Постанова

Іменем України

22 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 279/1834/22

провадження № 61-1382сво23

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ», товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року у складі судді: Шульги О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (далі - ПАТ «Коростенський завод МДФ»), товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі - ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживає на АДРЕСА_1 . Поряд з вказаним житловим будинком та садибою розташоване домогосподарство ОСОБА_2 , яка проживає на АДРЕСА_1 . Також їх спільними сусідами є суб`єкти господарювання, це - ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», промислові потужності яких розташовані на АДРЕСА_2 .

Позивач вказував, що протягом тривалого часу відповідачами порушується його право, а також право його сім`ї на безпечне для життя і здоров`я довкілля, безпечні умови проживання, створюється ризик виникнення надзвичайно небезпечних захворювань. Робота цих підприємств супроводжується значним шумом, що робить неможливим повноцінний відпочинок й проживання у вказаному житловому будинку та перебування на подвір`ї. Окрім того, внаслідок роботи даних підприємств значно підвищується концентрація пилу та шкідливих хімічних сполук у повітрі. Він та його сім`я змушені дихати повітрям, наповненим викидами небезпечних забруднюючих речовин. Розташування вказаних підприємств в м. Коростені, яке віднесено до зони добровільного гарантованого відселення, не відповідає положенням статей 16, 17 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення».

У справі № 283/518/17-ц за позовом ОСОБА_2 , домогосподарство якої розташоване поруч з його житловим будинком, суд вже встановив факт порушення відповідачами вимог екологічного законодавства та порушення ними права ОСОБА_2 на безпечне довкілля, безпечні і здорові умови проживання, а також факт спричинення їй моральної шкоди. Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в іншій справі № 279/2933/20 вже надано оцінку висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року. За змістом експертизи дослідження повітря здійснювалися і на території її домогосподарства. У висновку експертизи зазначено, що робота ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» як разом, так і окремо призвела до забруднення навколишнього середовища небезпечними хімічними речовинами. Цією експертизою підтверджено факт порушення відповідачами норм природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та забрудненням атмосферного повітря і станом довкілля на території її садиби.

Позивач зазначав, що завдана йому моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, оскільки внаслідок господарської діяльності відповідачів у 2012-2017 роках, а також у 2019 році здійснювалося забруднення атмосферного повітря на території його садиби, він позбавлений права на безпечне довкілля.

ОСОБА_1 просив:

стягнути з ПАТ «Коростенський завод МДФ» на його корить 50 000 грн відшкодування моральної шкоди;

стягнути з ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на його корить 50 000 грн відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Коростенський завод МДФ», ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання, у розмірі 20 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання, у розмірі 20 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

доведеним є факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території домогосподарства позивача, з іншої сторони;

при вирішенні спору суд першої інстанції взяв до уваги висновок комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 рок, які досліджувалися у справі № 279/2933/20, оскільки при її проведенні експертами здійснювалось дослідження повітря на території двох домогосподарств: АДРЕСА_3 . При цьому, домогосподарство № 102 розташоване поруч із житловим будинком та садибою позивача й значне перевищення гранично допустимих концентрацій норм викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а також шумового навантаження, характерних для діяльності відповідачів, беззаперечно вказує на порушення права позивача на безпечні умови проживання та безпечне для життя і здоров`я довкілля;

суд визначив розмір моральної шкоди, завданої позивачеві, у розмірі 20 000 грн з кожного із відповідачів, виходячи з принципу розумності і справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційні скарги ПАТ «Коростенський завод МДФ», ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року змінено, збільшено розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 з 20 000 грн до 50 000 грн, з кожного.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

грубі порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства виявлені протягом 2012-2017 років, що підтверджуються змістом листів Державної екологічної інспекції у Житомирській області;

висновки суду першої інстанції про доведеність ОСОБА_1 факту порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території його садиби, з іншої сторони, є правильними;

суд апеляційної інстанції врахував характер порушених прав позивача, який протягом тривалого часу був позбавлений права на проживання у безпечному довкіллі, а також взяв до уваги те, що такі порушення мали місце з 2012 року й тривали до 2017 року, забруднення атмосферного повітря також виявлено у 2019 році, тобто, порушення прав мало суттєвий та триваючий характер;

з огляду на це, апеляційний суд зробив висновок, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню кожним з відповідачів, слід збільшити з 20 000 грн до 50 000 грн з кожного відповідача.

Аргументи учасників справи

У січні 2023 року ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить:

рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасувати;

справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди зробили помилковий висновок про наявність порушень природоохоронного законодавства у діяльності підприємства в період 2012-2017 років;

під час розгляду справи №283/518/17-ц було проведено комісійну інженерно-екологічну експертизу №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яка разом з рішенням по справі спричинили ряд інших цивільних позовів до ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». Вибіркові копії даної експертизи позивачем долучено до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог. На підставі поданих позивачем копій суди попередніх інстанцій не могли надати належної оцінки висновкам експертизи як того вимагає статті 89 ЦПК України, так як у матеріалах справи знаходяться тільки декілька перших та останніх сторінок. Згідно статті 110 висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили;

задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції прийняв як належний та допустимий доказ позовних вимог висновок комісійної інженерно- екологічної експертизи №5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі Експертний висновок) в межах розгляду цивільної справи №283/518/17-ц, оскільки вказаний експертний висновок містить інформацію щодо забруднення внаслідок промислової діяльності відповідачів атмосферного повітря на території домогосподарства АДРЕСА_1 , яке розташоване поруч із домогосподарством позивача. ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» вважає, що судом апеляційної інстанції було порушено положення статей 77, 82 ЦПК України при прийняті як належних доказів висновку експертизи у іншій судовій справі, оскільки позивач не був учасником справи №283/518/17-ц;

ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність грубих порушень вимог природоохоронного законодавства у діяльності відповідача на протязі 2012-2017 року, оскільки підприємство ввело в експлуатацію новозбудовані виробничі потужності 21 лютого 2017 року відповідно до сертифікату серія ІУ № 165170521474, виданого на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 15 лютого 2017 року, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, тобто скаржник в цей період не міг здійснювати господарську діяльність, у зв`язку із чим не міг допустити грубих порушень вимог природоохоронного законодавства;

при дослідженні доказів щодо визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, судами не враховано, що підприємство ввело в експлуатацію виробничі потужності 21 лютого 2017 року, а позивач і суди доводили порушення природоохоронного законодавства за період з 2012 року і до 2017 року;

відсутні докази всіх складових цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, не визначався ступінь вини кожного з відповідачів. Винних і протиправних дій товариство не вчиняло;

суди застосували висновки експерта, які до позивача не мають відношення, висновки судів ґрунтуються на припущеннях. Судами не враховано, що навколо домоволодіння позивача розташовані і працюють інші промислові об`єкти джерел викидів забруднюючих речовин.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргоюТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ПАТ «Коростенський завод МДФ» повернуто, оскільки невиконано ухвалу касаційного суду про залишення касаційної скарги без руху.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року зазначено, що:

підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц та від 25 лютого 2019 року у справі № 2012/4613/2012 (провадження № 61-46639св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України);

касаційна скарга подана на судові рішення у справі, яка на підставі пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, проте скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, що свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що:

у справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується питання забруднення навколишнього середовища небезпечними хімічними речовинами внаслідок діяльності ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», промислові потужності яких розташовані на АДРЕСА_2, та наявності/відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди мешканцям сусідніх домогосподарств у зв`язку з діяльністю зазначених товариств;

у провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на розгляді знаходиться велика кількість справ з тими самими відповідачами за вимогами про відшкодування моральної шкоди. При вирішенні як зазначених справ, так і інших, але повністю у подібних правовідносинах, у різних справах колегії суддів різних судових палата доходили правових висновків, які потребують правового узгодження, і з якими не в повній мірі погоджується колегія суддів, яка передає справу на розгляд об`єднаної палати;

предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення відповідачами прав позивача на безпечне довкілля. Спірні відносини регулюються: статтею 50 Конституції України, якою встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про охорону атмосферного повітря», а положення ЦК України при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої порушенням екологічного законодавства, застосовуються субсидіарно, у частині, неврегульованій правилами екологічного законодавства. Це зумовлює певні особливості правового регулювання зазначених відносин;

наведене свідчить про те, що вимога у справі стосується відшкодування моральної шкоди, відтак, встановленню підлягають підстави цивільно-правової відповідальності за завдання такої шкоди;

протиправність поведінки заподіювача моральної шкодице поведінка, яка заборонена законом, а протиправна бездіяльність - невчинення особою дій, які вона зобов`язана за законом вчинити. Це протиправні як дія і бездіяльність, так і рішення. Бездіяльність протиправна, якщо особа повинна була вчинити дію, але не вчинила. Колегія суддів звертає увагу на те, що частина перша статті 1167 ЦК України, пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не дають підстав говорити про наявність презумпції протиправності дії (бездіяльності) завдавача моральної шкоди;

у всіх наведених справах суди по суті виходили із презумпції протиправності дії (бездіяльності) завдавача моральної шкоди;

причинний зв`язок з`ясовується між причиною, тобто протиправністю поведінки, та шкодою, як наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки. Це відповідає концепції причини-умови, яка існує у праві. Тобто, зміст причинного зв`язку полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди;

у наведених вище судових рішеннях не прослідковується дослідження судами саме такого причинно-наслідкового зв`язку;

висновок експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц, не оцінювався на предмет належності для розгляду цієї справи та справ, які зазначені вище. Отже, питання можливості встановлення обставин справи на підставі висновку експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц, потребує додаткового дослідження;

у постановах від 13 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/1066/22-ц (провадження № 61-8647св22), у справі № 279/4170/22 (провадження № 61-2742св23), у справі № 279/1856/22 (провадження № 61-819св23), а також у постанові від 06 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/3026/20 (провадження № 61-1911св23), від висновків яких просить відступити колегія суддів, встановивши факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря на підставі висновку експерта в іншій справі і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля де проживали позивачі, з іншої, зробив висновки про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди;

при цьому у зазначених справах судами не досліджувалось питання наявності протиправних дій відповідачів у кожній конкретній справі відносно позивача, причинного зв`язку між забрудненням довкілля та моральної шкодою, що на думку колегії суддів є необхідною умовою цивільної відповідальності. Не досліджувалися обставини солідарного відшкодування шкоди чи з урахуванням ступеня вини кожного відповідача. Натомість, зазначене повністю враховувалося у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 372/2084/16-ц (провадження № 61-20957св19) та у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 283/518/17-ц (провадження № 61-9619св20);

це свідчить про існування різного підходу між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до розуміння та тлумачення норм щодо наявності підстав вважати доведеним факт існування причинного зв`язку між порушеннями, допущеними відповідачами в процесі здійснення господарської діяльності, і шкодою, завданою позивачеві такою діяльністю.

26 лютого 2024 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року прийнято та призначено до розгляду справу № 279/1834/22.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року: в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін відмовлено; письмові пояснення ОСОБА_1 з копією висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 рокуповернуто.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Поряд з його житловим будинком, на АДРЕСА_2 розташовані ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія».

Діяльність ПАТ «Коростенський завод МДФ» за основним видом КВЕД 16.21 - виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону, здійснюється на підставі: дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 26 грудня 2016 року № 1810700000-61 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років, з 26 грудня 2016 року до 26 грудня 2023 року; дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 квітня 2017 року № 1810700000-61а на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 7 років, з 11 квітня 2017 року до 11 квітня 2024 року; експертного звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» №149/14 щодо розгляду проектної документації по проекту (позитивний) «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по АДРЕСА_2 » на замовлення ПАТ «Коростенський завод МДФ» від 09 лютого 2015 року; висновку Міністерства екології та природних ресурсів України від 28 лютого 2017 року № 7-03/13-2647/10-17 за матеріалами оцінки впливу на навколишнє природне середовище «Будівництво відділення підготовки та зберігання смоли по АДРЕСА_2 », за зверненням ПАТ «Коростенський завод МДФ», згідно з яким визнано екологічну допустимість прийнятих у наданих матеріалах рішень та надано їм позитивну оцінку за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства України.

Діяльність ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» за видом КВЕД 16.10 - лісопильне та стругацьке виробництво, а також за видом КВЕД 16.23 - виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, здійснюється на підставі: експертного звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 30 грудня 2015 року № 120/15 щодо розгляду проектної документації по проекту «Будівництво деревообробного комбінату по АДРЕСА_2 » на замовлення ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», згідно з яким виявлено помилки та зроблено ряд зауважень до проектної документації; дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 січня 2016 року № ГУ115160191278 щодо будівництва деревообробного комбінату на АДРЕСА_2 , ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»; сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії IV-№165170521474 від 21 лютого 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта деревообробного комбінату на АДРЕСА_2 ; сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії IV № 163171920848 від 11 липня 2017 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта деревообробного комбінату на АДРЕСА_2 ; дозволу Житомирської обласної державної адміністрації від 26 квітня 2017 року № 1810700000-116 на викиди ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 10 років, з 26 квітня 2017 року до 26 квітня 2027 року.

У листі Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року зазначено, що питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПАТ «Коростенський завод МДФ» неодноразово у 2012, 2013, 2014 та 2015 роках, перевірялися в ході планових та позапланових перевірок.

Під час проведення перевірок виявлялися ряд грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу.

Виявлені порушення фіксувалися актами перевірок, надавалися приписи з метою їх усунення, у 2012 році Державною екологічною інспекцією у Житомирській області винесено рішення про тимчасову заборону діяльності ПАТ «Коростенський завод МДФ» до повного усунення порушень, а також обраховано збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 196 000 грн, які у подальшому були повністю відшкодовані.

Останньою перевіркою інспекції у 2015 році встановлено, що ПАТ «Коростенський завод МДФ» усі необхідні документи екологічного характеру отримано, грубі порушення вимог природоохоронного законодавства усунуто.

У листі від 06 березня 2017 року Державна екологічна інспекція зазначила, що під час здійсненої в період з 26 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року планової перевірки ПАТ «Коростенський завод МДФ» виявлені наступні порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин, а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб.

Протягом періоду з 22 до 29 червня 2017 року Державною екологічною інспекцією у Житомирській області проводилась позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». За результатами даної перевірки виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, а саме: не пронумеровані джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; не надані документи у галузі охорони атмосферного повітря: паспорти газоочисних установок на джерелах викидів, інструкцію з експлуатації ГОУ, наказ про призначення осіб, відповідальних за технічний стан ГОУ, журнали проведення поточних та планових ремонтів та обліку робочого часу ГОУ, довідки щодо постановки на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря.

У постанові Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 279/2933/20, яка набрала законної сили, вказано, що експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц провели комісійну інженерно-екологічну експертизу та надали висновок від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, який, зокрема, містить інформацію про дослідження повітря на території домогосподарства позивача на АДРЕСА_4 (протокол 04-03 від 15 квітня 2019 року). У висновку вказаної експертизи встановлено, що діяльність ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами.

Експерти також зазначили, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони.

За результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», враховуючи свідчення фахівців, які проводили відбір проб та вимірювання, встановлено, що стаціонарні джерела викидів, на яких відбирались проби та проводились вимірювання, не працювали в максимальному режимі (працювали з потужністю 0,25 - 4 % від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ПАТ «Коростенський завод МДФ», та 13% від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ТОВ «Українська холдингова компанія»). Разом з тим навіть за такого режиму роботи стаціонарних джерел викидів у житловій забудові спостерігались перевищення гранично допустимої концентрації суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом (пилу), та груп сумацій.

Відповідно до протоколу від 15 квітня 2019 року № 04-03 дослідження повітря населених місць у точці АДРЕСА_5 ) концентрація пилу становить 1,0 мг/м куб при максимальній разовій граничнодопустимій концентрації 0,5 мг/м куб, що є перевищенням у 2 рази.

Отже, експерти дійшли висновку, що за звичайних режимів роботи джерел викидів ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» фактичні концентрації досліджуваних забруднюючих речовин в житловій забудові значно вищі за виявлені та, ймовірно, перевищують ГДК м. р.

Копія висновку експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц, долучена до цього позову (а. с. 34-36).

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Коростенський завод МДФ»

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що:

«Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) вказано, що:

«основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги.

Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить залишити без змін».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що:

«131. У справі, що переглядається, прокурор пред`явив чотири вимоги: про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 до таких відповідачів: ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та Плисківської сільської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку до Плисківської сільської ради та дві вимоги про визнання договорів оренди недійсними до Плисківської сільської ради та ТОВ «Івангородське».

132. З касаційною скаргою на судові рішення в цій справі звернулося лише ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області. Плисківська сільська рада як особа, за якою зареєстроване право власності на спірні земельні ділянки, та ТОВ «Івангородське» як їх орендар своїм правом на подання касаційної скарги, а так само приєднатися до касаційної скарги не скористалися. Така процесуальна поведінка відповідачів фактично підтверджує їх повну згоду з судовими рішеннями.

133. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у касаційній скарзі не навело доводів з приводу незаконності та/або необґрунтованості судових рішень у частині задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання договорів оренди землі недійсними, а також не зазначило, як задоволення зазначених вимог порушує його права та інтереси за умови, що відповідачі, до яких пред`явлені такі позовні вимоги, судові рішення не оскаржили».

У справі, що переглядається:

відповідач ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» не погоджується з судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Коростенський завод МДФ» про стягнення грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 50 000 грн;

інший відповідач (ПАТ «Коростенський завод МДФ»), хоча й подав касаційну скаргу, але ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу ПАТ «Коростенський завод МДФ» повернуто, оскільки не виконано ухвалу касаційного суду про залишення касаційної скарги без руху; не скористався правом приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка іншого відповідача (ПАТ «Коростенський завод МДФ») свідчить про повну його згоду з судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Коростенський завод МДФ»;

аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» не навело переконливих доводів, яким чином судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Коростенський завод МДФ» про стягнення грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, порушують її права та інтереси, за умови, що інший відповідач (ПАТ «Коростенський завод МДФ») не виконав ухвалу касаційного суду про залишення касаційної скарги без руху; не скористався правом приєднання до касаційної скарги, тобто, погодився із цими судовими рішеннями;

тому оскаржені рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Коростенський завод МДФ» про стягнення грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 50 000 грн належить залишити без змін.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Об`єднана палата зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (частина перша статті 50 Конституції України);

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (частина перша статті 275 ЦК України).

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду (стаття 293 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що:

ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природнього екологічного середовища як такого. Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак, може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров`я або якість життя особи;

немає сумніву, що промислове забруднення може негативно вплинути на здоров`я суспільства в цілому і погіршувати якість життя особи, проте часто неможливо визначити у кількісному вираженні його вплив у кожному окремому випадку. Що стосується, наприклад, погіршення здоров`я, то важко вирізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. «Якість життя», в свою чергу, є суб`єктивною характеристикою, яка тяжко піддається точному визначенню (див. DUBETSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 30499/03, § 105, 106, ЄСПЛ, 10 лютого 2011 року).

Європейський суд з прав людини зазначив, що:

для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції. Тому для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя;

оцінка такого мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Суд нещодавно нагадував, що не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, е незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті;

що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (див. DZEMYUK v. UKRAINE, № 42488/02, ЄСПЛ, § 77, 78, 79, від 04 вересня 2014 року).

Об`єднана палата нагадує, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18)).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21)).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Обміркувавши викладене та підстави передання справи на розгляд Об`єднаної палати з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що:

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Змагальність сторін є однією з основних засада (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він проживає на АДРЕСА_1 , поряд з ОСОБА_2 , яка проживає на АДРЕСА_1 . Їх сусідом є суб`єкт господарювання ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». Позивач вказував, що протягом тривалого часу відповідачем порушується його право на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Робота підприємства супроводжується значним шумом, значно підвищується концентрація пилу та шкідливих хімічних сполук у повітрі. Він та його сім`я змушені дихати повітрям, наповненим викидами небезпечних забруднюючих речовин. Позивач посилався на те, що у справі № 283/518/17-ц за позовом ОСОБА_2 суд вже встановив факт порушення відповідачами вимог екологічного законодавства та порушення ними права ОСОБА_2 на безпечне довкілля, безпечні і здорові умови проживання, а також факт спричинення їй моральної шкоди на підставі висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року. Цією експертизою підтверджено факт порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та забрудненням атмосферного повітря і станом довкілля на території її садиби. Позивач також зазначав, що завдана йому моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, оскільки внаслідок господарської діяльності відповідачів у 2012-2017 роках, а також у 2019 році здійснювалося забруднення атмосферного повітря на території його садиби, він позбавлений права на безпечне довкілля;

при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» суди зазначили, що грубі порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства виявлені протягом 2012-2017 років, що підтверджуються змістом листів Державної екологічної інспекції у Житомирській області. Крім того суди взяли до уваги висновок комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року у справі № 279/2933/20, оскільки при її проведенні експертами здійснювалось дослідження повітря на території двох домогосподарств: АДРЕСА_3 . При цьому, як зазначили суди, домогосподарство № 102 розташоване поруч із житловим будинком та садибою позивача й значне перевищення гранично допустимих концентрацій норм викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а також шумового навантаження, характерних для діяльності відповідачів, беззаперечно вказує на порушення права позивача на безпечні умови проживання та безпечне для життя і здоров`я довкілля. Тому суди зробили висновок про доведеність ОСОБА_1 факту порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території його садиби, з іншої сторони;

предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення відповідачем прав позивача на безпечне довкілля;

за умови встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті;

зі змісту постанови Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 279/2933/20, яка набрала законної сили, суди встановили, що експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц провели комісійну інженерно-екологічну експертизу та надали висновок від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, який, зокрема, містить інформацію про дослідження повітря на території домогосподарства позивача на АДРЕСА_4 (протокол 04-03 від 15 квітня 2019 року). У висновку вказаної експертизи встановлено, що діяльність ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами. Експерти також зазначили, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони;

суди встановили, що у листі Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року зазначено, що питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПАТ «Коростенський завод МДФ» неодноразово у 2012, 2013, 2014 та 2015 роках, перевірялися в ході планових та позапланових перевірок. Під час проведення перевірок виявлялися ряд грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу;

суди встановили, що у листі від 06 березня 2017 року Державна екологічна інспекція зазначила, що під час здійсненої в період з 26 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року планової перевірки ПАТ «Коростенський завод МДФ» виявлені наступні порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин, а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб;

суди врахували суттєвий та триваючий характер порушення прав позивача, який протягом тривалого часу був позбавлений права на проживання у безпечному довкіллі, враховуючи, що порушення мали місце з 2012 року й тривали до 2017 року, а також у 2019 році.

За таких обставин, встановивши, що існують умови для компенсації моральної шкоди суди зробили правильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія».

ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» звертає увагу на те, що позивачем в обґрунтування позовних вимог долучено до позовної заяви вибіркові копії висновку експертів за результатами комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року. що позбавило судів можливості надати оцінку висновкам експертизи згідно зі статтею 89 ЦПК України.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша, друга статті 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що:

«80. Суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина третя статті 10, частина перша статті 60 ЦПК України у вказаній редакції). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплювала стаття 61 ЦПК України у тій же редакції (близькі за змістом приписи визначені у частині третій статті 12, частині першій статті 13, частина перша статті 81, статті 82 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у Великій Палаті Верховного Суду).

81. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 зазначав, що завдана йому моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, оскільки внаслідок господарської діяльності відповідачів у 2012-2017 роках, а також у 2019 році здійснювалося забруднення атмосферного повітря на території його садиби, він позбавлений права на безпечне довкілля (а.с. 2-11);

позивач надав, зокрема, копію висновку експертів за результатами комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року (а.с.34-36);

ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» надало копію акта позапланової перевірки № 519 від 10 листопада 2020 року (а.с.63-78) та копії сертифікатів відповідності закінчених будівництвом об`єктів від 21 лютого 2017 року та від 11 липня 2017 року (а.с. 79, 80).

Об`єднана палата акцентує увагу на тому, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Надані ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» докази (копія акта позапланової перевірки № 519, проведеної 10 листопада 2020 року та копія сертифікатів відповідності закінчених будівництвом об`єктів від 21 лютого 2017 року та від 11 липня 2017 року) стосуються іншого періоду діяльності відповідача та не підтверджують відсутність протиправності та вини. Власне ствердження ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» без надання відповідних доказів не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою цю обставину, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Об`єднана палата звертає увагу на те, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (частина перша статті 110 ЦПК України).

Суди надали оцінку висновку експертів за результатами комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року разом із іншими доказами у справі, зокрема, листами Державної екологічної інспекції від 06 липня 2016 року, від 06 березня 2017 року, актом позапланової перевірки № 519 від 10 листопада 2020 року та сертифікатом відповідності закінчених будівництвом об`єктів від 21 лютого 2017 року та від 11 липня 2017 року.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Щодо відсутності підстав для відступу

При передачі справи на розгляд Об`єднаної палати колегія суддів вважала необхідним відступити від висновків, викладених у постановах від 13 грудня 2023 року Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/1066/22-ц (провадження № 61-8647св22), у справі № 279/4170/22 (провадження № 61-2742св23), у справі № 279/1856/22 (провадження № 61-819св23), а також у постанові від 06 грудня 2023 року Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/3026/20 (провадження № 61-1911св23).

У вказаних постановах суд, встановивши факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря на підставі висновку експерта в іншій справі і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля де проживали позивачі, з іншої, з посилання на висновок комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року у справі № 283/518/17-ц, зробив висновки про наявність підстав для компенсації моральної шкоди.

З урахуванням висновків, зроблених у цій справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», відсутні підстави для відступу від зазначених висновків Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду постановлені без додержання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду в незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду - залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка її подала.

Висновки про правильне застосування норм права

У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду висловлює такі висновки про застосування норм права.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: А. І. Грушицький

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська