ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4695/22 пров. № А/857/21724/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,

представника відповідача Мазура Д. Г.,

представника третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року (прийняте в м. Луцьку суддею Андрусенко О. О., складене в повному обсязі 20 жовтня 2023 року) в адміністративній справі № 140/4695/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила:

- визнати протиправним і скасувати пункт 2 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія Міністерства оборони України) від 09.03.2022 № 32 щодо відмови у призначенні їй одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII);

- зобов`язання Комісію Міністерства оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що є донькою ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Зазначає, що у жовтні 2021 року звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька. Однак відповідно до пункту 2 протокольного рішення Комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом № 32 від 09.03.2022 їй відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що вона, як дитина померлого, досягла повноліття, на час смерті батька її вік перевищував 23 роки, тобто не мала правового статусу дитини (відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України)) або утриманця загиблого (померлого) (відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких» (далі - Закон № 2262-XII).

Однак позивач зазначає, що зверталася до відповідача із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги не як утриманець померлого, а як член сім`ї загиблого (донька). Із довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні № 19635 від 10.05.2022 видно, що в належному позивачу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 05.09.2017 по 30.09.2020 вона проживала спільно зі своїм батьком - ОСОБА_2 . Після цього вона з батьком фактично продовжували проживати в її будинку до смерті ОСОБА_2 , проте змушені були змінити місце реєстрації батька, оскільки розпочинався опалювальний сезон і для отримання субсидії позивачу необхідно було бути єдиною зареєстрованою особою у будинку; при цьому, під час сумісного проживання вони вели спільне господарство, формували спільний бюджет, планували та здійснювали покупки, спільно здійснювали оплату за комунальні послуги та інше.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано пункт 2 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 березня 2022 року № 32, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Міністерство оборони України, яке вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, порушуючи норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, встановив невідповідність висновків суду обставинам справи, не вірно визначив характер спірних відносин між сторонами, неправильно застосовав норми матеріального права, що регулюють ці відносини, внаслідок чого зробив помилковий висновок про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги, з покликанням на фактичні обставини справи та нормативне регулювання спірних правовідносин, обґрунтовує тим, що на час смерті ОСОБА_2 позивач була повнолітньою; не навчалася, тобто не мала статусу особи, яка перебуває на утриманні; також на час смерті позивач не проживала спільно з батьком; документально не підтверджено факт спільного проживання однією сім`єю, ведення ними спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків, відповідно позивач не мала правового статусу члена сім`ї загиблого (померлого) такого військовослужбовця. Тому необхідно дійти висновку, що позивач у справі не належить до кола особі, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги з огляду на статтю 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Помилковим є твердження суду про те, що позивач підтвердила факт спільного проживання її з померлим батьком ОСОБА_2 , ведення з ним спільного господарства, а також наявності у них взаємних прав та обов`язків, а відтак, в силу законодавчих норм позивач, як член сім`ї померлого військовослужбовця має право на отримання одноразової грошової допомоги в порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що позивач не надала жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що вони дійсно проживали разом і були пов`язані спільним побутом та мали права та обов`язки, на противагу цьому в матеріалах справи є письмові докази, які спростовують твердження позивача. З урахуванням наведеного зазначає, що позивач не належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, з огляду на приписи статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо позовної вимоги про зобов`язання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу. Виходячи з наведеного вище, Комісія не здійснює виплати одноразової грошової допомоги, а лише приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Також вона подала до суду заяву, у якій просила розглянути справу в суді апеляційної інстанції за її відсутності. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Про результати розгляду справи просила повідомити належним чином.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник третьої особи також підтримав вимоги апеляційної скарги; вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 № 213 майора ОСОБА_2 , начальника відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 , виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, при цьому у вказаному наказі зазначено: захворювання і причина смерті так, пов`язані із захистом Батьківщини.

У матеріалах справи також є висновок щодо ненасильницької смерті за місцем проживання від ІНФОРМАЦІЯ_3, затверджений 06.10.2020 начальником Турійського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_3 № 173 причиною смерті ОСОБА_2 є хронічна серцево-судинна недостатність, дифузний кардіосклероз, ішемічна хвороба, гіпертонічна хвороба.

Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 28.08.2021 № 213, захворювання та причина смерті майора ОСОБА_2 - так, пов`язані із захистом Батьківщини.

13.10.2021 позивач ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю батька - майора ОСОБА_2 , який помер у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Як видно з пункту 2 витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України № 32 від 09.03.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є дітьми померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, майора ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки діти померлого досягли повноліття, на час смерті батька їх вік перевищував 23 роки, тобто вони не мають правового статусу дитини (відповідно до СК України) або утриманця загиблого (відповідно до Закону № 2262-XII), усі проживали окремо і не вели спільного господарства зі своїм батьком; посвідчення «член сім`ї загиблого» до поданих документів заявниками не надано, тобто не підтверджено їх статус членів сім`ї загиблого.

У матеріалах справи також є заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про відмову від виплати допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2023, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 на користь дочки померлого ОСОБА_1 ; справжність підписів, яких засвідчено приватними нотаріусами.

Вважаючи пункт 2 витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України № 32 від 09.03.2022 протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що наявними в справі доказами підтверджено факт спільного проживання позивача та її померлого батька ОСОБА_2 , ведення ними спільного господарства, наявності взаємних прав та обов`язків, а відтак в силу приписів Закону № 2011-XIІ, Порядку № 975, СК України позивач як член сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги в порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України.

При цьому, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності свого рішення про відмову у виплаті одноразової допомоги ОСОБА_1 , вказане рішення не ґрунтується на чинних нормах законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки єдиною підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги вказаним у рішенні було те, що остання не довела факту чи є членом сім`ї загиблого, яким суд дав належну правову оцінку, то для належного і ефективного способу захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Ключовим питанням у цій справі є правомірність відмови відповідача в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї померлого військовослужбовця.

За приписами статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закону № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Як передбачено статтею 16-1 Закону № 2011-XIІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За змістом частини першої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Згідно з частинами шостою, восьмою статті 16-3 Закону № 2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 16-3 Закону № 2011-XIІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), відповідно до підпункту 2 пункту 4 якого одноразова грошова допомога призначається у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

Пунктом 5 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За змістом пункту 10 Порядку № 975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

- заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

- витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

- свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

- довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

- сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

- свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

- рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

За змістом цих норм одноразова грошова допомога, зокрема, виплачується у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.

Також вказаними нормами визначено коло осіб, яким така одноразова грошова допомога виплачується, зокрема, члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 13.10.2021 видно, що позивач зверталася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як член сім`ї (донька) померлого військовослужбовця.

А відмова відповідача ґрунтується на тому, що позивач ОСОБА_1 не довела того, що вона є членом сім`ї загиблого та перебувала на його утриманні.

Як зазначено вище, члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Так, за приписами частини другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Тобто, ознаками, за наявності яких можна стверджувати, що особи належать до однієї сім`ї є спільність їх проживання, пов`язаність спільним побутом та наявність у них по відношенню один до одного взаємних прав та обов`язків.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

На підтвердження тієї обставини, що позивач є членом сім`ї померлого ОСОБА_2 , судом першої інстанції були досліджені надані позивачем відповідні докази.

Так, відповідно до довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб за період з 05.09.2017 по 30.09.2020 від 10.05.2022 № 19635, виданої відділом реєстрації місця проживання департаменту державної реєстрації Луцької міської ради, у період з 05.09.2017 по 30.09.2020 позивач разом із батьком ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; 30.09.2020 ОСОБА_2 вибув до АДРЕСА_2 .

Тобто, за змістом цієї довідки позивач разом із батьком проживали за однією адресою протягом більш як п`яти років у період з 05.09.2017 по 30.09.2020, водночас смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто через п`ять днів після зміни реєстрації його місця проживання.

Як пояснила в судовому засіданні позивач, причиною зміни реєстрації місця проживання її батька стало те, що на той час розпочинався опалювальний сезон і для отримання субсидії їй необхідно було бути єдиною зареєстрованою особою у будинку.

Проте, зазначила, що після зміни реєстрації місця проживання батька вони фактично продовжували проживати у її будинку до смерті батька та під час сумісного проживання вони вели спільне господарство, формували спільний бюджет, планували та здійснювали покупки та інше.

Нормами чинного законодавства не встановлено, яким чином повинен підтверджуватися факт ведення спільного господарства; ця обставина повинна встановлюватися в кожному конкретному випадку.

Також, допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків між позивачем ОСОБА_1 та її батьком ОСОБА_2 .

При цьому, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 і є сусідкою позивачки, вказала на те, що ОСОБА_1 проживала у одній квартирі зі своїм батьком, починаючи з 2014 року і до його смерті.

Також, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , і працював разом з батьком позивачки у ІНФОРМАЦІЯ_11 з 2016 року, підтвердив, що ОСОБА_2 проживав разом зі своєю дочкою до його смерті.

Щодо доводів відповідача у рішенні № 32 від 09.03.2022 про те, що позивач не долучила до поданих документів посвідчення «член сім`ї загиблого», тобто не підтвердила її статус члена сім`ї загиблого, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що наявність такого посвідчення не є безумовною підставою для отримання допомоги.

Водночас, статус члена сім`ї загиблого/померлого військовослужбовця може встановлюватися також на підставі сукупності інших умов, які є в цьому випадку у позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено факт спільного проживання позивача та її померлого батька ОСОБА_2 , ведення ними спільного господарства, наявності взаємних прав та обов`язків, а відтак в силу приписів Закону № 2011-XIІ, Порядку № 975, СК України позивач як член сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги в порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України, та вважає рішення суду першої інстанції в цій частині законним та обґрунтованим.

Загалом погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відповідно до Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2016 р. за № 1497/29627, з метою правового і соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України, осіб, звільнених з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов`язаних та резервістів, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов`язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України, у тому числі які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках діє Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія).

Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 21-4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках».

За змістом вказаного Комісія приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

А відповідно до пунктів 10, 11 Положення результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади. На адміністративний суд покладено обов`язок контролю правомірності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача як суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є можливим в разі встановлення судом необхідності спонукати (заставляти) рішенням суду такого відповідача до вчинення дій, які він повинен (зобов`язаний) вчинити у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи наведене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Так, відповідно до приписів пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Абзацом 2 частини четвертої статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Водночас правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року в справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальше повторне звернення до суду.

Враховуючи викладене вище, а також те, що надані позивачем в цій справі та досліджені судом першої інстанції докази не досліджувалися відповідачем при розгляді заяви позивача та прийнятті оскаржуваного рішення, що належить до його дискреційних повноважень, колегія суддів апеляційного суду вважає передчасним задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо зобов`язання Міністерства оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Отже, на думку колегії суддів апеляційного суду ефективним способом захисту прав позивача у цій справі буде зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням висновків суду.

У частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року в адміністративній справі № 140/4695/22 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати пункт 2 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 березня 2022 року № 32, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 жовтня 2021 року про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) її батька, майора ОСОБА_2 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 06 травня 2024 року.