П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/1084/24

Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Дата і місце ухвалення: 05.03.2024р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Домусчі С.Д.

Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:

1) визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, наступних періодів роботи:

- 1 місяць 26 днів стажу роботи на посаді судді;

- половини строку навчання за денною формою навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 01.09.1985р. по 25.06.1990р. 2 роки 4 місяців 28 днів;

- періоду роботи на посадах в органах прокуратури з 02.11.1990р. по 12.02.1998р. тривалістю 7 років 3 місяці 3 дні, який складається з періоду роботи на посадах стажиста помічника прокурора, помічника, старшого помічника прокурора в органах прокуратури, а саме:

6 місяців 3 дні на посаді стажиста помічника прокурора Криворізького району Дніпропетровської області;

9 місяців 7 днів на посаді помічника прокурора Саксоганського району м.Кривого Рога Прокуратури Дніпропетровської області з 05.05.1991р. по 11.02.1992р.;

9 місяців 12 днів на посаді старшого помічника прокурора Саксоганського району м.Кривого Рога Прокуратури Дніпропетровської області з 12.02.1992р. по 23.11.1992р.;

10 місяців 25 днів на посаді помічника прокурора Жовтневого району м. Одеси Прокуратури Одеської області з 02.12.1992р. по 26.10.1993р.;

4 роки 3 місяці 17 днів на посаді старшого помічника прокурора Жовтневого району м.Одеси Прокуратури Одеської області з 27.10.1993р. по 12.02.1998р.;

- період роботи адвокатом адвокатського об`єднання «Одеська обласна колегія адвокатів» з 20.02.1998р. по 31.07.2002р. тривалістю 4 роки 3 місяців 16 днів, вимога щодо якого визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді господарського суду;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати позивачу до спеціального стажу роботи судді, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

- 1 місяць 26 дні стажу роботи на посаді судді;

- половину строку навчання за денною формою навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 01.09.1985р. по 25.06.1990р. 2 роки 4 місяців 28 днів;

- період роботи на посадах в органах прокуратури з 02.11.1990р. по 12.02.1998р. тривалістю 7 років 3 місяців 3 дні, який складається з періоду роботи на посадах стажиста помічника прокурора, помічника, старшого помічника прокурора в органах прокуратури, а саме:

6 місяців 3 дні на посаді стажиста помічника прокурора Криворізького району Дніпропетровської області;

9 місяців 7 днів на посаді помічника прокурора Саксоганського району м.Кривого Рога Прокуратури Дніпропетровської області з 05.05.1991р. по 11.02.1992р.;

9 місяців 12 днів на посаді старшого помічника прокурора Саксоганського району м.Кривого Рога Прокуратури Дніпропетровської області з 12.02.1992р. по 23.11.1992р.;

10 місяців 25 днів на посаді помічника прокурора Жовтневого району м. Одеси Прокуратури Одеської області з 02.12.1992р. по 26.10.1993р.;

4 роки 3 місяці 17 днів на посаді старшого помічника прокурора Жовтневого району м.Одеси Прокуратури Одеської області з 27.10.1993р. по 12.02.1998р.;

- період роботи адвокатом адвокатського об`єднання «Одеська обласна колегія адвокатів» з 20.02.1998р. по 31.07.2002р. тривалістю 4 роки 3 місяців 16 днів, вимога щодо якого визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді господарського суду;

3) зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 21.12.2023р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 80% від розміру суддівської винагороди з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що рішенням Вищої ради правосуддя від 21.12.2023р. №1379/0/15-23 її звільнено з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 03.01.2024р. №155250026165 позивачу призначено виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 52% від суддівської винагороди, яку вона отримувала при звільненні. При цьому, до спеціального стажу роботи судді для призначення довічного грошового утримання відповідачем було зараховано лише період роботи ОСОБА_1 на посаді судді з 01.08.2002р. по 12.12.2023р., що становить 21 рік 4 місяці 21 день. Позивач вважає протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, 1 місяць 26 днів стажу роботи на посаді судді, половини строку навчання за денною формою навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова, періоду роботи на посадах в органах прокуратури та періоду роботи адвокатом адвокатського об`єднання «Одеська обласна колегія адвокатів», з посиланням на те, що зарахування відповідних періодів передбачено Законами України «Про статус суддів» та «Про судоустрій і статус суддів». Позивач стверджувала, що її загальний стаж на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, становить 35 років 6 місяців та 4 дні, у зв`язку із чим пенсійний орган повинен здійснити перерахунок та виплату довічного утримання судді з 21.12.2023р. у розмірі 80% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та виплатити заборгованість на день такого перерахунку з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, стаж роботи на посадах в органах прокуратури 6 років 8 місяців 28 днів; половину строку навчання в юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 27 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи судді, який дає право на відставку та з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, стаж роботи на посадах в органах прокуратури 6 років 8 місяців 28 днів; половину строку навчання в юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 27 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 26.12.2023р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 76% від розміру суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання даного рішення у 30-денний строк з моменту набрання ним законної сили.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 05.03.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII визначено вичерпний перелік посад, які зараховуються до суддівського стажу для обрахування довічного грошового утримання судді у відставці. Судом необґрунтовано ототожнено поняття «суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді». До «суддівського стажу» включається як «стаж роботи на посаді судді», так і стаж (досвід) роботи (професійна діяльність), вимога щодо якої визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (п.2 ст.137 Закону №1402-VIII) відповідно до положень п.1 та п.6 ст.69 Закону №1402-VIII.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що оскільки стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 21 рік 04 місяці 21 день, тому територіальним органом ПФУ правомірно визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача 52% суддівської винагороди. Проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII передбачає лише у випадку зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зазначена норма є чіткою, однозначною та не вступає в колізію з іншими нормами.

ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просить скаргу відповідача залишити без задоволення. Позивач зазначає, що апеляційна скарга фактично дублює відзив на позов та не спростовує висновків суду першої інстанції, викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, щодо підстав для задоволення частини вимог.

В свою чергу, ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року в частині відмови в задоволенні позову, обґрунтовану посиланням на не повне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

В своїй скарзі позивач зазначає, що відмовляючи в задоволенні вимоги позову щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу судді 1 місяць 24 дні стажу роботи на посаді судді, судом першої інстанції не враховано, що у рішенні ВРП від 21.12.2023р. зазначено, що на момент звільнення у відставку станом на 21.12.2023р. стаж роботи позивача на посаді судді становить 21 рік 6 місяців 15 днів, тоді як відповідачем до спеціального стажу судді зараховано лише 21 рік 4 місяці 21 дні. В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не наведено обґрунтування його висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Також, апелянт посилається на те, що судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні позову в частині вимог щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, 6 місяців 3 дні на посаді стажиста помічника прокурора Криворізького району Дніпропетровської області. Зазначає, що на відповідній посаді вона виконувала всі обов`язки помічника прокурора, а саме: готувала апеляційні та касаційні подання прокурора, приймала участь у судових засіданнях, підтримувала державне обвинувачення у кримінальних справах та від прокуратури приймала участь в цивільних справах в якості представника держави в особі районної прокуратури. Після проходження стажування була призначена на посаду помічника прокурора.

Посилається апелянт і на помилковість висновку суду, що зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 , з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, підлягає лише 3 роки, оскільки на момент призначення позивача на посаду спеціальний Закон України «Про господарські суди» втратив чинність. Апелянт зазначає, що процедуру призначення позивача на посаду судді господарського суду Одеської області було розпочато у травні 2001 року, тобто на момент чинності Закону України «Про господарські суди» №1142-ХІІ, яким, в свою чергу, передбачалося право особи на зайняття посади судді господарського суду у разі наявності у відповідної особи стажу роботи за спеціальністю не менше п`яти років. Указ Президента України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді господарського суду Одеської області видано на підставі подання ВРЮ від 30.04.2002р., в якому встановлена відповідність стажу ОСОБА_1 у сфері права 5 років як кандидата на посаду судді, при цьому, після втрати 01.01.2002р. чинності Законом України «Про господарські суди».

У зв`язку з цим, в апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення її позову у повному обсязі.

ГУ ПФУ в Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити її без задоволення. Стверджує, що при вирішенні питання про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці територіальний орган діяв у відповідності до чинного законодавства, передусім, відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Указом Президента України від 06.06.2002р. №513/2002 ОСОБА_1 призначена на посаду судді господарського суду Одеської області строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України від 01.06.2007р. №1115-V ОСОБА_1 обрана на посаду судді місцевого господарського суду Одеської області безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 21.10.2010р. №2638-VI ОСОБА_1 обрана на посаду судді Одеського апеляційного адміністративного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2020р. №3500/0/15-20 ОСОБА_1 відряджено до П`ятого апеляційного адміністративного суду для здійснення правосуддя на один рік із 31 грудня 2020 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 09.09.2021р. №1951/0/15-21 продовжено строк відрядження ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду для здійснення правосуддя на один рік з 1 січня 2022 року.

Рішенням Голови Верховного Суду від 14.11.2022р. №518/0/149-22 продовжено на один рік строк відрядження ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду для здійснення правосуддя з 1 січня 2023 року.

23.11.2023р. до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА_1 від 23.11.2023р. та матеріали про звільнення з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду у відставку відповідно до п.4 ч.6 ст.126 Конституції України

Рішенням Вищої ради правосуддя №1379/0/15-23 від 21.12.2023р. ОСОБА_1 звільнено з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду відповідно до п. 4 ч.6 ст.126 Конституції України (у зв`язку з подачею заяви про відставку). Позивач набула статус судді у відставці.

Згідно вказаного рішення ВРП до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню:

стаж роботи на посаді судді 21 рік 6 місяців 15 днів;

стаж роботи на посадах в органах прокуратури 6 років 8 місяців 28 днів;

половина строку навчання в юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 27 днів;

стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки.

Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 33 роки 8 місяців 10 днів.

26.12.2023р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення довічного утримання судді у відставці, до якої надала трудову книжку та розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці 35 років 6 місяців 4 дні, а саме:

- 4 роки 9 місяців 28 днів - строк навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова з 01.09.1985р. по 25.06.1990р.;

- 6 місяців 3 дні на посаді стажиста помічника прокурора Криворізького району Дніпропетровської області з 02.11.1990р. по 04.05.1991р.;

- 9 місяців 7 днів на посаді помічника прокурора Саксоганського району м.Кривого Рога Прокуратури Дніпропетровської області з 05.05.1991р. по 11.02.1992р.;

- 9 місяців 12 днів на посаді старшого помічника прокурора Саксоганського району м.Кривого Рога Прокуратури Дніпропетровської області з 12.02.1992р. по 23.11.1992р.;

- 10 місяців 25 днів на посаді помічника прокурора Жовтневого району м. Одеси Прокуратури Одеської області з 02.12.1992р. по 26.10.1993р.;

- 4 роки 3 місяці 17 днів на посаді старшого помічника прокурора Жовтневого району м.Одеси Прокуратури Одеської області з 27.10.1993р. по 12.02.1998р.;

- 4 роки 5 місяців 12 днів - період роботи адвокатом адвокатського об`єднання «Одеська обласна колегія адвокатів» з 20.02.1998р. по 31.07.2002р.;

- 8 років 4 місяців на посаді судді Господарського суду Одеської області з 01.08.2002р. по 30.11.2010р.;

- 13 років 21 день на посаді судді Одеського апеляційного адміністративного суду з 01.12.2010р. по 21.12.2023р.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №155250026165 від 03.01.2024р. ОСОБА_1 призначено виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці довічно, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016р.

Як слідує зі змісту розпорядження про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.01.2024р. відповідачем визначено загальний процент розрахованого довічного грошового утримання у розмірі 52% від суддівської винагороди, яку отримувала позивач при звільненні.

Згідно розрахунку до спеціального стажу роботи судді для призначення довічного грошового утримання пенсійним органом було зараховано лише період роботи позивача на посаді судді з 01.08.2002р. по 21.12.2023р., а саме: 21 рік 4 місяці 21 день.

Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, періодів роботи, зазначених в розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, наданому до територіального органу ПФУ, наслідком чого стало заниження відсоткового показника довічного грошового утримання від суддівської винагороди, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про протиправність бездіяльності ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, стажу роботи на посадах в органах прокуратури 6 років 8 місяців 28 днів, половини строку навчання в юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 27 днів та стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки. В іншій частині вимог суд відмовив в задоволенні позову у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Враховуючи оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції як позивачем, так і відповідачем, тому колегія суддів переглядає вказане рішення в повному обсязі та виходить з наступного.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013).

Відповідно до ч.1 ст.116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до статті 137 Закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Виплата суддям щомісячного довічного грошового утримання врегульована ст.142 №1402-VIII.

Так, згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІ).

Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.5 ст.142 Закону №1402-VIІІ).

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Станом на дату призначення ОСОБА_1 на посаду судді господарського суду Одеської області (06.06.2002р.) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-ХІІ та Указом Президента України від 10.07.1995р. за №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Так, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року за №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття була чинна до 20 березня 2008 року) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Також, згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. за №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.09.1985р. по 25.06.1990р. ОСОБА_1 навчалася за денною формою в Одеському державному університеті імені І.І.Мечникова, отримала освіту за спеціальністю «Правознавство», здобула кваліфікацію юриста.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до стажу роботи, що дає ОСОБА_1 право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, підлягає зарахуванню половина строку її навчання, що становить 2 роки 4 місяці 27 днів.

Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області таких висновків суду не спростовують.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Як вже зазначалося колегією суддів, згідно розрахунку до спеціального стажу роботи судді для призначення довічного грошового утримання ГУ ПФУ в Одеській області було зараховано період роботи ОСОБА_1 на посаді судді з 01.08.2002р. по 21.12.2023р., а саме: 21 рік 4 місяці 21 день.

При зверненні з даним позовом до суду, ОСОБА_1 зазначає про протиправну бездіяльність відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу судді, з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, 1 місяць 26 днів стажу роботи на посаді судді.

Свої вимоги у відповідній частині позивач обґрунтовує тим, що у рішенні ВРП від 21.12.2023р. №1379/0/15-23 зазначено, що на момент звільнення у відставку станом на 21.12.2023р. стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 21 рік 6 місяців 15 днів.

На вказану обставину ОСОБА_1 звертає увагу і в своїй апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи позивача, оскільки з наявної в матеріалах справи трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що на посаді судді Господарського суду Одеської області позивач працювала у період з 01.08.2002р. по 30.11.2010р. (8 років 4 місяці), а на посаді судді Одеського апеляційного адміністративного суду - з 01.12.2010р. по 21.12.2023р. (13 років 21 день).

Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 21 рік 4 місяці 21 день.

Зазначене узгоджується і з відомостями, зазначеними у розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за підписом голови П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Зазначення у рішенні ВРП від 21.12.2023р. №1379/0/15-23, що на момент звільнення у відставку станом на 21.12.2023р. стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 21 рік 6 місяців 15 днів, колегія суддів розцінює як помилку (описку), враховуючи, що відомості трудової книжки позивача, як основного документу, що підтверджує трудову діяльність, стажу роботи позивача на посаді судді у вказаному розмірі не підтверджують.

На підставі викладеного вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати їй до спеціального стажу роботи судді, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 1 місяць 26 дні стажу роботи на посаді судді, задоволенню не підлягають.

З посиланням на положення абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати їй до спеціального стажу роботи судді, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періодів роботи на посадах в органах прокуратури з 02.11.1990р. по 12.02.1998р. тривалістю 7 років 3 місяців 3 дні.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов у відповідній частині шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи судді, який дає право на відставку та з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, стажу роботи на посадах в органах прокуратури 6 років 8 місяців 28 днів. Зокрема, суд не знайшов правових підстав для зарахування до спеціального стажу роботи судді 6 місяців 3 дні перебування позивача на посаді стажиста помічника прокурора Криворізького району Дніпропетровської області.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ у редакції, чинній на дату призначення ОСОБА_1 на посаду судді господарського суду Одеської області (06.06.2002р.), передбачалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у особи стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до роз`яснення поняття «прокурор», яке міститься в статті 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII, під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

З огляду на наведене правове регулювання, на підставі абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ, з врахуванням положень ст.56 Закону №1789-XII, до спеціального стажу роботи судді, який дає ОСОБА_2 право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають зарахуванню такі періоди роботи позивача:

з 05.05.1991р. по 11.02.1992р. на посаді помічника прокурора Саксоганського району м.Кривого Рога Прокуратури Дніпропетровської області (9 місяців 7 днів);

з 12.02.1992р. по 23.11.1992р. на посаді старшого помічника прокурора Саксоганського району м.Кривого Рога Прокуратури Дніпропетровської області (9 місяців 12 днів);

з 02.12.1992р. по 26.10.1993р. на посаді помічника прокурора Жовтневого району м. Одеси Прокуратури Одеської області (10 місяців 25 днів);

з 27.10.1993р. по 12.02.1998р. на посаді старшого помічника прокурора Жовтневого району м.Одеси Прокуратури Одеської області (4 роки 3 місяці 17 днів).

Посада «стажист помічника прокурора» не охоплюється поняттям «прокурор», визначення якого міститься у статті 56 Закону №1789-ХІІ, тому законних підстав для зарахування періоду роботи ОСОБА_1 на посаді стажиста помічника прокурора Криворізького району Дніпропетровської області (6 місяців 3 дні) до стажу, який дає право на відставку судді, немає.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню 6 років 8 місяців 28 днів на посадах прокурорів у відповідності до абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону №2862-ХІІ.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що перебуваючи на посаді стажиста помічника прокурора Криворізького району Дніпропетровської області вона фактично виконувала обов`язки за посадою помічника прокурора, оскільки вказана обставина не змінює наведене вище правове регулювання. Не спростовують відповідних висновків суду і норми Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973р., на яке посилається позивач в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи наявність підстав для зарахування до спеціального стажу судді періоду роботи адвокатом АО «Одеська обласна колегія адвокатів» з 20.02.1998р. по 31.07.2002р. (4 роки 3 місяці 16 днів), ОСОБА_1 посилається на те, що процедуру призначення позивача на посаду судді господарського суду Одеської області було розпочато у травні 2001 року, тобто на момент чинності Закону України «Про господарські суди» №1142-ХІІ, яким, в свою чергу, передбачалося право особи на зайняття посади судді господарського суду у разі наявності у відповідної особи стажу роботи за спеціальністю не менше п`яти років.

Суд першої інстанції частково задовольнив таку вимогу позивача та зобов`язав ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати судді у відставці ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи судді, який дає право на відставку та з якого відраховується процент довічного грошового утримання від суддівської винагороди, стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки. Суд виходив з того, що станом на час призначення Указом Президента України від 6 червня 2002 року №513/2002 ОСОБА_1 на посаду судді господарського суду Одеської області частина перша статті 7 Закону №2862-XII передбачала, що суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки. При цьому, судом не прийнято до уваги посилання позивача на Закон України «Про господарські суди», зазначивши, що вказаний закон втратив чинність на дату призначення її суддею.

Колегія суддів вважає, що при здійсненні таких висновків судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та не приймає до уваги доводів апелянтів щодо протилежного виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018р. №2509-VIII, статтю 137 Закону №1402-VIІ доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Частиною першою статті 7 Закону України «Про статус суддів» в редакції, чинній станом на дату призначення Указом Президента України від 6 червня 2002 року №513/2002 ОСОБА_1 на посаду судді господарського суду Одеської області, було визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на те, що процедуру призначення її на посаду судді господарського суду Одеської області було розпочато у травні 2001 року, тобто на момент чинності Закону України «Про господарські суди», стаття 22 якого визначала вимоги до осіб, які мають право на зайняття посади судді господарського суду.

Так, ст.22 вказаного Закону передбачалося, що право на зайняття посади судді апеляційного господарського суду, а також господарського суду Автономної Республіки Крим, господарських судів областей, міст Києва та Севастополя має громадянин України, який досяг на день призначення 25 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менше п`яти років.

Вказаний Закон втратив чинність 01.06.2002р. на підставі Закону України «Про судоустрій України» від 07.02.2002р. №3018-ІІІ.

Таким чином, станом на дату призначення ОСОБА_1 на посаду судді господарського суду Одеської області мінімальний стаж роботи у галузі права, який вимагався для призначення на посаду судді, було встановлено частиною першою статті 7 Закону України «Про статус суддів» (три роки) і вказана норма не вступала в колізію з іншими нормативними актами.

Колегія суддів не приймає до уваги відображену в апеляційній скарзі ОСОБА_1 поетапно всю процедуру призначення її на посаду суді вперше, оскільки до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді саме на дату такого призначення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019р. у справі №9901/805/18 та від 17.09.2020р. у справі №9901/302/19.

При вирішенні даного спору колегія суддів, також, враховує, що згідно положень чинного законодавства України, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23 червня 2022 року по справі №620/6422/20, від 28 серпня 2023 року по справі №360/6255/21 та в багатьох інших.

Рішенням Вищої ради правосуддя №1379/0/15-23 від 21.12.2023р. визначено, що до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, зарахуванню, окрім стажу роботи безпосередньо на посаді судді, підлягає також 6 років 8 місяців 28 днів стажу роботи на посадах в органах прокуратури, половина строку навчання у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 27 днів, а також стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді, 3 роки.

Доказів оскарження вказаного рішення Вищої ради правосуддя №1379/0/15-23 від 21.12.2023р. позивачем ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надано.

Враховуючи положення частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII, абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, а також висновки суду у даній справі щодо наявності у позивача повних 33 роки загального стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 має бути визначено у розмірі 76% від розміру суддівської винагороди (50%+ (13*2%), про що правильно зазначив суд першої інстанції.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг ГУ ПФУ в Одеській області та ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарг на скасування рішення від 05.03.2024р. колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 травня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: С.Д. Домусчі

Г.В. Семенюк