"08" травня 2024 р. Справа № 363/934/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Вишгород

суддя Вишгородськогорайонного судуКиївської областіСвєтушкіна Д.А.,заучасті прокурораВишгородської окружноїпрокуратури ПотюменкоЮ.Ю.,особи,що притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 розглянувши адміністративніматеріали,що надійшлиз Управліннястратегічних розслідуваньв Київськійобласті Департаментустратегічних розслідуваньНаціональної поліціїпро притягненнядо адміністративноївідповідальності

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вишгород Київської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.02.2024 року №2430 ОСОБА_1 будучи на посаді головного спеціаліста відділу юридично правової роботи Вишгородської міської ради Київської області, являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», а також обізнаною щодо встановлених заборон та обмежень щодо сумісництва та суміщення виконання функцій місцевого самоврядування з іншими видами діяльності, маючи реальну можливість не допускати визначених ЗУ «Про запобігання корупції» обмежень, порушила вимоги ч.1 ст. 25 ЗУ «Про запобігання корупції» та у період часу з 01.07.2022 року по 17.02.2023 року суміщала посаду головного спеціаліста відділу юридично правової роботи Вишгородської міської ради Київської області з індивідуальною адвокатською діяльністю, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-4 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що вона не приймалась на службу до Вишгородської міської ради в якості посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджується змістом розпорядження №166 від 27.06.2022 року. Відповідно до вищезгаданого розпорядження була прийнята на роботу за сумісництвом на умовах неповного робочого дня (4 години) з понеділка по п`ятницю. Оформлені з нею трудові відносини на підставі розпорядження свідчать про їх унормування положеннями загального трудового законодавства і не віднесення її роботи до служби в органах місцевого самоврядування. Отже вважає, що вона не перебувала на службі в органах місцевого самоврядування і не обіймала відповідної посади, а тому не є суб`єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП. Також зазначила, що матеріали надійшли до суду поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, а тому просила закрити провадження по справі.

Прокурор в судовому засіданні протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-4 КУпАПпідтримала, та просила притягнути останню до адміністративної відповідальності, оскільки нею порушені вимоги антикорупційного законодавства.

Окрім того, з метою повного та всебічного розгляду справи за клопотанням особи, що притягається до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_2 , яка пояснила, що працює головним спеціалістом сектору кадрової роботи Вишгородської міської ради Київської області та займалась оформленням ОСОБА_1 на роботу. Оскільки вони не могли оформити ОСОБА_1 як посадову особу місцевого самоврядування, бо вона є адвокатом, було вирішено прийняти її на роботу за сумісництвом на підставі КЗпП України. При цьому усно було укладено строковий договір, однак через відсутність чіткої кінцевої дати договору в розпорядженні, яким було оформлено трудовий договір з ОСОБА_1 , строк договору вказано не було. Зауважила, що ОСОБА_1 не набула статусу посадової особи місцевого самоврядування, її не приводили до присяги, не встановлювали ранг посадової особи та не зараховували період роботи за договором до стажу роботи в органах місцевого самоврядування. При цьому, через те що ОСОБА_1 не набула статусу посадової особи місцевого самоврядування, питання, чи приймала раніше ОСОБА_1 присягу взагалі не з`ясовувалось, трудову книжку ОСОБА_1 не надавала.

Суддя, заслухавши думку прокурора, пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України на підставі свідоцтва № 4533/10 від 26.05.2011, виданого Київською обласною КДКА ОСОБА_1 є адвокатом.

Розпорядженням міського голови № 166 від 27.06.2022 року керуючись ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до ст. ст. 21, 24, 56, 102-1 КЗпП України, постанови КМУ від 03.04.1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівника державних підприємств, установ, організацій», наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року «Про затвердження положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» - ОСОБА_1 прийнято на посаду головного спеціаліста відділу юридично-правової роботи Вишгородської міської ради з 01 липня 2022 року, за сумісництвом на умовах неповного робочого дня (4 години) з понеділка по п`ятницю, встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад відповідно до штатного розпису з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

Розпорядженням міського голови № 67-к/тр від 17.02.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу юридично-правової роботи Вишгородської міської ради з 17.02.2023 року, за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП.

Як вбачається з листа Ради адвокатів Київської області від 17.05.2023 року на адресу Ради адвокатів Київської області заява від адвоката Приходько І.А. про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю не надходило.

Ч.1 ст. 172-4 КУпАп передбачає відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції»суб`єктами, на яких поширюється дія цьогоЗакону, є посадові особи місцевого самоврядування, до яких відповідно до вимог закону та посадової інструкції відноситься і посада головного спеціаліста відділу юридично-правової роботи Вишгородської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЗУ «Про запобігання корупції»особам, зазначеним упункті 1частини першої статті 3 цього Закону, забороняється окрім іншого займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбаченоКонституцієюабо законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України «будь-яка робота, яка здійснюється «на постійній основі» виключає її поєднання з певними посадами в органах державної влади та місцевого самоврядування, які передбачають роботу на такій же постійній основі ( абз. 14 п. 2 мотивувальної частини рішення від 04. 07. 2002 № 14-рп\2002). Отже, однією із основних ознак служби в органах місцевого самоврядування є її постійність, тобто це має бути служба за основним місцем роботи.

Однак, відповідно до розпорядження № 166 від 27.06.2022 року ОСОБА_1 була прийнята за сумісництвом на умовах неповного робочого дня (4 години) з понеділка по п`ятницю.

Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України сумісництво це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи на іншому підприємстві, в установі, організації або у суб`єкта господарювання фізичної особи.

Умови сумісництва на законодавчому рівні визначені тільки для працівників юридичних осіб, заснованих державою, а отже, у комунальних закладах, установах та підприємствах це визначається відповідним актом органу місцевого самоврядування. Керуються при цьому ст. 21 та 102-1 КЗпП, постановою КМУ від 03.04.1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Крім того, слід врахувати контекст обстановки, що існувала на час прийняття на роботу ОСОБА_3 , а саме повномасштабне військове вторгнення РФ, окупація більшої частини Вишгородського району, який був звільнений від окупантів лише у квітні 2022 року, відсутність більшості працівників на роботі у цей період, та пізніше.

Саме за вказаної обстановки 21.03.2022 року Національне агенство України з питань державної служби на своєму сайті за посиланням https://nads.gov.ua/news/informuyemo-shchodo-mozhlivosti-priznachiti-pracivnika-na-chas-vidsutnosti-vidpustki-posadovih-osib-organiv-miscevogo-samovryaduvannya опублікувало роз`яснення під назвою «Інформуємо щодо можливості призначити працівника на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування». У вказаному роз`ясненні НАДС повідомило, що «...для виконання завдань, передбачених посадовою інструкцією тимчасово відсутнього працівника, сільський, селищний, міський голова, голова районної, районної у місті ради, обласної ради може прийняти рішення про укладення строкового договору (контракту) відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України.

Такий працівник не набуває статусу посадової особи місцевого самоврядування, а відтак, відповідно до положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не приймає Присягу посадової особи місцевого самоврядування, йому не встановлюють ранг посадової особи та не зараховують період роботи за строковим договором (контрактом) до стажу роботи в органах місцевого самоврядування, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років.»

Зазначене роз`яснення також корелюється із положеннями п. 6 Рекомендацій щодо включення до регламентів роботи органів місцевого самоврядування питань проходження служби в органах місцевого самоврядування, затверджених наказом Головдержслужби від 24.12.2008р. № 375, відповідно до якого на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання їх повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом). Особи, прийняті на роботу в органи місцевого самоврядування на умовах контракту не складають Присяги, їм не встановлюється ранг і період роботи за контрактом не зараховується до стажу служби в органах місцевого самоврядування чи державної служби.

Також 24.03.2024 року набув чинності ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до ст.ст. 1, 2 якого цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

У період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

З метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Положення статті 24 КЗпП України встановлюють форму трудового договору - у виді наказу чи розпорядження роботодавця.

Положеннями частини першої статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтями 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі наявності складу адміністративного правопорушення, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Обов`язковими ознаками складу адміністративного правопорушення є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона, а відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Так, об`єктом адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, є суспільні відносини, пов`язані із забороною отримання особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування інших доходів, не пов`язаних зі здійсненням їх владних повноважень; предмет правопорушення дохід від забороненої діяльності, винагорода від роботи за сумісництвом; об`єктивна сторона правопорушення характеризується активними діями щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю, зайняття підприємницькою діяльністю; суб`єкт правопорушення особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції»); суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини (прагнення отримати дохід або винагороду); формальний склад адміністративного правопорушення та вважається закінченим з моменту отримання доходу від діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.

Органом обвинувачення ОСОБА_1 інкримінується зайняття іншою оплачуваною діяльність, а саме - адвокатською, в період роботи у Вишгородській міській раді. Враховуючи, що така діяльність має бути оплачуваною, щоб набути ознак правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, орган обвинувачення одержав відомості з органу податкової служби про її доходи за період з 3 кв. 2021 по 1 кв. 2023р., відповідно до яких вона не одержувала жодних доходів від адвокатської діяльності.

Стороною обвинувачення також не надано доказів, що від адвокатської діяльності за визначений період вона має одержати доходи у майбутньому.

Таким чином, в інкримінованому ОСОБА_1 відсутня одна із його складових ознак - відсутній дохід від адвокатської діяльності як фактичний так і в майбутньому.

Крім того, надана стороною обвинувачення довідка із сайту судової влади України про призначені до слухання судові справи за її участі не підтверджує таку фактичну участь у цих справах. Зазначена інформація із сайту судової влади носить лише інформативний характер про розглядувані судом справи, і інших фактів не підтверджує.

Суб`єктом обвинувачення не доведена наявність суб`єктивної сторони вказаного правопорушення, а саме умисної форми вини, що полягає, зокрема, в прагненні отримати дохід або винагороду від зайняття адвокатської діяльності. Більше того, зібрані стороною обвинувачення докази про відсутність доходу від указаної діяльності спростовують наявність умисної форми вини у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2020 року, справа № 463/1352/16-а, провадження № К/9901/21241/18, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», звертаю увагу, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч.2 ст. 2 ЗУ «Про запобігання корупції» зазначено, що у разі якщо норми цього Закону чи інших актів законодавства у сфері запобігання корупції допускають неоднозначне (множинне) тлумачення норм щодо прав та обов`язків осіб, на яких поширюється дія цього Закону, застосовується найбільш сприятливе для таких осіб тлумачення норми.

За вказаних обставин, враховуючи особливості прийняття ОСОБА_1 на роботу, неузгодженість та невизначеність законодавства щодо регулювання такого оформлення трудових відносин в органах місцевого самоврядування, те що, ОСОБА_1 не приводили до присяги, не встановлювали ранг посадової особи та не зараховували період роботи за договором до стажу роботи в органах місцевого самоврядування, що випливає зі змісту самого розпорядження, а також підтверджується листом Вишгородської міської ради № 02-14/1314 від 31.05.2023 року та поясненням свідка, яка безпосередньо займалась оформленням на роботу ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що Приходько не набула статусу службової особи місцевого самоврядування та не є суб`єктом інкримінованого правопорушення.

При цьому те, що ОСОБА_1 02.01.2004 року вже приймала присягу посадової особи місцевого самоврядування, та у розпорядженні про прийняття її на роботу відсутній строк трудового договору, за встановлених обставин не є визначальними та не спростовують висновків суду.

Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення не підтверджують факти вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, та не доводять наявності в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема відсутність складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення. Керуючись принципом верховенства права і дотримуючись букви закону варто наголосити, що моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади).

Натомість суд не погоджується з твердженням особи, що склала протокол, що моментом виявлення адміністративного правопорушення є дата складання самого протоколу. Складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов`язаного з корупцією є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов`язаного з корупцією(факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення).

Як вбачається з матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення всі докази, які були долучені до протоколу були зібрані органом, посадова особа якого склала відповідний протокол, ще 08 червня 2023 року (другі пояснення ОСОБА_3 ), тож датою виявлення інкримінованого правопорушення є саме 08 червня 2023 року. Натомість ОСОБА_1 виїхала за кордон лише 20.08.2023 року, а протокол надійшов до суду 23 лютого 2024 року. Доказів наявності будь-яких перешкод уповноваженій особі скласти відповідний протокол та вручити його особі до 20.08.2023 року, та будь-яких дій щодо виклику ОСОБА_1 для складання протоколу матеріали справи не містять.

За таких обставин суд приходить до висновку що протокол про адміністративне правопорушення надійшов до суду вже після спливу строків, передбачених ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Однак, ст. 280 КУпАПвстановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАПвказаний Кодекс не містить.

Водночас, зі змісту ч. 1ст. 38 КУпАПвбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.

Тобто, для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбаченихст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП.

У цьому разі законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП).

Отже, оскільки суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-4 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 172-4, 247, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-4 КУпАП закрити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів з дня винесення.

Суддя Д.А. Свєтушкіна