Постанова

Іменем України

2 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 459/2034/23

Провадження № 61-547св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В. - розглянув у порядку письмового провадження справу

за участю

позивача - ОСОБА_1 (далі - позивач),

відповідача- ОСОБА_2 (далі - відповідачка)

про визнання права власності на земельну ділянку

за касаційною скаргою відповідачки на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, постановлену колегією суддів у складі Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Відповідачка, якій на праві власності належить земельна ділянка, збудувала на ній житловий будинок і зареєструвала право власності на нього. Згодом подарувала половину цього будинку позивачеві. Іншу половину останній набув на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди між сторонами. Оскільки не було вирішене питання про перехід права власності на земельну ділянку під будинком, позивач просив визнати це право у судовому порядку.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Вважав, що позивач не навів обставин того, що відповідачка порушує його право власності. Оскільки вона визнала позов, суд зазначив, що сторони так намагаються уникнути оформлення права власності на земельну ділянку, підміняючи відповідну процедуру судовим рішенням.

3. Апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі. Обґрунтував тим, щовідсутній предмет спору, а також немає доказів звернення до реєстраційної служби для переоформлення права власності на земельну ділянку та відмови у вчиненні реєстраційних дій.

4. Відповідачка у касаційній скарзі стверджувала, що на час подання позову та після відкриття провадження у справі спір з приводу оформлення права власності на земельну ділянку існував; позивачеві належить житловий будинок на спірній земельній ділянці, а тому він може претендувати на останню згідно з вимогами Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи можна задовольнити касаційну скаргу відповідачки, яка за її змістом спрямована на задоволення процесуального інтересу позивача та стосується судового рішення, яке не впливає на цивільні права й інтереси скаржниці? Відповідь на це питання негативна.

(2) Зміст позовної заяви

6. 15 червня 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати за ним право власності на земельну ділянку для будівництва й обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,0704 га з кадастровим номером 4611845300:02:002:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка), належить відповідачці на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 522763, виданого 13 грудня 2006 року (далі - акт про право власності), а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Мотивував так:

6.1. 11 травня 2007 року Управління містобудування та архітектури м. Червонограда видало відповідачці, якій на праві власності належить земельна ділянка, будівельний паспорт на забудову останньої. Відповідачка побудувала житловий будинок загальною площею 207,5 кв. м, житловою площею 92 кв. м (далі - житловий будинок). Земельна ділянка огороджена з усіх сторін бетонними плитами.

6.2. 24 грудня 2012 року Виконавчий комітет Гірницької селищної ради видав відповідачці свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок. Згідно з витягом від 17 квітня 2013 року відповідачка зареєструвала на цей об`єкт право власності.

6.3. 6 червня 2013 року відповідачка подарувала позивачеві 1/2 житлового будинку згідно з договором дарування, що підтверджує інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 308042642 від 28 серпня 2022 року.

6.4. 5 грудня 2017 року позивач змінив прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », що підтверджує свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_2 , видане Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

6.5. 13 березня 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області у справі № 459/3664/22 затвердив мирову угоду позивача з відповідачкою, згідно з якою визнав за позивачем право власності на належну відповідачці 1/2 житлового будинку. Так позивач став одноосібним власником цього майна.

6.6. Однак сторони не вирішили питання про перехід права власності на земельну ділянку, яка належить відповідачці. З огляду на принцип єдності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з останньою, та відсутність згоди з відповідачкою, слід визнати за позивачем право власності на земельну ділянку.

(3) Зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

7. 4 серпня 2023 року Червоноградський міський суд Львівської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував тим, що позивач обґрунтував вимогу про визнання права власності приписами ЗК України та висновками Верховного Суду, однак не навів обставин того, якими діями відповідачка, яка визнала позов, порушила право позивача; у такий спосіб сторони справи намагаються уникнути оформлення переходу права власності на земельну ділянку, підміняючи процедуру такого переходу судовим рішенням.

8. 12 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд за апеляційною скаргою відповідачки постановив ухвалу, згідно з якою скасував рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 4 серпня 2023 року та закрив провадження у справі. Мотивував тим, що відсутність спору між сторонами є підставою для закриття провадження у справі згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

(4) Зміст вимог касаційної скарги

9. 3 січня 2024 року відповідачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року та скерувати справу до цього суду для продовження розгляду.

(5) Зміст ухвал суду касаційної інстанції

10. 22 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідачки на підставі абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України.

11. 15 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Відповідачка мотивувала касаційну скаргу так:

12.1. Апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22, від 3 травня 2018 року у справі № 404/251/17, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 квітня 2021 року у справі № 2-364/12.

12.2. За статтею 120 ЗК України особа, яка набула право власності на будівлі чи споруди, або їх частини, стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18). За змістом статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорює або не визнає інша особа.

12.3. Як на час подання позову, так і після відкриття провадження у справі у сторін існував спір щодо оформлення права власності на земельну ділянку.

12.4. Суд першої інстанції не постановив ухвалу про відмову у прийнятті заяви відповідачки щодо визнання позову, а суд апеляційної інстанції взагалі не оцінив цю заяву.

12.5. Відповідачка заперечує проти оформлення права власності позивача на земельну ділянку у будь-який інший спосіб, окрім судового. Тому суди фактично залишили невирішеним спір щодо права власності нацю ділянку.

(2) Позиція позивача

13. 16 лютого 2024 року позивач подав до Верховного Суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Вказав, що не заперечує проти задоволення касаційної скарги. Зазначив, що не може зареєструвати за собою право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться його житловий будинок, оскільки це право зареєстроване за відповідачкою, яка відмовляється від укладення будь-яких правочинів щодо переходу права власності на землю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

14. 22 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідачки на підставі, визначеній в абзаці шостому частини другої статті 389 ЦПК України.

15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

16. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи можна задовольнити касаційну скаргу відповідачки, яка за її змістом спрямована на задоволення процесуального інтересу позивача та стосується судового рішення, яке не впливає на цивільні права й інтересискаржниці?

17. Позивач просив визнати право власності на земельну ділянку, на якій розміщений його житловий будинок, оскільки сторони не вирішили питання про перехід цього права. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, бо позивач не надав доказів порушення його прав відповідачкою, яка визнала позов. Апеляційний суд скасував це рішення та закрив провадження у справі через відсутність предмета спору.

18. Відповідачка із такою ухвалою апеляційного суду не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, що заперечує проти оформлення права власності позивача на земельну ділянку у будь-який інший спосіб, окрім судового, а тому за відсутності судового рішення про визнання такого права за позивачем спір сторін залишається неврегульованим.

19. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з відповідачкою не погоджується. Зауважує, що за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) учасник справи має право оскаржити судове рішення, яке порушує права чи інтереси саме цього учасника. Апеляційний суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі, ініційованій позивачем, а не відповідачкою. Позивач як особа, яка мала інтерес у розгляді та вирішенні його позовної вимоги, із цією ухвалою погодився та не оскаржив її у касаційному порядку.

20. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (статті 392 ЦК України).

21. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

22. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

23. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що диспозитивність - один з основних принципів цивільного судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення у касаційному порядку та в яких межах (див., наприклад, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 та від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20).

24. Суди попередніх інстанцій встановили таке:

24.1. Позивач є власником житлового будинку, розташованого на земельній ділянці, яка належить на праві власності відповідачці.

24.2. Остання визнала позов і вважає, що з переходом права власності на житловий будинок до позивача перейшло право власності на земельну ділянку.

24.3. Немає доказів звернення сторін справи до реєстраційної служби для переоформлення права власності на земельну ділянку за позивачем та відмови у реєстрації за ним цього права.

25. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Позивач в апеляційному порядку це судове рішення не оскаржив. Апеляційний суд за апеляційною скаргою відповідачки скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі. Позивач це судове рішення у касаційному порядку не оскаржив. Отже, він, хоч і вважав, що має спір із відповідачкою та звернувся за його вирішенням до суду, надалі розпорядився процесуальними правами щодо предмета спору, не оскарживши відповідні судові рішення судів попередніх інстанцій. Така процесуальна поведінка позивача підтверджує його згоду з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та з ухвалою апеляційного суду про закриття провадження у справі (див. близький за змістом висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 734/519/15-ц).

26. Відповідачка згідно з доводами її касаційної скарги не обґрунтувала, як саме ухвала апеляційного суду про закриття провадження у справі(яка була перешкодою для досягнення позивачем його мети щодо судового розгляду справи та задоволення позову) порушила цивільні права й інтереси відповідачки стосовно земельної ділянки. Аргумент про те, що відповідачку задовольняє лише судовий порядок оформлення права власності позивача на земельну ділянку, не підтверджує, що закриття провадження у справі вплинуло на цивільні права й інтереси відповідачки. Остання до суду за вирішенням можливого спору із позивачем не зверталася, зустрічний позов не подавала, була та залишається власницею земельної ділянки. Тобто на право власності відповідачки на цю ділянку ухвала апеляційного суду про закриття провадження у справі не вплинула. Таким чином, відповідачка не обґрунтувала, як ця ухвала порушує її цивільні права й інтереси.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

27. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

28. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 410 ЦПК України).

29. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм процесуального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Коротенко Є. В. Краснощоков