ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2024 р. справа № 300/1150/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романів Оксана Павлівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову щодо виплати страхових виплат та зобов`язання призначити і виплатити страхові виплати, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої на підставі договору про надання правової допомоги діє адвокат Романів Оксана Павлівна (надалі по тексту також представник позивача, ОСОБА_2 ), звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач, Головне управління ПФУ в області, Управління), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладену у формі постанови від 26.12.2023 за №01, в призначенні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхових виплат відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 за №1105-XIV та частини 2 статті 37 цього Закону;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в Івано-Франківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхові виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 за №1105-XIV.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є матір`ю померлого ОСОБА_3 (надалі по тексту також ОСОБА_3 ), про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Як зазначає позивач, ОСОБА_3 працював на посаді бетоняра у товаристві з обмеженою відповідальністю "ГУДВЕЛЛІ УКРАЇНА" (надалі по тексту також ТОВ "ГУДВЕЛЛІ УКРАЇНА"). 19.06.2023 під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок якого, ОСОБА_3 від отриманої виробничої травми помер на місці події, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 . За вказаним фактом відповідною комісією, утвореною наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці проведено спеціальне розслідування, за наслідками якого складено акт спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком.

20.12.2023 позивач звернулася з письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виплату страхової виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 за №1105-XIV (надалі по тексту також Закон №1105-XIV) у вигляді одноразової допомоги, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Згідно постанови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.12.2023 "Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг" ОСОБА_1 відмовлено у призначенні страхових виплат відповідно до частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV, у зв`язку із відсутністю документу, що підтверджує факт спільного проживання сім`єю із ОСОБА_3 на день його смерті та частини 2 статті 37 Закону№1105-XIV.

На переконання позивача, відмова органу пенсійного забезпечення в призначенні та виплаті одноразової допомоги у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату є протиправною із наступних підстав. Згідно довідки виданої Управлінням "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Калуської міської ради від 08.12.2023 за №4876/09.3-03 повідомлено, що за даними Реєстру територіальної громади, за адресою АДРЕСА_1 , станом на 19.06.2023. були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також, відповідно до листа виконавчого комітету Калуської міської ради від 19.12.2023 за №87 повідомлено, що згідно записів у погосподарських книгах Копанківської сільської ради (погосподарська книга №3 (2001-2005pp.), ст. 60, особовий рахунок №242, погосподарська книга №3 (2006-2010рр.), ст. 50 особовий рахунок №237, погосподарська книга №3 (2011-2015рр.), ст. 92-93, особовий рахунок № НОМЕР_3 , погосподарська книга №4 (2016-2023рр.), ст. 92 особовий рахунок № НОМЕР_4 ) громадянин ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 ).

Позивач стверджує, що зазначені документи були надані відповідачу разом із заявою про виплату страхової виплати у вигляді одноразової допомоги від 20.12.2023. З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 переконана, що відповідач помилково вважає, що для отримання одноразової допомоги з поданих позивачкою документів неможливо встановити факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , оскільки усі необхідні документи подані, вони підтверджують як однакову адресу реєстрацію місця проживання, так і факт спільного проживання.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової допомоги у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, позивач звернулася до суду із адміністративним позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно судом витребувано у сторін докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.55).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 08.03.2024 за №0900-0903-8/14289, який надійшов на адресу суду разом із письмовими доказами 14.03.2024 (а.с.60-99). Управління не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність та вважає, що такі не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За доводами відповідача, згідно абзацу 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року за №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри, вітчим, мачуха, опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, Головного управління ПФУ в області вважає, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. На переконання Управління доводи позовної заяви про те, що загиблий ОСОБА_3 є членом сім`ї позивача, оскільки проживав за однією адресою із останньою є необґрунтованими, оскільки не надано належних і допустимих доказів того, що вони з позивачем пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки.

Також, відповідач звертає увагу, що наказом Міністерства соціальної політики України від 17.07.2019 за №1106 "Про внесення змін до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги" скасована "довідка про склад сім`ї" або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.

З приводу стягнення з бюджетних асигнувань Управління витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. На переконання відповідача, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

На підставі зазначеного Головне управління ПФУ в області просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.06.2002 ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.41).

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 від 21.06.2023 (а.с.42).

Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 від 14.07.2020 (а.с.43-47) суд встановив, що останній:

-01.07.2022 прийнятий на роботу вагарем-обліковим ТОВ "ГУДВЕЛЛІ УКРАЇНА" (запис №6);

-01.09.2022 переведений на посаду бетоняр (запис №07);

-19.06.2023 звільнений з посади у зв`язку зі смертю (запис №08).

Комісією, утвореною наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 22.06.2023 за №174/ПЗ, 14.11.2023 складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 19.06.2023 о 15 год. 28 хв. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ГУДВЕЛЛІ УКРАЇНА"(надалі по тексту також Акт від 14.11.2023) (а.с.30-40).

За змістом пункту 7 "Висновок комісії" вищезазначеного Акту: "Комісією встановлено, що бетоняр ОСОБА_3 під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт суміші солі в цеху №9, з невідомих причин не перевів навантажувач в неробочий стан, залишив кабіну навантажувача, направився в напрямку руху навантажувача до "біг-бегів". Внаслідок цього ОСОБА_3 був затиснутий між переднім лівим колесом і "біг-бегом" та отримав травми не сумісні з життям.

Комісія прийшла до висновку, що даний нещасний випадок підпадає під підпункт 1 пункту 52 "Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за №337 і визнано таким, що пов`язаний з виробництвом." (а.с.39).

20.12.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення страхової виплати відповідно до підпункту 1 частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV у вигляді одноразової допомоги, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату (а.с.83-86). До вказаної заяви позивач долучила: Акт Н-1 (акт розслідування нещасного випадку) від 16.11.2023, довідку про відкриття рахунку в банку від 13.12.2023, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, витяг з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання позивача, довідку Управління "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Калуської міської ради від 08.12.2023, лист Калуського міської ради Івано-Франківської області від 19.12.2023, свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 і трудову книжку серії НОМЕР_6 .

Постановою головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.12.2023 за №01 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні страхових виплат відповідно до частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV, у зв`язку із відсутністю документу, що підтверджує факт спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 на день його смерті та частини 2 статті 37 Закону №1105-XIV (а.с.17).

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області викладено у формі постанови від 26.12.2023 за №01 в призначенні та виплаті ОСОБА_1 страхових виплат відповідно до частини 5 статті 36 №1105-XIV, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 за №1105-XIV.

Згідно частини 1 статті 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

В статті 5 Закону №1105-XIV визначено, що основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є:

1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування;

2) здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону;

3) профілактика нещасних випадків;

4) проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів;

5) здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів.

За приписами частин 1-3 статті 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Як уже зазначалося судом вище по тексту судового рішення, позивач до заяви від 20.12.2023 долучила Акт спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 19.06.2023 о 15 год. 28 хв. в товаристві з обмеженою відповідальністю "ГУДВЕЛЛІ УКРАЇНА" (а.с.30-40).

Пунктом 2 частиною 7 статті 30 №1105-XIV встановлено, що до складу страхових виплат, поряд з іншим, відносяться страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються:

1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату (частина 5 статті 36 Закону №1105-XIV).

Відповідно до правового регулювання встановленого частиною 1 статті 37 №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.

За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.

Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Приписами частини 2 статті 37 №1105-XIV встановлено, що територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;

2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;

3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;

4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;

5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;

6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;

7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;

8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;

9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;

10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат (частина 3 статті 37 №1105-XIV).

Частиною 1 та 2 статті 38 Закону №1105-XIV встановлено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 за №4-1 затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Однак, на момент звернення позивача до відповідача із заявою від 20.12.2023 та прийняття Головним управлінням ПФУ в області постанови від 26.12.2023 за №01 "Про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг" чинним був Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 за №11 (надалі по тексту також Порядок №11).

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" від 27.12.2022 за №1442 з 01.01.2023 діяльність Фонду соціального страхування України припиняється, шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.

01.01.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 21.09.2022 за №2620-ІХ (надалі по тексту також Закон №2620-ХІ), яким припинені Фонд соціального страхування України та Управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023.

Відповідно до пунктів 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №2620-ІХ Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Відтак, на переконання суду, оскільки спірні правовідносини виникли після 01.01.2023, тобто після набрання чинності Законом №2620-ІХ, припинення Фонду соціального страхування та Управління виконавчої дирекції Фонду і їх реорганізації шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, у спірному випадку при посиланні на норми Порядку №11 під Фондом соціального страхування, Управлінням виконавчої дирекції Фонду слід розуміти Пенсійного фонду України та його територіальні органи.

Згідно підпункту 2 пункту 1.2 Порядку №11 у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, поряд з іншим, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

За приписами пунктів 1.3. та 1.4. Порядку №11 управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Пунктом 5.1. Порядку №11 передбачено, що для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються:

-заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою;

-копії паспорта;

-копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

-копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

-копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого);

-довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).

Слід зазначити, що Закон №1105-XIV не містить визначення сім`ї та її членів.

Таким чином, суд вважає, що Сімейний кодекс України є спеціальним законом, який має враховуватись при визначені поняття сім`ї та її членів під час вирішення питання щодо наявності права на отримання допомоги передбаченої Законом №1105-XIV.

Аналогічну правову позицію сформулював Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 у справі №360/1239/19, під час розгляду справи за подібних правовідносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5статті 242 КАС України).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Щодо посилання сторін на рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року за №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну "член сім`ї", суд зазначає, що згадане рішення справді містить тлумачення терміну "член сім`ї", однак таке тлумачення стосується виключно визначення "членів сім`ї" військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин 4 та 5 статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини 6 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку". Вказане рішення Конституційного Суду України не може застосовуватися при визначені поняття сім`ї та її членів під час вирішення питання щодо наявності права на отримання допомоги передбаченої Законом №1105-XIV.

В котре повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на такі обставини.

Постановою головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.12.2023 за №01 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні страхових виплат відповідно до частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV, у зв`язку із відсутністю документу, що підтверджує факт спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 на день його смерті та частини 2 статті 37 Закону №1105-XIV (а.с.17).

Як вже встановлено судом вище по тексту судового рішення, до заяви від 20.12.2023 позивач долучила: Акт Н-1 (акт розслідування нещасного випадку) від 16.11.2023, довідку про відкриття рахунку в банку від 13.12.2023, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, витяг з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання позивача, довідку Управління "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Калуської міської ради від 08.12.2023, лист Калуського міської ради Івано-Франківської області від 19.12.2023, свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 , трудову книжку серії НОМЕР_6 (а.с.18-21, 83-86)

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з реєстру територіальної громади від 08.12.2023 (а.с.27).

За змістом довідки Управління "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Калуської міської ради від 08.12.2023 за №4876/09303 (а.с.28): "згідно Реєстру територіальної громади , за адресою Івано-Франківська обл., Калуський р-н, с. Копанки, вул. Тараса Шевченка, буд. 84 станом на 19.06.2023р. були зареєстровані:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 ".

Згідно листа виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області від 19.12.2023 за №87: "відповідно до записів у погосподарських книгах Копанківської сільської ради (погосподарська книга №3 (2001-2005p.p.), ст. 60, особовий рахунок № НОМЕР_9 , по господарська книга №3 (2006-2010р.р.), ст. 50 особовий рахунок №237, по господарська книга №3 (2011-2015р.р.), ст. 92-93, особовий рахунок № НОМЕР_3 , погосподарська книга №4 (2016-2023р.р.), ст. 92 особовий рахунок №01-0352) гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 до дня смерті (19.06.2023р. свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 )"(а.с.29).

Також, необхідно зазначити, що у Акті від 14.11.2023 зазначено місце проживання та реєстрації ОСОБА_3 АДРЕСА_1 (а.с.68-78, 81), що збігається з адресою реєстрації позивача.

Щодо доводів Управління про те, що наказом Міністерства соціальної політики України від 17.07.2019 за №1106 "Про внесення змін до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги" скасована "довідка про склад сім`ї" або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, суд зазначає таке.

Так, справді, наказом Міністерства соціальної політики України від 17.07.2019 за №1106 "Про внесення змін до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги" визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 за №204 "Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13.08.2003 за № 709/8030, однак, жоден із документів, долучених позивачем до заяви від 20.12.2023 не відповідає формі довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, затвердженої вищезазначеним наказом.

Отже, зі змісту вищезазначених документів, які долучалися позивачем до заяви від 20.12.2023, слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були зареєстрованими та проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, на переконання суду, доводи відповідача про відсутність документу, що підтверджує факт спільного проживання однією сім`єю позивача із ОСОБА_3 на день його смерті є безпідставними.

Також, суд звертає увагу, що зі змісту пункту 5.1. Порядку №11, який був чинним на момент звернення позивача до відповідача із заявою від 20.12.2023, слідує що документом, що підтверджує родинні зв`язки у разі призначення виплати батькам потерпілого є свідоцтво про народження потерпілого.

У досліджуваному випадку слід також виходити із того, що ні Порядком №11, ні Законом №1105-XIV не передбачено вимог для отримання спірної одноразової допомоги подання доказів, які б засвідчували обставину "пов`язаності спільним побутом та наявності взаємних прав та обов`язків" між особою, яка померла внаслідок нещасного випадку та особами, які звертаються за отримання відповідної допомоги, - на день настання такого випадку.

Як уже зазначалося судом вище по тексту судового рішення, позивач до заяви про призначення страхової виплати у вигляді одноразової допомоги, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати від 20.12.2023 долучила свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 26.06.2002, згідно якого ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_3 (а.с.41).

Окрім цього, згідно статті 39 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:

1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;

2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;

3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Суд зазначає, що жодної з перелічених підстав відмови, визначених законодавством, у межах даних правовідносин не встановлено.

Крім того, відповідач в ході розгляду справи не вказав на наявність будь-які яких інших підстав та існування обставин, які виключають можливість прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхові виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 за №1105-XIV.

Виходячи із послідовного аналізу наведеного нормативно-правового регулювання та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, викладеної у формі постанови від 26.12.2023 за №01, в призначенні ОСОБА_1 страхових виплат відповідно до частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV.

Вирішуючи позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхові виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 за №1105-XIV, суд керується наступними аргументами.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.

Згідно частини 1 та 2 статті 38 Закону №1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.12.2023 за №01 ОСОБА_1 відмовлено саме у призначенні страхових виплат відповідно до частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV (а.с.17).

В силу правого регулювання частина 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10 частина 2 статті 245 КАС України);

Відтак, на переконання суду, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Головного управління пенсійного фонду в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страхові виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 за №1105-XIV.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція до платіжної інструкції за №0.0.3433190257.1 від 23.01.2024 (а.с.12).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке протиправно відмовило ОСОБА_1 , у призначенні та виплаті страхової виплати, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 090,08 гривень, що пропорційно становить 90 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Оцінюючи зміст, обсяг і варіть послуг на надання правової допомоги, витрати на яку просить позивач стягнути в розмірі 5 000,00 гривень, суд керується наступним правовим регулюванням та доказами, наявних в матеріалах справи.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень, позивачем долучено:

- ордер на надання правової (правничої) допомоги серії АТ №1061612 від 09.02.2024 (а.с.52);

- договір про надання правової допомоги від 16.01.2024 за №16/01-4/24, укладений між адвокатом Романів Оксаною Павлівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №001268 від 23.02.2018, і ОСОБА_1 (а.с.48-49);

- акт надання юридичних послуг від 23.01.2024 відповідно до договору №16/01-04/24 про надання правової допомоги від 16.01.2024 з описом робіт, виконаних адвокатом Романів О.П. (а.с.50).

Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що згідно акту надання юридичних послуг від 23.01.2024, адвокатом Романів О.П., надано наступні послуги (правову допомогу), згідно умов договору від 16.01.2024:

- вивчення адвокатом наданих Господарчук І.І. документів, консультація узгодження правової позиції, аналіз судової практики (пункт 1);

- підготовка проектів процесуальних документів, а саме позовної заяви та додатків (пункт 2);

- надання консультації та здійснення моніторингу розгляду справи (пункт 3).

Згідно пункту 5.1. договору про надання правової допомоги від 16.01.2024 за №16/01-4/24 розмір винагороди (розмір гонорару) адвоката за надання правової допомоги, що визначена пунктом 2 даного договору та порядок її сплати клієнтом визначається сторонами та складає 5 000,00 гривень, що підтверджується актом надання послуг, які є невід`ємною частиною договору.

Факт оплати позивачем послуг (фактичного понесення витрат) за надання правничої допомоги адвокатом ОСОБА_2 в розмірі 5 000,00 гривень, підтверджується долученою до позовної заяви квитанцією до прибуткового касового ордера №23/01 від 23.01.2024 (а.с.49а).

Позивачем надані належні документи в частині понесення останньою витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень, що дає підстави для вирішення судом питання про відшкодування витрат на користь ОСОБА_1 .

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

Положеннями частини 6 статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу на те, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

Таким чином, дана справа відноситься до справ незначної складності, а тому не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви та доказів до неї.

При цьому, суд зазначає, що зібрані представником позивача та подані суду докази не становили значний обсяг та в своїй основі складалися з тих документів, які були долучені відповідачем в процесі розгляду справи.

Поряд із вказаним, в даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:

"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."

З огляду на вищевказане, суд переконаний, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є дещо завищеним та неспівмірним із складністю і характером даної справи.

Підсумовуючи свої аргументи і мотиви, суд вважає справедливим можливе відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 гривень, які також підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі статті1291Конституції України, керуючись статтями134,139,241-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.12.2023 за №01 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в призначенні та виплаті страхових виплат відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 за №1105-XIV.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду в Івано-Франківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхові виплати відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 за №1105-XIV.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 090,08 гривень (одна тисяча дев`яносто гривень вісім копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ), АДРЕСА_2 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Чуприна О.В.