Справа № 128/3781/23

РІШЕННЯ

Іменем України

10 травня 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсядо судуз вищевказаноюпозовною заявою,яку обґрунтовуєтим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці89років померла ОСОБА_2 .Місцем смерті ОСОБА_2 ємісто Знам?янка,Кропивницького районуКіровоградської області.Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина,до складуякої входитьземельна ділянказагальною площею1,0688га,кадастровий номер0520681000:01:006:0111,що розташованана територіїВінницько-Хутірськоїсільської радиВінницького районуВінницької області,із цільовимпризначенням для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,що належала ОСОБА_2 на правівласності згідноз Державнимактом направо власностіна земельнуділянку серіїЯА №508403,та земельнаділянка загальноюплощею 0,3344га,кадастровий номер0520681000:01:006:0110,що розташованана територіїВінницько-Хутірськоїсільської радиВінницького районуВінницької області,із цільовимпризначенням для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,що належала ОСОБА_2 на правівласності згідноз Державнимактом направо власностіна земельнуділянку серіїЯА №508402.За життя ОСОБА_2 склала заповіт,який 18.03.2008був посвідченийсекретарем Вінницько-Хутірськоїсільської радиВінницького районуВінницької області ОСОБА_3 .Відповідно дозаповіту, ОСОБА_2 зробила такерозпорядження:«належний меніна правівласності житловийбудинок згосподарськими будівлями,який розташованийв АДРЕСА_1 (п?ятдесятп?ять),заповідаю гр. ОСОБА_4 ,належну менізгідно державногоакту направо власностіна земельнуділянку ЯА№508403земельну ділянкуплощею 1,0688га іЯА №508402земельну ділянкуплощею 0,3344га,які розташованіна територіїВінницько-Хутірськоїсільської радиВінницького районуВінницької області,заповідаю гр. ОСОБА_1 ».З покійною ОСОБА_2 він знайомийз 1990року. ОСОБА_2 була одинокою,власної сім`їне малата довгийчас проживалав житловомубудинку,який розташованийв АДРЕСА_1 .Весь часвін допомагавпокійній ОСОБА_2 по господарству,що полягалоу оранціприсадибної ділянки,а такожу виконаннідрібних робітпо домогосподарстві.Зі слів ОСОБА_2 йому буловідомо,що унеї єсестра ОСОБА_4 ,яка проживаєв містіЗнам?янка,Кропивницького районуКіровоградської області.З неювона підтримуваластосунки.Належний земельнийпай врозмірі 1,4032га,що складавсяіз двохземельних ділянокплощею 1,0688га іплощею 0,3344га, ОСОБА_2 запропонувала передатийому вдовгострокову оренду,при цьомужодних натяківвона неробила,що навипадок власноїсмерті склалазаповіт іщо бажаєпісля своєїсмерті,щоб земельніділянки перейшлийому успадок.10.12.2009між ОСОБА_2 та Фермерськимгосподарством « ОСОБА_1 »було укладенодоговір орендиземлі,відповідно доякого ОСОБА_2 передала воренду ФГ« ОСОБА_1 » земельнуділянку площею1,4032га строкомна 49років.Про існуваннязаповіту вінжодним чиномне знав.За життя ОСОБА_2 лише стверджувала,що житловийбудинок,який розташованийна присадибнійземельній ділянців АДРЕСА_1 ,вона заповіласвоїй сестрі ОСОБА_4 .Будь-якихзгадок проте,що воназаповіла належніїй земельніділянки завесь часспілкування із ОСОБА_2 жодної інформаціївін немав.Більш того,у 2016році,враховуючи похилийвік ОСОБА_2 ,її напостійне місцепроживання забраладо себесестра ОСОБА_4 ,а житловийбудинок таземельну ділянкув АДРЕСА_1 ними булопродано.Разом ізтим,протягом 2016-2021років ним,як головоюФермерського господарства« ОСОБА_1 »,здійснювалось пересиланнягрошових коштівза орендуземельних ділянок,що належали ОСОБА_2 .Про те,що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,її сестра ОСОБА_4 його неповідомила.24.02.2022розпочалось повномасштабневторгнення російськоїфедерації,оголошено воєннийстан вУкраїні.Зв`язок ізсестрою покійної ОСОБА_2 був втрачений.В лютому2023року позивачпо справівипадково дізнавсявід працівниківВінницько-Хутірськогостаростинського округу,що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .В подальшомувін зв`язавсяіз ОСОБА_4 ,яка йомуі повідомила,що ОСОБА_2 дійсно померлаі вонапохована вм.Знам?янка.Також віднеї дізнався,що ОСОБА_2 нібито заповілайому земельніділянки,при цьомупоінформувала,що заповітувона вособистих документах ОСОБА_2 не знайшла,а такожпоінформувала,що неюжодних заявпро прийняттяспадщини донотаріуса неподавалось. В свою чергу, позивачем з метою оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 на земельні ділянки 14.03.2023 отримано повторно свідоцтво про смерть, що було необхідною передумовою в отриманні дублікату заповіту. 11.08.2023 за зверненням ОСОБА_1 старостою Вінницько-Хутірського старостинського округу Вінницької міської ради ОСОБА_5 було видано дублікат заповіту. Отже, фактично достеменно про існування заповіту ОСОБА_2 він дізнався лише 11.08.2023. 15.08.2023 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1232/02-31 державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Когутницьким Є.В. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке належить ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Закінчення шестимісячного терміну на подання заяви про прийняття спадщини було 05.04.2022. Подати заяву про намір прийняти спадщину він мав би у встановлені законодавством строки, однак з незалежних від нього причин цього не зробив. Поважними причинами пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини він вважає його необізнаність із наявністю заповіту ОСОБА_2 , про існування якого йому стало відомо лише після отримання дублікату (11.08.2023), а також невчинення нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування, уповноваженою на вчинення нотаріальних дій, виклику спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Відсутність такого повідомлення чи виклику (а відтак необізнаність особи про наявність заповіту) створює для спадкоємця об`єктивні, непереборні та істотні труднощі на прийняття спадщини, а отже, відповідає критерію поважності і, таким чином, є підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини. Незадоволення прохання щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини зумовить перехід права власності на спадкове майно до держави в особі органу місцевого самоврядування, на території якого воно знаходиться. Від спадщини він не відмовлявся, а тому вважає, що його законне право на отримання спадкового майна після смерті ОСОБА_2 є порушеним та невизнаним, і в інший спосіб оформити спадкові права є неможливим. Тому просить визначити йому додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 26.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

11.10.2023 від представника відповідача Вінницької міської ради надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що в обґрунтування пропуску прийняття спадщини позивач зазначає, що не володів інформацією про смерть спадкодавця та існування заповіту. Верховний Суд 30.06.2020 у справі № 431/5782/17 виснував, що необізнаність про смерть заповідача не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Крім того, позивач є орендарем спірних земельних ділянок відповідно до договору оренди землі від 10.12.2009 (який до того ж проживає з орендодавцем в одній місцевості), а тому в силу наявних договірних правовідносин зобов`язаний щороку нараховувати та сплачувати орендну плату за таким договором. Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили, що йому дійсно не було відомо про смерть свого орендодавця ОСОБА_2 в 2021 році. Позивачем не долучено до позовної заяви доказів наявності суб`єктивних, непереробних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини. Посилання позивача лише на те, що він не знав про смерть ОСОБА_2 та про існування заповіту, не є тими причинами, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій з прийняття спадщини. Позивач у справі не надав суду належних і допустимих доказів ні на підтвердження фактичного прийняття спадщини, ні на підтвердження поважності причин пропуску строку для її прийняття. Враховуючи фактичні обставини щодо порушення позивачем встановленої законом процедури прийняття спадщини, а саме: подачі заяви про прийняття спадщини з порушенням шестимісячного строку і відсутності у позивача поважних причин для його пропуску, вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Тому просять у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 21.12.2023 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Саюка Б.О. про виклик свідків; задоволено клопотання представника відповідача Вінницької міської ради про витребування доказів; витребувано з Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; витребувано з Фермерського господарства «Сольський Василь Дмитрович» відомості (бухгалтерські документи) про нарахування орендної плати ОСОБА_2 за період з 2021 року до 2023 року, які обліковуються на позабалансовому рахунку фермерського господарства.

27.12.2023 з Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області надійшла відповідь, якою повідомлено, що відповідно до Спадкового реєстру, спадкоємці померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до нотаріальної контори та приватних нотаріусів по питанню відкриття спадщини не зверталися, спадкова справа не заводилася.

15.01.2024 на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 21.12.2023 головою Фермерського господарства Сольським В. було надано відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2020-2021 роки.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні 18.04.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Саюк О.Б. позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що у 2009 році ОСОБА_2 передала в оренду земельні ділянки на 49 років. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є родичами, не перебували у родинних стосунках. Про існування заповіту ОСОБА_1 не знав, оскільки ОСОБА_2 нічого про це не повідомляла. У 2016 році ОСОБА_2 продала свій будинок і переїхала жити у Кіровоградську область. Перед виїздом з нею було здійснено розрахунок за договором оренди на декілька років наперед. У 2022 році почалася війна, зв`язок з ОСОБА_2 був повністю втрачений. Зі слів ОСОБА_3 , яка працювала секретарем виконкому Вінницько-Хутірської сільської ради, ОСОБА_1 дізнався про наявність заповіту, яким ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 свої земельні ділянки. 11.08.2023 ОСОБА_1 отримав дублікат заповіту і лише з цього часу йому достеменно відомо про наявність заповіту. В подальшому ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса, однак у видачі свідоцтва йому було відмовлено, оскільки він пропустив шестимісячний строк для звернення до нотаріальної контори.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 18.04.2024 позовні вимоги та надані його представником пояснення підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що про смерть ОСОБА_2 та про наявність заповіту йому відомо не було. Коли у 2016 році ОСОБА_2 переїжджала у м. Знам`янка, він платив їй 50000 грн орендної плати за земельні ділянки, це приблизно на 10 років уперед. ОСОБА_2 не була його родичкою, але між ними були хороші відносини.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні 18.04.2024 надала суду показання, що у 2008 році вона працювала секретарем виконкому Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області. ОСОБА_2 знала, оскільки вона часто приходила в сільську раду. ОСОБА_2 була одинокою. Спочатку вона проживала з матір`ю, а потім її матір померла і вона залишилася сама. Дітей у неї не було. ОСОБА_2 прийшла до неї, щоб зробити заповіт та заповісти житловий будинок своїй сестрі, а земельні ділянки ОСОБА_1 . ОСОБА_2 казала, що ОСОБА_1 у неї в оренду взяв пай, казала, що ОСОБА_1 їй допомагає, сплачує орендну плату. Про смерть ОСОБА_2 вона дізналася від людей. У 2023 році вона запитала у ОСОБА_1 , чи оформив він свій пай, однак він повідомив, що про заповіт йому не відомо.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 18.04.2024 суду надала показання, що знала ОСОБА_2 , оскільки вона проживала недалеко. Вона (свідок) працювала в сільській раді, ОСОБА_2 часто туди приходила. ОСОБА_2 була одинока, спочатку вона проживала з чоловіком, після його смерті проживала з матір`ю, а потім матір також померла. Паєм ОСОБА_2 користувався ОСОБА_1 , він завжди возив подарунки ОСОБА_2 . До ОСОБА_1 . ОСОБА_2 дуже гарно відносилася, називала його синочком. Потім ОСОБА_2 поїхала до своєї сестри, а будинок продала. Знає, що свій пай ОСОБА_2 хотіла віддати ОСОБА_1 . Про заповіт вона нічого не знала.

В судове засідання 08.05.2024 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце продовження судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Саюк О.Б. попередньо подав до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі позивача та його представника.

В матеріалах справи наявна заява представника Вінницької міської ради, у якій вона просить провести розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Частиною третьоюстатті 211 ЦПК Українивизначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 08.05.2024 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Знам`янка, Кропивницького району Кіровоградської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.03.2023, виданого повторно (а.с. 11).

Згідно з копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №508403 від 10.01.2006, ОСОБА_2 на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №904 від 26.10.2004 є власником земельної ділянки площею 1,0688 га у межах згідно з планом, земельна ділянка розташована на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 052068100:01:006:0111 (а.с. 12).

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №508402 від 10.01.2006, ОСОБА_2 на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №904 від 26.10.2004 є власником земельної ділянки площею 0,3344 га у межах згідно з планом, земельна ділянка розташована на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення (використання) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 052068100:01:006:0110 (а.с. 13).

Згідно з копією дублікату заповіту від 18.03.2008, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належний їй на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 , заповідає ОСОБА_4 ; належну їй згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку ЯА №50840 земельну ділянку площею 1,06689 і ЯА №508402 земельну ділянку площею 0,3344 га, які розташовані на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, заповідає ОСОБА_1 (а.с. 14).

З копії договору оренди землі від 10.12.2009, укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем Фермерським господарством « ОСОБА_1 », убачається, що орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,4032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області; земельна ділянка належить орендодавцю на підставі державного акту серії ЯА №2508402, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010681000009, та державного акту серії ЯА №2508403, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за №010681000018; договір укладено на 49 років (а.с. 20-24).

Право оренди на земельні ділянки площею 1,0688 га, кадастровий номер 052068100:01:006:0111 та площею 0,3344, кадастровий номер 052068100:01:006:0110 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 43, 44).

Згідно з копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2023 №1232/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке належить ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ОСОБА_1 у встановлений законом строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та не надав належних доказів фактичного прийняття спадщини (а.с. 46).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельні ділянки є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому чинним законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельні ділянки, то спадкоємець також не набуває на них права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відтак, спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем в межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов`язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеною у постанові від 27.03.2019 (справа № 2-1625/1997).

Статтею 1223ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, щоспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першоюстатті 1296 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Таким чином, для оформлення спадкових прав після померлого необхідно звернутися до державної нотаріальної контори за місцем його проживання (реєстрації), оскільки відповідно до частини першої статті 1221ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 28.11.2018 (справа № 494/498/16-ц) зроблено висновок, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд зобов`язаний дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 (справа № 332/1434/15-ц) зазначено, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2021 (справа № 405/7058/19) зазначив, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 року (справа № 642/2539/18-ц), від 26.06.2019 (справа № 565/1145/17), від 28.10.2019 (справа № 761/42165/17), від 06.06.2018 (справа № 315/765/14-ц), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат»,нотаріус абов сільськихнаселених пунктах посадоваособа органумісцевого самоврядування,уповноважена навчинення нотаріальнихдій,отримавши відспадкоємців повідомленняпро відкриттяспадщини,зобов`язана повідомитипро цетих спадкоємців,місце проживанняабо роботияких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.5 цього пункту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Таким чином, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Шестимісячний строк на звернення до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився 05 квітня 2022 року.

Сторона відповідача, помилково вважаючи, що ОСОБА_1 обґрунтовує пропуск прийняття спадщини тим, що не володів інформацією про смерть спадкодавця, посилається на позицію Верховного Суду 30.06.2020 у справі № 431/5782/17, де зазначено, що необізнаність про смерть заповідача не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Однак позивач ОСОБА_1 обгрунтовує позовні вимоги тим, що йому не було відомо про існування заповіту, додатково зазначаючи про те, що про смерть ОСОБА_2 він також не знав, оскільки у 2016 році, враховуючи похилий вік ОСОБА_2 , її на постійне місце проживання забрала до себе сестра ОСОБА_4 та вони проживали в м. Знам`янка, Кропивницького району Кіровоградської області, де ОСОБА_2 померла.

Вказані обставини, а саме: необізнаність ОСОБА_1 про наявність заповіту, яким ОСОБА_2 заповіла йому земельні ділянки площею 1,0688 га та площею 0,3344 га, підтверджуються наявними у справі доказами, а також показаннями свідків, зокрема, свідок ОСОБА_3 , яка посвідчувала заповіт ОСОБА_2 , підтвердила, що про смерть ОСОБА_2 та наявність заповіту ОСОБА_1 дізнався лише у 2023 році.

Гарантоване статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Положеннями статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судузправлюдини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 зазначено, що при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 не є родичем ОСОБА_2 , з 2016 року ОСОБА_2 проживала в м. Знам`янка, Кропивницького району Кіровоградської області, про смерть ОСОБА_2 та про наявність заповіту позивачу ОСОБА_1 стало відомо лише у 2023 році.

Отже, наведена позивачем причина пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважною для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки необізнаність позивача про наявність заповіту призвела до неможливості подати ним заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

За клопотанням позивача суд вважає залишити за останнім судові витрати по справі.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270ЦК для прийняття спадщини.

Суд вважає необхідним надати позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили, вважаючи, що саме такий термін достатній для звернення до нотаріуса з відповідною заявою.

Керуючись ст.ст. 1217, 1220, 1222-1233, 1269-1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 200, 211, 247, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницькоїміської радипро визначеннядодаткового строкудля прийняттяспадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 терміном 2 (два) місяці, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач Вінницька міська рада, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Дата складення повного судового рішення 10.05.2024.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА