Провадження № 2/760/2707/24

Справа № 760/32293/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» /далі - ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ»/ (ЄДРПОУ: 41885310; адреса: 54029, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, каб. 7; e-mail: uaa.0683@gmail.com) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

30.11.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 26.11.2021, за підписом директора ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» - ОСОБА_2 , в якій ставиться питання про стягнення з відповідача 15 206,40 грн заборгованості за кредитним договором № ЛЛ-01295355 від 16.06.2021 та 2 270,00 грн судового збору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 02.12.2021.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Відповідь на такий запит надійшла 04.12.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10.12.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог вказується, що між ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ЛЛ-01295355 від 16.06.2021 на суму 4 000,00 грн з оплатою відсотків за користування кредитом.

Зауважується, що зазначений кредитний договір про надання фінансового кредиту був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті товариства: www.vashagotivochka.ua.

Зазначається, що позивач повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, про що свідчить підтвердження платіжного сервісу АТ «ПУМБ» про проведення успішної видачі займу на картку ОСОБА_1 за договором № ЛЛ-01295355 від 16.06.2021 на суму 4 000,00 грн.

При цьому, стверджується, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, а саме: заборгованість, у визначені кредитним договором строки, не погасила, не сплачує нараховані відсотки, у зв`язку з чим станом на 17.11.2021 має заборгованість у розмірі 15 206,40 грн, а саме: 4 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 11 206,40 грн - заборгованість за відсотками, з яких: 6,40 грн - нараховано відповідно до п. 1.4.1 кредитного договору, 11 200,00 грн - нараховано відповідно до п. 1.4.2 кредитного договору.

При цьому, позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості, проте її погашено не було.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до наданої довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА, відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.11.2014 по т.ч. зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 32).

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 37).

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, суд 16.08.2023 зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 38; https://sl.ki.court.gov.ua/sud2609/gromadyanam/111/1464061/).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 16.06.2021 між ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ЛЛ-01295355 на суму 4 000,00 грн з оплатою процентів за користування кредитом, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 15-20).

Згідно з п. 1.1 зазначеного кредитного договору кредитодавець передає позичальнику грошові кошти в сумі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, оплатності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах цього кредитного договору (а.с. 15).

Відповідно до п. 1.2 строк дії кредитного договору складає 365 календарних днів. Кредитний договір набирає чинності у день надання кредиту (безготівкового перерахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок, вказаний позичальником або надання готівкових коштів позичальникові). Закінчення строку дії кредитного договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін (а.с. 15).

Строк користування Кредитом складає 16 днів, а у випадках, передбачених цим кредитним договором, може бути продовжений до 96 днів включно (п. 1.3 кредитного договору) /а.с. 15/.

Відповідно до пункту 1.4-1.4.2 зазначеного договору проценти за користування Кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування Кредитом (а.с. 15):

- у розмірі 0,01% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів з дня надання Кредиту;

- у розмірі 3,5% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом з дня, наступного за днем закінчення строку, передбаченого пунктом 1.4.1 договору, якщо зобов`язання не виконані позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дати надання Кредиту.

Відповідно до детального розпису сукупної вартості кредиту та графіку погашення, що є додатком №1 до кредитного договору № ЛЛ-01295355 від 16.06.2021 (а.с. 21), відповідачка повинна була сплатити до 01.07.2021 4 006,40 грн, з яких: 4 000,00 грн - платіж по кредиту; 6,40 грн - платіж по відсотках, нарахованих відповідно до п. 1.4.1 договору.

Як вбачається з копії підтвердження АТ «ПУМБ» наданого позивачем (а.с. 23), 16.06.2021 через платіжний сервіс банку було здійснено видачу займу з ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» у розмірі 4 000,00 грн на карту відповідачки.

03.09.2021 позивачем на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним (а.с. 24).

За розрахунком ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (а.с. 27), загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором № ЛЛ-01295355 від 16.06.2021 станом на 17.11.2021 становить 15 206,40 грн, а саме: за кредитом - 4 000,00 грн, проценти за п. 1.4.1 - 6,40 грн, проценти за п. 1.4.2 - 11 200,00 грн.

До позовної заяви також долучено копії: правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (при укладанні договорів в електронній формі) /а.с. 6-14/; анкети позичальника (повна) від 16.06.2021 (а.с. 14); графіку погашення (а.с. 22); свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (а.с. 25); виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (а.с. 26).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» та ОСОБА_1 було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника.

Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості, відповідачкою заборгованість за тілом кредиту не погашена, тобто має місце невиконання умов кредитного договору.

Судом встановлено, що всупереч умов Кредитного договору та наведених норм закону відповідач допускав порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснював платежів, передбачених договором та достатніх для погашення його договірних зобов`язань.

Відповідач доводів позивача про визначену у позові заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за кредитним договором не подав.

На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» заборгованості по відсотках, встановлених у кредитному договорі, суд виходить із такого.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як встановлено ст.. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При перевірці матеріалів справи, судом установлено, що додані до позовної заяви правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ», не містять будь-яких відомостей про безпосереднє ознайомлення з їх змістом відповідачкою.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо даної категорії справ, викладеній в постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість по відсотках, що нараховані відповідно до п. 1.4.2 кредитного договору у розмірі 11 200,00 грн.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору № ЛЛ-01295355 від 16.06.2021 проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом: у розмірі 0,01 % від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів з дня надання кредиту; у розмірі 3,5 % від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом з дня, наступного за днем закінченням строку, передбаченого п. 1.4.1 кредитного договору, якщо зобов`язання не виконані позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дати надання кредиту.

При цьому, у п. 1.3 зазначеного договору вказано, що строк користування кредитом складає 16 днів, а у випадках, передбачених цим кредитним договором, може бути продовжений до 96 днів включно.

Із зазначеного пункту договору не вбачається безумовного продовження строку кредитування та того, що з відповідачкою досягнуто згоди, щодо перелічених вище умов кредитування.

Також, судом враховано, що в анкеті позичальника (повна), доданій до позову, у графі «строк» зазначено: «16 днів».

Доказів того, що зазначений договір було продовжено у порядку, визначеному п. 7.2 цього договору - шляхом підписання сторонами додаткових угод, суду не надано.

Отже, доказів виникнення зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами понад 16 днів у розмірі 3,5 % суду не надано.

За наведених підстав, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» заборгованості по відсотках у розмірі 3,5 % від суми наданого кредиту.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судових витрат

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 9200 від 11.11.2021 (а.с. 28).

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 590,20 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (26% від 2 270,00 грн).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (ЄДРПОУ: 41885310; адреса: 54029, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, каб. 7; e-mail: uaa.0683@gmail.com):

- 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень) заборгованості за кредитом;

- 6,40 грн (шість гривень сорок копійок) заборгованість за відсотками;

- 590,20 грн (п`ятсот дев`яносто гривень двадцять копійок) судового збору за подання позову.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич