ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3659/24 Номер провадження 11-кп/814/1527/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем

судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу судді Октябрського районного суду м.Полтава від 10 квітня 2024 року у кримінальному провадженні №12024170430000146, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою продовжено

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Львів, громадянину України, українцю, з середньою освітою, не одруженому, не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому:

-06.07.2001 Тернопільським міським судом за ч. 2 ст.141, ч.2 ст.206, ст.42, ст.44КК України на 1 рік і 6 місяців позбавлення волі;

-03.06.2002 Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст.141, ст.42КК України до 2 років позбавлення волі;Звільнений 03.10.2002 умовно-достроково з невідбутим строком 4 місяці 22 дні;

-23.05.2003 Франківським районним судом м. Львова за ч. 3 ст.185КК України до 3 років позбавлення волі;Звільнений 24.02.2006 умовно-достроково з невідбутим строком 1 місяць 21 день;

-13.03.2007 Галицьким районним судом м. Львова за ч. 2 ст.185КК України до 2років позбавлення волі;Звільнений 12.09.2008 по відбуттю покарання;

-10.03.2009 Сихівським районним судом м. Львова за ч. 2 ст.186КК України до 4років і 6 місяців позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково;

-04.06.2014 Галицьким районним судом м. Львова за ч. 1 ст.187, ч. 2 ст.187, ст.70, ч.1 ст.71КК України до 7 років і 4 місяців позбавлення волі. 21.11.2018 рішенням Машівського районного суду Полтавської області звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 4 місяці 2 дні;

-12.02.2020 Октябрським районним судом м. Полтава за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст.185, ч. 2 ст.185 до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України приєднано покарання за вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 8 місяців;

-16.03.2020 Київським районним судом м. Полтава за ч. 3 ст.15, ч. 2 ст.186 ККУкраїнидо 4 років позбавлення волі. На підставіст. 70 КК Україниостаточно до 4 років 8 місяців позбавлення волі ;

-29.04.2021 Шевченківським районним судом м.Львів за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 8 місяців;

запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2024 року.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Приймаючи рішеннямісцевий судврахував ризиків,передбачених ч.1ст.177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати; тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , дані про особу останнього: раніше неодноразово судимий, в тому числі і за злочини проти власності.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить продовжити йому, раніше визначений розмір застави, що становить 60560 грн.

Вказує, що 13.02.2024 суддею ОСОБА_7 була проголошена ухвала про взяття під варту ОСОБА_6 з одночасним визначенням застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 грн.

Звертає увагу, що прокурор ОСОБА_8 , подаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , не заперечував і щодо продовження раніше визначеного розміру застави, та судом це не було взято до уваги.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.5 ст.394 КПК України зазначені вище ухвали суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 422-1 КПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції.

Розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Зважаючи на те, що учасники не заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі сторін, тому розгляд апеляційної скарги на ухвалу Октябрського районного суду м.Полтава від 10 квітня 2024 року про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, на підставі ч.4 ст. 422-1 КПК України проводиться буз участі сторін кримінального провадження.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

За змістомст. 199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей177,183,197,199та331 КПК України.

Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшисьна те, що ризики,передбачені ч.1ст.177КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.

Також, суд належним чином врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання, у разі визнання його винуватим, до 8 років позбавлення волі.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.

Доводи обвинуваченого, що він має законну дружину, яка перенесла важку операцію та неповнолітню доньку віком 12 років, не спростовують наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.

Разом з тим, при зверненні із клопотанням про продовження строку тримання під вартою до суду (а.с.15-20), прокурор ОСОБА_9 просив про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 терміном на 60 діб із визначенням попередньо визначеної застави, однак місцевий суд, задовольняючи клопотання прокурора, не визначив розмір застави та не обгрунтував своє рішення, яке, в даному випадку, суперечить приписам ч. 3 ст.183КПК Україниз огляду на таке.

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У свою чергу приписами ч. 4 цієї статті Кодексу передбачено право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, розмір застави не визначається.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629 - 631цього Кодексу.

Під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5,260,261,437-442 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів провадження та мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд не встановив жодної із визначених наведеною нормою закону підстав не визначати розмір застави, проте, всупереч наведеним вимогам закону, не продовжив і раніше визначений її розмір.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити попередньо визначений розмір застави- 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде достатнім у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу ОСОБА_6 для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу.

Керуючись статтями 407,422 КПК України,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтава від 10 квітня 2024 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ «Полтавський слідчий ізолятор» строком до 08 червня 2024 року.

Визначити в якості альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_6 заставув розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок рахунок Полтавського апеляційного суду (код отримувача: 42262431, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, IBAN: UA328201720355239002000086573).

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_6 :

1)прибувати до суду за першим викликом;

2)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

3)утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;

4)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч.8,10,11ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Термін діїобов`язків,покладених судомна ОСОБА_6 ,у разівнесення застави,визначити до 08червня 2024року.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4