КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2024 року м. Київ№ 320/46355/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач/ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладену у листі - рішенні від 18.10.2023 №1000-0204-8/157123 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини шостої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до частини шостої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.

15 грудня 2023 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона донька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві та має право на отримання одноразової допомоги, як особі, що перебувала на утриманні потерпілого, яка дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Проте, звернувшись до відповідача із заявою про здійснення страхової виплати отримала відмову викладену в листі від 18.10.2023 №1000-0204-8/157123.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 відкрито провадження у справі №320/46355/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття провадження» від 26.12.2023 у справі №320/46335/23 доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 27.12.2023.

26 січня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ у Київській області надійшов відзив на позовну заяву.

В своєму відзиві відповідач зазначає, що в акті спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 29.11.2022, який є підставою для проведення страхових виплат, в розділі «Відомості про членів сім`ї, потерпілого, які перебувають на його утриманні» зазначено «утриманці відсутні». 06.10.2023 позивачка звернулася із заявою щодо страхових виплат у разі смерті потерпілого, батька ОСОБА_2 , так як на день його смерті була непрацездатною неповнолітньою особою. Оскільки, на момент смерті ОСОБА_2 позивачці було більше 16 років, а згідно довідки з навчального закладу від 13.09.2021 №815, вона навчалася на заочній формі навчання, тому права на страхові виплати у разі смерті потерпілого, згідно чинного законодавства, немає. Підсумовуючи все вищенаведене, права на страхові виплати у разі смерті потерпілого у позивачки немає, тому Управління діяло в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством України. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

25 січня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

В своїй відповіді на відзив позивачка зазначає, що на день смерті свого батька вона перебувала на його утриманні, так як їй не було вісімнадцяти років і вона не працювала. 18 років позивачці виповнилося лише 18 серпня 2022 року. Вона як непрацездатна і неповнолітня особа, яка на день смерті потерпілого ОСОБА_2 мала право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого, тобто її батька ОСОБА_2 .

Відповідач правом надання заперечень відповідно до статті 164 КАС України не скористались.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_1 , виданий 13.01.2023 органом №3213.

Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним витягом з реєстру територіальної громади від 25.01.2023.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 24.09.2004, копія якого міститься у матеріалах справи.

ОСОБА_2 працював водієм автотранспортних засобів на підставі трудового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку, який пов`язаний з виробництвом. Вказаний факт засвідчено актом спеціального розслідування нещасного випадку від 30.11.2022, затвердженим заступником начальника Головного управління Держпраці у Полтавській області.

17 лютого 2022 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 .

З довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої 05.02.2020 №280 виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району, Київської області вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Довідкою виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району, Київської області від 28.06.2023 №693 підтверджується, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживали: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 дружина (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 син; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 донька; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 невістка.

06 жовтня 2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення та виплату страхової виплати у вигляді одноразової допомоги як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 18.10.2023 №1000-0204-8/157123 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області повідомлено позивачу, що оскільки, на момент смерті ОСОБА_2 позивачці було більше 16 років, а згідно довідки з навчального закладу від 13.09.2021 №815, вона навчалася на заочній формі навчання, тому права на страхові виплати у разі смерті потерпілого, згідно чинного законодавства, вона не має.

Не погодившись із відмовою відповідача в призначенні та виплаті одноразової допомоги, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно частини першою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати. Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.

Відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються: 1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; 2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

Згідно статті 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо: 1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку; 2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок; 3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Згідно зі статтею 41 Закону № 1105-ХІV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної ферми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Статтею 42 Закону № 1105-ХІV встановлені щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди.

Відповідно частини шостої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Дана редакція статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» була чинною до 01.01.2023 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки була чинною на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до пункту 4 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 21.09.2022 № 2620-IX встановлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.

З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, керуючись статтями 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», правління Фонду соціального страхування України постановило затвердити Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Наведений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 (далі - Порядок №11).

Пунктом 1.2. Порядку №11 встановлено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи: 1) допомогу по тимчасовій непрацездатності; 2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щомісячну страхову виплату втраченого заробітку потерпілого (далі - щомісячна страхова виплата); 4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу, нижчеоплачувану роботу; 5) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого; 6) відшкодування вартості поховання потерпілого та пов`язаних з цим ритуальних послуг.

Зі змісту пунктів 1.3, 1.4 Порядку № 11 випливає, що управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Згідно пункту 5.1 Порядку для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.

Так судом встановлено, що згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку від 14.02.2022, затвердженого 30.11.2022, ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 25.01.2023 позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 28.06.2023 №693 ОСОБА_1 проживала разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №1105-ХІV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Згідно з частиною другою статті 43 Закону №1105-ХІV Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім`ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;) довідки навчального закладу про те, що член сім`ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім`ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

На день смерті ОСОБА_2 позивачці не було 18 років. Крім того, позивачка була не тільки зареєстрованою за однією адресою із батьком, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , а й проживала разом із батьком за місцем його проживання: АДРЕСА_2 .

Відтак, донька, як неповнолітня дитина, належить до сім`ї свого померлого батька, як його дитина, як член його сім`ї.

Отже, з огляду на норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Сімейного кодексу України, у цьому випадку достатньою умовою для призначення одноразової допомоги як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю годувальника, є факт перебування позивачки як неповнолітньої дитини на утриманні у батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

По суті доводи відповідача про те, що позивачці на момент смерті ОСОБА_2 було більше 16 років, а відповідно до довідки №815 від 13.09.2021 вона навчалася на заочній формі навчання є підставою для відмови у виплаті, є проявом так званого «правового пуризму», який виявляється у надмірному прагненні до чистоти та переваги форми над змістом.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2, підпунктом 5.3.1 пункту 5 розділу V Порядку №11 установлено, що право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату. Одноразова допомога сім`ї та особам, які мають на це право, виплачується у місячний строк з дня смерті потерпілого (а також при призначенні страхових виплат за рішенням суду, яке набрало законної сили) за наявності всіх необхідних документів, але не пізніше 30 календарних днів після прийняття управлінням (відділенням) Фонду постанови про призначення страхової виплати.

При цьому право на одноразову допомогу як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві настає з дати визнання комісією з розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком таким, що пов`язаний з виробництвом.

Отже, внаслідок протиправних дій відповідач не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають істотне значення для призначення одноразової допомоги як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю годувальника, допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів, як наслідок відмовив у виплаті одноразової допомоги позивачу.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями. Зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини шостої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до частини шостої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн згідно платіжної інструкції від 06.12.2023.

Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення ГУ ПФУ у Київській області, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати відповідно до частини шостої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхуванн» у вигляді одноразової допомоги як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до частини шостої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у вигляді одноразової допомоги як особі, яка перебувала на утриманні потерпілого у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.