30.04.2024 Справа № 363/2085/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30квітня 2024року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мацьовитій Я.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вишгороді цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Вишгородськоїміської радиКиївської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,третя особа-Головне управлінняДержгеокадастру уКиївській області,про скасуваннярішення,витребування майназ чужогонезаконного володіння,

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 08 квітня 2020 року він направив до Головного управління Держгеокадастру у Київській області клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, до якого подав пакет документів, необхідний для отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

08 травня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області видало наказ 10-7390/15-20-сг, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1000 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, з таких підстав: невідповідність ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, він звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва, яким відкрито провадження у справі №640/11417/20. Рішення по справі не прийнято.

27 травня 2021 року ОСОБА_1 здійснено дослідження Публічної кадастрової карти України та виявлено сформовану та внесену в Державний земельний кадастр земельну ділянку площею 0,1000 га, яка накладається на бажану земельну ділянку ОСОБА_1 .

В подальшому стало відомо, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» №10-1848/15-21-сг від 27 квітня 2021 року, згідно якого на бажану до відведення земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:018:0009 розроблено документацію із землеустрою на ОСОБА_3

10 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

18 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської міської ради Київської області із заявою про зупинення дії наказу.

25 листопада 2021 року Вишгородською міською радою Київської області прийнято рішення №14/46 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .

Ухвалою від 29 листопада 2021 року Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі №640/16841/21.

21 січня 2022 року Вишгородська міська рада Київської області надала відповідь №2-31/106, відповідно до якої долучено копію рішення №14/4 від 25 листопада 2021 року Вишгородської міської ради Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .

В подальшому ОСОБА_3 , знаючи про існування судових спорів відносно земельної ділянки, розуміючи про можливість її повернення до комунальної власності, з метою уникнення позбавлення права власності на земельну ділянку вчинив правочин зі своїм родичем ОСОБА_4 , а саме договір дарування серія та номер 1110, виданий 18 грудня 2021 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О.

При цьому, позивач є учасником бойових дій, а тому згідно п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідачами порушено його першочергове право на відведення саме в його власність спірної земельної ділянки.

З метою реалізації правомірного очікування ОСОБА_1 на отримання бажаної земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, а також відновлення порушених його прав, свобод та законних інтересів, так як протиправно передано у власність частину земельної ділянки, що належить до водоохоронної зони, звернувся до суду із такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 25 листопада 2021 року №14/46 Вишгородської міської ради Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер 3221888800:38:018:0009, площею 0,1000 га, для індивідуального садівництва, розташованої на території Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь Вишгородської міської ради Київської області земельну ділянку (кадастровий номер 3221888800:38:018:0009) площею 0,1000 га, для індивідуального садівництва, розташованої на території Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, номер запису про право власності/довірчої власності 45757219 від 18 грудня 2021 року та кадастровий номер 3221888800:38:018:0009 земельної ділянки площею 0,1000 га, для індивідуального садівництва, розташованої на території Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду відзив, в якому зазначив, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за своєю правовою природою не породжує виникнення у особи, якій надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки права власності на таку ділянку, а зазначений дозвіл є лише наслідком виконання дотримання особою порядку звернення за таким дозволом.

Надання Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_3 не позбавляло ОСОБА_1 права на самостійне, в тому числі повторне, звернення до органу виконавчої влади для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо бажаної ним земельної ділянки.

Таким чином, оспорюваним рішенням від 27 квітня 2021 року №10-1848/15-21-сг не порушено прав та інтересів позивача, враховуючи також те, що станом на дату його прийняття у останнього не виникло жодних прав на спірну земельну ділянку.

Вказане також встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2022 року у справі № 640/16841/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Дергеокадастру у Київській області (рішення набрало законної сили 27 червня 2022 року).

Рішення Вишгородської міської ради від 25 листопада 2021 року прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачений законодавством України, доказів зворотного позивачем не надано.

При цьому наголосив, що вказаним рішенням Вишгородської міської ради не порушуються жодні права та інтереси позивача, який станом на день прийняття міською радою вказаного рішення не мав та донині не має жодних прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3221888800:38:018:0009.

Також зазначив, що вказаний позов містить в собі суб`єктивні твердження позивача щодо незгоди з наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08 травня 2020 року № 10-7390/15-20, який між тим є предметом розгляду в іншій справі № 640/11417/20 та не стосується предмету спору в даній справі.

Крім того, позивач не наділений правом на оскарження вказаного вище рішення Вишгородської міської ради, оскільки воно є індивідуальним актом, який стосується виключно прав осіб, які в ньому зазначені, а позивач не є такою особою.

Водночас, ОСОБА_1 не є та ніколи не був власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:018:0009 і не має жодних повноважень на її витребування на користь Вишгородської міської ради, в той час, коли ОСОБА_4 правомірно на підставі цивільно-правової угоди набув вказану земельну ділянку власність. Доказів протилежного позивачем не надано.

Таким чином, відсутні підстави для звернення ОСОБА_1 з позовною вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Що стосується позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію спірної земельної ділянки, то вона є похідною від вказаних вище вимог та, з урахуванням вищевикладеного, підстави для її задоволення також відсутні.

Також зазначив, що у ОСОБА_1 не могло виникнути також і будь-якого правомірного очікування отримання земельної ділянки, адже дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки він не отримував.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є самостійною підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Що стосується водоохоронної зони, то відповідно до ст.ст. 87-88 ВК України, водоохоронні зони не віднесено до переліку земель водного фонду.

Таким чином, спірна земельна ділянка (чи будь-яка її частина) відноситься до земель сільськогосподарського призначення та не відноситься до земель водного фонду.

Просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вимоги позивача на вимогах Закону не ґрунтуються та є безпідставними.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що з посиланням представника відповідача про те, що ОСОБА_1 ніколи не був власником спірної земельної ділянки і не має жодних повноважень на її витребування не погоджується, оскільки, він ще весною 2020 року набув правомірні очікування на неї, тобто значно раніше, ніж ОСОБА_4 .

Крім того, у випадку не порушення ГУ Держгеокадастру у Київській області прав позивача ще в травні 2020 року та прийняття законного наказу, позивач реалізував би своє право на першочергову приватизацію земельної ділянки та зареєстрував би право власності на неї.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що посилання позивача на його правомірні очікування є нічим іншим, як його сподіваннями, які виникли на підставі його особистого та помилкового сприйняття ряду фактів та обставин, про які ним зазначається у позовній заяві та відповіді на відзив.

Зазначив, що правовірні очікування виникають в особи, якою отримано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, про це ж власне свідчить і наведена самим позивачем у позові та у відповіді на відзив судова практика Верховного Суду.

Позивач же не є такою особою, адже наказом ГУ Держеокадастру в Київській області від 08 травня 2020 року № 10-7390/15-20 вирішено відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки з підстав невідповідності ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Таким чином, належним способом захисту позивача є оскарження наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 08 травня 2020 року №10-7390/15-20, яким вирішено відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, що позивач і реалізує в рамках адміністративної справи №640/11417/20.

Фактично всі доводи позивача в рамках цієї справи зводяться до незгоди з наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08 травня 2020 року №10-7390/15-20, який між тим є предметом розгляду в іншій справі №640/11417/20 та не стосується предмету спору в даній справі.

В рамках цієї справи захист прав та інтересів є неможливим, адже жодні права та інтереси позивача жоден із відповідачів не порушив, а жодних прав, інтересів, правомірних очікувань щодо спірної земельної ділянки позивач не набував, його твердження щодо протилежного є його власним та суб?єктивним трактуванням норм закону, що виникло на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки правових норм.

Відповідач ОСОБА_3 та представник Вишгородської міської ради подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, просили в задоволенні позову відмовити.

Позивач в суді просив задовольнити позов з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в суді просив в задоволенні позову відмовити з відстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08 травня 2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-7390/15-20 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1000 га, цільове призначення для індивідуального садівництва з підстав невідповідності частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

02 червня 2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 640/11417/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії.

05 червня 2020 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва у зазначеній справі в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

08вересня 2020року постановоюШостого апеляційногоадміністративного судуапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2020 року залишено без задоволення.

Рішення у справі № 640/11417/20 станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом та вирішення даного спору не прийнято.

27 квітня 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області прийнято наказ № 10-1848/15-21-сг, яким вирішено ОСОБА_3 надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1000 га, із цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

25 листопада 2021 року рішенням Вишгородської міської ради Київської області №14/16 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:018:0009, площею 0,1000 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва у власність ОСОБА_3 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №294092992 від 11 січня 2022 року, право власності на вказану вище спірну земельну ділянку з 18 грудня 2021 року зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О. договору дарування від 18 грудня 2021 року №1110.

18 грудня 2021 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності на зазначену ділянку в ДЗК, що підтверджується інформацією з ДЗК про право власності та речового права на земельну ділянку від 11 січня 2022 року.

26травня 2022рокуОкружним адміністративним судом м. Києва у справі №640/16841/21 ОСОБА_1 до Головного управління Дергеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу ухвалено рішення, яке набрало законної сили 27 червня 2022 року, яким в задоволенні позову відмовлено.

Згідно вказаного рішення, в даній справі позивач оскаржував саме індивідуальний акт - наказ №10-1848/15-21-сг від 27 квітня 2021 року Головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, який стосується виключно прав осіб, які в ньому зазначені.

Верховний Суд України у своїй постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 2а- 2885/12/1470 висловив правову позицію, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивачі оскаржили рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивачів, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останніх і права на захист, тобто, права на звернення із адміністративним позовом. Посилання позивачів на їхнє право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується безпосередньо їх прав.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд в ухвалах від 02 січня 2018 року в справі № 9901/22/17, від 02 липня 2018 року в справі № 9901/657/18, де вказано, що відсутність у будь-кого, зокрема, й у позивача, прав та/або обов`язків у зв`язку з виданням оскарженого указу не породжує у такої особи і права на захист, тобто, права на звернення із цим адміністративним позовом.

Суд зазначив, що право на судовий захист в позивача відсутній, оскільки оскаржуваний наказ від 27 квітня 2021 року, який є актом індивідуальної дії, стосується третіх осіб, натомість в межах розгляду адміністративної справи № 640/11417/20, як встановлено судом, позивачем вірно оскаржується наказ від 08 травня 2020 року № 10-7390/15-20-сг, який стосується його прав та інтересів, оскільки саме таким наказом позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Таким чином, враховуючи, що оспорюваним рішенням від 27 квітня 2021 року № 10-1848/15-21-сг не порушено прав та інтересів позивача, з врахуванням наведених вище висновків суду, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

При цьому, суд також зазначив, що фактично позовна заява містить обґрунтування протиправності наказу від 08 травня 2020 року № 10-7390/15-20-сг, який є предметом розгляду в іншій адміністративній справі.

05 вересня 2023 року позивач подав до суду клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.

Представник відповідача подав заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи, в яких зазначив, що в рамках вказаної справи за зверненням відповідача проведено комплексну судову експертизу з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи, згідно якої отримано відповідні висновки експертів, в тому числі із тих самих питань, які пропонує поставити експерту ОСОБА_1 у своєму клопотанні.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 103 ЦПК України, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено, оскільки сторона відповідача надала висновки експерта №3563/3695 від 19 жовтня 2023 року за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи.

З висновків вказаної експертизи встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:018:0009 у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_3 на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 у 2021 році та затверджений рішенням Вишгородської міської ради № 14/46 від 25 листопада 2021 року містить підстави на розроблення проекту відведення та відповідає вимогам законодавства за складом, змістом та оформленням.

У дослідницькій частині експертизи зазначено, що у план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки (графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об`єктів, нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці - статті 1 Закону України «Про землеустрій».)

У наданому на дослідження, прошитому на 38 аркушах проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_3 на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 у 2021 році виконаний на підставі дозволу на розроблення проекту відповідно до повноважень визначених статтею 122 Земельного кодексу України у вигляді Наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області. «Про надання дозволу на розробку землеустрою», в якому міститись данні про ідентифікацію земельної ділянки, а саме: орієнтовна площа, місцезнаходження, цільове призначення, вид права користування, форма власності.

Отже, графічні та текстові матеріали відповідають вищезазначеним нормам та стандартам.

Враховуючи вищенаведене, можливо зазначити, що наданий на дослідження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_6 на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 у 2021 році та затверджений рішенням Вишгородської міської ради від 25 листопада 2021 року №6 14/46 містить підстави на розроблення проекту відведення та відповідає вимогам законодавства за складом, змістом та оформленням, а саме: ст. 15-1, ст. 20, ст.116, ст.118, ст. 121, ст. 122,ст. 125, ст. 126, ст. 186, Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України, Законів України: п.34 ч.1 ст.26 «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 26, 29, 50 «Про землеустрій», ч.5 ст. 16, ст. ст. 20, 21, 22, ч. 1 ст. 23 «Про державний земельний кадастр».

Фактичне землекористування земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:018:00093 цільовим призначенням (01.05) для індивідуального садівництва, розташовану на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області відповідає документації із землеустрою (Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:018:0009 власність для індивідуального садівництва ОСОБА_3 на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області та правовстановлюючим документам на земельну ділянку, нормативно-правовим актам.

Експертом у результаті співставлення даних встановлено, що площа фактичного користування земельної ділянки співпадає з пощею, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі, та межі фактичного землекористування співпадають з межами відповідно до правовстановлюючих документів, конфігурація земельної ділянки не містять відмінностей.

Таким чином, провівши детальний аналіз наданих на дослідження матеріалів, координатної складової, топографічної зйомки, натурного обстеження експертом встановлено, що фактичне землекористування земельної ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:018:00093 з цільовим призначенням (01.05) для індивідуального садівництва розташовану на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області відповідає правовстановлюючим документам на земельну ділянку.

Накладання схеми бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0, 1000 га для індивідуального садівництва поданої разом з клопотанням ОСОБА_7 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08 квітня 2020 на сформовану земельну ділянки з кадастровим номером 3221888800:38:018:0009 площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, розташовану на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка належить на праві власності громадянину ОСОБА_4 визначити неможливо.

У дослідницькій частині експертизи зазначено, що графічні матеріали на яких зображене бажане місце розташування земельної ділянки відповідно до передбачених частиною шостою статті 118, абзацом другим частини другої статті 123, пунктом «б» частини шостої статті 151 ЗК України, є схематичним зображенням та немає координат (тобто не сформована) і необхідне для подальшого оформлення землевпорядних документів на підставі дозволу на виготовлення таких, згідно статей 118, 122 ЗК України.

Згідно з вимогами статті 79- 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначені земельної ділянки як об?єкта права цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до ч. 5 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №ПІ/580/0-657/0/63-21 від 02 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про те, згідно даних АСД «ДОК ПРОФ 3.0» Головним управлінням приймався наказ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» №10-1848/15-21-сг від 27 квітня 2021 року, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:38:018:0009, що розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовною площею 0,1000 га, із цільовим призначенням для індивідуального садівництва, накладається на його бажану земельну ділянку для отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до п. а ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як вбачається зі ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.ч. 6-9 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст. 154 ЗК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року №1423-IX, яким внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема, розділ Х «Перехідні положення» доповнено п. 24, відповідно до якого, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (статті 5, 6) серед іншого надається пільга на першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи пояснення сторін, зміст заяв по суті справи, досліджені докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Так, позов обґрунтовано першочерговим правом очікування на отримання у власність бажаної земельної ділянки, яке на думку позивача в нього виникло після звернення 08.04.2020року із заявою до ГУ Держгеокадастру в Київській області в порядку ст. 118 ЗК України.

Позивач у цій справі доводив протиправність відмови ГУ Держгеокадастру в Київській області від 08.05.2020 року в наданні йому бажаної спірної земельної ділянки, з посиланням на порушення вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Вважав, що оскільки він шляхом звернення до ГУ Держгеокадастру в Київській області в порядку ст. 118 ЗК України здобув першочергове право на отримання у власність спірної земельної ділянки (ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), то право власності на цю земельну ділянку у відповідача ОСОБА_3 згідно рішення Вишгородської міської ради від 25.11.2021 року № 14/46 та у відповідача ОСОБА_4 згідно договору дарування від 18.12.2021 року виникло незаконно.

З такою позицією позивача погодитися не можна, яка на вимогах Закону і фактичних обставинах справи не ґрунтується.

Насамперед слід зазначити, що учасники бойових дій мають пільгу у вигляді першочергового відведення їм земельних ділянок (п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Першочергове означає бути першим у черзі, тобто мати перевагу у відведенні земельної ділянки порівняно з іншою особою, яка статусу учасника бойових дій не має, проте одночасно претендує здобути право на ту ж земельну ділянку.

При цьому відведення земельних ділянок в розумінні вимог ст.ст. 116, 118 ЗК України є процедура передачі земельної ділянки у власність (безоплатна приватизація), що складається з таких стадій: подачі клопотання до уповноваженого органу; розгляду цього клопотання; наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою; розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; прийнятті рішення про затвердження такого проекту та передачі земельної ділянки у власність; державній реєстрації виниклого права власності на земельну ділянку.

Встановлено, що дозволу на розроблення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку позивач не отримував, у чому наказом ГУ Держгеокадастру в Київській області 08.05.2020 року йому відмовлено.

В подальшому, лише 27.04.2021 року ОСОБА_3 за його зверненням в порядку ст. 118 ЗК України наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, законність якого підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2022 року з підстав відсутності порушених прав позивача.

Відтак, передбачених ст. 116 ЗК України прав на спірну земельну ділянку позивач у цьому випадку не набув, як не набув і права на правомірне очікування реалізації інших передбачених законом стадій процедури відведення земельної ділянки у власність (ст. 118 ЗК України) та права на захист у розумінні вимог ст.ст. 152, 153 ЗК України.

Одна лише та обставина, що зазначену відмову (наказ ГУ Держгеокадастру в Київській області від 08.05.2020 року) позивачем оскаржено до суду, не тягне за собою виникнення в нього гарантій на спірну земельну ділянку, не призводить до її бронювання, не зобов`язує уповноважені органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших громадян утриматися від вчинення дій щодо реалізації своїх прав, виконання своїх обов`язків й повноважень щодо цієї земельної ділянки.

Доводи позивача про те, що ні ГУ Держгеокадастру в Київській області, ні Вишгородська міська рада не мали права розглядати звернення ОСОБА_3 , надавати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затверджувати його, оскільки наказ ГУ Держгеокадаструв Київськійобласті про відмову в наданні такого дозволу оскаржується ним в суді, на вимогах Законну не ґрунтуються.

Судом встановлено, що рішення Вишгородської міської ради про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб визначений законодавством України, що не порушує прав та інтересів позивача, який як на момент прийняття рішення, так і на теперішній час передбачених законом прав на спірну земельну ділянку не набув.

За таких умов будь-якого правомірного очікування на відведення спірної земельної ділянки в змісті викладених вимог Закону у позивача не виникло, оскільки дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки згідно ст. 118 ЗК України він не отримував, у той час коли бронювання земельної ділянки, її закріплення за позивачем, як і приписів діяти в такий спосіб уповноваженим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування законом і Конституцією України не передбачено.

Доводи позивача про протиправність відмови ГУ Держгеокадаструв Київськійобласті в наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою не можуть тягнути за собою виникнення в нього прав на земельну ділянку, і не можуть бути підставою для скасування права власності на земельну ділянку, яке з дотриманням вимог Закону спочатку виникло у відповідача ОСОБА_3 , а потім оформлено на ОСОБА_4 .

При цьому зі справи судом встановлено, що відповідачі правомірно, в спосіб визначений законом, добросовісно набули спірну земельну ділянку у власність.

За таких обставин законних підстав передбачених ст.ст. 387-388 ЦК України для витребування за позовом ОСОБА_1 спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_4 на користь Вишгородської міської ради, як з чужого незаконного володіння, що вибуло поза волею власника, у цій справі не має.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В цьому зв`язку задоволення цього позову по суті призведе до невиправданого втручання в право особи мирно володіти своїм майном, чого суд зробити не вправі, оскільки це призведе до порушення права власності відповідача, що легітимної мети не переслідує, не є необхідним у демократичному суспільстві, є непропорційним і неспівмірним із правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки, коли позивач, починаючи з 2020 року не був позбавлений можливості обрати іншу вільну земельну ділянку й приватизувати її в порядку ст.118 ЗК України, хоча таким правом до цього часу так і не скористався.

Інші доводи позову щодо невідповідності проекту землеустрою стосовно відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_4 внаслідок порушення вимог земельного та водного законодавства, виготовлення графічних матеріалів пізніше їх подачі, є недоведеними, на увагу суду не заслуговують, на порушення безпосередніх прав позивача не вказують, обставин законності набуття права власності на земельну ділянку відповідачами не спростовують.

Крім того такі доводи позову повністю спростовано висновками експерта № 3563/3695 від 19.10.2023 року за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи, які є науково-обґрунтованими і належно мотивованими, сумнівів у суду не викликають, коли позивачем належних, допустимих і достатніх доказів на їх спростування не надано.

В цьому зв`язку суд звертає увагу і на те, що надані позивачем координати поворотних точок бажаної земельної ділянки не могли бути виготовлені без проведення землевпорядних робіт до формування земельної ділянки в розумінні вимог ст. 79-1 ЗК України й до визначення її меж на місцевості. А тому суд погоджується з доводами сторони відповідача й висновками експерта про те, що графічні матеріали, на яких позивачем зображено бажане місце розташування земельної ділянки, є тільки схематичним зображенням, яке не має координат, є необхідним для подальшого оформлення землевпорядних документів, а тому визначити накладання земельної ділянки набуту у власність відповідачем ОСОБА_3 на бажану земельну ділянку обрану позивачем неможливо, коли сам тільки лист ГУ Держгеокадастру в Київській області від 02.06.2022 року № ПІ/580/0-657/0/63-21 ці обставини достатньо не висвітлює.

Таким чином законних підстав для скасування рішення Вишгородської міської ради від 25.11.2021 року № 14/46 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , витребування земельної ділянки від законного власника ОСОБА_4 і скасування здійсненої державної реєстрації права власності згідно вимог ст. 152 ЗК України та ст.ст. 387-388, 393 ЦК України судом не встановлено.

Порушених відповідачами прав позивача, які б підлягали захистові в цій справі, судом не встановлено. За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином понесені відповідачем ОСОБА_4 витрати за проведену у справі комплексну судову експертизу з питань землеустрою та земельно-технічну експертизу №3563/3695 від 19.10.2023 року в розмірі 50 185 грн. 80 коп. слід покласти на позивача, стягнувши їх на користь відповідача ОСОБА_4 .

Зазначене підтверджується висновком експерта №3563/3695 від 19.10.2023 року, договором № 3563 (06) від 30.08.2023 року між ННЦ «Інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України та ОСОБА_4 , рахунком № 1264 від 20.09.2023 року та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» №9319-1510-6280-5039 від 28 вересня 2023 року.

При цьому призначення платежу згідно рахунку № 1264 від 20.09.2023 року є експертне дослідження № 3563 (06), що відповідає номеру договору № 3563 (06) від 30.08.2023 року на підставі якого проведено вказану експертизу, що сумнів у суду не викликає, а тому доводи позивача про неврахування документального підтвердження понесених відповідачем витрат суд відкидає як неспроможні.

Що стосується судового збору, то суд зазначає наступне.

За приписами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Питання щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» розглядалось Великою Палатою Верховного Суду в справі № 9901/311/19, за результатами розгляду якої 09 жовтня 2019 року прийнято постанову.

Крім того в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №545/1149/17 зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Судом встановлено, що вказана справа захисту таких прав позивача і безпосередньо пільг на першочергове відведення земельної ділянки, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не стосується, а стосується скасування рішення Вишгородської міської ради про затвердження проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність іншій особі, виникнення права власності на земельну ділянку за іншою особою, її витребування на користь Вишгородської міської ради, та скасування державної реєстрації права власності за відповідачем.

Відтак, суд доходить висновку, що вказаний позов не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій (прирівняної до нього особи).

За таких обставин слід дійти висновку, що позивач ОСОБА_1 у цій справі від сплати судового збору не звільнений.

Викладене повністю ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду в ухвалі від 19вересня 2023 року, справа №363/3120/15-ц.

Оскільки при зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував, його слід стягнути з останнього на користь держави в порядку ст. 141 ЦПК України при вирішенні справи по суті.

Враховуючи вимоги позовної заяви, судовий збір за дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, з огляду на ціну позову, в загальному розмірі становить 3220 грн. 80 коп. (1073грн. 60 коп. х 3).

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в зазначеному вище розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3220 (три тисячі двісті двадцять) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати за проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи в розмірі 50185 (п`ятдесят тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Повне судове рішення складено 03 травня 2024 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Вишгородська міська рада Київської області, ЄДРПОУ 04054866, знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1.

ОСОБА_3 , РНОПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ЄДРПОУ - 39817550, знаходиться за адресою: м. Київ, Серпова, 3/4.

Суддя