ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1233/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані 40 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки, як одинокій матері, за період з 2017 року по 2020 рік включно, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини 13.12.2023;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 40 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки, як одинокій матері, за період з 2017 року по 2020 рік включно, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини 13.12.2023;

- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації у повному розмірі за невикористані 30 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки, як одинокій матері, за період з 2021 року по 2023 рік включно та грошової компенсації за 27 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, з врахуванням пунктів 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100;

- зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію у повному розмірі за невикористані 30 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки, як одинокій матері, за період з 2021 року по 2023 рік включно та грошової компенсації за 27 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, з врахуванням пунктів 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у період з 16.11.2016 по 15.07.2020 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а в період з 16.07.2020 по 13.12.2023 у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2023 №1079-ОС позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військове службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.12.2023 №1087-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.

При звільненні з військової служби позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік (за 27 календарних днів) та грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку (як одинокій матері) за 2021-2023 роки тривалістю 30 календарних днів, про що зазначено у листі відповідача №09/11726-23-Вих від 27.12.2023.

Разом з тим, при звільненні з військової служби відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері за 2017-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (як одинокій матері) за 2017-2020 роки при звільненні протиправною та такою, що порушує її законні права та інтереси.

Крім того, вважає, що при проведенні розрахунку грошової компенсації за 27 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та грошової компенсації додаткової відпустки за 2021-2023 роки тривалістю 30 календарних днів відповідач, мав би застосовувати вимоги п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, яким передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Натомість при звільненні зі служби компенсація за вказані відпустки нарахована та виплачена відповідачем не у повному обсязі - 48598,80 грн, тоді як розмір такої компенсації (за розрахунками позивача) має становити 615234,35 грн.

З урахуванням наведеного позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві на позов від 20.02.2024 заперечив проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Зазначив, що в період з 16.07.2020 по 13.12.2023 позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №419-ос від 16.07.2020 позивача зараховано у списки особового складу військової частини НОМЕР_4 , а наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 13.12.2023 №1087-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення з 13.12.2023.

Відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Згідно із пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

На виконання зазначеної норми, в наказі про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення №1087-ОС від 13.12.2023 було визначено виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері, за 2021, 2022, 2023 роки тривалістю 30 календарних днів та грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 27 календарних днів.

Фінансово-економічним відділом військової частини НОМЕР_1 було здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2021, 2022, 2023 роки тривалістю 30 календарних днів (в сумі 23934,9 грн) та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 27 календарних днів (в сумі 21541,41 грн), всього - 45476,31 грн.

Щодо твердження позивача про виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері за 2021, 2022, 2023 роки та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у неналежному розмірі зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558 грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розрахунок компенсації за невикористані дні основної та щорічної відпусток, проведений відповідачем відповідно до положень Інструкції 558.

Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері за 2017-2020 роки, зазначає, що позивач у спірний період не проходила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, у відповідача відсутні відомості, щодо використання чи невикористання під час проходження служби даної відпустки позивачем, що в сукупності свідчить про відсутність правових підстав, для здійснення нарахування та виплати грошової компенсації такої відпустки за 2017-2020 роки.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.

У поданій до суду 20.02.2024 відповіді на відзив позивач підтримала вимоги заявлені у позовній заяві, просила позов задовольнити. Зазначила, що відповідач не довів правильність розрахунку компенсації за невикористані дні основної та щорічної відпусток на підставі Інструкції №558, яка звужує право особи на грошову компенсацію за невикористану відпустку.

Крім того, відповідач був обізнаний про невикористання позивачем додаткової відпустки за 2017-2020 роки, адже у листі-відповіді № 09/511-24-Вх-5 від 19.01.2024 на адвокатський запит відповідач повідомив, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері за 2017-2020 роки позивачу не виплачувалася. Крім того, позивач надавав лист-відповідь № 09/1257-24 від 19.01.2024 у якому військова частина НОМЕР_2 повідомила, що додаткова відпустка позивачу як одинокій матері у 2017-2020 роках не надавалась.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 16.11.2016 по 15.07.2020 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а в період з 16.07.2020 по 13.12.2023 у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 від 27.12.2016 (а.с. 7 зворот-8).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2023 №1079-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 2 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військове службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.12.2023 №1087-ОС штаб-сержанта, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення з 13.12.2023 (а.с.8 зворот). Вказаним наказом позивачу визначено виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері за 2021, 2022, 2023 роки тривалістю 30 календарних днів та грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 27 календарних днів.

При звільненні з військової служби ОСОБА_1 подано рапорт у якому позивач (серед іншого) просила здійснити нарахування та виплату їй грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері (а.с.10 зворот).

Фінансово-економічним відділом військової частини НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату позивачу в грудні 2023 року грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері за 2021, 2022, 2023 роки тривалістю 30 календарних днів у розмірі 23934,90 грн та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 27 календарних днів у розмірі 21541,41грн, про що зазначено у листі відповідача №09/11726-23-Вих від 27.12.2023 (а.с.11).

Разом з тим, при звільненні з військової служби відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері за 2017-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

На адвокатський запит представника позивача від 12.01.2024 Військова частина НОМЕР_2 листом №09/1257-24 від 19.01.2024 повідомила, що позивачу додаткова відпустка, як одинокій матері у 2017-2020 роках не надавалася, оскільки із настанням в Україні особливого періоду призупинено надання додаткових відпусток військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

На адвокатський запит представника позивача військова частина НОМЕР_1 листом №09/511-24-Вх-5 від 19.01.2024 повідомила, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері за 2017-2020 роки позивачу не виплачувалася, оскільки відповідна заява від неї не надходила.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати їй грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері за 2017-2020 роки при звільненні протиправною, а також виплату у неналежному розмірі грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік (за 27 календарних днів) та за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері за 2021-2023 роки (тривалістю 30 календарних днів), позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відносини щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Вищевказаний Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із статтями 1,9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 4 Закону України від 05.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно зст. 19 Закону № 504/96-ВР, одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Відповідно до ч. 1статті 24 Закону № 504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Одним із спірних питань у даній справі є ненарахування та невиплата позивачу грошової компенсації за невикористані 40 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки (як одинокій матері) за період за 2017-2020 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 чоловіка ОСОБА_2 , є одинокою матір`ю , яка виховує дитину сина ОСОБА_3 , а відтак відповідно до ст. 19 Закону України Про відпустки, набула право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

З листа військової частини НОМЕР_2 (у якій позивач протягом 2017-2020 років проходила військову службу) №09/1257-24 від 19.01.2024 слідує, що позивачу додаткова відпустка (як одинокій матері) у 2017-2020 роках не надавалася, оскільки із настанням в Україні особливого періоду призупинено надання додаткових відпусток військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Оскільки позивачу додаткова відпустка, як одинокій матері у 2017-2020 роках не надавалася, остання набула право на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2017-2020 роки.

Листом №09/511-24-Вх-5 від 19.01.2024 військова частина НОМЕР_1 (з якої позивача було звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення) повідомила, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері за 2017-2020 роки позивачу не виплачувалася, оскільки відповідна заява від неї не надходила.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 подано рапорт у якому позивач, серед іншого, просила здійснити нарахування та виплату їй грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як одинокій матері (а.с.10 зворот).

Абзацами 1 та 2 пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306 (далі Інструкція №558) визначено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України "Про відпустки, як одинокій матері.

Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що при звільненні з військової служби у запас ОСОБА_1 мала право на отримання грошової компенсації за невикористану нею 2017-2020 роках додаткову відпустку, як одинокій матері, передбачену ст. 19 Закону України Про відпустки. При цьому, не нарахування та невиплата ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації додаткової відпустки, як одинокій матері за 2017-2020 роки є, на переконання суду, протиправною бездіяльністю відповідача Військової частини НОМЕР_1 , з огляду на що позовні вимоги в цій частині підставні, обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 30 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки (як одинокій матері) за 2021-2023 роки та грошової компенсації за 27 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, з врахуванням пунктів 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, суд зазначає наступне.

Нарахування та виплата позивачу грошової компенсації за невикористані 30 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки, (як одинокій матері) за 2021-2023 роки та грошової компенсації за 27 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік здійснювалось відповідачем на підставі Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ Українивід 25.06.2018 №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 (далі Інструкція №558).

Інструкція №558 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 558 визначено, що у цій Інструкції термін грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Пунктом 3 розділу І Інструкції №558 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Відповідно до пункту 6 розділу V Інструкції №558 у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Відтак, відповідно до приписів Інструкції №558, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу 13.12.2023 (з урахуванням всіх складових, які отримував позивач). При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.12.2023 №1087-ОС, яким позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення з 13.12.2023, визначено виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері за 2021, 2022, 2023 роки тривалістю 30 календарних днів та грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 27 календарних днів.

Фінансово-економічним відділом військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням приписів Інструкції №558, правомірно здійснено нарахування та виплату позивачу в грудні 2023 року грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері за 2021, 2022, 2023 роки тривалістю 30 календарних днів у розмірі 23934,90 грн та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 27 календарних днів у розмірі 21541,41грн

Суд вважає безпідставним твердження позивача, що при нарахуванні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки, як одинокій матері за 2021-2023 роки та грошової компенсації невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік відповідач мав керуватися пунктами 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, оскільки саме Інструкція №558 затверджена з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України відповідно достатті 9Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,пункту 3постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а отже при нарахуванні компенсації невиплаченої основної та додаткових відпусток відповідач правомірно та підставно керувався вимогами Інструкції №558.

У вказаному контексті суд звертає увагу на ту обставину, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Інструкція №558 прийнята відповідно і на виконання ст. 9 (регулює грошове забезпечення військовослужбоців) вказаного Закону. Окрім того, відповідно до пункту 3 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Враховуючи наведені судом норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 30 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки (як одинокій матері) за 2021-2023 роки та грошової компенсації за 27 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, з врахуванням пунктів 2, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 є необгрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки відповідач правомірно при виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпустки керувався нормами Інструкції №558, яка затверджена саме з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 40 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки, як одинокій матері за 2017-2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини 13 грудня 2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 40 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, передбаченої ст. 19 Закону України Про відпустки, як одинокій матері за 2017-2020 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини 13 грудня 2023 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Р НОМЕР_6 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код, ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук