ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 645/1335/23

Номер провадження 22-ц/818/1462/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

02 травня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Березюк А.І.,

представника позивача адвоката Павлова В.І.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року в складі судді Шарка О.П. у справі № 645/1335/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У квітні 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов В`ячеслав Ігорович, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивованийтим,що зберезня 2021року Київськимрайонним судомміста Харковарозглядалася цивільнасправа №953/4887/21за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 ,ФОП ОСОБА_2 про захистправ споживачівта відшкодуванняшкоди.Звернення зпозовом доКиївського районногосуду м. Харкова ОСОБА_1 обґрунтовувала тим,що всічні 2018року воназвернулася доклініки «АРТ-СТОМАТОЛОГІЯ»за наданняммедичної допомогиу формістоматологічних послуг,де лікарем ОСОБА_2 їйнадана неякіснамедична допомога,чим порушеноїї правата інтереси.Рішенням Київськогорайонного судуміста Харковавід 17лютого 2023року узадоволенні позовувідмовлено вповному обсязіз підставнедоведеності самогофакту надання ОСОБА_1 стоматологічнихпослуг,їх неналежноїякості,невідповідності вимогаммедичних стандартівчи того,що вонинадані особоюбез відповідноїкваліфікації, як і недоведеністю того, що здоров`я позивачки внаслідок цього погіршилось. Разом з цим, 27 жовтня 2021 року на інформаційному інтернет-ресурсі «ХарківФорум» за адресою https://www.kharkovforum.com/threads/ posovetujte -xoroshego-vracha-stomatologa-xirurga.5170620/#post-70044076 відповідачем за цим позовом ОСОБА_1 під ніком Valleriya було опубліковано негативний відзив про лікаря-стоматолога ОСОБА_2 , що стало підставою цього позову.

З метою поновлення порушеного права ОСОБА_2 до відповідача 28 листопада 2022 року було направлено вимогу із пропозицією видалити пост ІНФОРМАЦІЯ_1 -stomatologa-xirurga.5170620/#post-70044076, розміщений на інформаційному інтернет-ресурсі «ХарківФорум», а також опублікувати на цьому ж ресурсі спростування викладеної недостовірно інформації.

Листом від26грудня 2022року відповідачка ОСОБА_1 відмовила узадоволені вищезазначеноївимоги посилаючисьна приписист.34Конституції України щодо свободи думки і вираження поглядів, але за змістом листа фактично підтверджує здійснення публікації саме нею, підтримує висловлену в публікації позиції, а також зазначила, що ніколи не зверталася за медичними послугами до стоматологічної клініки «Moskovets dental clinic».

Позивач єфаховим лікарем-стоматологомта здійснюєсвою діяльністьза адресою АДРЕСА_1 як особа-підприємць, зазначаючи власне комерційне найменування як «Moskovets dental clinic». Отже, на думку позивача, у своєму дописі в мережі Інтернет відповідачка закликає не звертатися до «Moskovets dental clinic», хоча ніколи медичних послуг там не отримувала: «... Рекомендую задуматься тем кто решит обратиться к ОСОБА_2 , так как на него сейчас заведено уголовное дело. Кстати, сейчас он работает в стоматологической клинике «Moskovets dental clinic», по адресу ул. Манизера, 6. Так что если будете проходить мимо, проходите мимо... Берегите себя и свое здоровье.». Зазначена ж відповідачкою інформація коментується з певним негативним підтекстом, викладається в образливій формі, негативно характеризує громадянина ОСОБА_2 як ділову людину та лікаря, а також надає неправдиву негативну оцінку його фаховим здібностям та якості надання послуг «Moskovets dental clinic» в цілому, отже завдає шкоди його діловій репутації. Позивач зазначає, що вказані дії вчинені відповідачем зухвало, з особливим цинізмом та демонстрацією неповаги до ОСОБА_2 , а також явно здійснені з метою нав`язування третім особам вигаданої нею позиції, поширення її через мережу Інтернет задля доведення до найбільш широкої аудиторії. Разом з цим, жодних доказів того, що позивачем надавалися відповідачці якійсь послуги та те, що вони були неналежної якості - відсутні.

Твердження відповідачки про те, щостосовно позивача порушено кримінальну справутакож не відповідає дійсності. Намагаючись усіма доступними засобами нашкодити лікарю, відповідач надсилала численні звернення до різноманітних органів та служб, в тому числі звернулася до національної поліції із заявою про злочин. На теперішній час дійсно слідчим відділом ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12021221130001043 від 22 липня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КК України. Проте зазначене кримінальне провадження порушено за фактом звернення особи, а не відносно позивача у цій справі. З липня 2021 року й по теперішній час ОСОБА_2 був допитаний лише у якості свідка та процесуального статусу підозрюваного немає.

Вважає, що дописи ОСОБА_1 є недостовірною інформацієюта такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача.

Посилаючись на вказане, позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, що поширена відповідачем ОСОБА_1 на інформаційному інтернет ресурсі «ХарківФорум», зобов`язати ОСОБА_4 у п`ятиденний строк після набрання судовим рішенням законної сили видалити недостовірну інформацію, спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування спростування недостовірної інформації, стягнути зі ОСОБА_4 на корись ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

23 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заперечення на позов в яких просила позов залишити без задоволення.

Заперечення мотивовані тим, що позивачем надавались їй медичні послуги, що підтверджується копію відповіді від 27 серпня 2020 року, яку було отримано нею як письмову відповідь на її претензію від 14 серпня 2020 року, якою директор клініки - студії «Арт Стоматологія» ОСОБА_3 підтвердила, що ОСОБА_2 здійснював первинний огляд відповідачки, встановлював діагноз, визначав курс лікування, встановлював відповідачці імпланти та інше. 11 травня 2020 року позивач повністю відмовив їй в медичній допомозі яка була такою необхідною для неї тоді, як необхідною є і сьогодні. І їй не зрозуміло, чому доктор, який позиціонує себе як ділову людину та лікаря професіонала, с досвідом та стажем роботи більш 10 років, який так переживає за свої "гідність, честь та репутацію" і який мав можливість надати медичну допомогу хворому, тобто їй, відмовив у цьому без пояснення поважних причин. Зазначає, що ОСОБА_2 є публічною особою, тому є відкритим до суворої критики і пильного нагляду громадськості та межа допустимої критики щодо такої (службової) особи є значно ширшою. Оспорювана інформація не стосується приватного життя позивача, а містить оціночні судження стосовно його медичної діяльності, що підтверджується проявом інтересу до нього та його діяльності з боку громадян. Публічні та службові особи неминуче відкриваються для висвітлення їх вчинків і повинні це усвідомлювати.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширена відповідачем інформація є вираженням суб`єктивної думки та містить у собі оціночні судження щодо надання стоматологічних послуг, якими відповідач не задоволена, що не може бути підставою для застосування цивільно-правової відповідальності з огляду на норми національного та міжнародного права, практику їх застосування. Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, які задоволенню не підлягають, то суд вважає такими, що не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування моральної шкоди.

21 лютого 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов В.І., подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно вважав допис відповідачки оціночним судженням, оскільки в ньому містяться вказівки на факти, тобто події, що на думку відповідачки відбулися та які можна довести існуючими засобами доказування, а отже невірно визначив характер спірної публікації. Зокрема, не надано увагу таким фрагментам допису як «обратившись к этому горе доктору я надеялась получить качественную услугу, а в результате получила, обезображенную челюсть с хроническим воспалением и затяжной депрессией», «фото работы этого КАлечущего хирурга-имплантолога», «эти ошибки обошлись мне очень дорого...» які чітко вказують на певну подію і відношення до неї саме позивача, тобто є явищем об`єктивної дійсності, конкретною життєвою обставиною, яка склалися у певному місці та часі за певних умов. Фрагмент допису відповідачки «рекомендую задуматься тем кто решит обратиться к ОСОБА_2 , так как на него сейчас заведено уголовное дело» також містить вказівку на фактичну обставину - порушення кримінального провадження відносно особи, що теж може бути доведено певними засобами доказування. Разом з цим вищевикладені висловлювання відповідачки формують однозначну негативну думку про позивача як фахового лікаря та закликають необмежене коло осіб до певної дії - «так что если будете проходить мимо, проходите мимо...», спонукаючи їх не звертатися до позивача за медичними послугами. Поширена інформація не відповідає дійсності, оскільки її правдивість не доведена відповідачем належними засобами доказування, зокрема не доведено самого факту надання медичних послуг позивачем відповідачу та не надано доказів існування причинно-наслідкового зв`язку між певною поведінкою позивача та означеними відповідачем негативними наслідками для її здоров`я.

20 березня 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представник позивача адвоката Павлова В..І., який підтримав апеляційну скаргу, відповідачку ОСОБА_1 , яка проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно дочастин 1,2,4,5статті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Устатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 рокута протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Матеріали справи свідчать, що 27 жовтня 2021 року на інформаційному інтернет-ресурсі «ХарківФорум» за адресою https://www.kharkovforum.com/ threads/posovetujte-xoroshego-vracha-stomatologa-xirurga.5170620/#post-70044076 відповідачем за цим позовом ОСОБА_1 під ніком Valleriya було опубліковано допис наступного змісту:

«Я обратилась в клинику «АРТ-стоматология» по адресуул. Ярослава Мудрого 24 за консультацией с последующим лечением. Директором Выборной Светланой Викторовной мне был назначен хирург ОСОБА_2 , о котором я и хочу оставить свой негативный отзыв.

Обратившись к этому горе доктору я надеялась получить качественную услугу, а в результате получила, обезображенную челюсть с хроническим воспалением и затяжной депрессией.

Так как увиденное воспринимается лучше, чем услышанное, прилагаю фото работы этого КАлечущего хирурга-имплантолога. На фото вы можете увидеть ишимею мягких тканей (отмирание десны), скол на постоянной конструкции и то как моя десна выглядит на данный момент.

Эти ошибки обошлись мне очень дорого, и дело даже не столько в стоимости лечения, как в моем здоровье, внешнем виде моих зубов и внутреннем комфорте.

Рекомендую задуматься тем кто решит обратиться к ОСОБА_2 , так как на него сейчас заведено уголовное дело. Кстати, сейчас он работает в стоматологической клинике «Moskovets dental clinic», по адресу ул. Манизера 6.

Так что если будете проходить мимо, проходите мимо...

Берегите себя и свое здоровье.» (а.с. 23).

Рішенням Київськогорайонного судум.Харкова від17лютого 2023року усправі №953/4887/21у задоволенніпозову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування шкоди відмовлено (а.с. 17, 24-34).

28 листопада 2022 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлов В.І. було направлено ОСОБА_1 вимогу із пропозицією видалити пост ІНФОРМАЦІЯ_1 -stomatologa- xirurga.5170620/#post-70044076, розміщений на інформаційному інтернет-ресурсі «ХарківФорум», а також опублікувати на цьому ж ресурсі спростування викладеної недостовірно інформації (а.с 14-16).

Листом від 26 грудня 2022 року ОСОБА_1 відмовила у задоволені вищезазначеної вимоги посилаючись на приписи статтю 34 Конституції України щодо свободи думки і вираження поглядів (а.с. 12-13).

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

В частині 1 статті 16 ЦК України вказано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права чи інтересу.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 Цивільного кодексу України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Частинами 1, 3, 4 статті 269 ЦК України, передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом, особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою, особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Відповідно до положень Конституції України, частини 1 статті 270 ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Згідно статті 271 ЦК України, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

В частини 1 статті 277 ЦК України вказано, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За правилами частини 4 статті 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до положень статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно статті 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За змістом частини 1 статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

У рішенні Європейського суду (ЄСПЛ) у справі «Lingens v. Austria» міжнародний суд виснував, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 р. (ЄКПЛ). У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

З огляду на статтю 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №203/360/20, від 01 лютого 2018 року у справі № 757/33799/15-ц, а також постанові Верховного Судом України від 29 листопада 2017 року у справі № 6-639цс17.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Крім того, колегія суддів враховує й те, що особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до п.2 ст.10 конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року ).

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки висловлювання, застосовані у спірній публікації, є оціночними судженнями, суб`єктивною думкою ОСОБА_1 , яка не містить фактів, висловлених у категоричній формі або висловлювань, що можуть тлумачитися як факти, у відповідності до закону вони не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Публікація містить особисту суб`єктивну оцінку реальних подій, висловлену у формі оціночних суджень, критичних зауважень, припущень, а тому не є недостовірною інформацією, що відповідно до статті 277 ЦК України підлягає спростуванню, а тому заявлені позовні вимоги є недоведені належними та допустимими доказами.

Окрім того, оскільки позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтована саме неправомірністю поширення недостовірної інформації, тобто є похідною від вказаних вище позовних вимог, та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що оспорювана інформація не є оціночними судженнями, а містить прямі вказівки на факти, то вони є необґрунтованими.

Так, хоча поширена відповідачем інформація є різкою і містить елементи провокативного характеру, проте її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, адже вона стосується оцінки дій позивача і не містить ствердження про порушення ОСОБА_2 законодавства чи моральних принципів.

Сама побудова конструкції висловлювань свідчить про те, що зазначена інформація є власною думкою, оціночним судженням, оскільки ОСОБА_1 висловила лише особисті переконання та погляди щодо поведінки позивача.

При цьому будь-яких доказів про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та ухвалення обвинувального вироку щодо нього за вчинення злочину, матеріали справи не містять, а сторонами надано не було.

Отже, оспорювана інформація відносно позивача у публікаціях мережі Інтернет на сторінці «ХарківФорум» є оціночними судженнями, позаяк відображає власні думки ОСОБА_1 . Тому є необґрунтованими доводи про порушення особистих немайнових прав позивача (приниження честі, гідності, ділової репутації) та не підлягають судовому захисту відповідні вимоги про це. З огляду на наведене не можуть бути задоволеними і решта позовних вимог, оскільки є похідними від основної.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц звернула увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тому судом першої інстанції правильно визначено, які правовідносини випливають зі встановлених обставин, а також яка правова норма регулює ці правовідносини та які правові висновки Верховного Суду слід застосувати.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SeryavinandOthers v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст.367,368,374, 375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 травня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина