П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

справа № 676/4040/20

провадження № 51-7883км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240070001407, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не має судимостей,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 369 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. 04 листопада 2021 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області визнав невинуватим та виправдав ОСОБА_8 :

- за ч. 2 ст. 185 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведенням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

- за ч. 3 ст. 369 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведенням, що в діянні ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення.

2. 25 жовтня 2023 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу прокурора задовольнив, виправдувальний вирок скасував та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_8 визнав винуватим і засудив:

- за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці та звільнив ОСОБА_8 від покарання на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності;

- за ч. 3 ст. 369 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, крім житла.

Апеляційний суд визнав встановленим, що 09 вересня 2019 року близько13:00 ОСОБА_8 , знаходячись біля банкомату АТ КБ «Приватбанк» САНМ7794, що на проспекті Грушевського, 25 у м. Кам`янець-Подільську, скориставшись послугою зняття готівки без картки, знаючи пін-код та використовуючи додаток «Приват24», закріплений за платіжною карткою НОМЕР_1 , таємно викрав 4000 грн з банківського рахунку потерпілої ОСОБА_9 .

Крім того, 14 травня 2020 року близько 18:50 ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що він є потенційним підозрюваним у кримінальному провадженні № 12019240070001407 від 30 грудня 2019 року за ч. 1 ст. 185 КК, біля Кам`янець-Подільського відділу поліції ГУНП у Хмельницькій області, запропонував слідчому ОСОБА_10 - службовій особі, яка займає відповідальне становище і який проводив досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, надати 5000 грн як неправомірну вигоду за непритягнення до кримінальної відповідальності та закриття зазначеного кримінального провадження. Того ж дня слідчий СВ Кам`янець-Подільського ВП ГУНП у Хмельницькій області ОСОБА_10 , діючи відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», письмово повідомив про вказаний факт свого начальника.

15 травня 2020 року близько 18:33 ОСОБА_8 у службовому кабінеті № 17 згаданого відділу поліції надав ОСОБА_10 4000 грн неправомірної вигоди, поклавши на робочий стіл останнього паперовий згорток з грошима, за вчинення слідчим зазначених дій в інтересах ОСОБА_8 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

3. У касаційній скарзі захисник заявив вимогу про скасування обвинувального вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_8 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

4. На обґрунтування своєї вимоги зазначає таке:

4.1. фотознімки з банкомату та виписка про рух коштів на відкритому в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_9 картковому рахунку № НОМЕР_1 , надані потерпілою стороні обвинувачення, є недопустимими доказами, оскільки отримані без відповідної ухвали слідчого судді;

4.2. задовольняючи клопотання прокурора про витребування інформації з АТ КБ «Приватбанк», апеляційний суд порушив вимоги статей 22, 26 КПК, не постановив відповідну ухвалу, а одержавши інформацію, не ознайомив з нею сторону захисту;

4.3. матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) є недопустимими доказами, оскільки у відповідних процесуальних документах неправильно зазначено по-батькові ОСОБА_8 , що свідчить про те, що ці документи стосуються іншої особи; ухвала слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 15 травня 2020 року постановлена без огляду матеріалів кримінального провадження;

4.4. зазначені прокурором вимоги в постанові про проведення контролю за вчиненням злочину не відповідають положенням ч. 6 ст. 246 КПК, а його доручення про проведення НСРД прийнято з порушеннями процесуального закону та відповідної Інструкції про організацію проведення НСРД;

4.5. протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки слідчу дію проведено з порушенням права ОСОБА_8 на захист (за відсутності захисника) та без ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення огляду в службовому кабінеті слідчого ОСОБА_10 ;

4.6. правоохоронні органи спровокували вчинення злочину.

Позиції учасників судового провадження

5. Захисник підтримав доводи касаційної скарги.

6. Представник потерпілої заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.

7. Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 має бути залишений без зміни.

Мотиви Суду

8. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

9. За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

10. У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із вироком апеляційного суду та вважаючи, що ОСОБА_8 засуджено необґрунтовано, крім іншого, посилаючись на суперечливість та недостовірність показань потерпілої, свідків, заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження.

11. У зв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).

12. Таким чином, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наведені вимоги закону, не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.

13. Водночас, перевіряючи оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_8 , з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів уважає, що апеляційний суд відповідно до вимог

ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.

Епізод таємного викрадення грошей у потерпілої ОСОБА_9 .

14. У цій частині апеляційний суд поклав в основу обвинувального вироку, зокрема, показання потерпілої щодо обставин вчинення ОСОБА_8 крадіжки коштів з її карткового рахунку; виписку по картці № НОМЕР_1 та фотознімки з банкомату із зображенням ОСОБА_8 , які отримані потерпілою в АТ КБ «Приватбанк»; дані протоколів тимчасового доступу до речей і документів та огляду речового доказу, згідно з якими на наданому банком DVD-R диску міститься інформація щодо здійснення банківських операцій по картковому рахунку ОСОБА_9 , у тому числі по зняттю готівки без банківської картки 09 вересня 2019 року на суму 4000 грн у банкоматі на проспекті Грушевського, 25 у м. Кам`янець-Подільську; лист АТ КБ «Приватбанк» з інформацією про те, що номери банкомату (облікового мерчанту), які зазначені у виписці з карткового рахунку ОСОБА_9 та на фотознімках із зображенням ОСОБА_8 належать одному і тому ж банкомату.

15. Показання потерпілої та письмові докази, на які суд апеляційної інстанції послався у вироку і яким надав оцінку як окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, свідчать про обґрунтованість висновків про те, що за обставин цієї справи, саме ОСОБА_8 в зазначені у вироку день, час та місці, скориставшись банківською карткою ОСОБА_9 , вчинив крадіжку грошових коштів останньої.

16. Дії ОСОБА_8 за цим епізодом за ч. 1 ст. 185 КК кваліфіковані правильно, а у зв`язку із закінченням строків давності, засудженого правильно звільнено від покарання на підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.

Щодо доводу про недопустимість як доказів документів АТ КБ «Приватбанк», наданих потерпілою

17. Як убачається з матеріалів справи, на досудовому розслідуванні потерпіла ОСОБА_9 на підтвердження викрадення ОСОБА_8 її грошей, надала слідчому одержані нею в АТ КБ «Приватбанк» фотознімки, на яких зафіксовано засудженого біля банкомату 09 вересня 2019 року о 10:19:21, 12:59:37 та 13:00:02 і виписку за її картковим рахунком № НОМЕР_1 про зняття, зокрема, 09 вересня 2019 року готівки на суму 3000 грн та 1000 грн без картки в банкоматі на проспекті

АДРЕСА_2 . Визнаючи ці докази допустимими, апеляційний суд правильно послався на те, що такі дії ОСОБА_9 узгоджуються з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК стосовно права потерпілої у кримінальному провадженні під час досудового розслідування подавати слідчому докази, а також ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» стосовно права ОСОБА_9 , як клієнта банку, отримувати певну інформацію щодо власного банківського рахунку.

19. Окрім того, з метою перевірки наданих потерпілою відомостей, слідчий на підставі ухвали слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2020 року отримав інформацію з АТ КБ «Приватбанк», яка узгоджується з наданою потерпілою ОСОБА_9 .

20. Отже твердження сторони захисту про те, що фотознімки з банкомату та виписка про рух коштів на відкритому в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_9 картковому рахунку є недопустимими доказами, позбавлені підстав.

Щодо доводу про порушення апеляційним судом вимог статей 22, 26 КПК

21. На думку захисника, апеляційний суд порушив положення згаданих приписів процесуального закону, оскільки без ухвали суду задовольнив клопотання прокурора про витребування з банку відомостей по картковому рахунку потерпілої, і у такий спосіб перейняв на себе функцію обвинувачення, а отримавши інформацію, не ознайомив з нею сторону захисту.

22. У зв`язку з цим колегія суддів звертає увагу на те, що принцип змагальності передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК; сторони мають рівні права на реалізацію процесуальних прав, зокрема, на подання до суду відповідних клопотань. У свою чергу суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ст. 22 КПК). Відповідно до принципу диспозитивності сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених процесуальним законом (ст. 26 КПК).

23. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор, обстоюючи свою правову позицію та скориставшись наданим йому процесуальним правом, заявив клопотання про витребування з АТ КБ «Приватбанк» додаткової інформації. Таке клопотання прокурора було обумовлено тим, що ухвала слідчого судді від 22 січня 2020 року не була виконана в повному обсязі та наявністю різних номерів банкомату (облікового мерчанту) на виписках з карткового рахунку ОСОБА_9 та фотознімках з банкомату із зображенням ОСОБА_8 .

24. Діючи відповідно до положень ст. 22 КПК, апеляційний суд задовольнив клопотання сторони обвинувачення, про що постановив відповідні ухвали від 09 серпня 2022 року та 15 березня 2023 року. Із наданою АТ КБ «Приватбанк» інформацією сторони були ознайомлені в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а відповідям банку апеляційний суд надав оцінку в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами.

25. Таким чином порушень приписів статей 22, 26 КПК з боку апеляційного суду не допущено, тому колегія суддів відхиляє цей довід захисника.

Епізод пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище

26. У цій частині обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 обґрунтований, зокрема, показаннями свідка - слідчого ОСОБА_10 про те, що засуджений спочатку запропонував, а потім надав йому неправомірну вигоду за непритягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ст. 185 КК; даними протоколів, складених за результатами НСРД - аудіо-, відео фіксації, контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, якими зафіксовано факт надання ОСОБА_8 . слідчому ОСОБА_10 неправомірної вигоди в службовому кабінеті останнього; даними протоколу огляду місця події від 15 травня 2020 року - службового кабінету, де на робочому столі ОСОБА_10 було виявлено паперовий згорток, в якому знаходились чотири купюри номіналом по 1000 грн, іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.

27. Отже, в колегії суддів не викликає сумніву висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_8 , будучи обізнаним про наявність в провадженні слідчого ОСОБА_10 кримінального провадження за заявою ОСОБА_9 за ст. 185 КК, спочатку запропонував, а потім й надав слідчому ОСОБА_10 4000 грн як неправомірну вигоду за непритягнення його до кримінальної відповідальності та закриття зазначеного кримінального провадження.

28. Дії ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 369 КК кваліфіковані правильно, а покарання йому за цим законом призначено відповідно до вимог статей 65, 50 КК.

Щодо доводу про недопустимість як доказів матеріалів НСРД

29. Сторона захисту вважає недопустимими ці докази сторони обвинувачення з огляду на те, що у відповідних процесуальних документах неправильно зазначено по-батькові ОСОБА_8 - замість « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 », а ухвала слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 15 травня 2020 року постановлена без огляду матеріалів кримінального провадження.

30. Проте такі доводи захисника колегія суддів вважає безпідставними.

31. Надаючи оцінку матеріалам НСРД, апеляційний суд правильно послався на те, що документи, які стали правовою підставою для проведення НСРД (постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, доручення прокурора на проведення цієї слідчої дії, клопотання слідчого ОСОБА_13 слідчому судді, ухвала Хмельницького апеляційного суду від 15 травня 2020 року, доручення слідчого) винесені та надані в межах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 369 КК. Зазначення в них по-батькові ОСОБА_8 - « ОСОБА_12 » є лише технічною опискою, яка не має наслідком визнання доказів, отриманих за результатами проведення слідчих дій, недопустимими.

Що стосується власне доказів - протоколу про результати здійснення аудіо-, відео контролю особи та протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, то в них зазначено, що складені вони стосовно ОСОБА_8 .

32. Також, як свідчить ухвала слідчого судді Хмельницького апеляційного суду від 15 травня 2020 року про надання дозволу на здійснення аудіо-, відео контролю ОСОБА_8 , судове рішення постановлено за результатами розгляду відповідного клопотання старшого слідчого СВ Кам`янець-Подільського ВП ГУНП у Хмельницькій області ОСОБА_13 , погодженого прокурором Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури, та наданих слідчим матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК.

Щодо постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та його доручення про проведення НСРД

33. Як убачається з постанови та доручення від 15 травня 2020 року прокурором Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури прийнято рішення про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту в період з 15 травня по 13 червня 2020 року впродовж 30 діб. Проведення цієї негласної слідчої дії доручено слідчому СВ Кам`янець-Подільського ВП ГУНП у Хмельницькій області ОСОБА_13 та за необхідності із залученням до проведення НСРД працівників Хмельницького управління ДВБ НП України.

34. Зазначені постанова та доручення прокурора прийняті в межах його повноважень відповідно до приписів статей 36, 246, 251, 271 КПК, а також Інструкції про організацію проведення НСРД та використання їх результатів у кримінальному провадженні.

35. Посилання захисника в касаційній скарзі на те, що вимоги прокурора в постанові про проведення контролю за вчиненням злочину не відповідають вимогам ч. 6 ст. 246 КПК, оскільки прокурор залучив до проведення НСРД оперативних працівників, колегія суддів до уваги не приймає. Адже згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 36 КПК прокурор уповноважений доручати слідчому, а також відповідним оперативним підрозділам проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

36. У цій справі прокурор у постанові надав вказівку (доручив) слідчому ОСОБА_13 провести контроль за вчиненням злочину та за необхідності залучити до проведення слідчої дії співробітників відповідного оперативного підрозділу. В свою чергу слідчий, вважаючи що така необхідність існує, відповідно до вимог ч. 6 ст. 246 КПК залучив до проведення НСРД оперативних співробітників, скерувавши відповідне доручення начальнику Хмельницького управління ДВБ НП України.

Щодо доводу про недопустимість як доказу даних протоколу огляду місця події

37. Сторона захисту заперечує допустимість даних, отриманих під час огляду службового кабінету слідчого ОСОБА_10 у зв`язку з тим, що слідчу дію було проведено за відсутності дозволу слідчого судді та з порушенням права на захист.

38. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що вимога отримати дозвіл на огляд (обшук), за відсутності добровільної згоди особи, стосується лише житла чи іншого володіння особи, що випливає з тлумачення статей 237, 233, 235 КПК. Зазначені норми закону захищають особу від необґрунтованого втручання державних органів у сферу її приватності, на яке особа вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець. Службове приміщення надається для виконання службових обов`язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов`язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане.Для визначення, чи відбувається втручання у приватне життя внаслідок огляду (обшуку) в службовому приміщенні, слід застосовувати критерій «розумного очікування конфіденційності». Тобто, якщо обставини справи свідчать про те, що особа має підстави розумно очікувати на приватність при використанні приміщення або будь-яких елементів приміщення, то на приміщення або відповідну його частину поширюються гарантії від втручання у приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Peev v. Bulgaria» від 26 липня 2007 року).

39. Водночас Суд звертає увагу, що ОСОБА_10 обіймав посаду слідчого СВ Кам`янець-Подільського ВП ГУНП у Хмельницькій області, був службовою особою, яка займає відповідальне становище, представником держави. Огляд проводився у службовому кабінеті, який був наданий для виконання його службових обов`язків. У матеріалах провадження відсутні обставини, які б давали ОСОБА_10 можливість розумно розраховувати на використання кабінету для свого приватного життя та/або на збереження конфіденційності в межах службового кабінету, або вирішувати, коли і яким чином надавати до нього доступ.Таким чином, на службовий кабінет ОСОБА_10 не поширювалися гарантії від втручання в приватне життя, передбачені Конституцією України та нормами КПК, і проведення в ньому слідчої дії не вимагало дозволу суду.

40. Окрім наведеного, колегія суддів звертає увагу і на те, що в матеріалах справи наявна заява слідчого ОСОБА_10 , в якій він надає дозвіл на проведення огляду його службового кабінету (т. 1, а. с. 36).

41. Щодо посилання в касаційній скарзі на відсутність захисника ОСОБА_8 під час проведення огляду місця події - службового кабінету ОСОБА_10 , то Верховний Суд у своїх рішеннях також зазначав і про те, що ця обставина не тягне за собою недопустимості доказів, отриманих під час цієї слідчої дії.

42. Суд послідовно визнає недопустимими показання, отримані від підозрюваної особи під час слідчих дій, у випадку порушення її права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, або права бути представленим захисником. Це пояснюється тим, що право особи давати показання без застосування примусу є вкрай важливим для виконання завдань кримінального провадження, тому для оцінки допустимості показань визначальним є дотримання права особи зберігати мовчання і, як гарантія цього права, забезпечення її права бути представленою захисником. Порушення цих прав має або може мати прямий вплив на зміст отриманих показань, а тому такі порушення є релевантним фактором для оцінки допустимості показань.

43. У цій справі не йдеться про допустимість показань, наданих ОСОБА_8 під час огляду місця події, оскільки апеляційним судом при оцінці обставин справи брався до уваги протокол цієї слідчої дії, в якому зафіксовано виявлення на робочому столі слідчого ОСОБА_10 . наданих ОСОБА_8 грошей, які в подальшому визнані речовими доказами.

44. Підходи до оцінки допустимості доказів, які існують незалежно від волі особи, суттєво відрізняються від оцінки показань особи. Фактори, які здатні зумовити недопустимість показань особи, можуть не мати впливу на допустимість доказів, які мають зовсім іншу природу.

45. Із огляду на викладене колегія суддів зазначає, що хоча при проведенні огляду місця події після затримання ОСОБА_8 не був присутній захисник, за обставин цієї справи в Суду немає підстав вважати, що виявлені речові докази були отримані саме внаслідок відсутності адвоката у значенні ч. 1 ст. 87 КПК, оскільки його присутність чи відсутність не могла вплинути на ці властивості - існування речових доказів незалежно від волі засудженого (постанови Верховного Суду від 17 січня 2023 року, справа № 648/1543/15-к, провадження №51-4767км21 та від 14 вересня 2023 року, справа № 521/18533/15-к, провадження №51-3013км22).

Щодо доводу про провокацію злочину

46. Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і початку кримінального провадження впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

47. Відповідно до усталеної судової практики для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, попри початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів.

48. Довід захисника про провокацію злочину з боку працівників органів правопорядку перевірявся апеляційним судом, який не знайшов у їх діях ознак підбурювання до вчинення злочину.

49. У цій справі операція з контролю за вчиненням злочину була проведена після отримання від слідчого ОСОБА_10 інформації про те, що ОСОБА_8 пропонує йому неправомірну вигоду за непритягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ст. 185 КК. Ініціатива в наданні неправомірної вигоди належала саме засудженому, який діяв активно, сам визначив її розмір, маючи при собі заздалегідь підготовлені гроші, а поклавши їх на робочій стіл слідчого, просив припинити справу.

50. Отже, колегія суддів не знаходить підстав відступити від висновку апеляційного суду про відсутність у цій справі провокації злочину.

51. Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням приписів статей 404, 405 КПК, а вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 420, 370 КПК.

52. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом під час розгляду справи не допущено.

53. Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3