П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29610/23

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 24.01.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень від 18.12.2023 року, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2023 року №118 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника стартово-командної станції взводу радіотехнічного забезпечення вузла зв`язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог було зазначено, що спірним наказом позивача неправомірно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення пункту 2.13 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року «Про правила дорожнього руху» та ст.34 Закону України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ від 30.06.1993 року (зі змінами), у вигляді керування електричним скутером «Leyman» потужністю 2.5 кВт без наявності водійського посвідчення категорії А1, оскільки керування таким електричним скутером, як вважає позивач, може здійснювати без отримання водійського посвідчення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року позов задоволено наступним чином:

- визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.09.2023 року №118 «Про результати службового розслідування».

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт, зокрема, посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом та необґрунтоване залишення без задоволення судом першої інстанції відповідних заяв відповідача про залишення позову без розгляду, а також стверджує про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, за який позивача спірним наказом притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.06.2022 року №350/174/30/95/пс (а.с.90), окрім іншого, наказано насипне:

- з метою збереження життя та здоров`я особового складу, недопущення бойових втрат серед особового складу, провести огляд транспортних засобів, особливо скутерів, мопедів, мотоциклів на предмет наявності у водія посвідчення з відповідними категоріями на право керування транспортним засобом, наявності державних реєстраційних номерів на транспортний засіб та захищених мотошоломів. При відсутності зазначеного заборонити подальше використання транспортних засобів.

Начальник штабу перший заступник командира військової частини НОМЕР_1 звернувся на адресу командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом (а.с.86), у якому доповідав, що незважаючи на заборону командира військової частини НОМЕР_2 та командира військової частини НОМЕР_1 , начальник радіостанції стартово-командної станції взводу радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , неодноразово був помічений за керуванням мототранспорту за що отримував зауваження. Не дивлячись на це, сержант ОСОБА_1 продовжує порушувати заборону керуванням мототранспорту.

Матеріали справи містять характеристику електричного скутеру «Leyman» (а.с.15, 49, 91), відповідно до якої номінальна/максимальна потужність двигуна скутеру становить 2 кВт/2,5кВт.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.08.2023 року №169 «Про призначення службового розслідування» (а.с.87), наказано провести службове розслідування стосовно порушення вимог керування мототранспортом на технічній території військової частини.

Матеріали справи містять акт від 02.09.2023 року №42/133 про відмову надавати пояснення сержантом ОСОБА_1 ..

Командиром взводу радіотехнічного забезпечення вузла зв`язку та радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов порушення вимог керування мототранспортом на технічній території військової частини НОМЕР_1 , за результатом якого складено акт №421/134 (а.с.81-85), затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 02.09.2023 року, за висновками якого сержант ОСОБА_1 своїми умисними діями порушив вимоги пункту 2.13 Правил дорожнього руху України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.09.2023 року №118 «Про результати службового розслідування» (а.с.8-10, 42-44) за порушення пункту 2.13 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року «Про Правила дорожнього руху» та статті 34 Закону України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ від 30.06.1993 року (зі змінами) начальника радіостанції стартово-командної станції взводу радіотехнічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану (п.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що такий транспортний засіб як електричний скутер «Leyman» з потужністю електродвигуна 2,5 кВт, не належить до механічних транспортних засобів (на вказаний транспортний засіб не поширюється поняття механічного транспортного засобу), а тому особа, яка ним керує, не є суб`єктом порушення пункту 2.13 ПДР та статті 34 Закону України «Про дорожній рух».

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення пункту 2.13 ПДР та статті 34 Закону України «Про дорожній рух» під час керування електричний скутер «Leyman» є неправомірним, а відтак спірний наказ є таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі ухвалою від 12.12.2023 року, погодився з доводами позивача в його заяві від 16.11.2023 року про наявність підстав поновлення строку звернення до суду з цим позовом, враховуючи направлення позивача у відрядження наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №293 від 10.10.2023 року та відсутності у позивача технічної можливості зареєструватися у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, з урахуванням отримання позивачем витягу з наказу від 02.09.2023 року №118 лише 26.09.2023 року.

Апелянт, вказуючи на пропуск позивачем строку звернення до суду, зазначає, що спірний наказ від 02.09.2023 року №118 був оголошений позивачу 02.09.2023 року, і позивач відмовився від ознайомлення з цим наказом під підпис, про що був складений відповідний акт про відмову від 02.09.2023 року, який є невід`ємною частиною Наказу №118, а у відрядження позивач був направлений 10.10.2023 року, тобто вже після спливу місячного строку звернення до суду, який слід відраховувати з 02.09.2023 року.

Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Враховуючи, що у долучених відповідачем до справи матеріалах відсутні докази вручення чи оголошення позивачу спірного наказу від 02.09.2023 року №118, а також відсутні докази існування акту про відмову позивача від ознайомлення з цим наказом, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, а лише наявний акт від 02.09.2023 року про відмові позивача від надання пояснень в рамках службового розслідування (а.с.89), колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано твердження позивача про отримання ним витягу зі спірного наказу лише 26.09.2023 року, що, з урахуванням факту направлення позивача у відрядження наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №293 від 10.10.2023 року, свідчить про обґрунтованість доводів позивача про пропуск ним строку звернення до суду з поважних причин.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення пункту 2.13 ПДР, колегія суддів виходить з наступного обсягу нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;

- бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;

- додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Частиною 1 ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Відповідно до ч.1 ст.84, ч.ч.1, 3 ст.85 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Згідно із ст.86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: 1) характер та обставини вчинення правопорушення; 2) його наслідки; 3) попередня поведінка військовослужбовця; 4) тривалість військової служби; 5) рівень знань про порядок служби.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку), визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, яка затверджена Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року №608 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371 (далі - Інструкція №608).

Згідно з п.1 розділу ІІ Інструкції №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції №608 встановлено, що посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Згідно з п.14 розділу ІІІ Інструкції №608 до строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Пунктом 1 розділу ІV Інструкції №608 зобов`язано осіб, які проводять службове розслідування, дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Пункт 2 розділу ІV Інструкції №608 надає особам, які проводять службове розслідування, зокрема, такі права:

- запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування);

- отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані);

- з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування;

- за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді;

- ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування;

- отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України.

Пункт 3 розділу ІV Інструкції №608 закріплює за військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, такі права:

- знати підстави проведення службового розслідування;

- бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

- відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

- давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

- з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;

- порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

- висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

- ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

- оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до розділу V Інструкції №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

В рамках даного спору позивач не посилається на порушення відповідачем порядку призначення та проведення щодо нього службового розслідування, а оскаржує спірний наказ виключно з підстав відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку. .

Як вже зазначено вище, спірним наказом позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення пункту 2.13 Правил дорожнього руху України у вигляді керування електричним скутером «Leyman» потужністю 2.5 кВт без наявності водійського посвідчення категорії А1.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що спірним наказом позивача не було притягнуто до відповідальності за невиконання наказу командира про заборону позивачу керувати вказаним електричним скутером, а посилання апелянта на порушення позивачем наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 12.06.2022 року №350/174/30/95/пс (а.с.90), є безпідставними, оскільки цей наказ не містить в собі заборони позивачу керувати вказаним електричним скутером, або будь-яким транспортним засобом, а зобов`язує командирів відповідних військових частин провести огляд транспортних засобів, особливо скутерів, мопедів, мотоциклів на предмет наявності у водія посвідчення з відповідними категоріями на право керування транспортним засобом, наявності державних реєстраційних номерів на транспортний засіб та захищених мотошоломів, і при відсутності зазначеного заборонити подальше використання транспортних засобів.

Колегія суддів враховує, що відповідно до положень статей 4 та 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ право командира на видання наказів забезпечується обов`язком підлеглого військовослужбовця виконати такий наказ сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадку віддання явно злочинного наказу.

Відповідно, сам факт невиконання підлеглим військовослужбовцем наказу свого командира створює склад дисциплінарного проступку.

Матеріали справи не містять в собі доказів як існування, так і доведення до позивача у будь-якій формі наказу командира про заборону позивачу керувати вказаним електричним скутером, або будь-яким транспортним засобом, а тому відсутні підстави стверджувати, що позивач порушив наказ командира.

Виходячи з викладеного у спірному наказі формулювання підстав притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, висновок про правомірність спірного наказу залежить виключно від того, чи повинен позивач мати водійське посвідчення категорії А1 для керування електричним скутером «Leyman» потужністю 2.5 кВт.

Колегія суддів зазначає, що питання необхідності отримання водійського посвідчення на керування транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт, вже неодноразово досліджувалась судами і правовий висновок з цього питання викладений в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі №278/3362/15-к.

Положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно пп.а п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, крім іншого, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У п.1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у цих Правилах та мають наступне значення:

- транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. Тобто всі механічні транспортні засоби є транспортними засобами, але ні всі транспортні засоби є механічними, оскільки транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує межу 3 кВт.

Згідно з п.2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема, А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Таким чином, до відповідальності за відсутність водійського посвідчення категорії А1 можна притягнути водія саме механічного транспортного засобу, який має електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.

Виходячи з цього, транспортний засіб - електричний скутер «Leyman» з потужністю електродвигуна 2,5 кВт, не належить до механічних транспортних засобів, а тому особа, яка ним керує, не є суб`єктом порушення пункту 2.13 ПДР та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», про що також вірно зазначив і суд першої інстанції та дійшов правильного висновку, що притягнення позивача спірним наказом до дисциплінарної відповідальності є неправомірним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька