КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/1403/2024 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ЄУН: 752/21287/23 Суддя у І інстанції: Єсауленко М.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

захисників Чугуєнка Д.В.

Медведєва Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Чугуєнка Дмитра Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року, якою

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Ізраїлю, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) визнаний винуватим у тому, що 26 вересня 2023 року о 20.45 год. керував транспортним засобом «Mersedes-Benz S500» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Столичне шосе у м. Києві (14 км а/ш Р01), і після встановлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, таких як: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкіри обличчя, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Чугуєнко Д.В. в інтересах ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючись на положення ст.ст. 7, 9, 33, 245, 248, 251, 252, 268, 271, 274, 278-280 КУпАП, ст.ст. 9, 12 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», судову практику Верховного Суду (справи №№ 216/5226/16-а, К/9901/20315/18), ст. 19 Конституції України, Закон України «Про Національну поліцію», зазначає, що жодним доказом у провадженні не підтверджений той факт, що ОСОБА_1 розумів, про що з ним говорили працівники поліції, а застосування посадовцями недержавної мови, особливо в умовах війни, є порушенням прав громадян України.

Сторона захисту вважає, що у даному випадку працівниками поліції були порушені вимоги ст. 268 КУпАП, а саме права особи: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;право особи розуміти, у чому його обвинувачують.

Апелянт наголошує, що з відео з нагрудної камери патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово заявляв, що не розуміє української мови, і працівникам поліції було відомо, що ОСОБА_1 є громадянином Ізраїлю, який не розуміє українську мову. Він дещо розуміє російську мову на слух, але не мав можливості достовірно зрозуміти слова патрульної поліції щодо процесуального порядку згідно законодавства, а зрозуміти, що йому пропонують «Драгер», це не те саме, що розуміти все, що відбувається під час адміністративного провадження та можливість користування наявними правами.

Захисник зазначає, що відеозапис розпочинається не з моменту зупинки транспортного засобу, з огляду на що неможливо з`ясувати ані законність такої зупинки, ані того, що відбувалось з моменту зупинки до моменту включення камери. Вважає, що відсутні докази того, що працівники поліції з самого початку затримання особи пояснили йому його права та запропонували послуги перекладача. Про послуги перекладача ОСОБА_1 повідомили тільки при підписанні протоколу та надання інформації про процес отримання повідомлення про виклик до суду щодо його справи. Все це відбувалось у самому кінці російською мовою, хоча ОСОБА_1 не надавав жодного дозволу на ведення справи про адміністративне правопорушення російською мовою. Проте, поліцейський взяв на себе повноваження перекладача та здійснював переклад з української на російську для громадянина Ізраїлю, рідною мовою для якого є іврит. На переконання апелянта, працівниками поліції були порушені приписи ст. 271 КУпАП, якою не передбачено, щоб фактично сторона обвинувачення здійснювала переклад для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 не міг скористатись своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, оскільки не були дотримані процедурні питання, що позбавило можливості скористатись послугами перекладу тощо.

Як зазначає апелянт, оскільки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не були дотримані вимоги щодо роз`яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, її прав та обов`язків, що закріплені у ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, внаслідок цього істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_1 , а все у сукупності тягне за собою недійсність протоколу про адміністративне правопорушення як доказу, який визначає винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, з огляду на що, на переконання апелянта, наявні всі підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання, призначене на 26 лютого 2024 року на 15.30 год. не з`явився, будь-яких клопотань чи заяв не подавав. Разом з тим, 22 лютого 2024 року на електронну пошту Київського апеляційного суду від захисника Чугуєнка Д.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що у цей день захисник приймає участь в іншому засіданні Обухівського районного суду Київської області (ас. 84-87).

У наступні судові засідання, призначені на 18 березня 2024 року на 15.00 год. та 5 квітня 2024 року 9.30 год., ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився. За повідомленням захисника ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, на підтвердження чого надав світлокопію висновку лікаря від 8 березня 2024 року (ас. 94).

У судове засідання, призначене на 15 квітня 2024 року 16.00 год., ні захисники, ні ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явились, будь-яких клопотань чи заяв не подали.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 294 КУпАП при належному повідомленні та виклику учасників апеляційного провадження, у тому числі й інспектора взводу № 2 роти № 7 батальйону № 4 полку № 1 УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Скареми В.С., який на жодний виклик суду апеляційної інстанції не з`явився, вважається за можливе проведення апеляційного розгляду справи за їх відсутності.

У суді апеляційної інстанції захисник Медведєв Д.С. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника Чугуєнка Д.В., просив постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року щодо ОСОБА_4 скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним дослідженням усіх доказів у справі, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Захисник вказав про те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 була безпідставною, оскільки останній не порушував будь-яких Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції, що він є громадянином іншої держави, Ізраїлю, та не розуміє мову, якою велось з ним спілкування. Працівник поліції перебрав на себе повноваження перекладача та здійснював переклад з української на російську мову, що є порушенням з боку поліцейських норм КУпАП, оскільки вони мали забезпечити ОСОБА_1 перекладача та, можливо, і захисника. Запах алкоголю, виявлений працівниками поліції у ході бесіди з ОСОБА_5 , останній пояснив тим, що перед цим він спілкувався та цілувався з дівчиною, з якою проводив вільний час, яка вживала вино. ОСОБА_1 в Україні проживає близько 10 років, з 2022 року має посвідку на постійне місце проживання у країні, є громадянином Ізраїлю, теоретично володіє російською мовою, українською мовою не володіє, проте працівники поліції при виконанні своїх службових обов`язків мали спілкуватись з ним українською мовою. Вважає, що працівниками поліції не дотримано порядку огляду водія на стан сп`яніння та порушено право ОСОБА_4 на захист.

Вислухавши доповідь судді, пояснення захисника Медведєва Д.С. , надані ним у судовому засіданні 18 березня 2024 року, який підтримав доводи апеляційної скарги, поданої захисником Чугуєнком Д.В. в інтересах ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи та відтворивши відеозапис подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку.

Відповідно до положень ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,

284 КУпАП.

Апеляційним переглядом установлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_4 виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та правильно застосував норми матеріального права.

З матеріалів провадження у справі та змісту постанови вбачається, що суддя місцевого суду під час розгляду справи вислухав пояснення ОСОБА_4 , захисника Чугуєнка Д.В., який просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку, спростувавши низку тверджень сторони захисту, та дійшов висновку про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.

Так, у суді першої інстанції ОСОБА_1 за участю захисника Чугуєнка Д.В. , який здійснював переклад з української мови на англійську, вину не визнав та пояснив, що є засновником компанії та проживає в Україні близько 10 років. У 2021 році отримав посвідку на постійне проживання в Україні, яка є дійсною на період воєнного стану. Українською мовою в достотній мірі не володіє. У зазначені у протоколі день, час та місці він після відвідування ресторану повертався додому, керуючи транспортним засобом «Mercedes Benz S500» номерний знак НОМЕР_2 на вул. Столичне шосе у м. Києві, був зупинений працівниками поліції, які не пояснили причини зупинки. Під час спілкування працівники поліції повідомили йому, що він має запах алкоголю з порожнини рота. Він повідомив працівникам поліції, що тверезий, алкоголь не вживає через захворювання печінки. Працівники поліції на його пояснення не зважали та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння. Пропонували пройти огляд на приладі «Драгер», але він не розумів, що це за прилад. Він відмовився від проходження огляду як на приладі, так і у лікаря, бо не розумів, для чого це потрібно, оскільки він тверезий. Просив врахувати, що він сплачує податки та здійснює добровільні внески на ЗСУ.

Зі змісту постанови встановлено, що у судовому засіданні захисник Чугуєнко Д.В. просив закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, обґрунтувавши свою позицію тим, що його підзахисний є громадянином Ізраїлю і його рідною мовою є іврит; він також розуміє англійську. Дійсно, у зазначені в протоколі день та час його підзахисний керував транспортним засобом «Mercedes Benz S500» та був зупинений працівниками поліції на вул. Столичне шосе у м. Києві. Законність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 є сумнівною, оскільки його підзахисний жодних правил дорожнього руху не порушував. Після зупинки транспортного засобу його підзахисний повідомив, що є громадянином Ізраїлю та не розуміє української мови. З даних відеозапису встановлено, що працівники поліції після встановлення факту того, що він є громадянином іншої держави, не залучили йому перекладача. Суть всіх подальших дій працівників після зупинки транспортного засобу ОСОБА_8 не розумів. Захисник вважав, що працівниками поліції не дотримано порядку огляду водія на стан сп`яніння та порушено право ОСОБА_1 на захист. Наявність таких порушень, на думку захисника, нівелює належність та допустимість всіх наявних у справі доказів, у тому числі і протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, протокол про адміністративне правопорушення від 26 вересня 2023 року серії ААД № 023399; рапорт інспектора взводу №1 роти № 7 батальйону № 4 полку №1 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 від 26 вересня 2023 року; відеозаписи з нагрудних камер поліцейських БК № 470453 і БК № 472099; оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, що сукупністю доказів доведено, що працівники поліції під час розмови повідомили ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), що вбачають у нього ознаки, як запах алкоголю з порожнини рота, і такі ознаки відповідно до п. 3 розділу І Інструкції №1452/735 були достатньою підставою для проведення огляду водія на стан сп`яніння; що працівниками поліції неодноразово пропонувалося водію ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) пройти огляд в установленому законом порядку для визначення стану сп`яніння, а саме - за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки, або у лікаря, а також водію були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду у виді складання протоколу за ст. 130 КУпАП, проте від проходження огляду ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) відмовився.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що фіксація факту відмови від проходження ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) огляду на стан сп`яніння, проведена із дотриманням положень ст. 266 КУпАП, зокрема зафіксована за допомогою технічних засобів на бодікамери поліцейських.

При цьому судом перевірялись доводи сторони захисту та суд дійшов висновку, що факт упередженого ставлення до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) з боку працівників поліції або вчинення будь-яких неправомірних дій по відношенню до нього, про що зазначав захисник, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, та розцінені судом як припущення, що не ґрунтуються на доказах, та сприймаються судом, як спосіб захисту.

Також суд дійшов висновку, що досліджений відеозапис вказує на те, що водій ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) спілкувався з працівниками поліції російською мовою, розумів суть їх запитань, пояснював свою версію подій, зокрема, зазначав про те, що він не вживав алкогольні напої, тому не розуміє, для чого йому проходити огляд на стан сп`яніння. В ході спілкування з працівниками поліції водій ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не заявляв клопотань про залучення захисника та/або перекладача.

Водночас судом перевірялись й доводи захисника, аналогічні тим, які викладені в апеляційній скарзі, і суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Так, згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець, - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює відповідно до положень КУпАП особливості відповідальності іноземців та осіб без громадянства за правопорушення. Згідно з загальною нормою ст. 23 Закону, а також ст. 16 КУпАП, іноземці та особи без громадянства, які вчинили адміністративні правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону в загальному порядку, тобто, на рівні з громадянами України.

Як встановлено в суді першої інстанції, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) близько 10 років проживає на території України, має посвідку на постійне місце проживання в Україні, керував транспортним засобом по території України, з державними реєстраційними номерами, а отже має обов`язок знати та дотримуватися Правил дорожнього руху України, які також викладені українською мовою, погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі України.

Окрім того, судом взято до уваги, що після вказаних подій ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) не вчиняв дії на з`ясування ситуації щодо складання стосовно нього протоколу, самостійно огляд не проходив. Доказів у доведення тверджень, що він має захворювання печінки, що унеможливлює споживання алкоголю, суду не надано. При цьому судом не враховані пояснення ОСОБА_1 про те, що він сплачує податки, здійснює добровільні внески на ЗСУ, як обставина, яка звільняє особу, він адміністративної відповідальності.

За наслідками дослідження наявних у справі доказів, зокрема, відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, судом не встановлено обставин, які б свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) у його правах під час проведення огляду на стан сп`яніння та складання протоколу про адміністративні правопорушення, а, окрім того, суд дійшов висновку, що досліджені судом докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

З огляду на встановлені обставини, а також, те що керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного сп`яніння, є порушенням ПДР України, за що передбачена відповідальність, яка визначена положеннями КУпАП, враховуючи, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), як іноземець, який на законних підставах перебуває на території України, підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в частині відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд дійшов висновку, що доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) у вчиненні інкримінованих діянь і могли б бути підставами для закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено та при розгляді даної справи судом не встановлено.

Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та враховує, що згідно з ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

За змістом ст. 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

За відсутності даних про те, що ОСОБА_1 користується імунітетом від адміністративної юрисдикції України, він підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України, про що обґрунтовано вказав суд першої інстанції в оскаржуваній постанові.

Апеляційний суд, в контексті обставин даної справи, враховує, що відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, серед іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з положеннями ст. 16 вказаного Закону водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського у разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.

Відповідно до наведених нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп`яніння поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, а у разі, коли водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, така особа направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги під час апеляційного розгляду повторно досліджені докази, а саме:

- відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, з якого слідує, що з транспортного засобу марки «Мерседес» вийшов водій, яким потім виявився ОСОБА_1 . У ході спілкування з працівником поліції ОСОБА_1 , який сам розпочав спілкувався російською мовою, повідомив, що українську мову не розуміє, є громадянином Ізраїлю. Подальша розмова між ОСОБА_5 та інспекторами поліції відбулась російською мовою, проти чого ОСОБА_1 не заперечував. У ході бесіди з ОСОБА_5 працівник поліції повідомив, що з порожнини рота водія відчувається запах алкоголю, на що ОСОБА_1 заперечував, повідомив, що алкоголю не вживає, п`є пігулки. На пропозицію працівника поліції пройти освідування за допомогою приладу «Драгер» чи у лікаря-нарколога, ОСОБА_1 відповів, що живе неподалік і огляд проходити не буде. Працівник поліції роз`яснив, що водій буде доставлений до медзакладу і назад до транспортного засобу, а тому ОСОБА_1 немає чого переживати, проте, у разі його відмови від проходження огляду, буде складений протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 знову повідомив, що алкоголь не вживає, оскільки п`є пігулки, на що працівник поліції запитав: «А це до чого? Від Вас відчувається запах алкоголю». ОСОБА_1 пояснив це тим, що такий запах може відчуватися від дівчини, яка з ним перебувала, яка пила вино та з якою він цілувався. Працівник поліції порекомендував ОСОБА_1 викликати водія-драйвера, оскільки він за кермо точно вже не сяде та буде відсторонений від керування автомобілем. ОСОБА_1 відповів, що «добре», запропонував його відпустити, що він поїде далі, що він не хоче хамити працівникам поліції, сказав їм робити, що вони забажають, оскільки то є їх робота, а він живе поряд в метрах 300. Працівник поліції знову запропонував ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» або у лікаря та повідомив, якщо тест буде негативний, то ОСОБА_1 зможе надалі прямувати по своїх справах. Від обох запропонованих варіантів ОСОБА_1 відмовився. Після цього ОСОБА_1 відійшов у сторону та спілкувався по мобільному телефону з невідомою особою. Після розмови по мобільному телефону працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у визначеному законом порядку та водій буде відсторонений від керування транспортним засобом. Запитали у ОСОБА_4 , чи зможе дівчина, яка з ним перебуває, керувати транспортним засобом, на що ОСОБА_1 відповів, що дівчина випила келих вина. Працівник поліції запропонував знайти якусь людину, щоб відігнала автомобіль у більш зручне місце. На запитання ОСОБА_4 , чи вірить працівник поліції всьому тому, що він казав, отримав відповідь від інспектора поліції, що той йому не вірить, що від ОСОБА_4 відчувається запах алкоголю, що останньому було запропоновано пройти огляд, як за допомогою приладу «Драгер», так і у лікаря-нарколога у медичному закладі, проте водій відмовився від обох пропозицій, а тому складається протокол про адміністративне правопорушення за порушення ОСОБА_5 п. 2.5 Правил дорожнього руху. На запитання ОСОБА_4 , що йому робити, працівник поліції повідомив, що він буде ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення. На зауваження, що він ( ОСОБА_1 ) не знає української мови, працівник поліції відповів, що означений протокол буде переведений російською і зачитаний вголос, що надалі з Голосіївського районного суду м. Києва прийде смс-повідомлення для виклику його у судове засідання, де ОСОБА_1 надасть пояснення по суті обставин подій.

З другого відеозапису вбачається, що працівник поліції зачитує складений щодо ОСОБА_4 протокол про адміністративне правопорушення з одночасним перекладом його російською мовою. ОСОБА_1 зауважив, що він не погоджується зі змістом почутого викладу обставин, зазначених у протоколі працівником поліції, оскільки алкоголь він не пив. Працівник поліції повідомив, що протокол за порушення ОСОБА_5 п. 2.5 Правил дорожнього руху складений і надалі йому треба буде поїхати в суд. ОСОБА_1 відмовився від підпису означеного протоколу. Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 положення ст. 63 Конституції України та приписи ст. 268 КУпАП. На запитання інспектора поліції, чи зрозумілі ОСОБА_1 його права, останній відповів, що права зрозумілі, проте знову повідомив, що не погоджується зі змістом складеного щодо нього протоколу. Від отримання копії протоколу та його підписання, а також викладу письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився.

Третій відеозапис виявився пустим.

Четвертий відеозапис, наявний на відеозаписі, є дублюючим з боді-камери іншого працівника поліції та відтворює аналогічну хронологію подій за участю ОСОБА_4 (ас. 6);

- рапорт інспектора взводу № 1 роти № 7 батальйону № 4 полку № 1 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10. від 26 вересня 2023 року, за змістом якого у цей день заступили на маршрут патрулювання м. Києва згідно дислокації у складі екіпажу «ІНФОРМАЦІЯ_3» ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ). О 20.45 год. за адресою: м. Київ, Столичне шосе, а/д Р01 «14 км» було помічено автомобіль «Мерседес S500» державний номерний знак НОМЕР_1 , який, побачивши патрульний автомобіль, різко збільшив швидкість, ввімкнув покажчик повороту праворуч, але продовжував рух прямо. Було вирішено зупинити даний автомобіль. Зупинивши даний автомобіль, підійшли до водія, яким виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При спілкуванні з водієм були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, почервоніння шкіри обличчя. Водієві було запропоновано огляд на стан сп`яніння пройти на місці чи у лікаря-нарколога у медзакладі, на що водій відмовився. На водія було складено протокол ААД № 023399 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення п. 2.5 ПДР (ас. 4);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 26 вересня 2023 року, відповідно до якого в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_4 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкіри обличчя (ас. 3).

За результатами означених подій уповноваженою на те особою складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 023399 від 26 вересня 2023 року, зміст якого у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, окрім іншого, протокол містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій; у ньому вказані ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_4 (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкіри обличчя), та дії водія щодо відмови від огляду на стан сп`яніння; є вказівка на порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 1), і зміст вказаного протоколу доведений до відома ОСОБА_4 зрозумілою для останнього мовою.

При цьому, судом першої інстанції в основу своїх висновків обґрунтовано покладені наведені докази, оскільки вони є належними, допустимими та достовірними, здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи та об`єктивно узгоджуються між собою.

Відеозаписом досліджуваних подій та даними рапорту працівника поліції ОСОБА_11 від 26 вересня 2023 року спростовуються доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, в частині того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_4 був зупинений всупереч вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом вказаних доказів в їх сукупності встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_4 був помічений у русі; в автомобілі був увімкнений покажчик повороту, проте, автомобіль під керуванням ОСОБА_4 , всупереч Правилам дорожнього руху, продовжив рух прямо, не маючи намір перестроюватись.

Окрім того, апеляційний суд враховує, що з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) після зупинки транспортного засобу спілкувався з працівниками поліції російською мовою, відповідаючи навіть на деякі запитання працівників поліції, висловлені українською мовою; розумів суть поставлених йому запитань, відповідав на них та, окрім того, надавав пояснення у частині того, що не розуміє, навіщо йому проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки алкогольні напої він не вживав; давав свої пояснення з приводу обставин, які відбувались, пояснюючи, звідки у нього може бути запах алкоголю тощо; посилаючись на положення ст. 63 Конституції України, відмовився надавати пояснення та викладати їх письмово у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення, про що було зроблено відповідний запис працівником поліції. Після роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, у тому числі у перекладі на російську мову, будь-яких клопотань про залучення перекладача чи/або захисника не заявляв, як і не висловлював будь-яких претензій щодо спілкування з ним російською мовою, на якій спілкувався сам, задаючи/відповідаючи на запитання інспекторів поліції.

Наведеним спростовуються твердження сторони захисту у частині того, що ОСОБА_1 у зв`язку з нерозумінням української мови не мав можливості достовірно зрозуміти слова працівників патрульної поліції, у тому числі, що йому пропонують пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» або у медичному закладі.

Окрім того, вказаний відеозапис є чітким, змістовним та таким, що повністю відтворює хронологію подій, що відбувалися за участю ОСОБА_4 , та які мають значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Є непереконливими й доводи сторони захисту у частині того, що вимога поліцейського про проходження ОСОБА_5 огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, не ґрунтувалась на вимогах закону, оскільки згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З огляду на те, що працівниками поліції у ОСОБА_4 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, останньому була висунута вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився у категоричній формі.

Отже, встановленими під час апеляційного розгляду обставини спростовують позицію сторони захисту про безпідставне притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що поліцейськими під час досліджуваних подій спілкувались з ОСОБА_5 російською мовою, що є порушенням вимог ст. 12 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», то вони є слушними, проте, з огляду на обставини справи, враховуючи, що водій, у якого виявлені ознаки сп`яніння, відмовився від проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, тим самим наражаючи на можливу небезпеку себе та інших громадян, апеляційний суд доходить висновку, що вказані обставини не є беззаперечною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, висновки судді місцевого суду у постанові від 29 січня 2024 року про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому передбачені законом підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це просить апелянт, відсутні.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_4 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанови винесена з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника Чугуєнка Д.В. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) визнаний винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Чугуєнка Дмитра Валерійовича - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А.Васильєва