ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокуСправа №160/4123/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №330594-2407-1811-UA59040030000060142-21 від 05.10.2023 винесене Головним управлінням ДПС у Сумській області, яким визначено зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 8223,07 грн. за земельною ділянкою із кадастровим номером 5921280500:13:001:0014 за 2021 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є користувачем земельної ділянки із кадастровим номером 5921280500:13:001:0014 на підставі Державного акту на право постійного користування землею СМ №01528 від Документ сформований в системі 07.09.1998р. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення №330594-2407-1811-UA59040030000060142-21 від 05.10.2023, яким визначено зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 8223,07 грн. за земельною ділянкою із кадастровим номером 5921280500:13:001:0014 за 2021 рік, таким, що підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка із кадастровим номером 5921280500:13:001:0014 протягом 2021 та 2022 років використовувалась ФГ «ЛІСНЕ», на неї був нарахований відповідний податок, який сплачений до бюджету. Таким чином, позивач вважає, що нарахування йому земельного податку з фізичних осіб є протиправним, оскільки фізична особа, яка отримала у користування «для ведення фермерського господарства» земельну ділянку здійснює діяльність на цій землі не особисто, а через створену ним юридичну особу фермерське господарство, а тому оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ПК України та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому останній пред`явлений позов не визнає та заперечує проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Так, 13 жовтня 1998 року було створено Фермерське господарство «Лісне», яке зареєстроване у ДПІ (Великописарівський район) ГУ ДПС у Сумській області та головою фермерського господарства являється ОСОБА_1 . У разі, якщо фермерське господарство є платником єдиного податку 4 групи, та між ним та фізичною особою (власником/користувачем) буде укладено договір оренди, а право оренди зареєстровано у встановленому законодавством порядку, така фізична особа (власник/користувач земельної ділянки) відповідно до вимог п. 281.3 спи 281 ПК України звільняється від сплати земельного податку. У разі не дотримання умов державної реєстрації прав оренди земельної ділянки власник/користувач такої ділянки є платником земельного податку на загальних підставах. Відповідач зазначає, що відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5921280500:13:001:0014 належить на підставі права на постійне користування громадянину ОСОБА_1 , а не ФГ «Лісне». Разом з тим, відсутня інформація щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5921280500:13:001:0014 в оренду ФГ «Лісне». Таким чином, відповідач вважає, що правомірно нараховано ОСОБА_1 земельний податок та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2023 року №330594-2407-1811-UA59040030000060142-21 на суму 8 223,07 грн. (за 2021 рік), а тому підстави для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що громадянину ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею СМ №021528 від 07.09.1998 року належить право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером: 5921280500:13:001:0014, площею 30,1 га., що розташована на території Великописарівської селищної ради Охтирського району, Сумської області з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фермерське господарство «Лісне» зареєстроване, як юридична особа 06.08.1998р., основний вид господарської діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Засновником та керівником господарства є: ОСОБА_1 .

Відповідно до поданих ФГ «Лісне» податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2021-2022 роки було задекларовано площу земельної ділянки 30,1 га, у відомостях про наявність земельних ділянок зазначено документ, який засвідчує право власності на земельну ділянку №74 СМ 01528 від 07.09.1998 року, кадастровий номер -5921280500:13:001:0014, площею 30,1 га., копія податкової декларація платника єдиного податку четвертої групи ФГ «Лісне» на 2021 разом з додатками наявна в матеріалах справи та була досліджена судом під час розгляду справи.

Великописарівська селищна рада Охтирського району Сумської області на адресу ГУ ДПС у Сумській області направила лист №2183 від 25.09.2023р., в якому зазначено, що в зв`язку з виявленими неточностями просимо здійснити обрахування земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 30,10 га - для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5921280500:13:001:0014, та 3,40 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5921283600:08:003:0565, які розташовані на території Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області. Власником зазначених вище земельних ділянок на праві постійного користування є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно Державного акту на право постійного користування (СМ 11528 від 07.09.1998).

ГУ ДПС у Сумській області, у відповідності до вимог п.286.5 ст.286 ПК України, було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №330594-2407-1811-UA59040030000060142-21 від 05.10.2023, яким ОСОБА_1 визначено зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 8223,07 грн. за земельною ділянкою із кадастровим номером 5921280500:13:001:0014 за 2021 рік.

На адресу ДПС України була направлена скарга ОСОБА_1 від 31.10.2023 року б/н (вх. ДПС України №35748/6 від 03.11.2023), у т.ч. на вказане податкове повідомлення-рішення №330594-2407-1811-UA59040030000060142-21 від 05.10.2023.

ГУ ДПС у Омській області зазначає, що на адресу ФГ «Лісне» було направлено лист №15809/6/18-28-04-06-05 від 06.11.2023 щодо надання інформації та підтверджуючих документів щодо передачі в установленому законом порядку вищезазначених земельних ділянок до фактичного землекористувача фермерського господарства «Лісне», при цьому вказавши, у розрізі кожної земельної ділянки: документ та дату виникнення права користування/оренди, цільове призначення, кадастровий номер та площу. (Копія листа №15809/6/18-28-04-06-05 від 06.11.2023 додається до відзиву). На час написання відзиву на позовну заяву, відповідь ФГ «Лісне» не надана.

ДПС України за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 15.12.2023 року №37058/6/99-00-06-01-03-06, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.10.2023 року №330594-2407-1811-UА59040030000060142 на суму 8 223,07 грн. (за 2023 рік), №330594-2407-1811-UА59040030000060142-22 на суму 8 223,07 грн. (за 2022 рік) та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 05.10.2023 року №330594-2407-1811- UА59040030000060142-21 на суму 8 223,07 грн. (за 2021 рік).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно із підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку на землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Нормами пункту 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачені особливості справляння земельного податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до вимог п.281.3 ст.281 ПК України, від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Положеннями пункту 286.5 статті 286 ПК України регламентовано, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 ПК України).

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Частиною четвертою пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування.

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 ЗК України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 94 ЗК України для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, приватному партнеру (концесіонеру) надаються в оренду земельні ділянки (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Земельні ділянки, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії) та/або договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (концесійному договорі), передаються в оренду виключно приватному партнеру, концесіонеру, визначеному в порядку, встановленому Законом України «Про концесію» або Законом України «Про державно-приватне партнерство».

Зазначені земельні ділянки можуть бути передані іншим особам лише у разі прийняття державним партнером або концесієдавцем рішення про відміну конкурсу або визнання конкурсу таким, що не відбувся.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які відповідно до цього Кодексу наділені повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у користування, зобов`язані у тримісячний строк з дня звернення передати приватному партнеру (концесіонеру) земельну ділянку (ділянки), визначену (визначені) договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства (концесійним договором), в оренду на строк дії такого договору (крім концесії на будівництво та подальшу експлуатацію автомобільних доріг).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 року №973-Р/ «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до приписів ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство», у редакції, яка діяла станом на момент створення позивачем ФГ "Лідія-А", тобто 10.02.2006 року, після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що земельна ділянка із кадастровим номером 5921280500:13:001:0014 протягом 2021 року використовувалась ФГ «ЛІСНЕ», на неї був нарахований відповідний податок, який сплачений до бюджету, а відповідно до норм ПК України платник податків-фізична особа, яка отримала земельну ділянку для ведення фермерського господарства, створила таке господарство та використовувала цю ділянку від імені ФГ сплачуючи єдиний податок звільняється від оподаткування земельним податком.

Суд з приводу вказаних тверджень звертає увагу на наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 13 жовтня 1998 року було створено Фермерське господарство «Лісне» (код ЄДРПОУ 30033669), яке зареєстроване у ДШ (Великописарівський район) ГУ ДПС у Сумській області та головою фермерського господарства являється ОСОБА_1 .

Відповідно до поданих ФГ «Лісне» податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2021-2022 роки було задекларовано площу земельної ділянки 30,1 га, у відомостях про наявність земельних ділянок зазначено документ, який засвідчує право власності на земельну ділянку №74 СМ 01528 від 07.09.1998 року, кадастровий номер -5921280500:13:001:0014, площею 30,1 га.

Отже, у разі, якщо фермерське господарство є платником єдиного податку 4 групи, та між ним та фізичною особою (власником/користувачем) буде укладено договір оренди, а право оренди зареєстровано у встановленому законодавством порядку, така фізична особа (власник/користувач земельної ділянки) відповідно до вимог п. 281.3 спи 281 ПК України звільняється від сплати земельного податку. У разі не дотримання умов державної реєстрації прав оренди земельних ділянки власник/користувач такої ділянки є платником земельного податку на загальних підставах.

Суд зазначає, що що ПК України запроваджені пільги щодо сплати земельного податку, а саме згідно підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності податку на нерухоме майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідно до вимог п.281.3 ст.281 ПК України, від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5921280500:13:001:0014 належить на підставі права на постійне користування громадянину ОСОБА_1 , а не ФГ «Лісне».

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18 червня 2021 року у справі №400/1730/19 дійшов наступного висновку щодо застосування норм підпунктів 288.1, 288.2 статті 288 ПК, статей 125, 126 Земельного кодексу України, частини другої статті 16, частин першої, другої статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства, а саме податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, вирішальним аспектом для звільнення власника земельної ділянки (паю) від сплати земельного податку є наявність укладеного ним договору оренди щодо такої земельної ділянки із платником єдиного податку четвертої групи.

При цьому, суд звертає увагу, що відсутня інформація щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5921280500:13:001:0014 в оренду ФГ «Лісне», доказів протилежного матеріали справи не містять.

Аналізуючи викладене, в межах даної адміністративної справи судом не встановлено обставин укладення позивачем договору оренди землі із платником єдиного податку четвертої групи (ФГ «Лісне»), що виключає наявність правових підстав для застосування пільги, встановленої пунктом 281.3 статті 281 ПК України.

Отже, суд приходить до висновку, що ГУ ДПС у Сумській області правомірно нараховано ОСОБА_1 земельний податку та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2023 року №330594-2407-1811-UA59040030000060142-21 на суму 8 223,07 грн. (за 2021 рік).

Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 05.10.2023 року №330594-2407-1811-UA59040030000060142-21 винесене правомірно та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова