справа № 198/59/24

провадження № 2-а/0198/1/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року смт. Юр`ївка

Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Білинського М.В., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом поданим в інтересах ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 до Департаменту патрульної поліції, адреса місця знаходження - 03048, вул. Федора Ернста, 3 м. Київ про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції із вимогою про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, зафіксоване не в автоматичному режимі (а. с. 21-22).

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що, 10 лютого 2024 року інспектором поліції Прищеповим В.С. відносно нього була винесена постанова серії ЕНА № 1414632 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. У даній постанові вказано, що він 10 лютого 2024 року, о 22 годині 13 хвилині 11 секунд, керуючи автомобілем, проїхав перехрестя автодороги м07 та автодороги Т1001 на вимкнутий сигнал додаткової секції світлофора, здійснив рух ліворуч, чим порушив п.п. 8.7.3 ПДР України (порушення проїзду на вимкнений сигнал додаткової секції, що забороняє рух у напрямку вказаному стрілкою). З вказаною постановою він не згоден, оскільки обставини викладені в ній не відповідають фактичним обставинам справи, вину заперечує.

Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року у справі відкрито спрощене провадження (а. с. 24-25).

06 березня 2024 року на адресу Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області надійшов відзив відповідача (до відзиву долучено три відеозаписи, які були оглянуті судом в системі Д-3). Суть відзиву зводиться до того, що особа невірно трактує положення ПДР України, на відеозаписі сама визнає факт вчинення дій, які утворюють склад адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 06 березня 2023 року визнано обов`язковою явку в судове засідання представника відповідача (допущено її участь в режимі ВКЗ).

Позивач просив суд проводити розгляд справи без його участі та участі його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні просила суд залишити позов без задоволення, переважно посилалася на доводи наведені у відзиві, відповіла на ряд запитань головуючого.

В два останні судові засідання (30 квітня та 07 травня) представник відповідача не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим, суд завершує розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, включаючи відеозаписи надані стороною відповідача (містяться в програмі Д-3), заслухавши доводи та відповіді представника відповідача (коли він був у засіданні), перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10 лютого 2024 інспектором поліції відносно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1414632 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. У даній постанові вказано, що він 10 лютого 2024 року, о 22 годині 13 хвилині 11 секунд, керуючи автомобілем, проїхав перехрестя автодороги м07 та автодороги Т1001 на вимкнутий сигнал додаткової секції світлофора, здійснив рух ліворуч, чим порушив п.п. 8.7.3 ПДР України (порушення проїзду на вимкнений сигнал додаткової секції, що забороняє рух у напрямку вказаному стрілкою). За вказане адміністративне правопорушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 510 гривень. Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає що вона складена безпідставно та не підтверджується доказами, а також було допущено порушення процедури розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Приписами ч. 1 ст. 55Конституції Українипроголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами п.8ч.1ст.4КАС Українивизначено,що позивач цеособа,на захистправ, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Нормамип. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний актакт (рішення) суб`єктавладних повноважень,виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій aбoв порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав aбo інтересів визначеної вактіособи або осіб,та дія якоговичерпуєтьсяйоговиконаннямaбoнастав визначенийстрок.

Статтею6 КАС Українивизначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до вимогст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогамист. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписамист. 280 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимогст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Приписамист. 252 КУпАПвизначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).

Приписами ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Пунктом 8.7.3 «з» ДРП встановлено, щовимкнений сигнал додаткової секції світлофору забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як роз`яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року № 14, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, сторона відповідача зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується, зокрема, поясненнями самого ОСОБА_1 , які він надав співробітникам поліції під час розгляду справи.

Суд не може погодитися з даним твердженням, виходячи з наступного.

Відібрання пояснень в особи (у тому числі), яка притягається до адміністративної відповідальності це процесуальна дія, проведення якої чітко регламентовано. Порушення процедури відібрання пояснень тягне за собою недійсність результатів такої дії (вони не можуть бути прийняті судом до уваги у якості допустимого доказу).

В даному випадку ОСОБА_1 співробітник поліції не роз`яснив положення ст. 63 Конституції України (право не давати пояснень щодо себе). Більше того, на одному із відеозаписів чітко чути, що ОСОБА_1 відмовляється надавати пояснення поліцейському.

Щодо роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, передбачених ст. 268 КУпАП, то в копії постанови (а.с. 9 зворот) наявний підпис позивача про таке роз`яснення, але коли це було зроблено (на початку розгляду справи, при спробі відібрати пояснення, або вже при врученні постанови) не відомо. Так само у суду відсутня можливість встановити чи в дійсності були роз`яснені дані права (чи особа формально розписалася в постанові) на відеозаписах такого роз`яснення немає.

Сам співробітник поліції на записі вказує, що пояснення повинні бути на окремому аркуші.

Крім цього, як вірно зазначено у відповіді на відзив позивача, одного лише визнання особою своєї провини (навіть якщо таке і було, і воно може бути прийнято до уваги) не достатньо для визнання особи винною та накладення адмінстягнення (потрібні ще й інші докази).

За таких обставин, пояснення ОСОБА_1 не можуть прийматися судом до уваги.

Щодо наданих стороною відповідача відеозаписів (3 штуки) суд зазначає наступне.

Співробітником поліції було порушено вимоги п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 №1026.

Згідно цієї норми - включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). В даному ж випадку безперервна фіксація виконання поліцейським своїх службових обов`язків не проводилась наявні три окремі відеозаписи, з якої причини у відеозйомці робилися паузи не відомо. Перший запис починається з того як співробітник поліції виходить з машини з вже ввімкненою камерою і підходить до водія який сидить в машині, а відеозапис об`ємом 339,02 Мб розпочинається з того, що співробітник поліції та водій стоять навроти один-одного і поліцейський налаштовує камеру. Дане виключає можливе заперечення сторони позивача, що відеозапис умисно було розділено (щоб його можна було надіслати на електронну пошту суду, зважаючи на об`єм).

У справі відсутні відомості, яким пристроєм (пристроями) зроблено ці відеозаписи, що позбавляє суд можливості перевірити чи ліцензований, пройшов повірку, знаходиться на балансі установи поліції цей пристрій (пристрої).

Також, зміст постанови повинен відповідати вимогам статей283,284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Суд вважає необхідним зазначити, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення, оскільки частиною третьоюстатті 283 КУпАПпрямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогамист.70 КАС Українине може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачемправил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим (вірніше, у тому числі у зв`язку з тим), що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд з цього питання в своїй постанові від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, та від 19.02.2020 у справі №524/1284/17.

Крім цього, самі відеозаписи не містять моменту ймовірного вчинення правопорушення зафіксовано події, які відбувалися вже після завершення водієм маневру та зупинки автомобіля.

Надана суду фотографія (а.с. 41) підтверджує лише існування перехрестя доріг, що на ньому встановлено світлофор з додатковою секцією, але не має доказового значення з приводу можливої провини ОСОБА_1 .

Інших доказів (крім 3-х відеозаписів) винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, наприклад пояснень свідків, фотографій, які б зафіксували момент вчинення правопорушення не надано.

Таким чином, судом встановлено, що докази (достатні), які б відповідали вимогам ст. 251 КУпАП та об`єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення позивачем відсутні.

Оскільки відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що позивач вчинив згадане адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 122 КУпАП, суд дійшов висновку про те, що слід скасувати оскаржувану постанову, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 286 КАС Українипередбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 2ст. 122 КУпАПза постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1414632 від 10 лютого 2024 року, підлягає закриттю.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, то понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 605,60 гривень підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департамент патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.1,2,19,20,72,77,96,229,242-246,262,286 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов поданий в інтересах ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції, (адреса місця знаходження - 03048, вул. Федора Ернста, 3 м. Київ ЄДРПОУ 40108646), про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1414632 від 10 лютого 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2ст. 122 КУпАПта накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України(03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів з дня його підписання суддею або протягом десяти днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні.

Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів з дня його підписання суддею або протягом десяти днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя М. В. Білинський