Справа № 560/5347/24

РІШЕННЯ

іменем України

03 травня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду в Волинській області, в якій просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1979 по 16.07.1982 в середньому професійно-технічному училищі № 6 м. Кам`янець-Подільський, періоди участі в бойових діях згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2023 № 567 та згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2024 № 1 в кратному розмірі - один місяць служби за три місяці;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Волинській області № 222550015683 від 16.02.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1979 по 16.07.1982 в середньому професійно-технічному училищі № 6 м. Кам`янець-Подільський, періоди участі в бойових діях згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2023 № 567 та згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2024 № 1 в кратному розмірі - один місяць служби за три місяці - та призначити пенсію за віком відповідно до підпункту 4 пункту 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як особі зі статусом учасника бойових дій по досягнення 55 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до страхового стажу не зараховано період навчання згідно трудової книжки з 01.09.1979 по 17.07.1982, оскільки дата заповнення трудової 21.09.1982 та засвідчена печаткою іншої організації.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області подав подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.

Будь-яких заперечень чи клопотань у визначений законодавством термін від відповідача не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

09.02.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою та доданими до неї документами, в якій просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 16.02.2024 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій з посиланням на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу, оскільки позивач на день звернення із заявою щодо призначення пенсії має страховий стаж - 18 років 7 місяців 28 днів, що є недостатнім (має складати 25 років).

До страхового стажу не зараховано період навчання згідно трудової книжки з 01.09.1979 по 17.07.1982, оскільки дата заповнення трудової 21.09.1982 та засвідчена печаткою іншої організації.

Позивач додатково звернувся до органів пенсійного фонду щодо зарахування періоду навчання, згідно з трудовою книжкою та дипломом, та періодів участі у бойових діях у кратному розмірі як один місяць служби за три місяці. У відповідь листом Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області від 04.04.2024 було відмовлено в такому зарахуванні з огляду на наступне:

- підстави для зарахування періодів навчання відсутні, оскільки прізвище у дипломі не відповідає паспортним даним

- підстави для зарахування періодів участі в бойових діях у трикратному розмірі відсутні, оскільки за період з 01.01.2004 пільговий порядок обчислення стажу роботи застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

За змістом частини другоїстатті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058- IV.

Статтею 8 Закону № 1058-1V передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. З ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною 1статті 24 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. (частина 2статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п. 4.7 розд. IV Порядку).

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України - після досягнення чоловіками 55-років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і "не менше 20 років у жінок.

Щодо вимоги позивача зарахувати в страховий стаж період навчання:

Згідно зістаттею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XIIосновним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року по справі №242/2536/16-а.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 Порядку № 637, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п. 18 Порядку № 637).

На момент видачі позивачеві трудової була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 ( далі Інструкція № 162). Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Аналіз змісту наведених правових нормЗакону № 1058-IV,Закону № 1788-XII, Порядку № 637 дає право суду зробити висновок про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній відповідних записів.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Обов`язок здійснення записів у трудовій книжці покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису або вчинення такого запису з порушенням не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, первиних документах по обліку трудового стажу та не повинен контролювати роботодавця щодо їх заповнення.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у первинних документах по обліку трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення кадрової документації може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

А відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні кадрової документації, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №683/977/17, постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 672/455/17, постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №674/1579/16-а, постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №648/1613/17.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить належним чином складені записи щодо періоду навчання позивача з 01.09.1979 по 16.07.1982 в середньому професійно-технічному училищі № 6 м. Кам`янець-Подільський, номери наказів про прийняття на роботу. Щодо неналежної печатки на трудовій книжці позивача суд зазначає, що недоліки трудової книжки не можуть виступати в якості безумовної підстави для незарахування страхового стажу при призначенні пенсії.

Для підтвердження періоду навчання позивачем також надано копію диплому НОМЕР_2 від 16.07.1982. Судом підтверджено твердження відповідача, що прізвище позивача, зазначене в наданому позивачем дипломі, не відповідає реальному прізвищу (правильне ОСОБА_2 , в дипломі ОСОБА_3 ).

Суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи, згідно з відомостями форми РС-право позивачем було зараховано період навчання позивача з 14.01.1985 по 22.07.1985 В Кам`янець-подільському середньому професійно-технічному училищі № 14, в той час як дипломі В № 360610 від22.07.1985 прізвище позивача зазначене з аналогічною помилкою.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Позивач як громадянин України наділені правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

З огляду на це, на думку суду, спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо вимоги позивача зарахувати в страховий стаж період участі в бойових діях суд повідомляє наступне.

Статтею 57 Закону №1788-ХІІ передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Статтею 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413 (далі - Порядок №413).

Відповідно до пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.;

Пунктом 4 Порядку №413 визначено документи, які є підставами надання особі статусу учасника бойових дій.

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст. 6 Закону №2011-ХІІ до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом 2 п. 1 ст. 8 Закону №2011-ХІІ визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, час проходження військової служби в особливий період зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року "Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/2607 відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям в соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону УкраїниПро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб", встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови, зараховується на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці), зокрема:

- участь у бойових діях у воєнний час;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

- період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

Судом встановлено, що позивач статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2023 № 567 позивач дійсно в період з 30.04.2018 по 25.10.2018, з07.03.2019 по 27.07.2019, з 05.08.2019 по 07.08.2019, з 20.08.2019 по 10.09.2019, з 10.05.2020 по 01.11.2020, з 16.04.2021 по 20.10.2021 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2024 № 1 позивач дійсно з 27.10.2022 по 30.01.2023, з 09.08.2023 по 10.11.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізька обл., Запорізький район, Наталівка та Донецька обл., Волноваський р-н, Піддубне.

Водночас, згідно з розрахунком стажу, вказаний період служби зараховано до загального стажу лише в одинарному розмірі.

Однак аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час такої служби підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці - незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 року у справі №348/347/17, від 30.07.2019 року у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17) та від 21.03.2023 року у справі №160/6146/19.

Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача вказані періоди у кратному розмірі.

Таким чином, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком було дотримано всі умови пункту 4 статті 115Закону, а саме: позивач досяг 55-річного віку, має страховий стаж більше 25 років та є військовослужбовцем, який брав безпосередньою участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

За нормами частин 1 та 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, які визначеніст. 132 КАС Україниі підлягають розподілу, відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області №222550015683 від 16.02.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 16.07.1982 в середньому професійно-технічному училищі № 6 м. Кам`янець-Подільський, періоди участі в бойових діях згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2023 № 567 та згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2024 № 1 в кратному розмірі один місяць служби за три місяці та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до підпункту 4 пункту 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як особі зі статусом учасника бойових дій по досягнення 55 років.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука 22В, м. Луцьк, Волинська обл., Луцький р-н, 43026 , код ЄДРПОУ - 13358826)

Головуючий суддя П.І. Салюк