ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/5822/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Муковоз В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Вербицький В.В.;

від відповідача: Попічко Р.Р.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" та Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року (повний текст складено 19.10.2023)

у справі №910/5822/23 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад"

до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ"

про стягнення 206 746,51 євро, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" з позовом про стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" 196 901,44 євро основного боргу та 9 845,07 євро пені, а всього 206 746, 51 євро заборгованості за договором комісії від 14.02.2017 № USE-20.2-28-D/K-17-70/17.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним виконано роботи за Договором та відповідно відремонтовано партію майна на суму 277 032 євро.

Згідно доводів позивача відремонтоване майно повернуто на склад третьої особи, яка не заперечує належність виконаних робіт, які натомість не оплачені відповідачем в повному обсязі, що і стало підставою для нарахування Позивачем пені та звернення до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державної компанії "Укрспецекспорт" на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" заборгованість в розмірі 2 979 євро 40 євроцентів, пеню в розмірі 148 євро 97 євроцентів, судовий збір в розмірі 1 862 грн 80 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 832 грн 23 коп. В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не спростовано обов`язку згідно пункту 5.6. Договору перерахувати позивачу аванс в розмірі 30 % ціни ремонту майна - 83 109, 60 євро протягом 5-ти банківських днів з дня їх надходження від Замовника (05.11.2020), що в цілому призвело до недоплати Відповідачем 2 979, 40 євро.

Водночас, суд першої інстанції вказав, що у відповідача не настав обов`язок остаточної оплати за виконаний ремонт майна, оскільки матеріали справи не містять доказів підписання Акту технічного приймання майна після ремонту, Акту виконаного ремонту та Акту остаточного приймання літаків 9-13 після Ремонту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонере товариство «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року у справі №910/5822/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- договором комісії чітко визначено суб`єкта правовідносин, а саме ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», на території якого здійснюється технічне приймання майна після ремонту одночасно з технічним прийманням літаків 9-13 після ремонту, та підписанням акту технічного приймання майна після ремонту, акту приймання-передачі після ремонту та акту виконаних робіт;

- позивач листом від 25.03.2021 та вимогою від 17.11.2022 звертався до відповідача з вимогами підписати акт технічного приймання майна після ремонту та акт виконаного ремонту;

- відповідач свідомо ухилявся від виконання своїх зобов`язань щодо забезпечення приймання майна після виконаного ремонту на ДП «ЛДАРЗ» у м. Львів та підписання акту технічного майна після ремонту та акту виконаного ремонту;

- відповідачем підтверджено у своєму листі про справність виробів, що були відремонтовані.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна компанія "Укрспецекспорт" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року у справі №910/5822/23 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відповідачем надано всі належні докази щодо перерахування позивачу всіх коштів, отриманих відповідачем від замовника за ремонт другої партії майна;

- є необґрунтованими та безпідставними висновки суду першої інстанції щодо відсутності звітів комісіонера, оскільки відповідні документи були долучені до відзиву на позовну заяву;

- в матеріалах справи наявні всі докази та дані, що необхідні для перевірки судом розрахунків, згідно з якими з отриманих відповідачем від замовника коштів на ремонт другої партії майна за контрактом до перерахування позивачу належало лише 42 535,89 євро;

- судом першої інстанції не було враховано приписи додаткової угоди № 6, якою було змінено ціну ремонту другої партії майна та приписи додаткової угоди № 8, на підставі якої було здійснено сплату відповідачем позивачу 32 000,00 євро.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/5822/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/5822/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалами суду від 20.11.2023 року відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційними скаргами на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року у справі №910/5822/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року у справі №910/5822/23 та призначено до розгляду на 30.01.2024.

Ухвалою суду від 11.12.2023 року апеляційну скаргу Державної компанії "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року у справі №910/5822/23 залишено без руху.

При цьому, апелянту було встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору в сумі 1231,80 грн.

Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.

Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної компанії "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року у справі №910/5822/23 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 року у справі №910/5822/23.

Ухвалою суду від 30.01.2024 відкладено розгляд справи на 20.02.2024.

Ухвалою суду від 20.02.2024 оголошено перерву до 05.03.2024.

Ухвалою суду від 05.03.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.03.2024.

Ухвалою суду від 14.03.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.03.2024.

Ухвалою суду від 21.03.2024 судове засідання призначено на 11.04.2024.

Засідання суду, призначене на 11.04.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. на лікарняному.

Ухвалою суду від 15.04.2024 судове засідання було призначено на 23.04.2024.

Позиції учасників справи

27.12.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Явка представників сторін

Представник третьої особи у судове засідання 23.04.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 23.04.2024 за відсутності представника третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

до

14.02.2017 між Публічним акціонерним товариством "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" (комітент) та Державною компанією з експорту і імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" укладено договір комісії № USE-20.2-28-D/К-17-70/17 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за плату вчинити правочин щодо капітального ремонту блоків і агрегатів, згідно зі Специфікацією, яка наводиться у Додатку № 1 до цього Договору, від свого імені за рахунок Комітента.

Відповідно до пунктів 1.2-1.3. Договору виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду (Контракт) з третьою особою (Замовником) - N.P.O. Navigation Systems Ltd, Британські Віргінські Острови.

Майно є власністю Міністерства Оборони Азербайджанської Республіки (кінцевий користувач).

Так, Додатком № 1 до договору (Специфікація майна, що підлягає Ремонту) між сторонами визначено та погоджено ціну ремонту майна у розмірі 554 400 євро, з визначенням кількості та найменування майна, що підлягає ремонту, а також з визначенням ціни ремонту майна по кожному найменуванню.

Зокрема, погоджено наступні ціни на ремонт майна, що підлягає ремонту:

1. Блок граничних команд БПК-88, кількість - 14 шт., ціна ремонту за одиницю - 21 820,00 євро, загальна сума -305 480,00 євро.

2. Бортова узагальнена система вмонтованого контролю та попередження екіпажу «Экран-13М-4», кількість - 7 шт., ціна ремонту за одиницю - 26 400,00 євро, загальна сума -184 800, 00 євро.

3. Блок реєстрації твердотільний БР-4Т-Л, кількість - 7 шт., ціна ремонту за одиницю - 7 280,00 євро, загальна сума - 50 960,00 євро.

4. Пристрій RZ, кількість - 7 шт., ціна ремонту за одиницю - 1 880,00 євро, загальна сума -13 160,00 євро.

Крім того, ціна ремонту визначена у п. 5.2 Договору, яка складала 554 400,00 євро, яка сформована з урахуванням вартості Ремонту Майна, а також:

- витрат, пов`язаних з виконанням пункту 3.2.5 цього Договору;

- транспортування майна за маршрутом ДП «ЛДАРЗ» м. Львів - підприємство Комітента -ДП «ЛДАРЗ» м. Львів;

- гарантійного супроводження;

- пакування, маркування, консервації Майна;

- пов`язаних з Ремонтом та його виконанням податків, зборів і інших обов`язкових платежів;

- комісійної плати.

Розділом 4 Договору закріплено порядок передачі майна в ремонт та після ремонту.

У зв`язку з тим, що майно для ремонту та після ремонту надійде у складі літаків 9-13 передача Майна Комітенту для виконання Ремонту, а також Комісіонеру після Ремонту здійснюється партіями (кількість Майна в партії буде повідомлено додатково) в м. Львів на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» уповноваженими представниками Комісіонера, Комітента та Замовника з оформленням Акту прийому-передачі Майна в Ремонт. Датою передачі Майна в Ремонт та після Ремонту є дата, зазначена в акті прийому-передачі Майна в Ремонт/після Ремонту (п.4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2. договору технічне приймання майна для виконання ремонту здійснюється на підприємстві комітента із складання акту технічного приймання майна в ремонт, що складається за участю замовника. Дата складання акту технічного приймання майна в ремонт вважається датою початку ремонту.

Строк Ремонту партії Майна складає 90 календарних днів із дня настання останньої із подій: підписання акту технічного приймання майна в ремонт; отримання від комісіонера повідомлення про перерахування замовником коштів згідно п. 5.5.1 (п. 4.4. Договору).

Згідно п. 4.5. договору після Ремонту Комітент здійснює доставку відремонтованого Майна до ДП «ЛДАРЗ», м. Львів.

Відповідно до пункту 4.7. Договору технічне приймання майна після ремонту здійснюється на території ДП «ЛДАРЗ» одночасно з технічним прийманням літаків 9-13 після Ремонту. Акт технічного приймання Майна після Ремонту (Додаток № 4 до цього Договору) підписується уповноваженими представниками Комісіонера, Комітента та Замовника в строк до 280 днів з моменту передачі літаків 9-13 в Ремонт.

Пунктом 4.8. Договору визначено, що технічне приймання майна після Ремонту включає в себе проведення зовнішнього огляду та перевірки комплектності майна, перевірку наявності та повноти заповнення супровідної документації на майно, а також його комплектності і зовнішнього стану, пакування та маркування та оформлюється підписанням акту технічного приймання Майна після Ремонту (Додаток № 4 до цього Договору).

Підписання акту технічного приймання Майна після Ремонту не означає приймання майна по якості і комплектності. Замовник має право пред`явити вимоги щодо якості та комплектності у порядку, визначеному розділом 6 Договору. (пункт 4.9. Договору)

Відповідно до п. 4.12 договору усі ризики втрат та (або) пошкодження майна переходить до Комітента з моменту підписання Акту прийому-передачі Майна в Ремонт і зберігаються за Комітентом до підписання Акту прийому - передачі Майна після Ремонту.

Згідно з пунктом 4.17 Договору сторони в строк не більше 2-х днів після підписання Акту технічного приймання майна після Ремонту на території ДП «ЛДАРЗ» м. Львів підпишуть Акт прийому-передачі Майна після ремонту (Додаток № 3 до цього Договору).

В строк не більше 3-х днів після виконання контрольних обльотів літаків типу 9-13 в країні Кінцевого користувача уповноваженими представниками Комісіонера, Комітента і Замовника оформлюється Акт остаточного приймання Майна (згідно Додатку № 6 до цього Договору) разом з підписанням Акту остаточного приймання літаків 9-13 після Ремонту в країні Кінцевого користувача (п. 4.18 договору)

Відповідно до п.5.5. Договору комітент доручає комісіонеру передбачити в контракті порядок проведення Замовником платежів, за якими:

5.5.1. 30% від ціни Ремонту Майна, у якості авансу будуть перераховані Замовником прямим банківським переказом на валютний рахунок Комісіонера протягом 10-ти банківських днів з дати набрання чинності Контракту;

5.5.2. 60% від ціни Ремонту партії Майна, будуть сплачені Замовником прямим банківським переказом на валютний рахунок Комісіонера протягом 10-ти банківських днів з дня підписання Акту технічного приймання Майна після ремонту;

5.5.3. 10% від ціни Ремонту Майна/партії Майна за Контрактом будуть сплачені Замовником прямим банківським переказом на валютний рахунок Комісіонера протягом 10-ти банківських днів з дня підписання Акту виконаного Ремонту, а також Акту остаточного приймання літаків 9-13 після Ремонту, який підписується в країні Кінцевого користувача між Комісіонером, Замовником та ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод».

Згідно пункту 5.6. Договору отримані грошові кошти, за винятком комісійної плати та витрат Комісіонера, перераховуються Комісіонером Комітенту протягом 5-ти банківських днів після надходження відповідних коштів на рахунок Комісіонера.

За порушення строків перерахувань, отриманих грошових коштів, визначених пунктом 5.6. даного Договору Комісіонер зобов`язується сплатити Комітенту пеню у розмірі 0,1 % суми невчасно перерахованих грошових коштів за кожний день порушення строку перерахування. Загальна сума пені не перевищить 5 % від суми невчасно перерахованих коштів (пункт 9.3. Договору).

Відповідно до пункту 11.2. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного його виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

В подальшому між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору від 22.06.2018, в якій сторони домовилися внести зміни в підпункт 5.5.1. пункту 5.1. Договору, а саме викласти його в наступній редакції: « 5.5.1. 30% від ціни Ремонту будуть перераховані Замовником прямим банківським переказом на валютний рахунок Комісіонера протягом 10-ти банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку Комісіонером після передачі першої партії Майна в Ремонт».

29.03.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, про наступне: « 1. Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер зобов`язується вчинити необхідні фактичні тa/чи юридичні дії (правочини), спрямовані на виникнення у Замовника за Контрактом обов`язку сплатити Комісіонеру валютні кошти за виконання капітального ремонту Майна за Контрактом у розмірі не менше 178 089,43 Євро у строк до 09.04.2019.

2. Комісіонер поручається перед Комітентом за виконання Замовником грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у п. 1 цієї Угоди.

У разі невиконання Замовником грошового обв`язку в обсязі та у строк, що визначені у пункті 1 цієї Угоди, Комісіонер перераховує Комітенту суму коштів в гривнях у розмірі гривневого еквіваленту суми 176 308, 54 євро, за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день перерахування.

7. За надання поруки комітенту щодо виконання замовником обов`язку, що визначена в п. 2 цієї угоди, комісіонеру встановлюється додаткова комісійна плата, розмір якої разом з нарахованим ПДВ складає гривневий еквівалент 1780,89 євро.»

Як зазначає відповідач, на виконання вказівок позивача він 10.04.2017 уклав зовнішньоекономічний контракт №USE-20.2- 15-К/КЕ-17 (далі - Контракт) з компанією N.P.O. Navigation Systems Ltd, Британські Віргінські острови (замовник), відповідно до умов якого виконавець (відповідач) зобов`язався забезпечити виконання капітального ремонту на ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» виробів 9-13 у відповідності із специфікацією, які передаються у ремонт.

Відповідно до умов п. 1.4. контракту передані в ремонт вироби й двигуни/майно є власністю Міністерства оборони Азербайджанської Республіки.

У пункті 1.2. контракту узгоджено, що виконавець зобов`язується забезпечити виконання капітального ремонту і доробки на спеціалізованих ремонтних підприємствах України авіаційних двигунів а також блоків та агрегатів виробів відповідно до узгодженої специфікації.

У розділі 4 контракту сторони узгодили ціну та загальну вартість контракту - 26 127 800,00 Євро, яка складалась із загальної ціни ремонту виробів, ремонту майна та ремонту двигунів.

Також у контракті сторони у розділі 5 сторони узгодили умови оплати (який збігається із приписами п. 5.5 договору комісії), а у розділі 6 контракту узгодили умови приймання-передачі виконаних робіт.

У специфікації (додаток № 2 до контракту) відповідач та N.P.O. Navigation Systems Ltd погодили вид та найменування майна, яке підлягає ремонту.

Передбачений у вказаній вище специфікації вид майна відповідає майну, яке підлягало ремонту згідно із погодженою між позивачем та відповідачем специфікацією, складеною відповідно до умов договору комісії.

Як вказують позивач та відповідач, 22.10.2020 на виконання умов договорів комісії та контракту між позивачем, відповідачем та замовником підписано Акти технічного приймання майна в ремонт та прийому-передачі майна в ремонт, відповідно до умов якого Комісіонером передано, а Комітентом прийнято визначене сторонами майно для виконання ремонту в комплектному та технічному стані згідно умов договору.

02.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 6 до Договору, якою сторони домовилися внести зміни до Договору та викласти пункт 5.2. в наступній редакції: « 5.2. Погоджена Комітентом ціна Ремонту Майна (ціна, за якою Комітент передає роботи з Ремонту Майна Комісіонеру для реалізації) складає 514 632,00 євро, та сформована з урахуванням вартості Ремонту Майна, а також:

- витрат, пов`язаних з виконанням пункту 3.2.5 цього Договору;

- транспортування Майна за маршрутом ДП «ЛДАРЗ» м. Львів - підприємство Комітента -ДП «ЛДАРЗ» м. Львів;

- гарантійного супроводження;

- пакування, маркування, консервації Майна;

- пов`язаних з Ремонтом та його виконанням податків, зборів і інших обов`язкових платежів;

- комісійної плати.

5.2.1. За виконання доручення Комітента, зазначеного в даному Договорі Комісіонер отримує комісійну плату у розмірі 8,62 % від погодженої Комітентом ціни ремонту майна, що складає 44 361,28 євро. Комісійна плата утримується пропорційно отриманим коштам, що надійдуть від замовника.

5.2.2. Граничний обсяг витрат, пов`язаних з виконанням даного договору, які комісіонер вправі утримати на умовах п. 3.2.5 даного договору без додаткового погодження з комітентом, складає 54 728,72 євро.»

Також вказаною додатковою угодою сторонами погоджено внесення змін до Додатку № 1 Договору (Специфікація Майна, що підлягає Ремонту) та погоджено ціну Ремонту Майна за Додатком № 1 у розмірі 514 632,00 євро.

В подальшому Додатковою угодою № 8 від 10.10.2021 сторони визначили:

« 1. Комітент доручає Комісіонеру, а Комісіонер зобов`язується вчинити необхідні фактичні тa/чи юридичні дії (правочини), спрямовані на виникнення у Замовника за Контрактом обов`язку сплатити Комісіонеру валютні кошти за капітальний ремонт блоків і агрегатів за Контрактом у сумі 32 000 євро у строк не пізніше 20.10.2021.

2. Комісіонер поручається перед Комітентом за виконання Замовником грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у п. 1 цієї Угоди.

У разі невиконання Замовником грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у п. 1 цієї Угоди, Комісіонер перераховує Комітенту відповідну суму коштів в гривнях в розмірі гривневого еквіваленту суми валютних коштів, що визначені у п. 1 цієї Угоди, за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день перерахування, за реквізитами визначеними відповідною Угодою.

7. За надання поруки комітенту щодо виконання замовником обов`язку, що визначена в п. 2 цієї угоди, комісіонеру встановлюється додаткова комісійна плата, розмір якої разом з нарахованим ПДВ складає гривневий еквівалент 525,00 євро.»

Окрім зазначених вище угод, між сторонами також укладено додаткові угоди № 1 від 25.04.2017, № 4 від 22.10.2019, № 5 від 11.08.2021, № 7 від 04.10.2021, якими внесено зміни в пункти Договору, які стосуються реквізитів сторін, дати перебування майна на митній території та виключено пункт 5.11. Договору.

Позивач зазначає, що вартість ремонту отриманого майна згідно Акту прийому-передачі майна в Ремонт від 22.10.2020 за Договором складає 277 032 євро, а тому враховуючи положення підпункту 5.5.1 пункту 5.5. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 22.06.2018) авансовий платіж в розмірі 30 % від ціни ремонту майна мав становити 83 109,60 євро, в той час як Відповідачем сплачено 80 130, 56 євро (в загальному) наступним чином:

18.11.2020 - 13 990,00 євро (меморіальний ордер № 5179504111 від 18.11.2020);

19.11.2020 - 17 892,11 євро (меморіальний ордер № 5747598411 від 19.11.2020);

08.09.2021 - 16 248,44 євро (згідно банківської виписки від 08.09.2021 - 515 223,41 грн, що еквівалентно вказаній сумі в євро за офіційним курсом НБУ станом на день перерахування);

22.10.2021 - 32 000 євро (згідно банківської виписки від 22.10.2021 - 975 888,80 грн, що еквівалентно вказаній сумі в євро за офіційним курсом НБУ станом на день перерахування).

Факт перерахування відповідачем на користь позивача суми 80 130,56 євро за Договором підтверджується у відзиві відповідача, поданого до суду першої інстанції.

25.03.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 410/390 від 25.03.2021, в якому зазначено про готовність переданої партії майна за Договором та порушення Відповідачем підпункту 5.5.1. пункт 5.1. та пункту 5.6. Договору.

Також у зазначеному листі позивач відповідно до пункту 4.8. Договору просив направити повноважних представників для оформлення Акту технічного приймання майна після ремонту та зазначив про готовність в березні поточного року передати третій особі майно з ремонту.

Згідно накладної № 6/21 від 29.03.2021 та № 11/21 від 07.07.2021 позивачем передано на адресу третьої особи майно, яке передавалося в ремонт.

Зазначені накладні, зокрема, містять підпис третьої особи щодо прийняття майна на території ДП «ЛДАРЗ».

В матеріалах справи міститься лист від 16.07.2021 № 410/916, до якого додано Акт виконаного ремонту по Договору для його подальшого оформлення та повернення Комітенту.

Позивач звертався на адресу відповідача з листом від 26.08.2021 № 410/1120, в якому позивач повторно повідомив про виконані роботи та передачу майна з ремонту, а також повідомив про необхідність перерахування залишку авансового платежу в сумі 39 300 грн за виконаний ремонт вказаної партії товару.

В матеріалах справи містяться листи від 01.10.2021 № 410/1298 та № 410/82 від 26.01.2022, в яких зазначається про проведення третьою особою обльотів одного літака та необхідність перерахування Відповідачем залишку авансу.

Крім того, до листа № 410/82 від 26.01.2022 позивачем додано Акт виконаного ремонту з підписом Комітента для подальшого підписання Комісіонером та Замовником.

Позивач звертався на адресу відповідача з листом № 574/410-02 від 11.07.2022, в якому зазначав, що 29.03.2021 повернув відремонтовані вироби ДК «Укрспецекспорт», 26.01.2022 направив повний пакет документів для митного оформлення, в свою чергу, примірних підписаного акту виконаного ремонту на адресу позивача не повернувся, у зв`язку з чим просив повернути на адресу останнього примірник підписаного акту виконаного ремонт.

До матеріалів справи надано лист Відповідача від 27.07.2022 № Вих. № USE-20.2-4591, в якому зокрема зазначено наступне:

«Проведення спільного технічного приймання Виробів 9-13 після ремонту було заплановано на період з 28.02.2022 по 06.03.2022 на території ДП «ЛДАРЗ» за участю представників Замовника та Кінцевого користувача. Однак, у зв`язку із військовою агресією рф та введенням з 24.02.2022 військового стану в Україні, проведення технічного приймання Виробів 9-13 скасовано на невизначений термін.

В той же час, ДП «ЛДАРЗ» повідомило ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» про передачу для потреб ЗСУ трьох Виробів 9-13 та знищення одного Виробу 9-13 внаслідок ракетного удару по підприємству 18.03.2022. За наявною інформацією, на момент вилучення/знищення, Вироби 9-13 укомплектовані відремонтованим за Договором Майном. Відповідно, акти виконаного ремонту Майна наразі не можуть бути оформлені з огляду на зрив проведення спільного приймання майна та відсутність жодних умов для його проведення на даний час з огляду на дію форс-мажорних обставин.

Оскільки, відремонтоване на Вашому підприємстві майно було передане на ДП «ЛДАРЗ» за Актом приймання-передачі від 15.07.2021, ризики втрат і пошкодження виробів перейшли 15.07.2021 на ДП «ЛДАРЗ» до моменту підписання Акту прийому-передачі після ремонту Виробу 9-13.»

Позивач звернувся до Відповідача із вимогою від 17.11.2022 № 1085/20-01 про сплату 196 901, 44 євро заборгованості за Договором, яка є різницею між ціною партії ремонту (277 032 євро) та сплаченим авансом (80 130, 56 євро).

Вказану вимогу отримано Відповідачем 23.11.2022 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411638237350.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним виконано роботи за Договором та відремонтовано партію майна на суму 277 032 євро. Позивач зазначає, що відремонтоване майно повернуто на склад третьої особи, яка не заперечує належність виконаних робіт, які натомість не оплачені Відповідачем в повному обсязі, що і стало підставою для нарахування Позивачем пені та звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що на теперішній час акти технічного приймання майна після ремонту, акти виконаного ремонту а також акти остаточного приймання літаків 9-13 після ремонту не підписані зі сторони відповідача та N.P.O. Navigation Systems Ltd, оскільки не відбулось спільного технічного приймання Виробів 9-13 за участю замовника, позивача та відповідача.

З цих підстав відповідач зазначає, що у нього не виникло зобов`язань із сплати коштів на рахунок позивача, тоді як відповідач не відповідає перед позивачем за невиконання замовником договору в частині перерахування ДП «Укрспецекспорт» коштів.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не спростовано обов`язку згідно пункту 5.6. Договору перерахувати Позивачу аванс в розмірі 30 % ціни ремонту майна - 83 109,60 євро протягом 5-ти банківських днів з дня їх надходження від Замовника (05.11.2020), що в цілому призвело до недоплати Відповідачем 2 979, 40 євро.

Водночас, суд першої інстанції вказав, що у відповідача не настав обов`язок остаточної оплати за виконаний ремонт майна, оскільки матеріали справи не містять доказів підписання акту технічного приймання майна після ремонту, акту виконаного ремонту та акту остаточного приймання літаків 9-13 після Ремонту.

Однак, колегія суддів не погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини за договором комісії регулює глава 69 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 Цивільного кодексу України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Отже, договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків).

Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах.

Проте особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору.

У статті 1014 ЦК України визначено, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (частина 1). Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (частина 2).

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (статті 1018 ЦК України).

Положеннями статті 190 ЦК України закріплено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Тобто, за загальним правилом, визначеним главою 69 ЦК України, договір комісії укладається задля купівлі чи продажу майна в інтересах та за рахунок комітента.

Колегія суддів враховує приписи ст. 1028 ЦК України, яка передбачає, що законом можуть бути встановлені особливості договору комісії щодо окремих видів майна.

Тобто, норми глави 69 ЦК встановлюють лише загальні засади правового регулювання відносин комісії.

При цьому ЦК України не визначає перелік таких угод (правочинів), які можуть бути предметом договору комісії, що свідчить про те, що за відсутності законодавчих обмежень сторони вільні у виборі предмета договору комісії і можуть при узгодженні умов договору комісії застосовувати положення, які встановлюють загальні вимоги до укладення договорів.

За таких обставин, укладаючи договори, предметом яких є обов`язок комісіонера укласти угоду, спрямовану на виконання певних робіт, варто враховувати принцип свободи договору, встановлений статтею 6 ЦК України, згідно із положеннями якої сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Як вже було зазначено вище, правовою природою договору комісії є надання посередницьких послуг шляхом вчинення певного правочину в інтересах та за рахунок комітента.

Водночас, комісіонер у такому випадку виступає самостійною стороною договору, який був укладений ним з третьою особою за дорученням комітента. Такий договір регулюється загальними нормами законодавства, які підпадають під конкретний вид правочину, що був укладений в інтересах комітента.

У розумінні законодавства договір комісії укладається комітентом як замовником певної послуги (укладення в його інтересах договору купівлі-продажу, міни, виконання робіт, тощо), тоді як супутній договір на виконання вказівок комітента укладається комісіонером із виконавцем правочину, результат якого необхідний комітенту.

Тобто, правовідносини комісії передбачають участь кількох осіб, кожна з яких має свої чітко визначені ролі та обов`язки.

Комітент - це особа, яка доручає комісіонеру виконати певні юридичні або фактичні дії від свого імені, але за свій рахунок.

Комітент, як сторона договору, виступає замовником послуг, визначає їх обсяг, які має виконати комісіонер за його дорученням. Комітент надає комісіонеру конкретні вказівки щодо виконання доручених дій, несе фінансову відповідальність за оплату послуг комісіонера. У разі виконання робіт, придбання або продажу майна комісіонером, комітент є власником цього майна.

Комісіонером виступає особа, яка за дорученням комітента і за його рахунок виконує юридичні або фактичні дії від свого імені, але в інтересах комітента.

Комісіонер відповідно до умов договору комісії зобов`язується виконати доручені йому дії або роботи згідно з умовами договору комісії, виступає в юридичних відносинах з третіми особами від свого імені, але за рахунок комітента та несе відповідальність перед третіми особами, з якими укладає договори, а також перед комітентом за належне виконання доручених дій.

Третя особа у правовідносинах комісії - це особа, з якою комісіонер укладає договір для виконання робіт або надання послуг згідно з умовами договору комісії.

Третя особа в правовідносинах комісії виконує фактичні роботи або надає послуги, замовлені комітентом. Договір між комісіонером і третьою особою є окремим правочином, що регулюється загальними нормами цивільного законодавства.

Оплата за виконані роботи або надані послуги здійснюється комісіонером, якщо інше не передбачено договором між комісіонером та третьою особою. В той же час, третя особа не несе відповідальності перед комітентом, оскільки правовідносини між ними безпосередньо не виникають.

Водночас, як вбачається з умов контракту, укладеного між відповідачем та N.P.O. Navigation Systems Ltd, фактичним замовником ремонтних робіт і особою, в інтересах якого укладено договір комісії від 14.02.2017, є саме N.P.O. Navigation Systems Ltd.

Вказане випливає із умов п. 1.2. контракту, яка визначає предмет цього контракту - зобов`язання виконавця (відповідача) забезпечити виконання капітального ремонту і доробки на спеціалізованих ремонтних підприємствах України авіаційних двигунів, коробок літакових агрегатів, та також блоків і агрегатів виробів.

Колегія суддів також зауважує, що укладаючи договір комісії, сторони в момент його складення погодили як суб`єкт, з яким комісіонером має бути укладений відповідний контракт (N.P.O. Navigation Systems Ltd.) так і відомості щодо власника майна, його технічних характеристик, тощо, що не відповідає спрямованості договору комісії, а саме вчинення комісіонером правочину в інтересах комітента шляхом вільного вибору особи, з яким такий правочин буде укладений, та на найбільш вигідних для комітента умовах.

Також, факт укладення договору комісії в інтересах саме N.P.O. Navigation Systems Ltd підтверджується і змістом контракту, а саме умовами в частині вартості та кількості майна, щодо якого необхідний ремонт, які виходять за межі вартості та кількості майна, яке було погоджено у договорі комісії від 14.02.2017.

Ще однією особливістю договору комісії є те, що комітент у таких правовідносинах виступає або дійсним власником майна, щодо якого вчиняються дії на виконання умов договору комісії, або майбутнім власником майна, яке буде придбане комісіонером на користь комітента та за його рахунок.

Тобто, у таких правовідносинах права комітента завжди пов`язані із майном, яке наявне у комітента або буде набуте в майбутньому на виконання вказівок останнього.

Водночас, як вбачається із умов контракту, укладеного між відповідачем та N.P.O. Navigation Systems Ltd, так із договору комісії, укладеного між позивачем та відповідачем, власником майна виступає Міністерство оборони Азейбарджанської Республіки, в інтересах якого діє N.P.O. Navigation Systems Ltd.

Тобто, укладений між учасниками справи договір комісії за своєю правовою природою не відповідає одному із чинників, притаманних правовій природі такого договору - пов`язаності прав комітента із майном, яке йому належить або буде ним набуте у майбутньому.

Натомість, договір комісії був укладений на виконання взятих відповідачем зобов`язань за контрактом та в інтересах кінцевого замовника - N.P.O. Navigation Systems Ltd. щодо необхідності здійснення капітального ремонту і доробки на спеціалізованих ремонтних підприємствах України авіаційних двигунів, коробок літакових агрегатів, та також блоків і агрегатів виробів.

Хоча відповідач, як комісіонер відповідно до умов договору комісії діє за дорученням комітента, однак фактично комітент у спірних правовідносинах виконує роботи в інтересах та на користь третьої особи - N.P.O. Navigation Systems Ltd. Тобто, комісіонер, хоча і діє від свого імені, однак реалізує інтереси як комітента, так і третьої особи.

Колегія суддів також враховує, що договір, укладений між позивачем та відповідачем, містить обов`язки комітента, які притаманні саме виконавцю за договором виконання робіт. Зокрема, в укладеному між сторонами правочині містяться положення щодо порядку та обов`язків позивача в частині строку, комплектності та якості виконання робіт, порядку їх прийняття та передачі, тощо.

Крім того, у відповідача, з огляду на приписи укладеного між сторонами договору комісії, також наявний обов`язок прийняти виконані позивачем роботи та передати їх третій особі, що є одним із елементів, притаманних договору виконання робіт.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, колегія суддів, оцінивши умови договору комісії у сукупності із умовами контракту, дійшла до висновку, що між позивачем та відповідачем фактично укладено змішаний договір, який містить у собі елементи як договору комісії, так і договору, що укладався для реалізації даних правовідносин, а саме договір підряду, відповідно до умов якого саме комісіонер ініціював та фінансував виконання робіт, тоді як комітент взяв на себе зобов`язання із виконання робіт по ремонту майна в інтересах N.P.O. Navigation Systems Ltd на підставі укладеного з відповідачем контракту.

А тому, з огляду на правовідносини, які виникли між учасниками спору, враховуючи положення умов договорів та приписи Глави 69 ЦК України щодо правової природи договору комісії, та Глави 61 ЦК України щодо правової природи договору підряду, колегія суддів дійшла до висновку, що до укладеного між сторонами договору мають бути застосовані норми, які регулюють як відносини із договору комісії так і норми, які регулюють відносини з виконання робіт.

Згідно приписів ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як було встановлено вище, 22.10.2020 на виконання умов договорів комісії та контракту між позивачем, відповідачем та замовником підписано Акти технічного приймання майна в ремонт та прийому-передачі майна в ремонт від 22.10.2020, відповідно до умов якого Комісіонером передано, а Комітентом прийнято визначене сторонами майно для виконання ремонту в комплектному та технічному стані.

Тобто, на підставі пункту 4.1. та 4.2. Договору датою передачі майна в ремонт та початок ремонту є 22.10.2020.

Строк Ремонту партії Майна складає 90 календарних днів із дня настання останньої із подій: підписання Акту технічного приймання Майна в Ремонт; отримання від Комісіонера повідомлення про перерахування Замовником коштів згідно п. 5.5.1 (п. 4.4. Договору).

25.03.2021 Позивач звернувся до відповідача з листом № 410/390, в якому зазначено про готовність переданої партії майна за Договором та порушення Відповідачем підпункту 5.5.1. пункт 5.1. та пункту 5.6. Договору. Позивач також просив відповідно до пункту 4.8. Договору направити повноважних представників для оформлення Акту технічного приймання майна після ремонту; готовність в березні поточного року передати третій особі майно з ремонту.

Після Ремонту Комітент здійснює доставку відремонтованого Майна до ДП «ЛДАРЗ», м. Львів (п. 4.5. Договору).

Згідно накладної № 6/21 від 29.03.2021 та № 11/21 від 07.07.2021 позивачем передано на адресу третьої особи майно, яке передавалося в ремонт.

Зазначені накладні містять підпис третьої особи щодо прийняття майна на територію ДП «ЛДАРЗ» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ").

Тобто, на виконання умов договору комісії позивачем здійснено доставку відремонтованого майна до ДП «ЛДАРЗ», чого сторонами спору не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до пункту 4.7. Договору технічне приймання Майна після Ремонту здійснюється на території ДП «ЛДАРЗ» одночасно з технічним прийманням літаків 9-13 після Ремонту. Акт технічного приймання Майна після Ремонту (Додаток № 4 до цього Договору) підписується уповноваженими представниками Комісіонера, Комітента та Замовника в строк до 280 днів з моменту передачі літаків 9-13 в Ремонт.

Позивач неодноразово звертався на адресу відповідача листами від 16.07.2021 № 410/916, від 26.08.2021 № 410/1120, від 01.10.2021 № 410/1298 та № 410/82 від 26.01.2022, № 574/410-02 від 11.07.2022, в яких повідомляв про виконані роботи та передачу майна з ремонту та надавав на підписання Акт виконаного ремонту по Договору для його подальшого оформлення та повернення Комітенту.

Обставини підписання Акту приймання-передачі від 15.07.2021, відсутність претензій щодо передачі їх майна згідно накладних № 6/21 від 29.03.2021 та № 11/21 від 07.07.2021 та встановлення на чотири вироби 9-13 відремонтованого Позивачем майна підтверджуються третьою особою у листі від 06.04.2023 № 14-11/2993.

Відповідно до п. 4.10 договору для проведення технічного приймання майна в ремонт та після ремонту комісіонер направляє своїх повноважних представників і вживає заходи для прибуття повноважних представників замовника (до 4-х осіб) на підприємство комітента.

Згідно п. 3.1. договору комісіонер зобов`язався, зокрема, передати майно комітенту для виконання ремонту та прийняти від комітента майно після виконання ремонту в порядку, передбаченому цим договором; забезпечити технічну передачу замовником майна в ремонт на підприємстві комітента та прийняття ним майна після виконаного ремонту на ДП «ЛДАРЗ» м. Львів.

Тобто, умовами договору передбачено обов`язок комісіонера як прийняття від комітента майна після виконання ремонту в порядку, передбаченого цим договором, так і вчинення дій щодо прибуття повноважних представників замовника на підприємство комітента для прийняття виконаних робіт.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не вчинив дій, які на нього були покладені договором комісії, не прийняв від комітента майно після ремонту, не вжив дій щодо прибуття представників замовника на підприємство комітента для прийняття виконаних робіт та не передав майно після ремонту замовнику.

Посилання відповідача, як на підставу для відсутності порушення умов договору, на ч. 3 ст. 1016 ЦК України, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 1016 Цивільного кодексу України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Отже, за загальним правилом комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору.

Водночас, у даному випадку колегія суддів констатує, що порушення умов договору було здійснено не третьою особою (N.P.O. Navigation Systems Ltd) а самим відповідачем, оскільки останній не вчинив покладених на нього обов`язків, таких як прийняття майна від комітента після ремонту, вжиття дій щодо прибуття представників замовника на підприємство комітента для прийняття виконаних робіт та передачі майна після ремонту замовнику.

У цьому зв`язку стаття 1014 Цивільного кодексу України передбачає, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.

Тобто, у даному випадку відповідач, як комісіонер, повинен був вчиняти дії в інтересах комітента (позивача) на найбільш вигідних для нього умовах та відповідно до його вказівок.

Водночас, як вже було зазначено вище, відповідач відповідних дій, які б підтверджували виконання вказівок позивача задля передачі результату виконаних робіт третій особі - N.P.O. Navigation Systems Ltd не здійснив.

Доводи відповідача, що у зв`язку з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України у лютому 2022 року прийняття робіт за договором були зупинені, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідні доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів враховує, що між позивачем та відповідачем після 2022 року не було укладено жодних додаткових угод, які б продовжували строк приймання майна після ремонту, який встановлений у п. 4.7. договору (підписання акту до 280 днів з моменту передачі літаків в ремонт).

Колегія суддів враховує, що стосовно актів виконаних робіт, підписаного однією стороною, наявний правовий висновок викладений, зокрема, у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Згідно з ним, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19, від 21.09.2019 у справі № 917/1489/18.

При цьому, відповідно до норм чинного законодавства надавач послуг чи виконавець робіт не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18.

В матеріалах справи відсутні докази обґрунтованої відмови у підписанні чи погоджені акту виконаних робіт, який наявний в матеріалах справи (зокрема, щодо виконання позивачем робіт неякісно, з недоліками тощо).

У даному контексті колегія суддів також враховує, що літаки, щодо частини майна яких позивачем здійснювався ремонт, на теперішній час використовуються, чого визнають сторони у даному спорі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Нормами глави 48 Цивільного кодексу України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов`язання: виконання зобов`язання належними сторонами (ст. 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (ст. 529 ЦК України - виконання зобов`язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов`язання (ст. 530 ЦК України); належне місце виконання зобов`язання (ст. 532 ЦК України), а також щодо належного предмета.

Колегією суддів враховані приписи пункту 5.6. Договору, які встановлюють обов`язки відповідача щодо перерахування коштів позивачу, а саме, що отримані грошові кошти, за винятком комісійної плати та витрат Комісіонера, перераховуються Комісіонером Комітенту протягом 5-ти банківських днів після надходження відповідних коштів на рахунок Комісіонера.

Дійсно, укладений між позивачем та відповідачем договір не встановлює прямого обов`язку відповідача здійснити оплату за виконану позивачем роботу.

Водночас, основою правовідносин комісії є те, що основний договір на замовлення комітента укладається саме комісіонером з виконавцем, і комісіонер несе перед виконавцем всі права та обов`язки, включаючи розрахунок за майно чи роботи.

У законодавчому розумінні Глави 69 «Комісія» Цивільного кодексу України закладені наступні обов`язкові правила:

- виконавець робіт завжди укладає договір із замовником робіт (у даному випадку комісіонером), який діє від свого імені, але за рахунок комітента. Комісіонер несе відповідальність за виконання умов цього договору;

- розрахунок за виконані роботи або надані послуги завжди здійснюється стороною за основним договором, тобто комісіонером. Законодавство не передбачає можливості розрахунків за роботи іншою особою, яка не є учасником договору;

- комісіонер зобов`язаний забезпечити оплату виконаних робіт або наданих послуг відповідно до умов договору з виконавцем. Комітент, хоча і фінансує ці роботи, не вступає в прямі договірні відносини з виконавцем.

Таким чином, у законодавчому розумінні, договори комісії регулюють чітку структуру прав та обов`язків між комітентом, комісіонером та виконавцем. Комісіонер виступає основним відповідальним за укладення договорів та проведення розрахунків, забезпечуючи виконання доручення комітента відповідно до законодавчо встановлених правил.

Як вже було встановлено вище, хоча договором комісії було передбачено певну посередницьку послугу в частині зобов`язання відповідача вчинити правочин в інтересах позивача, водночас основною метою такого договору виступало виконання позивачем певного виду робіт, задля чого комісіонером було укладеного з третьою особою контракт, предметом якого є також виконання робіт.

Оцінюючи правовідносини, які регламентовані в главі 61 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що на виконавця покладається безумовний обов`язок виконати на свій ризик певну роботу, тоді як на замовника покладається зустрічний обов`язок прийняти такі роботи та оплатити їх.

Як вже було встановлено вище, N.P.O. Navigation Systems Ltd, який не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем договору комісії, виступає особою, для якої безпосередньо призначені результати виконаних позивачем робіт.

Натомість, позивач є виконавцем робіт на користь власника майна - N.P.O. Navigation Systems Ltd, а відповідач виступає особою-посередником між позивачем та замовником робіт.

Водночас, неналежне виконання зобов`язання відповідачем (не прийняття виконаних робіт задля передачі їх результату третій особі - N.P.O. Navigation Systems Ltd) призвело до того, що позивач не отримав можливості розпоряджатися виконаним результатом робіт та отримати за це відповідну плату.

З огляду на відсутність між позивачем та N.P.O. Navigation Systems Ltd окремного договору, позивач у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань позбавлений можливості звернутись до замовника для здачі виконаних ремонтних робіт.

Однак, за відсутності доказів обґрунтованої відмови у прийнятті чи погодженні акту виконаних робіт, за наявності підтверджень сторін про фактичне використання літаків, щодо яких позивачем здійснювався ремонт, у відповідача відсутні передумови, які б звільняли від його обов`язку прийняти та передати виконані роботи замовнику.

А тому, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, враховуючи законодавчо встановлені основи договору комісії щодо обов`язків кожної сторони даних правовідносин, саме відповідач зобов`язаний розрахуватись за виконані позивачем роботи у спірних правовідносинах.

У даному випадку колегія суддів враховує приписи ст. 854 ЦК України, яка передбачає, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

А тому, враховуючи наявні в матеріалах справи докази фактичного виконання позивачем робіт із ремонту майна, пред`явлення відповідачу вимог щодо прийняття виконаних робіт, колегія суддів дійшла до висновку, що з огляду на приписи ст.ст. 530, 853, 854 ЦК України у Державної компанії "Укрспецекспорт" у зв`язку із неналежним виконанням умов договору виник обов`язок із оплати виконаних позивачем робіт.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що є обґрунтованими вимоги позивача про оплату відповідачем заборгованості, яка виникла у зв`язку із несплатою виконаних позивачем робіт за договором.

Щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Проаналізувавши зміст Договору (з урахуванням укладених додаткових угод), безпосередньо на підставі якого виникли спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що сторонами додатковою угодою № 6 від 02.09.2021 встановлено ціну ремонту майна - 514 632 євро.

При цьому згідно пункту 5.2. Договору ціна ремонту майна - ціна, за якою Комітент передає роботи з ремонту майна Комісіонеру для реалізації.

Згідно Акту прийому-передачі майна в ремонт від 22.10.2020 відповідачем передано позивачу партію майна в ремонт, вартість якого з огляду на приписи додаткової угоди № 6 від 02.09.2021 становить 277 032 євро.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, з отриманих від третьої особи коштів за ремонт другої партії виробів 9-13 відповідач перерахував позивачу кошти за ремонт другої партії майна у сумі 31 882,12 євро, а саме:

18.11.2020 - 13 990,00 євро (меморіальний ордер № 5179504111 від 18.11.2020);

19.11.2020 - 17 892,11 євро (меморіальний ордер № 5747598411 від 19.11.2020).

Як вже було зазначено вище згідно із частиною 1 статті 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Так, відповідачем разом із відзивом на позовну заяву були надані звіти комісіонера № 1-11 за договором, які помилково не були враховані судом першої інстанції, в яких були погоджені розміри комісійної плати та витрати комісіонера відповідно до умов договору, які відповідач утримав із коштів, що надійшли від замовника.

Відповідно до п. 5.4. договору комісіонер має переважне право пропорційно відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, отриманих від замовника за реалізовані за дорученням комітента роботи з ремонту майна.

Вказаний пункт договору узгоджується із ст. 1020 ЦК України, відповідно до умов якого комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Як вже було зазначено вище, 02.09.2021 позивач і відповідач уклали Додаткову угоду №6 від 32.09.2021 до договору комісії про наступне:

змінили погоджену Позивачем ціну ремонту майна та встановили її на рівні 514 632,00 євро;

змінили розмір комісійної плати Відповідача за виконання доручення Позивача за Договором комісії та встановили її на рівні 8,62% від погодженої Позивачем ціни ремонту майна, що складає 44 361,28 євро;

змінили граничний обсяг витрат, пов`язаних з виконанням Договору комісії, які Відповідач вправі утримати на умовах п. 3.2.5 Договору комісії без додаткового погодження з Позивачем та встановили його на рівні 54 728,72 євро.

Таким чином, враховуючи умови Додаткової угоди №6 до Договору комісії загальна сума коштів, що підлягає перерахуванню на рахунок позивача, становить 415 542,00 євро (514 632,00 - 44 361,28 -54 728,72 = 415 542,00).

Комісійна плата відповідача в частині ремонту другої партії майна складає 25 353,28 євро (44 361,28 - 19 008,00 (комісійна плата, яка була відрахована відповідачем за ремонт першої партії майна, що підтверджується звітами комісіонера) = 25 353,23).

Граничний обсяг витрат, пов`язаних з ремонтом другої партії майна, які відповідач вправі утримати на умовах п. 3.2.5 Договору комісії без додаткового погодження з позивачем складає 14 226,15 євро (54 728,72 - 40 502,57 (витрати, які були відраховані відповідачем за ремонт першої партії майна, що підтверджується звітами комісіонера) = 14 226,15).

Таким чином, загальна сума коштів, що підлягає перерахуванню на рахунок позивача, за ремонт другої партії майна, становить 237 452,57 євро (277 032,00 - 25 353,28 - 14 226,15 = 237 452,57).

Враховуючи умови пунктів 5.5.1 та 5.6 Договору комісії загальна сума авансового платежу, яка повинна бути перерахована на рахунок позивача в частині ремонту другої партії Майна після надходження таких коштів від замовника за мінусом комісійної плати комісіонера та витрат, які відповідач вправі утримати складає 71 235,77 євро. (237 452,37 х 30% = 71 235,77).

Після укладання додаткової угоди №6 до Договору комісії, відповідач 08.09.2021 платіжним дорученням №3510 перерахував Позивачу (комітенту) кошти у сумі 515 223,41 гривень, що за курсом, встановленим НБУ на 08.09.2021 у розмірі 31,7091 гривень за 1 євро, еквівалентно 16 248,44 євро.

Згідно з Додатковою угодою №8 від 19.10.2021 до Договору комісії Позивач (комітент) доручив Відповідачу (комісіонеру) вчинити необхідні дії, спрямовані на виникнення у Замовника за Контрактом обов`язку сплатити Відповідачу (комісіонеру) кошти у сумі 32 000,00 євро у строк до 20.10.2021, а Відповідач (комісіонер) поручився перед Позивачем (комітентом) за виконання Замовником такого грошового обов`язку та в такий строк. У разі не виконання Замовником такого обов`язку, Відповідач (комісіонер) перераховує Позивачу (комітенту) суму у гривнях в розмірі, еквівалентному 32 000,00 євро.

За надання поруки Позивачу (комітенту) щодо виконання Замовником обов`язку, Відповідачу (комісіонеру) встановлюється додаткова комісійна плата разом з ПДВ у розмірі гривневого еквівалентну 525,00 євро, яку він має право відраховувати з усіх сум валютних коштів, що надійшли до Відповідача (комісіонера) для Позивача (комітента).

На виконання умов додаткової угоди №8 Відповідач (комісіонер) 22.10.2021 платіжним дорученням №7 перерахував на рахунок Позивача (комітента) кошти у сумі 975 788,80 гривень, що за курсом, встановленим НБУ на 22.10.2021 у розмірі 30,4934 гривень за 1 євро, еквівалентно 32 000,00 євро.

Таким чином, позивач (комітент) отримав авансовий платіж за ремонт другої партії Майна у загальній сумі 80 130,56 євро, що складає 33,74%.

А тому висновок суду першої інстанції, що відповідачем не виконано покладеного на нього обов`язку з перерахування 30 % суми авансу колегія суддів відхиляє, оскільки судом не були враховані приписи п.п. 5.2.1., 5.2.2., 5.4. договору в частині права відповідача відраховувати усі належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, отриманих ним від замовника.

З огляду на вищевикладене, загальна сума коштів, що підлягає перерахуванню на рахунок позивача за ремонт другої партії майна за відрахуванням всіх комісійних плат та витрат, які комісіонер вправі утримувати на умовах п. 3.2.5 договору, становить 157 322,01 євро (237 452,57 - 80 130,56).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Тобто, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц виклала позицію, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

З цих підстав, з урахуванням приписів п. 5.2.1., 5.2.2. договору, за вирахуванням комісійних плат та витрат, які комісіонер вправі утримувати на умовах п. 3.2.5 договору, колегія суддів дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 157 322,01 євро.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо нарахованої пені колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За порушення строків перерахувань, отриманих грошових коштів, визначених пунктом 5.6. даного Договору Комісіонер зобов`язується сплатити Комітенту пеню у розмірі 0,1 % суми невчасно перерахованих грошових коштів за кожний день порушення строку перерахування. Загальна сума пені не перевищить 5 % від суми невчасно перерахованих коштів (пункт 9.3. Договору).

Як вбачається з розрахунку позивача, надану на вимогу апеляційної інстанції, останнім нараховувалась пеня як за несплачену суму авансу за період з 01.11.2020 по 14.04.2023, так і на суму основної заборгованості за період з 14.08.2021 по 14.04.2023. Водночас, з огляду на обмеження, встановлені у п. 9.3. договору (не більше 5 % від суми невчасно перерахованих коштів), позивачем заявлено до стягнення максимальний розмір пені - 9 845,07 євро.

Колегія суддів, здійснивши власний розрахунок пені на дійсний розмір заборгованості у сумі 157 322,01 євро, з урахуванням вказаних періодів нарахування та обмежень, встановлених у п. 9.3. договору (не більше 5 % від суми невчасно перерахованих коштів), дійшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 866,10 євро пені.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, які були заявлені позивачем у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу були надані відповідачем до закінчення судових дебатів, тобто у строк, встановлений законом.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

19.01.2021 року між адвокатом Вербицьким Я.В. (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (замовник) укладено Договір про надання правничої допомоги № 19/01-21-4626/21, за змістом якого виконавець, за завданням замовника, надає правничу допомогу та юридичні послуги.

Відповідно до розділу 6. Договору за надання послуг, передбачених даних договором, замовник сплачує виконавцеві винагороду. Розмір винагороди визначається сторонами у додатках (додаткових угодах) до договору.

07.10.2022 між сторонами укладеного додаткову угоду № 48 до договору, якою виконавець зобов`язався надати правничу допомогу, що полягає в представленні інтересів замовника у Господарському суді міста Києва щодо стягнення заборгованості за договором комісії № USE-20.2-28-D/К-17-70/17 від 14.02.2017 у розмірі 206 746,51 Євро.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили, що гонорар виконавця складається із:

- основного гонорару, який замовник сплачує виконавцю за надану в межах даної додаткової угоди правничу допомогу, що встановлюється у розмірі 55 000,00 грн в розрахунку 1 година послуг дорівнює 2500,00 грн;

- додаткового гонорару, що складає 3 % від розміру задоволеної судовим рішенням суми позовних вимог, що є фіксованою грошовою сумою «гонорару успіху».

Також, на виконання договору про надання правової допомоги № 19/01-21-4626/21 укладено договір про залучення інших адвокатів для виконання доручень клієнта, а саме - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Позивачем до матеріалів справи долучено платіжні інструкції № 9034 від 21.10.2022, № 02/08/2023 від 02.08.2023, які підтверджують оплату позивачем 55 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

В запереченнях проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач посилався на не співмірність заявленої погодинної ставки адвоката із складністю справи та виконаними роботами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Як вбачається з умов договору, сума гонорару адвокатів встановлена у фіксованому розмірі, що не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу.

Доводи відповідача щодо невідповідності встановленої погодинної ставки адвоката у розмірі 2 500,00 грн. розміру мінімальної заробітної плати колегія суддів відхиляє, оскільки встановлена погодинна ставка адвоката була узгоджена між клієнтом та виконавцем, тоді як Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не пов`язує необхідність встановлення розміру гонорару адвоката з огляду на встановлену Законом України «Про державний бюджет» ставку мінімальної заробітної плати у відповідному періоді року.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21 наведений висновок про те, що чинні процесуальні кодекси не вимагають від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт; від сторони не вимагають і наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії.

Колегія суддів відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих заперечень стосовно неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції з огляду на предмет та підстави заявленого позову.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, колегія суддів зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 55 000,00 грн є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Водночас, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги у даному випадку були задоволені частково (стягнуто 157 322,01 євро заборгованості та 7 866,10 євро пені) , а тому витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у суді першої інстанції, підлягають розподілу пропорційно.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 43 945,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, у суді апеляційної інстанції позивачем було долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з вимогою їх врахування під час розподілу судових витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції надано додаткову угоду № 48/2 від 23.10.2023 до договору про надання правової допомоги № 19/01-21-4626/21, відповідно до умов якої якою виконавець зобов`язався надати правничу допомогу, що полягає в представленні інтересів замовника у Північному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.1023 у справі № 910/5822/23 щодо стягнення заборгованості за договором комісії № USE-20.2-28-D/К-17-70/17 від 14.02.2017 у розмірі 206 746,51 Євро.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили, що гонорар виконавця складається із:

- основного гонорару, який замовник сплачує виконавцю за надану в межах даної додаткової угоди правничу допомогу, що встановлюється у розмірі 45 000,00 грн в розрахунку 1 година послуг дорівнює 2500,00 грн;

- додаткового гонорару, що складає 3 % від розміру задоволеної судовим рішенням суми позовних вимог, що є фіксованою грошовою сумою «гонорару успіху».

Позивачем до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію № 92 від 29.12.2023, які підтверджують оплату позивачем 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем доведено належними доказами понесення витрати на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на суму 45 000,00 грн.

Водночас, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга позивача була задоволена частково, рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове, яким стягнуто 157 322,01 євро заборгованості та 7 866,10 євро пені, а тому витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу пропорційно.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 36 508,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" підлягає задоволенню повністю, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/5822/23 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційних скарг покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/5822/23 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/5822/23 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/5822/23 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (вул. Дегтярівська, буд. 36, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 21655998) на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (вул. Богдана Гаврилишина, буд. 27/29, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 14312134) заборгованість в розмірі 157 322 євро 01 євроцент, 7 866 євро 10 євроцентів пені, судовий збір в розмірі 98 522,07 грн та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 43 945,00 грн.

5. В решті позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (вул. Дегтярівська, буд. 36, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 21655998) на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (вул. Богдана Гаврилишина, буд. 27/29, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 14312134) 147 787,52 грн судового збору за подачу апеляційної скарги та 36 508,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» (вул. Богдана Гаврилишина, буд. 27/29, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 14312134) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (вул. Дегтярівська, буд. 36, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 21655998) 4 026,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи № 910/5822/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 08.05.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко