Справа №442/3001/24

Провадження №2/442/839/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 року місто Дрогобич Львівської області

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Коваля Р.Г.,

з участю секретаря судового засідання Чолавін Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування - відділ служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить розірвати шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_2 , укладений 12 листопада 2022 року та зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 344; встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити місце проживання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним, як основним та єдиним утримувачем, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.11.2022, між ним та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 344. Від даного шлюбу у них родився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх років сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Відповідач не приділяє достатньо уваги сім`ї. Така поведінка відповідача продовжується протягом тривалого часу. Нерозуміння та небажання відповідача розуміти сутності проблем, які виникають у їх сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги спричиняє йому душевні страждання. Він не має наміру продовжувати сімейні відносини з відповідачем, так як вони істотно суперечать його інтересам. Вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, а примирення та збереження шлюбу між ними неможливе, сімейні відносини вже не є добровільними, що слугує звернення ним до суду з даним позовом та винесення судом рішення про розірвання їх шлюбу. Рішення про розірвання шлюбу з Відповідачкою усвідомлене, добровільне та безпосередньо пов`язане з бажанням припинити подальше подружнє життя. Вважає, що застосування судом заходів по примиренню подружжя суперечитиме не лише його інтересам, а й принципу добровільності сімейних відносин, та не дасть позитивного результату.

Зазначає, що син повністю перебуває на його утриманні, зростає під його наглядом, він займаюся його вихованням. Відносини, які склались у нашій сім`ї свідчить про формування у сина прив`язаності до нього, як батька, а розлучення з батьком та зміна місця проживання та привичної, комфортної обстановки може негативно вплинути на його подальший розвиток. Вважає, що син не може бути переданий для проживання з матір`ю, яка не може забезпечити йому належні умови матеріального забезпечення та постійного місця проживання, вона не цікавиться життям дитини, матеріально не допомагає, проживати однією сім`єю та виховувати сина не бажає, тобто, не виконує свої батьківські обов`язки та самоусунулась від виховання сина. Він дуже любить свого сина, не уявляє життя без нього і має змогу забезпечити його всім необхідним. Він дбає про створення якнайкращих побутових умов для своєї дитини, постійно слідкує за станом здоров`я, його харчуванням, зовнішнім виглядом та розвитком, виховує та піклується про нього, а також всіма силами намагається забезпечити гідний рівень життя. Зазначає, що він позитивно характеризуюся за місцем проживання, користуюся авторитетом серед сусідів та друзів, є фізично здоровим, жодних медичних протипоказань не має, ніколи не позбавлявся батьківських прав, не зловживає спиртними напоями та наркотичними засобами, не страждає будь-якими психічними розладами, до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Проживання сина разом з ним цілком відповідає інтересам дитини. Він приділяє сину набагато більше уваги та турботи ніж відповідач, дбає про його утримання та виховання, фізичний та моральний розвиток, має можливість забезпечити йому належні умови проживання, матеріального забезпечення, гармонійного розвитку, повною мірою займатися вихованням, дбати про здоров`я, чого відповідач у свою чергу, забезпечити не в змозі. Разом з тим, він ніколи не чинив та не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідача із дитиною і готовий зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб син через розлучення батьків не був позбавлений піклування матері.

Ухвалою судді від 18.04.2024 в зазначеній справі залишено позовну заяву без руху.

23.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви в якій просить долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору та акт органу опіки та піклування.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.04. 2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, які викладенні в позовній заяві просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник позивача адвокат Шулак О.І. в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримала повністю, просить суд позов задоволити з тих підстав, які викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала повністю, не заперечила проти їх задоволення, вказала, що викладені мотиви позивача в позовній заяві відповідають дійсності, примирення між ними не можливе, вона бажає в майбутньому влаштувати своє особисте життя оскільки є молодою людиною і не бажає себе зв`язувати сім`єю та малолітньою дитиною.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування - відділ служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 12 листопада 2022 року уклали шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 344,що підтверджується оригіналом Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , виданого 12 листопада 2022 року.

У шлюбі в сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданого Турківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 64.

Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

У відповідності до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

У статті 112 СК України регламентовано, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що оскільки сторони не підтримують подружніх відносин, їхній шлюб існує формально, примирення між ними не можливе, подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тому є всі підстави для розірвання шлюбу.

Що стосується визначення місця проживання дитини, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.ч. 2, 7-9ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За приписами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно Акту обстеження умов проживання, який складений на підставі заяви позивача ОСОБА_1 комісією відділу служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради вбачається, що дитина ОСОБА_3 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 та його родичами за адресою: АДРЕСА_1 . Членами комісії встановлено, що у вказаному будинку умови проживання задовільні. Загальна площа приватного будинку становить 100 м.кв., будинок облаштований усіма необхідними меблями та побутовою технікою, санітарно гігієнічні умови добрі, є електро, водо, газопостачання, індивідуальне газове та пічне опалення. Дитина ОСОБА_3 забезпечений окремою кімнатою, дитячим ліжечком, наявний необхідний дитячий одяг та все необхідне для належного проживання, та розвитку дитини.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 , які надані суду вбачається, що останній є дідусем неповнолітнього ОСОБА_3 , який проживає разом з батьком ОСОБА_1 , та останній утримує свого сина, забезпечує усім необхідним. ОСОБА_2 разом з дитиною та своїм чоловіком не проживає, дитину не відвідує, матеріально дитину не забезпечує. ОСОБА_1 самостійно займається вихованням неповнолітнього сина ОСОБА_5 та повністю його утримує.

Із письмових пояснень ОСОБА_6 вбачається, що остання є сусідкою позивача ОСОБА_1 з яким проживає його неповнолітній син ОСОБА_3 . Неповнолітня дитина знаходиться на утриманні батька, який займається його вихованням.

З Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/001424315 від 10.02.2024 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований на АДРЕСА_1 .

Беручи до уваги те, що дитина проживає з позивачем, який має можливість забезпечити сину місце проживання, сприяти належному вихованню та розвитку дитини, а мати проживає окремо, самоусунулась від виховання та утримання дитини, не виявляє бажання брати участь у його житті, враховуючи психологічну близькість дитини з батьком, обставини життя до яких звик малолітній ОСОБА_5 , суд приходить до переконання, що слід визначити місце проживання малолітньої дитини з батьком.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру і підтверджуються квитанціями, враховуючи позицію позивача, слід залишити за ним.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 293-294, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 12 листопада 2022 року та зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дрогобичі Дрогобицького району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 344.

Після розірвання шлюбу за відповідачем залишити прізвище - « ОСОБА_1 ».

Рішення суду, після набрання ним чинності, направити до відповідного відділу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації факту розірвання шлюбу.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити місце проживання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , як основним та єдиним утримувачем, за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за сторонами.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній.

Третя особа: Орган опіки та піклування - відділ служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, юридична адреса: пл. Ринок, 1, м. Дрогобич Львівської області.

Повний текс рішення складено 08 травня 2024 року.

Суддя Роман КОВАЛЬ