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю. Д., зареєстрованого в реєстрі за № 2101.

33. Пунктом 5 іпотечного договору передбачено, що за згодою сторін вартість предмету іпотеки складає 440 947,00 грн.

34. 11 липня 2011 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки № 1501/0908/88-185-Z-1.

35. Відповідно до пункту 4 договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору іпотеки сторони домовились викласти пункт 12.3 договору іпотеки в наступній редакції: «12.3. Згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, викладеним в п. п. 12.3.1. та 12.3.2. цього пункту договору: 12.3.1, Сторони домовились, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі наступного застереження: задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Сторони цього договору дійшли згоди, що правовою підставою для оформлення та реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є зазначене в цьому договорі застереження, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. При цьому, відповідно до абз. 5 підпункту 12.3.1 сторони з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3. цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця.».

36. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 1501/0908/88-185

від 08 вересня 2008 року в розмірі 445 404,62 грн.

37. Із копії вказаного заочного рішення вбачається, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, згідно чого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1501/0908/88-185 від 08 вересня 2008 року на користь АТ «Альфа-Банк». Вказані обставини в ході розгляду справи сторонами не заперечувались.

38. Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 26 січня 2019 року, 14 грудня 2018 року Державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Манютою С. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44620753, відповідно до якого право власності на квартиру загальною площею 61,7 кв. м, житловою площею 45,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за АТ «Альфа Банк».

39. 30 листопада 2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

40. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

41. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

42. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

43. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

44. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

45. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

46. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

47. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

48. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, суд дійшов висновку, що зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

49. Рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності до суду касаційної інстанції не оскаржувалося, а тому в цій частині Верховним Судом відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не перевіряється.

50. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

51. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

52. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

53. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

54. Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування запису/ рішення державного реєстратора, апеляційний суд виходив з того, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту, оскільки такі вимоги не впливають і не можуть вплинути на права позивачки щодо права на предмет іпотеки.

55. Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

56. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

57. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

58. Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

59. Із внесенням змін до цієї норми згідно з Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

60. Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

61. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

62. Після внесення Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

63. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

64. Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 в редакції, яка діяла на час реєстрації права власності на спірну квартиру, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

65. Із наданих представником АТ «Альфа Банк» матеріалів на виконання ухвали суду про витребування копії реєстраційної справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не отримувала повідомлення-вимоги іпотекодержателя про усунення порушень.

66. Судом першої інстанції встановлено, що надані відповідачем матеріали містять копію повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Вказане повідомлення не містить ані дати направлення, ані вихідного номеру. Стороною відповідача не надано на підтвердження направлення повідомлення належним чином засвідченої копії журналу вихідної кореспонденції АТ «Альфа Банк», відповідної квитанції щодо направлення повідомлення адресату, опису вкладення із зазначенням змісту направлення або списку згрупованої кореспонденції.

67. Також суд першої інстанції мотивовано відхилив посилання відповідача на копію листа директора ПП «Експрес Мейл» від 07 листопада 2018 року №181-К, яким останній повідомив ТОВ «ТЕМАПОЛ» про здійснення доставки листа на адресу ОСОБА_1 , вказану у відправленні, та про відмову в його отриманні без пояснень причин, у зв`язку із чим доставити відправлення не вдалося. Вказаний лист не містить зазначення адреси, на яку направлялося повідомлення, і матеріали справи не містять інформації щодо наявних повноважень ТОВ «ТЕМАПОЛ» у направленні відповідного повідомлення.

68. З огляду на вказане вище у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання АТ «Альфа Банк» процедури та вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки при здійсненні звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на предмет іпотеки.

69. Крім того, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

70. Пунктом 4 вказаного Закону передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

71. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

72. Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

73. У справі, яка переглядається, установлено, що квартира

АДРЕСА_1 , яка виступає як забезпечення зобов`язань позивачки за кредитом, наданим їй в іноземній валюті, використовується нею як місце постійного проживання, площа квартира становить 61,7 кв. м, тобто не перевищує 140 кв. м.

74. За викладених обставин обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що на спірну квартиру не може бути звернуто стягнення під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому в державного реєстратора не було підстав для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа Банк».

75. З огляду на вказане вище у сукупності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, який не спростований судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 не надсилався лист-повідомлення про усунення порушень, що свідчить про порушення вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку», а також на спірну квартиру не могло бути звернуто стягнення під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що в свою чергу було безумовними підставами для відмови в реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «Альфа Банк».

76. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 22 березня 2023 року у справі № 523/14857/19 (провадження № 61-12969св21), на яку посилався заявник у касаційній скарзі.

77. Разом з тим, задовольняючи позов та скасовуючи запис про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа Банк», суд першої інстанції не звернув уваги на таке.

78. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

79. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

80. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено в новій редакції.

81. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 вказаного Закону (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

82. За змістом цієї правової норми в чинній редакції, на відміну від положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, на даний час способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

83. Викладене дає підстави для висновку про те, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення оскаржуваних судових рішень в цій справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права вищевказаний Закон не передбачав, тому помилковим є висновок суду першої інстанції про скасування запису про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа Банк».

84. З огляду на викладене та зважаючи на істотну зміну з 16 січня 2020 року матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій справі є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

85. Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20).

86. Звертаючись до суду з позовом у цій справі у березні 2019 року та посилаючись на порушення процедури прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію спірної квартири за банком, позивачка просила суд скасувати як запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, так і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

87. Незважаючи на те, що визнання незаконним та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності не призведе до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, позов містить вимоги, зокрема, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які відповідно до наведених вище правових висновків є ефективним способом захисту.

88. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 725/1333/19 (провадження № 61-11889св22).

89. За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

90. Виходячи з меж доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке підлягає зміні з урахуванням доводів, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Керуючись статтями 400, 413, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ситніка Володимира Олександровича задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 рокув частині вирішення позову про скасування рішення державного реєстратора скасувати, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня

2021 рокув цій частині залишити в силі, змінивши його резолютивну частини.

3. Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року в такій редакції:

«Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44620753, від 14 грудня 2018 року, прийняте державним реєстратором комунального підприємства Руськоіванівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С. В. (номер запису про право власності: 29454554), про державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 ».

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович