КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 року № 640/13694/22

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Леонтович А.М., суддів Лисенко В.І., Терлецької О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України, за участі третіх осіб Пенсійного фонду України, Міністерство соціальної політики України

про визнання протиправними та скасування пункти постанови,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 звернувся до Кабінету Міністрів України, за участі третіх осіб Пенсійного фонду України, Міністерство соціальної політики України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та нечинними:

пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393»;

підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393»;

пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393»;

пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393».

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позову позивач зазначає, що внаслідок внесення Кабінетом Міністрів України змін до постанови №393, з 19.02.2022 було скасовано зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах. А замість цього введено зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для визначення розміру пенсії на пільгових умовах. Позивач вважає, що він був позбавлений своїх законних очікувань на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах після звільнення з військової служби. Вважає, що пунктом 4, підпунктом 1 пункту 5, пунктом 6 та пунктом 7 постанови №119 було порушено право позивача щодо мирного володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно, вбачає наявність підстав для визнання протиправними та нечинними цих положень постанови №119 у судовому порядку.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві. Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов?язковими до виконання. Відповідно до частин другої, третьої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. Згідно статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно, актом, який визначає порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за вищенаведеним Законом є постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб». Щодо оскаржуваної позивачем постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» слід зазначити, що постановою від 16.02.2022 №119 виключно вносилися зміни до вже діючої постанови від 17.07.1992 №393 шляхом уточнення змісту останньої. Таким чином, нормами чинного законодавства України прямо передбачено право Кабінету Міністрів України визначати порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом. Враховуючи викладене, приймаючи оскаржувану постанову, вважає, що Уряд діяв виключно у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Щодо легітимних очікувань позивача для призначення та виплати довічної пенсії за вислугу років на пільгових умовах, то представник КМУ вважає, що позивач не позбавлений права на отримання пенсії за вислуги років, оскільки проходить службу в Службі безпеки України. Крім того, у відзиві відповідач наголошує на тому, що оскільки позивач є діючим військовослужбовцем, його права не є порушеними. Відтак, підстав для задоволення позову немає.

У судовому засіданні відповідач просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Представник Пенсійного фонду України надав суду свої пояснення, згідно з якими позов не визнає. Стверджує, що відповідно до преамбули Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв?язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ст. 12 Закону №2262 визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та умови призначення пенсій за вислугу років. Даною нормою законодавцем було визначено виключну підставу для призначення пенсії. Обов`язковою умовою для призначення пенсії за вислугу років за даним Законом є достатня кількість років вислуги у календарному обчисленні. Відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону №2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У Рішенні від 07.11.2018 №9-р/2018 Конституційний Суд України вказав, що фінансування соціальних та інших зобов?язань держави має бути реальним та здійснюватися відповідно до її фінансово-економічних можливостей. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. На тому, що наявні ресурси держави та її соціальні зобов?язання є взаємозалежними, наголошено і в актах міжнародного права з питань захисту прав і свобод людини і громадянина. Так, у Загальній декларації прав людини 1948 року вказано, що кожен, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і може здійснювати - шляхом національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури й ресурсів кожної держави - економічні, соціальні й культурні права, що є неодмінними для його гідності й вільного розвитку його особистості (стаття 22). Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.12.2011 №20-рп зазначив, що згідно із статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації таких прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 р. №5-рп. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (абзаци шостий, сьомий, десятий, одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини згаданого Рішення Конституційного Суду України). У зв`язку з наведеним, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник Міністерства соціальної політики України надав суду свої пояснення, згідно з якими позов не визнає. Пояснює, що згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Умови пенсійного забезпечення громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, визначені Законом України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.10.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262). У свою чергу стаття 12 Закону №2262 визначає умови призначення пенсій за вислугу років в залежності від наявної на дату звільнення особи зі служби календарної вислуги років. Так, якщо особа на дату звільнення має 25 календарних років і більше служби, то такому військовослужбовцю у разі його звільнення зі служби довічна пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку (пункт „а" статті 12 Закону №2262). У період з 30.09.2011 по з 01.10.2020 тривало поетапне підвищення вимог щодо тривалості календарної вислугу років з 20 до 25 років. У разі якщо особа на день звільнення зі служби досягла 45-річного віку, то довічна пенсія за вислугу років призначається за наявності в людини страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба (пункт „б" статті 12 Закону № 2262). Варто відзначити, що умовою призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262 є не лише наявність календарної вислуги років чи досягнення певного віку, але призначення пенсії лише при звільненні зі служби. Статтею 17 Закону №2262 визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. 3 огляду на викладене, наявність в особи окремих, самостійних складових, які необхідні для призначення довічної пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262, не дає законних підстав на призначення довічної пенсій за вислугу років. Зокрема наявність у 44 річної людини календарної вислуги 24 роки та 11 місяців, проте не перебування її на службі в Збройних Силах України або в інших військових формуваннях дає їй законне сподівання (очікування) на призначення та виплату довічної пенсії за вислугу років лише за умови, якщо така особа повторно буде прийнята на вказану військову службу та у разі набуття нею 25 років календарної вислуги років. Зазначене дозволяє дійти висновку, що Закон №2262 відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України визначив умови призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262. Просить у задоволенні позову відмовити.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.09.2022 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України та Пенсійний фонд України.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/13694/22 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/13694/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою суду від 20.04.2023 адміністративну справу №640/13694/22 прийнято до провадження судді Леонтовича А.М., вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 16.05.2023.

16.05.2023 у судове засідання не прибув позивач. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину неявки суду не повідомив, явку свого представника не забезпечив. Суд на місці ухвалив перенести судове засідання на 13.06.2023.

Ухвалою суду від 13.06.2023 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

13.06.2023 у судове засідання прибули сторони. У зв`язку з витребовуванням додаткових доказів, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 13.07.2023.

13.07.2023 у судове засідання прибули сторони. На адресу суду направлено клопотання представника Міністерства соціальної політики України про відкладення розгляду справи. Суд на місці ухвалив перенести судове засідання на 10.08.2023.

10.08.2023 адміністративну справу 640/13694/22 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Леонтовича А.М. у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 28.09.2023.

Ухвалою суду від 28.09.2023 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

28.09.2023 у судове засідання не прибув позивач. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину неявки суду не повідомив, явку свого представника не забезпечив. Суд на місці ухвалив перенести судове засідання на 09.11.2023.

09.11.2023 у судове засідання прибули сторони. У зв`язку з витребовуванням додаткових доказів по справі, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи до 25.12.2023.

25.12.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та перейти до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 04.01.2024 закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті колегією у складі трьох суддів: головуючий суддя Леонтович А.М., судді: Лисенко В.І., Терлецька О.О. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28 лютого 2024 року о 13:00 год.

28.02.2024 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив, подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач проходить військову службу з 04.07.2002.

Станом на 18.02.2022 має календарну вислугу років - 19 років 7 місяців 15 днів.

За час військової служби позивач брав участь в антитерористичній операції у періоди: 15.07.2014 - 31.10.2014, 01.11.2014 - 23.11.2014, 19.12.2014 - 02.03.2015, 05.03.2015 - 31.12.2015, 01.01.2016 - 27.07.2016, 20.08.2016 - 31.12.2016, 01.01.2017 - 02.05.2017, 06.05.2017 - 25.07.2017, 05.08.2017 - 20.08.2017, 24.08.2017 - 31.12.2017, 01.01.2018 - 30.04.2018.

Загальний строк участі в АТО складає 3 роки 7 місяців 9 днів.

Також, за час військової служби позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - участь у відсічі збройної агресії рф), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у періоди: 01.05.2018 - 22.07.2018, 11.08.2018 - 06.05.2019, 10.05.2019 - 31.12.2019, 01.01.2020 - 14.01.2020, 17.01.2020 - 21.06.2020, 27.06.2020 - 04.04.2021, 17.04.2021 - 30.06.2021, 03.07.2021 - 08.08.2021, 14.08.2021 - 23.02.2022.

Загальний строк участі у відсічі збройної агресії рф станом на 18.02.2022 складає 3 роки 8 місяців 4 дні.

З урахуванням положень підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітниками Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - постанова №393) в редакції, яка діяла до 19.02.2022, час участі в АТО та час участі у відсічі збройної агресії рф підлягав зарахуванню до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах, а саме - один місяць служби за три місяці.

Відтак, після звільнення зі служби пільгова вислуга позивача, у зв?язку з участю в АТО протягом 3 років 7 місяців 9 днів, мала б складати 7 років 2 місяці 18 днів.

У свою чергу, пільгова вислуга років позивача, у зв?язку з участю у відсічі збройної агресії рф протягом 3 років 8 місяців 4 днів, мала б складати 7 років 4 місяці 4 дні.

Відповідно, загальна пільгова вислуга років після звільнення зі служби повинна була б складати 14 років 6 місяців 22 дня (7 років 2 місяці 18 днів + 7 років 4 місяці 4 дні).

Отже, станом на 18.02.2022 позивач мав законні підстави сподіватись, що його загальна вислуга років для призначення пенсії після звільнення зі служби буде складати не менше 34 років 2 місяці 7 днів (19 років 7 місяців 15 днів календарної вислуги + 14 років 6 місяців 22 дня пільгової вислуги).

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців офіцерського складу незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби після 1 жовтня 2020 і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Отже, станом на 18.02.2022 позивач мав законні сподівання (легітимні очікування) на призначення та виплату довічної пенсії за вислугу років на пільгових умовах після звільнення з військової служби.

Разом з цим, 19.02.2022 набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393» (далі - постанова №119).

Пунктом 4 постанови №119 було доповнено постанову №393 пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».

Підпунктом 1 пункту 5 постанови №119 абзац перший пункту 3 постанови №393 був викладений у наступній редакції:

« 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першаму пункту І цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: ».

Крім того, у постанову №393 були внесені наступні похідні зміни.

Пунктом 6 постанови №119 було доповнено постанову №393 пунктом 3-1 такого змісту:

« 3-1. У разі наявності двох і більше підстав для зарахування на пільгових умоват до вислуги років, з якої визначається розмір пенсії, одного і того ж періоду служби вислуга років обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги».

Пунктом 7 постанови №119 у пункті 4 постанови №393 слова "до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні" замінено словами "на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії".

Внаслідок внесення Кабінетом Міністрів України зазначених змін, з 19.02.2022 було скасовано зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах. А замість цього введено зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для визначення розміру пенсії на пільгових умовах.

Відтак, позивач вважає, що він був позбавлений своїх законних очікувань на призначення та виплату довічної пенсії за вислугу років на пільгових умовах після звільнення з військової служби.

Позивач вважає, що пунктом 4, підпунктом 1 пункту 5, пунктом 6 та пунктом 7 постанови №119 було порушено право позивача мирного володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Кабінету Міністрів України регулюються статтею 116 Конституції України, згідно якою Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - Закон №2262-XII).

Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається […] іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Відповідно до пунктів "а", "б" частини 1 статті 17 вказаного Закону […] іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції […].

При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення (частина 4 стаття 17 Закону №2262-XII).

Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджений "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі - постанова №393).

VI. Оцінка суду

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).

Пунктом "а" ст. 12 Закону №2262-XII, визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення (частина 4 стаття 17 Закону №2262-XII).

Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджений "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (далі - постанова №393).

19.02.2022 набрала чинність постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» (далі - постанова №119).

Пунктом 4 постанови №119 було доповнено постанову №393 пунктом 2-1 такого змісту:

« 2-1. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами і і 2 цієї постанови».

Підпунктом 1 пункту 5 постанови №119 абзац перший пункту 3 постанови №393 був викладений у такій редакції:

« 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту і цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:».

Крім того, у постанову №393 були внесені такі похідні зміни.

Пунктом 6 постанови №119 було доповнено постанову №393 пунктом 3-1 такого змісту:

« 3-1. У разі наявності двох і більше підстав для зарахування на пільгових умовах до вислучи років, з якої визначається розмір пенсії, одного і того ж періоду служби вислуга років обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги».

Пунктом 7 постанови №119 у пункті 4 постанови №393 слова "до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні" замінено словами "на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії".

Внаслідок внесення Кабінетом Міністрів України змін до постанови №393, з 19.02.2022 було скасовано зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах.

А замість цього, введено зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для визначення розміру пенсії на пільгових умовах.

Позивач вважає, що він був позбавлений своїх законних очікувань на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах після звільнення з військової служби.

Також він вважає, що пунктом 4, підпунктом 1 пункту 5, пунктом 6 та пунктом 7 постанови №119 було порушено право позивача щодо мирного володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідно, вбачає наявність підстав для визнання протиправними та нечинними цих положень постанови №119 у судовому порядку.

Суд погоджується з позицією позивача, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), одним з об?єктів, які охоплюються поняттям «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу, є пенсія.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно з пунктом 22 рішення ЄСПЛ у справі «Сук проти України», «...поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.

Так, у пункті 46 рішення у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства», з посиланням на судову практику, ЄСПЛ вказує на те, що пенсія підпадає під дію статті 1 Протоколу №1, коли були зроблені внески до фонду, який її фінансував.

Також, одним з видів «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу є «законні сподівання» (легітимні очікування, правомірні очікування). Про це йдеться у пункті 35 рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України»: «Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу».

При цьому, згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ, відповідне сподівання може бути «законним сподіванням» в розумінні статті 1 Першого протоколу, якщо вимога, з якою пов?язане таке сподівання, має достатнє підґрунтя у національному законодавстві або підтверджується усталеною практикою національних судів (п.35, 36 рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України», п. 67, 68 рішення у справі «Воловік проти України.

Одним з видів пенсій, передбачених національним законодавством, є пенсія за вислугу років, яка призначається згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закону №2262-XII).

Закон України Закону №2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували у числі іншого на військовій службі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2262-XII,особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону, військовослужбовцям пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Таким чином, право призначення та виплату пенсії за вислугу років може бути реалізовано після звільнення з військової служби.

Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.

Такими умовами є наявність у військовослужбовця (іншої особи, яка має право на пенсію за цим Законом) необхідної календарної вислуги. В даному випадку 25 років календарної вислуги.

Також окремо передбачено, що пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку військовослужбовця.

Інших умов призначення пенсії за вислугу років Законом № 2262-ХІІ не передбачено.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Згідно зі статтею 17-1 Закону №2262-XII, Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17.07.1992 №393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (Порядок №393).

Так, пунктом 3 Порядку №393 було передбачено зарахування на пільгових умовах відповідних періодів служби у відповідних співвідношеннях до вислуги років для призначення пенсій.

Також, цим пунктом було передбачено, що у разі наявності двох і більше підстав для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах одного і того ж періоду служби вислуга обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги.

В свою чергу, пунктом 4 постанови №393 було передбачено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Також право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах підтверджується усталеною практикою Верховного Суду.

Так, Верховного Суду постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а зазначив:

«……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».

Відповідний висновок щодо права на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умов викладений і в постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18:

«Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393».

Вказана позиція Верховного Суду залишається незмінною і на цей час: постанови Верховного Суду від 09.06.2022 №120/3521/20-а, від 22.06.2022 №761/29252/17, від 27.07.2022 №766/4549/17 та ін.

Отже, до 19.02.2022 положеннями Закону та постанови №393 було передбачено право на призначення та виплату довічної пенсію за вислугу років на пільгових умовах.

При цьому, таке право є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Поряд із цим, проходження військової служби породжує у військовослужбовця сподівання на призначення та виплату довічної пенсії за вислугу років.

У свою чергу, проходження військової служби в умовах, передбачених пунктом 3 постанови №393, породжує у військовослужбовця сподівання на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Отже, відповідне сподівання може бути «законним сподіванням» в розумінні статті 1 Першого протоколу, якщо вимога, з якою пов?язане таке сподівання, має достатнє підґрунтя у національному законодавстві або підтверджується усталеною практикою національних судів (п.35, 36 рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України», п. 67, бо рішення у справі «Воловік проти у країни»).

Наведені норми права та практика Верховного Суду підтверджують, що до 19.02.2022 право на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах мало достатнє підґрунтя у національному законодавстві, а також підтверджується усталеною практикою Верховного Суду.

У зв?язку з цим, з урахуванням практики ЄСПЛ, сподівання на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах було до 19.02.2022 «законним сподіванням» в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Судова практика Конституційного Суду України у подібних правовідносинах також підтверджує правильність визнання законними сподіваннями (легітимними очікуваннями) вищевказаних сподівань на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Так, рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 стосувалось права окремих категорій працівників на пенсію на пільгових умовах. Це право передбачено Законом України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII. Згідно з цим Законом, для певних категорій працівників було передбачено зменшення пенсійного віку стосовно загального пенсійного віку за умови наявності відповідного стажу певних видів робіт.

Оскільки сподівання учасників цих правовідносин на настання наслідків у формі призначення пенсій на пільгових умовах судом були пов?язані з положеннями зазначеного Закону, то Конституційний Суд України ідентифікував такі сподівання, як «легітимні очікування».

Поняття «легітимних очікувань» пов?язано у рішенні з поняттям «юридичної визначеності», як складової принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

За твердженням суду, юридична визначеність означає у числі іншого необхідність дотримуватися зобов?язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

Отже, як у зазначеному рішенні Конституційний Суд України визначив легітимними очікуваннями сподівання відповідних категорій працівників щодо реалізації права виходу на пенсію на пільгових умовах, так наявні підстави вважати легітимними очікуваннями (або законними сподіваннями) відповідні сподівання військовослужбовців на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Також вартий уваги факт, що 19.02.2022 абзац перший пункту 3 постанови №393 мав наступне формулювання:

« 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту і цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: ».

Підпунктами «а»-«г» пункту 3 постанови №393 визначені відповідні умови проходження служби, а також пропорції їх зарахування.

Таким чином, пунктом 3 постанови №393 було передбачено зарахування проходження служби в певних умовах до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах (у відповідних кратних співвідношеннях).

19.02.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» (далі постанова №119).

Пунктом 4 постанови №119 було доповнено постанову №393 пунктом 2-1 такого змісту:

« 2-1. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.».

В свою чергу, підпунктом 1 пункту 5 постанови №119 абзац перший пункту 3 постанови №393 був викладений у такій редакції:

« 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту і цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: ».

Крім того, у постанову №393 були внесені такі похідні зміни.

Пунктом 6 постанови №119 було доповнено постанову №393 пунктом 3-1 такого змісту:

« 3-1. У разі наявності двох і більше підстав для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, з якої визначається розмір пенсії, одного і того ж періоду служби вислуга років обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги».

Пунктом 7 постанови №119 у пункті 4 постанови №393 слова "до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні" замінено словами "на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії".

Тобто, з 19.02.2022 вказаними зміненими положеннями постанови №393 стало передбачатись зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для визначення розміру пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, з 19.02.2022 було скасовано зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах. А замість цього введено зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для визначення розміру пенсії на пільгових умовах.

Водночас слід зазначити, що умови призначення пенсії та визначення її розміру за своїм змістом є різними процедурами, які відбуваються в певній послідовності.

Так, спочатку встановлюється право військовослужбовця на пенсію та його відповідність визначеним законом умовам її призначення і лише після цього, в разі якщо військовослужбовець має право на пенсію за вислугу років, визначається її розмір.

В разі, якщо військовослужбовець не відповідає таким умовам, то питання визначення розміру пенсії взагалі не стоятиме.

Виключний перелік умов призначення пенсії за вислугу років передбачено статтею 12 Закону №2262-ХІІ і такі умови полягають власне у встановленні наявності необхідної вислуги років.

Визначення розміру пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ не належить до умов призначення пенсії за вислугу років.

Своєю чергою, визначення розміру пенсії унормовано статтею 13 Закону №2262-ХІІ, якою не передбачено такого поняття як «пільгове визначення розміру пенсії за вислугу років».

Також цією статтею, як і в цілому Законом №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України не уповноважувався на визначення пільгових умов визначення розміру пенсії за вислугу років.

Натомість, статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України був уповноважений встановити порядок визначення пільгових умов саме призначення пенсій за вислугу років.

Такий порядок був встановлений Кабінетом Міністрів України у Порядку №393 і діяв до 19.02.2022.

Однак, запровадивши постановою від 16.02.2022 №119 зміни до Порядку №393 Кабінет Міністрів України скасував порядок визначення пільгових умов призначення пенсій, тим самим позбавивши військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, права на пільгове обчислення вислуги років, а відтак і права на призначення пенсій на пільгових умовах.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таке правове регулювання спірних правовідносин вказує на те, що встановлюючи постановою від 16.02.2022 №119 пільгові умови визначення розміру пенсії за вислугу років особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України діяв не в межах повноважень визначених Законом №2262-ХІІ.

В результаті, у зв?язку зі скасуванням зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, з 19.02.2022 було скасовано право на призначення та виплату довічної пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Відповідно, військовослужбовці, які проходили службу в умовах, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 3 постанови №393, але які не звільнились з військової служби до 19.02.2022, втратили з 19.02.2022 законні сподівання (легітимні очікування) на призначення та виплату пенсії за вислугу років.

Щодо законності втручання також свідчить і положення частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якими органи державної влади зобов?язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, обов`язковими умовами втручання в право власності, Конвенція визначає існування спеціальної мети - «в інтересах суспільства», а також дотримання умов позбавлення власності, передбачених законом.

Розвиваюче це положення, ЄСПЛ у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив таке:

« 53. Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов?язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [BI]. заява №25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-Х71).».

Тобто, на переконання ЄСПЛ, втручання в право власності має бути не лише «в інтересах суспільства».

Таке втручання має бути пропорційним, тобто має бути забезпечений «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов?язком захисту основоположних драв конкретної особи, щоб на відповідних осіб не було покладено особистий та надмірний тягар.

При цьому, згідно з позицією ЄСПЛ, перед вирішенням питання про забезпечення справедливого балансу слід з?ясовувати, чи задовольняло таке втручання вимогу законності.

Так, у рішенні по справі «Шебалдіна проти України» ЄСПЛ зазначив таке:

« 19. У зв?язку з цим Суд повторює, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання органу державної влади у мирне володіння майном має бути законним. Щодо «закону» стаття 1 Першого протоколу до Конвенції вимагає, щоб захід, який оскаржується, ґрунтувався на належним чином доступних і достатньо точних положеннях національного законодавства. До того ж, принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, закладений в усіх статтях Конвенції. Тому питання, чи було забезпечено справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу і вимогами захисту основоположних прав особи, стає актуальним лише після того, як буде встановлено, що зазначене втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див., наприклад згадане рішення у справі «Федулов проти Pocit» (Fedulov v. Russia), пункт 75, та наведені в ньому джерела).».

Отже, національне законодавство визначає дотримання закону, як одну з умов втручання в права громадян.

Нормою, яка визначає повноваження Кабінету Міністрів України стосовно призначення та виплати пенсії за вислугу років на пільгових умовах, є стаття 17-1 Закону №2262-ХІІ.

Цією статтею передбачено, що порядок визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначене повноваження слід розуміти так, що Кабінет Міністрів України визначає умови проходження служби, за наявності яких відповідні періоди служби зараховуються до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років на пільгових умовах (тобто період, який зараховується до вислуги років, стає більшим за період фактичної вислуги), а також визначає пропорції (співвідношення) такого зарахування.

Разом з цим, це повноваження Кабінету Міністрів України не можна ототожнювати із правом скасовувати законні сподівання на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Зі змісту статті 17-1 Закону №2262-ХІІ слідує, що Кабінет Міністрів України уповноважений виключати пільгові умови призначення пенсій для осіб, які не проходили службу в умовах, які б давали право на пільгове призначення пенсії.

У свою чергу, цією нормою не передбачено скасування Кабінетом Міністрів України пільгових умов призначення пенсій для осіб, у яких вже виникли законні сподівання, оскільки вони проходили службу в таких умовах та вже набули право власності у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також слід зазначити, що відповідно до частини п?ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містить положення (стаття 15) щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Отже, пенсійне забезпечення військовослужбовців розглядається у законодавстві у якості однієї з форм соціального захисту.

Конституційним Судом України сформована стала правова позиція, згідно з якою, заходи щодо соціального захисту військовослужбовців не можуть бути скасовані чи звужені.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 зазначено таке:

«Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов?язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та є інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов?язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов?язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов?язана з ризиком для життя і здоров?я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п?ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей с пріоритетними та мають безумовний характер.

Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв?язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.».

Отже, позбавлення законних сподівань на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах порушує положення частини п?ятої статті 17 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як вказувалося вище, у рішенні від 23.01.2022 №1-р/2020 Конституційний Суд України визначив, що складовою принципу верховенства права є «юридична визначеність», яка у числі іншого означає необхідність дотримуватися зобов?язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

При цьому, Конституційний Суд України визнав, що порушення легітимних очікувань є порушенням принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.

Таке порушення легітимних очікувань, суд вбачає у такому.

Згідно з Законом України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII, для певних категорій працівників було передбачено зменшення пенсійного віку стосовно загального пенсійного віку за умови наявності відповідного стажу певних видів робіт. Оскільки сподівання учасників цих правовідносин на настання наслідків у формі призначення пенсій на пільгових умовах судом були пов?язані з положеннями зазначеного Закону, то Конституційний Суд України ідентифікував такі сподівання, як «легітимні очікування».

У подальшому у цей Закон були внесені зміни, які передбачали поетапне підвищення віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

У свою чергу, Конституційний Суд України визнав, що ці зміни умов призначення пенсій призвели до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов?язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Відповідно, Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що зазначена зміна умов призначення пенсій порушує легітимні очікування зазначених осіб, а отже суперечить частини першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права.

По аналогії з цим рішенням, а також враховуючи наведені висновки Конституційного Суду України, наявні підстави стверджувати, що скасування з 19.02.2022 зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах призвело до позбавлення військовослужбовців та інших категорій осіб їх законних сподівань на призначення та виплату пенсії за вислугу років на пільгових умовах

А отже, мало місце порушення принципу юридичної визначеності та, відповідно, принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.

З огляду на викладене, у суду наявні підстави констатувати недотримання умов втручання у право мирного володіння майном.

У зв?язку з цим, відсутня потреба додатково встановлювати, чи було здійснено це втручання в інтересах суспільства, а також чи був забезпечений «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов?язком захисту основоположних прав конкретної особи, щоб на відповідних осіб не було покладено особистий та надмірний тягар.

Разом з цим, якщо розглядати пропорційність втручання незалежно від його законності, то слід звернути увагу на таке.

Стаття 6 Конституції України, закріплюючи одну з найважливіших засад правової держави принцип поділу влади, одночасно визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з приписами статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина перша статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.

Тобто, оскаржувані нормативно-правові акти прийнято в межах повноважень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України в межах компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 затверджений регламент Кабінету Міністрів України.

Цей регламент встановлює у числі іншого порядок підготовки рішень КМУ. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 параграфа 50 Регламенту, до проєкту акта КМУ додається пояснювальна записка. Згідно з формою пояснювальної записки (міститься у Додатку 4 Регламенту), пояснювала записка у числі іншого повинна містити мету, обґрунтування необхідності прийняття акта, основні положення проєкта акта.

В свою чергу, пояснювальна записка до проєкту оскаржуваної постанови не містить жодного посилання на оскаржувані зміни, а також на мету та обґрунтування необхідності їх внесення.

Замість цього, зі змісту пояснювальної записки слідує, що метою змін є необхідність поширення дії Закону №2262 на осіб начальницького складу НАБУ та осіб зі спеціальними званнями БЕБ.

В результаті таке питання, як скасування порядку визначення пільгових умов призначення пенсій за вислугу років та, відповідно, скасування права на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах взагалі залишилося поза змістом пояснювальної записки.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що під час підготовки проєкту оскаржуваних змін був порушений Регламент КМУ, оскільки у пояснювальній записці до проєкту змін не були викладені мета та обґрунтування необхідності їх внесення.

Так, Кабінетом Міністрів України не оприлюднені дані щодо мети, яку він переслідував під час зазначеного втручання. У зв?язку з цим, відсутня можливість встановити, чи було здійснено це втручання в інтересах суспільства.

В свою чергу, виходячи з того, що скасування права та законних сподівань на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах тягне за собою зменшення відповідних витрат на виплату пенсій за вислугу років, то можна допустити, що це втручання було здійснено з метою стабілізації фінансового стану бюджету Пенсійного фонду України.

У такому випадку, Кабінет Міністрів України повинен довести, що втручання в право військовослужбовців та інших категорій осіб на мирне володіння майном було єдиним можливим способом усунення недостатності фінансових ресурсів та, відповідно, не існувало жодних інших альтернативних джерел.

При цьому, Кабінет Міністрів України повинен продемонструвати суду, що держава в особі всіх її уповноважених органів здійснила всі необхідні заходи для усунення дефіциту коштів, щоб уникнути втручання у право мирного володіння майном.

Крім того, Кабінет Міністрів України повинен довести, що застосування цього способу поповнення фінансових ресурсів не поклало особистий та надмірний тягар на військовослужбовців та інших осіб, які мали легітимні очікування щодо отримання пенсії за вислугу років.

Чого зроблено не було. Матеріали справи теж не містять таких доказів.

У судовому засіданні представник Кабінету Міністрів України пояснив, що метою прийняття даного нормативно-правового акту є приведення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським. співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» у відповідність до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 у зв?язку із внесенням до нього змін. Відповідно до Закону №1810 норми Закону №2262 поширено на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України в частині пенсійного забезпечення, визначення видів служби, що враховуються до вислуги років для призначення пенсії, виплати грошової допомоги. Таким чином, відповідно до Закону №2262 необхідно поширити дію постанови №393 на осіб начальницького складу НАБУ та осіб зі спеціальним званням. Аналізуючи наведені зміни, можна дійти висновку, що оскаржувані позивачем зміни лише уточнюють порядок визначення розміру пенсії особам, визначеним у постанові від 17.07.1992 №393, проте жодним чином не позбавляють таких осіб права на отримання відповідної пенсії на пільгових умовах, оскільки такі умови визначені іншими пунктами постанови від 17.07.1992 №393, а отже доводи позивача про позбавлення його пенсії на пільгових умовах є безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не погоджується з цими твердженнями, з огляду на таке.

Постанову від 17.07.1992 №393 доповнено пунктом 2--1 такого змісту: 2-1. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови..

Однак, як застосовується цей пункт, ані представник Кабінету Міністрів України, ані представники Міністерства соціальної політики України та Пенсійного фонду України пояснити не змогли.

У числі документів, наданих відповідачем до суду, міститься копія документа за підписом Міністра соціальної політики України Марини Лазебної. В цьому документі йдеться про врахування Міністерством соціальної політики України пропозиції Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - АДПСУ) щодо доповнення проекту змін новим пунктом такого змісту: « 2-1. Строк календарної служби для призначення пенсії обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.».

В результаті врахування цієї пропозиції, Міністерство соціальної політики України включило в проєкт постанови № 119 відповідне положення в такій редакції (тобто в тій редакції, яка у подальшому була прийнята КМУ): « 4. Доповнити пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Для призначення пенсії обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.».

У зв`язку з цією зміною, доцільно звернути увагу на те, як була обґрунтована АДПСУ необхідність її внесення: «..Запропоновані зміни дозволять унормувати обчислення строку календарної служби для призначення пенсії та виключать можливість зарахування до цього строку вислуги років на пільгових умовах».

Отже, у цій пропозиції АДПСУ прямо вказується на те, що ця зміна має виключити можливість зарахування вислуги років на пільгових умовах до строку календарної служби для призначення пенсії.

В свою чергу, виключення такої можливості призводить до скасування права на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Крім того слід зазначити, що доповнений пункт 2-1 фактично недіюча норма позаяк без призначення пенсії не може відбутися визначення розміру пенсії.

Твердження відповідача про те, що оскаржувані зміни були внесені нібито з метою уточнення порядку визначення розміру пенсії не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду з огляду на порівняння редакцій пункту 3 постанови № 393 до та після оскаржуваних змін:

до змін: « 3. До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:»

після змін: « 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:».

Отже, як видно з редакції пункту 3 до змін, ця норма не містила положень про зарахування відповідних періодів на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії.

Замість цього, у пункті 3 йшлося про зарахування відповідних періодів на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій. Відтак, відсутні підстави стверджувати, що оскаржуваними змінами уточнювався порядок визначення розміру пенсії, адже не можна уточнювати те, чого не існує.

До 19.02.2022 положеннями Закону та постанови №393 було передбачено право на призначення та виплату довічної пенсію за вислугу років на пільгових умовах.

Це право породжувало законні сподівання на призначення цієї пенсії у тих осіб, які брали участь в АТО, у відсічі збройній агресії, а також проходили службу в інших визначених умовах. До внесених змін постанова №393 не містила положень, які б встановлювали порядок визначення розміру пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Не містила постанова №393 і норм, які б визначали право на визначення розміру пенсії на пільгових умовах, в результаті внесення змін був скасований порядок визначення пільгових умов призначення пенсій за вислугу років.

Відповідно, було скасовано право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах. А це, в свою чергу, призвело до скасування законних очікувань на призначення після звільнення пенсії за вислугу років на пільгових умовах тим особам, які брали проходили службу у відповідних умовах, визначених пунктом 3 постанови №393.

На цей момент у пункті 3 постанови №393 передбачено періоди служби, зокрема служба в АТО, ООС, участь в бойових діях тощо, яка враховується лише для визначення розміру пенсії.

Натомість норми, яка визначала б цю вислугу років при набутті права для призначення пенсії, з 19.02.2022 постанова № 393 не містить.

Після внесення відповідних змін до постанови №393, свою правову позицію з застосування цих положень до правовідносин з набуття права на призначення пенсії, висловив Верховний Суд.

Зокрема в постановах від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, від 11.09.2023 у справі №480/4827/22 та від 15.09.2023 у справі №380/10714/22 Верховний Суд вказав таке:

«З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає за необхідне сформулювати наступні правові висновки у спірних правовідносинах:

підпунктом "а" пункту 3 Порядку №393 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року) було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

водночас, відповідно до підпункту "а" пункту 3 Порядку №393 (у редакції, чинній на дату звільнення, 27 червня 2022 року, та дату звернення позивача із заявою до ГУНП в Донецькій області щодо оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії, 1 листопада 2022 року) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах (пункт 3 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

тому, для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-XII календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16 лютого 2022 року».

Враховуючи існування такої правової позиції Верховного Суду, наразі судова практика у справах про набуття права на призначення пенсії з урахуванням пільгової вислуги років за позовами військовослужбовців, звільнених після 19 лютого 2022 року, негативна.

По суті вказаними змінами Кабінет Міністрів України ділить колишніх військовослужбовців на дві категорії:

- ті, які звільненні зі служби до 19.02.2022 та мають право на призначення пенсії з урахуванням пільгової вислуги;

- та ті, що звільненні після 19.02.2022 і такого права позбавлені, оскільки зміст оновленої пільги полягає в її розмірі, до якої військовослужбовцю треба дослужити.

Тобто, зазначені зміни призводять до виникнення дискримінаційних процесів, порушення принципу рівності та прав військовослужбовців, які збройно захищають Україну,що в свою чергу зневолювали пільгове обчислення вислуги років яке дозволяло військовослужбовцю вийти на пенсію «достроково», що за своїм змістом, зважаючи на ризики і небезпеку, з якими пов`язана військова служба, до того ж в умовах воєнного стану, і було реальною пільгою, яка вирізняла військову службу з поміж інших видів служби.

Аналіз законодавства з питань призначення пенсії дає підстави для формування висновку колегією суддів, що внесеними змінами з лютого 2022 року, Уряд фактично не заборонив врахування пільгової вислуги років під час призначення пенсії.

Однак, внаслідок вказаних змін дані правовідносини на цей момент залишаються не врегульованими (правова прогалина).

По-суті постанова №393, з урахуванням внесених постановою №119 змін, містить норму, яка регулює врахування пільгової вислуги років при визначенні розміру пенсії, проте не містить положень, які регулюють порядок врахування пільгової вислуги років при набутті права на призначення пенсії, як і не містить положення про те, що пільгова вислуга років не може враховуватися при набутті права на призначення пенсії.

Враховуючи вищевказані обставини, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та нечинними:

пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393»;

підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393»;

пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393»;

пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя:Леонтович А.М.

судді : Лисенко В.І.

Терлецька О.О.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 02.05.2024