УХВАЛА

01 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1768/22

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду: Вронської Г.О. - головуючої, Баранця О.М., Кібенко О.Р., Кролевець О.А., Мамалуя О.О., Студенця В.І.,

перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1768/22

за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(колегія суддів: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Барсук М.А., Руденко М.А.)

від 13.11.2023

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства економіки України, Фонду державного майна України

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - Прокурор, Скаржник) в інтересах держави в особі Міністерства економіки України (далі - Позивач-1) та Фонду державного майна України (далі - Позивач-2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - Відповідач) про стягнення 68 979 410,37 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на порушення Відповідачем положень частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо строків сплати частини дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, у зв`язку з чим за прострочення виконання зобов`язань йому нарахована пеня в розмірі 68 979 410, 37 грн.

3. Оскільки Позивач-1, як суб`єкт владних повноважень, якому належать функції щодо забезпечення здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до загального фонду Державного бюджету України пені, нарахованої на суму дивідендів на державну частку у статутному капіталі товариства з корпоративними правами держави, та Позивач-2, як орган, якому безпосередньо належать функції з управління державними корпоративними правами у статутному фонді Відповідача, не вжили жодних заходів, спрямованих на стягнення недотриманих коштів до державного бюджету, Прокурор вважав за необхідне звернутися з позовом до суду на захист інтересів держави у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

4. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.02.2023 у справі № 911/1768/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача до загального фонду Державного бюджету України пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди у розмірі 68 979 410,37 грн.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі апеляційну скаргу Відповідача задоволено повністю. Рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2023 у справі № 911/1768/22 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

6. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2023 у справі № 911/1768/22.

7. Підставою касаційного оскарження рішення Скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції застосував норми частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави); від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу); від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах); від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21, від 25.11.2021 у справі № 917/269/21, від 30.05.2023 у справі № 922/2057/22, від 18.07.2023 у справі № 925/579/22 (владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов, повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов); від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками); пункт 2 частини третьої статті 2 та статтю 7 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 910/11870/20, від 09.09.2020 у справі № 400/936/18, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18 (відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані сторонами докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом);

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм абзацу 7 частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"; підпунктів 5, 7, 12 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.07.2013 № 725 (далі - Порядок № 725); постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету"; статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"; у системному зв`язку із нормами частиною восьмою статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та підпунктів 19/1.1.51, 19/1.1.52 пункту 19/1.1 статті 19/1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у контексті питання про те, чи є Міністерство економіки України органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (стягнення пені за несвоєчасно сплачені дивіденди господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави).

8. Ухвалою від 13.02.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі № 911/1768/22.

9. Позивач-2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить задовольнити її, а постанову суду апеляційної інстанції - скасувати, рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

10. Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

11. Розглядаючи матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважав за необхідне відступити від висновку (шляхом уточнення), викладеного у пункті 5.21 постанови Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22, щодо здійснення податковими органами контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства.

12. Ухвалою від 23.04.2024 справу № 911/1768/22 за касаційною скаргою Скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 передано на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Палата).

ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ПАЛАТИ

13. Під час касаційного перегляду Верховний Суд встановив, що предметом спору в справі № 911/1768/22 є стягнення з Відповідача пені в розмірі 68 979 410,37 грн, нарахованої за несвоєчасно сплачені дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році.

14. Скаржник, звернувшись до суду з позовом, визначив позивачами у справі: 1) Фонд державного майна України; 2) Міністерство економіки України.

15. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, вказав, що визначені Скаржником позивачі не є органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто вказані особи є неналежними позивачами. Законодавець відніс контроль за сплатою, а також стягнення грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку в дохід Державного бюджету України на дату звернення Скаржника до суду з цим позовом виключно до компетенції податкових органів.

16. При цьому суд апеляційної інстанції послався на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 29 046 271,26 грн.

17. У цій постанові Верховний Суд зазначив:

"5.18. 27 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 № 465-IX, яким статтю 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" доповнено частиною 8 наступного змісту: "Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України".

5.19. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 № 466-IX (далі - Закон № 466-IX ), який набрав чинності 23.05.2020, внесено зміни до Податкового кодексу України.

5.20. Зокрема, пункт 19-1.1 статті 19-1 доповнено підпунктом 19-1.1.52 наступного змісту: "Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків".

5.21. Отже, з дня набрання законної сили Законом № 466-IX (23.05.2020), органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені, є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 Податкового кодексу України.

5.22. Наявність чіткого визначення у частині 8 статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та у статті 19-1.1.52 Податкового кодексу України органу, що уповноважений здійснювати стягнення дивідендів в дохід Державного бюджету України, виключає будь-які неузгодженості та подвійне тлумачення правових норм у цих правовідносинах.

5.23. Відповідно до статті 41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

5.24. Згідно зі статтею 41.4 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

5.25. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів (стаття 41.6 Податкового кодексу України).

5.26. Отже, законодавець відніс контроль за сплатою, а також стягнення грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку в дохід Державного бюджету України на дату звернення прокурора до суду з даним позовом виключно до компетенції податкових органів.

5.27. При цьому, суди цілком обґрунтовано врахували, що право на стягнення пені виникає виключно після прийняття рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів та відповідного наказу Міністерством економіки України, прийнятого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 702 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 № 416).

5.28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення загальних зборів акціонерів про сплату дивідендів, оформлене наказом від 04.06.2021 № 964 єдиного акціонера товариства - Фонду, та наказ Міністерства економіки України від 26.10.2021 № 829-21 "Про нарахування пені Акціонерному товариству "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди, що стали підставою звернення прокурора до суду, були прийняті після набрання чинності вищезазначеними законами, зокрема Законом № 466-IX. Враховуючи, що здійснення контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку господарськими товариствами, зазначеними у підпункті 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1, здійснюють починаючи з 23.05.2020 саме і лише податкові органи, то саме вони мають визначати факт несвоєчасної сплати дивідендів до Державного бюджету України, період затримки, і, як наслідок, нараховувати пеню. Тому саме лише нарахування 26.10.2021 (після набрання чинності Законом № 466-IX) Міністерством економіки України пені за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди, а також те, що вони нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності AT "ОГКХ" у 2018 році, не свідчить, що дія цього Закону не розповсюджується на правовідносини щодо контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу)".

18. Натомість Скаржник у касаційній скарзі звернув увагу, що згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Так, господарські товариства перераховують кошти, спрямовані на виплату пені, до загального фонду Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 21010500), що передбачено пунктом 9 Порядку № 725.

Переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106), передбачено, що саме на Міністерство економіки України покладено контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені), що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" віднесений до платежу "дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність".

Водночас вказаним Переліком передбачено, що на органи Державної податкової служби покладено контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (крім пені).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 унормовано органам, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників.

Скаржник зазначає, що Північний апеляційний господарський суд при розгляді справи помилково ототожнив контроль за своєчасною сплатою дивідендів, передбачений нормами частини восьмої статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та підпунктів 19-1.1.51, 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, з іншою формою контролю - контролем за сплатою пені, нарахованої за несвоєчасно сплачені дивіденди, здійснення якого податковими органами вказаними нормами законодавства не передбачено, зокрема у зв`язку із тим, що судом апеляційної інстанції не аналізувалися норми постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 та додатку до неї.

На думку Скаржника, унаслідок розширеного трактування норм частини восьмої статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та підпунктів 19-1.1.51, 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що податковий орган є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо суті правозастосування

19. Проаналізувавши доводи та аргументи Скаржника, Верховний Суд зазначив, що висновок, викладений у пункті 5.21, постанови від 20.09.2023 Верховного Суду в справі № 910/1978/22, суперечить приписам ПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету", а тому вважає за необхідне відступити від цього висновку шляхом його уточнення у відповідній частині з наступних підстав.

20. Право на стягнення пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства, виникає після прийняття рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів та прийняття Міністерством економіки України відповідного(их) наказу(ів).

21. Суди у цій справі встановили, що:

- рішення загальних збори акціонерів Відповідача (протокол № 2 річних загальних зборів товариства), яким затверджено загальний розмір річних дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році в розмірі 449 214 148,63 грн та враховані оплати, здійснені у 2019 році, прийнято 30 квітня 2021 року;

- накази "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", ПАТ "Центренерго" були прийняті Позивачем-1 08 жовтня 2021 року, 26 жовтня 2021 року, 22 грудня 2021 року, 23 грудня 2021 року, 02 травня 2022 року.

22. При цьому застосуванню підлягає законодавство, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

23. Законом № 466-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року, до ПК України були внесені відповідні зміни.

Пункт 19-1.1 статті 19-1 доповнено підпунктом 19-1.1.52: "Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків".

24. Водночас Верховний Суд зауважує, що підпункт 19-1.1.52, а також інші підпункти пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України не закріплювали та досі не закріплюють таку функцію контролюючих органів як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства.

25. Дивіденди (підпункт 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України) та пеня (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України), що нараховується на їх несплачену суму, не є тотожними поняттями та розмежовуються законодавцем.

За загальним правилом дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини). Водночас пеня, як міра фінансової відповідальності за порушення податкового та іншого законодавства, є сумою коштів, що у цьому конкретному випадку нараховується за несвоєчасно сплачені дивіденди.

Обов`язок щодо сплати пені має самостійний (відокремлений) характер, оскільки виникає у зв`язку з порушенням іншого обов`язку - обов`язку зі сплати дивідендів.

26. Верховний Суд вважає, що оскільки ПК України не передбачає наявність у контролюючих органів функції щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства, то у пункті 5.21 постанови від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22 Верховний Суд здійснив розширене тлумачення підпункту 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України.

27. Попри те, що закон (у вузькому розумінні) не закріплював наведену вище функцію за певним органом, така функція була безпосередньо закріплена за Міністерством економіки України на рівні підзаконного акта - постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету".

28. Відповідно до частин першої, другої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

29. Верховний Суд погодився з доводами Скаржника, що Перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106), покладає контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені) саме на Міністерство економіки України. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" цей код віднесений до платежу "дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність".

30. Натомість на органи Державної податкової служби покладено контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (крім пені).

31. Верховний Суд obiter dictum зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі нарахування пені не було віднесено законом до повноважень податкових органів.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" у редакції до 07 березня 2024 року нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, здійснювалося центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, тобто Міністерством економіки України.

32. Лише 08 березня 2024 року набрали чинності зміни до Закону України "Про управління об`єктами державної власності", згідно з якими частину п`яту статті 11 викладено у новій редакції, зокрема: "На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, податкові органи нараховують пеню, яка сплачується до загального фонду державного бюджету, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, з дня, наступного після настання строку платежу, по день сплати".

33. Водночас наведене, за твердженням Верховного Суду, не має значення для розгляду цієї справи, оскільки нарахування пені та контроль за її справлянням до бюджету (нарахування та сплати) слід розмежовувати, позаяк ці повноваження є принципово різними за змістом.

Правом на звернення до суду з позовом про стягненні пені наділений саме той орган, що здійснює контроль за її справлянням до бюджету (нарахування та сплати).

34. Таким чином, Верховний Суд вважає за можливе відступити від висновку, наведеного у пункті 5.21 постанови Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22, шляхом його уточнення з викладенням у такій редакції:

"З дня набрання законної сили Законом № 466-IX (23 травня 2020 року) органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів (крім пені), є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 ПК України.

Органом, що здійснює контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені), що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" віднесений до платежу "дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність", є Міністерство економіки України.

До 07 березня 2024 року нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків здійснювалося центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

З 08 березня 2024 року нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, здійснюється податковими органами.

При цьому нарахування пені та контроль за її справлянням до бюджету (нарахування та сплати) необхідно розмежовувати, оскільки ці повноваження є принципово різними за змістом.

Правом на звернення до суду з позовом про стягненні пені наділений саме той орган, що здійснює контроль за її справлянням до бюджету (нарахування та сплати)".

Щодо подібності правовідносин

35. В ухвалі від 23.04.2024 Верховний Суд зазначив, що справа № 911/1768/22 та справа № 910/1978/22 є подібними за змістовим критерієм. Правове регулювання, що визначає права та обов`язки учасників спірних правовідносин, є тотожним, ґрунтуючись, зокрема, на відповідних нормах ПК України, постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету", Порядку від 02.07.2013 № 725, Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Закону України "Про центральні органи виконавчої влади". Спірні правовідносини виникають на підставі реалізації повноважень щодо здійснення контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства.

МОТИВИ, ЯКИМИ КЕРУЄТЬСЯ ПАЛАТА

36. За змістом частин п`ятої, шостої статті 13, статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини четвертої статті 236 ГПК України призначенням Верховного Суду є насамперед формування правових позицій щодо застосування норм матеріального права та/або дотримання норм процесуального права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій. Єдність судової практики відіграє важливу роль у забезпеченні однакового правозастосування, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності вирішення спірних ситуацій для учасників справи.

37. Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки у протилежному випадку це означало б неможливість суду виправити свою позицію, виключало можливість динамічного розвитку права та суспільних відносин.

38. Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

39. Частинами першою, третьою, четвертою статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

40. Наведені норми процесуального права зобов`язують колегію суддів за потреби відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду передати справу на розгляд палати.

41. Проаналізувавши ухвалу Верховного Суду від 23.04.2024, Палата зазначає, що у пункті 5.21 постанови Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22 сформульований висновок щодо застосування норм матеріального права (підпункту 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України) в аспекті здійснення податковими органами контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства.

42. Здійснюючи оцінку подібності правовідносин у контексті положень частини другої статті 302 ГПК України, Палата звертає увагу на таке.

43. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", яке полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно.

Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

44. Палата ураховує мотиви, викладені у пункті 35 цієї постанови, та погоджується, що справа № 911/1768/22 та справа № 910/1978/22 є подібними за змістовим критерієм.

45. Палата вважає, що доводи, якими обґрунтовується необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, не є очевидно неприйнятними, а отже підлягають розгляду.

46. Підстави для повернення справи № 911/1768/22 колегії суддів не встановлені.

47. З огляду на викладене вище справа № 911/1768/22 за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки України та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 підлягає прийняттю до розгляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 120, 121, 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 911/1768/22 за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки України та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023.

2. Призначити до розгляду справу № 911/1768/22 за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки України та Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 на 10 червня 2024 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні в приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань № 203.

3. Довести до відома учасників справи, що їх явка у судове засідання не є обов`язковою, а також про їх право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за відповідною заявою.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуюча суддя Г. Вронська

Судді О. Баранець

О. Кібенко

О. Кролевець

О. Мамалуй

В. Студенець