Справа №359/10128/20

Провадження №2/359/78/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі судового засівання Дьяченку В.В.,

за участі прокурора ОСОБА_1 ,

представників позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Київської обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України до ОСОБА_5 , Головного Управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Легран-Есетс-Менеджмент», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів Київське квартирно-експлуатаційне управління, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Київської обласної державної адміністрації, Міністерство оборони України, військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України звернувся до суду з даним позовом, яким просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.02.2010 року, загальною площею 2,00 га серії ЯА № 893385 виданий ОСОБА_5 на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 3481 від 18 листопада 2009 року, визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області від 18 лютого 2010 року про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 021093800051 на земельну ділянку загальною площею 2,00 га з кадастровим номером 3220886000:02:001:0224, власником якої є ОСОБА_5 та зобов`язати ОСОБА_5 повернути вказану земельну ділянку у власність держави в особі Міністерства оборони України та в користування військової частини НОМЕР_1 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Вимоги обґрунтовано тим, що оборонному відомству надано в користування земельну ділянку на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону військової частини НОМЕР_3 . При виконанні інвентаризації встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 виділена із земель колишнього радгоспу «Жданівський» по матеріалам вимірів складено план меж землекористування в масштабі 1:10000 та вирахувано площу плану, яка становить 17,1 га.

Відповідно до Дерективи Головного штабу Збройних Сил України від 31.03.1992 № Д-115/1/0120 військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) переформована у військову частину НОМЕР_6 , умовне найменування військової частини НОМЕР_3 анульовано.

Директивою Міністерства оборони України від 20.11.2004 № Д-312/1/027 військову частину НОМЕР_6 розформовано, правонаступником визначено військову частину НОМЕР_7 ( АДРЕСА_2 ).

Директивою Міністерства оборони України від 01.07.1997 № Д-115/1/0220 військовій частині НОМЕР_5 надано нове умовне найменування військова частина НОМЕР_1 , яка на даний час підпорядковується Повітряним Силам Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_8 ).

Разом з тим, на підставі складеного 15.10.2006 та затвердженого 29.11.2006 Акту прийому-передачі будівель, споруд і території військового містечка № НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону на території військового містечка № НОМЕР_2 дислокується військова частина НОМЕР_1 , на якій розташовано 22 об?єкти нерухомого військового майна, які перебувають в задовільному стані, на бухгалтерському обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління та в експлуатації військової частини НОМЕР_1 , у тому числі 3 житлових одноповерхових будинки на території Процівської сільської ради, 16 будівель, споруд військового призначення, 2 некапітальних навіси на території Процівської сільської ради та 1 споруда військового призначення на території Вишеньківської сільської ради.

На підставі клопотання від 14.06.2019 за вих. №517/4189 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України «Про присвоєння адреси майновому комплексу військового містечка № НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону» Процівською сільською радою Бориспільського району Київської області прийнято рішення №34 від 20.08.2019, яким присвоєно майновому комплексу військового містечка № НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону, який розташований на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області адресу: індекс 08344, Процівська сільська рада, об?єкт військове містечко №12, Бориспільського району, Київської області.

На підставі клопотання від 14.06.2019 за вих. №517/4190 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України «Про присвоєння адреси споруді військового містечка № НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону» Вишенківською сільською радою Бориспільського району Київської області прийнято рішення №92 від 19.09.2019, яким присвоєно споруді військового містечка № НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону, який розташований на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області поштову адресу: Вишенківська сільська рада, об?єкт військове містечко

№12, Бориспільського району, Київської області.

Об`єкти нерухомого майна військового містечка № НОМЕР_2 зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (як іменований об`єкт «військове містечко № НОМЕР_2 », 19 об`єктів нерухомого майна та 2 некапітальні навіси військового містечка № НОМЕР_2 розташовані на земельних ділянках кадастрові номери 3220886000:02:001:0224, 3220886000:02:001:0225, 3220886000:02:001:0226, 3220886000:02:001:0227, 3220886000:02:001:0228, 3220886000:02:001:0229, 3220886000:02:001:0230.

Незважаючи на цільове призначення земельної ділянки військової частини НОМЕР_1 Бориспільською районною державною адміністрацією без правових підстав, не будучи компетентною та всупереч встановленому порядку відчуження земель оборони прийнято розпорядження № 3481 від 18 листопада 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам України на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області». В подальшому, на підставі вказаного розпорядження, Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 893385 від 18 лютого 2010 року (кадастровий номер 3220886000:02:001:0227), зазначений акт зареєстрований під № 021093800051.

Зважаючи на вказане, на підставі вимог ст. 19 - 21, 77, 122, 152 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», п. 26, 36, 37, 42 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21 січня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с.106).

04.03.2021 від представника Київської обласної державної адміністрації надійшли пояснення, якими представник позовні вимоги підтримала і просила задовольнити. Крім того зазначила, що Бориспільська РДА, згідно вимог ч. 2, 3 ст. 84, ч. 4 ст. 122, ч. 3, 4 ст. 142, ч. 3 ст. 149 ЗК України не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, яка вважалась розмежованою, а тому не могла її вилучати та передавати в приватну власність ОСОБА_5 . Відтак адміністрація вважає правомірним втручання в мирне володіння ОСОБА_5 майном та витребування земельної ділянки у власність МОУ та в користування в/ч НОМЕР_1 (т.1 а.с.145-150).

17.03.2021 від представника Міністерства оборони України надійшли пояснення, в яких позовні вимоги підтримало і просило задовольнити з наступних підстав. Згідно вимог ст. 19, 77 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, підприємств Збройних Сил України. Вказані землі, закріплені за військовими частинами, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та забезпечують виконання функцій держави у сфері оборони забезпечення виконання функцій держави у сфері оборони та безпеки. Аналіз ст. ст. 84, 122, 147 ЗК України свідчить про те, що Бориспільська РДА не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, яка вважалась розмежованою, а тому не могла її вилучити та передати в приватну власність ОСОБА_5 (т.1 а.с.154-156, 164-166).

25.05.2021 до суду від Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшло клопотання про залучення їх в якості третьої особи (т. 1 а.с. 180-189).

У судовому засіданні 08.07.2021 протокольною ухвалою залучено в якості співвідповідача Управління Держгеокадастру у Київській області (т.1 а.с.241-242).

03.08.2021 року Київським КЕУ подано письмові пояснення, якими позовні вимоги підтримали і просили задовольнити з наступних підстав. Вказано, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі. Відведення у користування земельної ділянки, на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону оборонному відомству здійснено у радянські часи на підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР № 398-рс від 12 травня 1969 року. За ст. 157 ЗК УРСР, в редакції 1969 року, допускалось існування земель для спеціальних цілей або земель спеціального призначення, на яких розміщувались фортеці та інші військові споруди, які знаходились в управлінні відповідних відомств. Вказаний земельний кодекс не містив поняття «державний акт», а тому, у розумінні вимог ст. 191-194 вказаного кодексу, належним документом, який засвідчує право користування земельною ділянкою є рішення виконкому відповідної ради народних депутатів. Право користування земельної ділянки виникало з моменту прийняття відповідного рішення. Відтак, прийняття нових Земельних кодексів від 1970 та 1990 років не зумовлювало припинення права користування земельними ділянками у випадку неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав. Розпорядження Ради Міністрів УРСР № 398-рс від 12 травня 1969 року не скасоване у встановленому законом порядку, а тому право постійного користування наданими військовому містечку землями є чинним.

Київське квартирно-експлуатаційне управління зазначило, що Міністерство оборони України не приймалось будь - яких рішень щодо надання згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,00 га в складі військового містечка № НОМЕР_2 Броварського гарнізону (с. Ревне) Броварського району Київської області. Рішень уповноважених органів виконавчої влади про припинення права користування земельною ділянкою площею 2,00 га Міністерство оборони України не приймалось. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони. Спірна ділянка та розміщене на ній нерухоме майно було та залишається державною власністю, у комунальну власність земельна ділянка та майно не передавались та, в силу вимог п. 4 ст. 84 ЗК України, взагалі не можуть бути об`єктом передачі у приватну власність. Вказані земельна ділянка та майно, розташовані на ній, перебувають на обліку в Київське квартирно-експлуатаційне управління.

Технічна документація щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 17-тьом громадянам, на території Процівської сільської ради Бориспільського району є неповною та суперечить нормам земельного законодавства. Вказана документація не містить нотаріально посвідченої згоди на поділ чи об`єднання земельної ділянки користувача земельної ділянки (МОУ), що є прямим порушенням положень ст. 56 Закону України «Про землеустрій». В матеріалах вказаної документації відсутні : 1) журнал польових вимірювань, 2) збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів, 3) експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем, 4) абрис земельної ділянки, 5) акт перенесення в натуру на місцевості меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, 6) довідка про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, 7) висновок про погодження технічної документації (т. 2 а.с.24-41).

02.11.2021 у судовому засіданні протокольною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Легран Есетс - Менеджмент».

25.08.2021 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області подало відзив на позов, в якому зазначило, що не оскаржувало і не порушувало жодних прав позивачів та є неналежним відповідачем у справі. В обґрунтування наведеного управління вказало, що спірна земельна ділянка зареєстрована в 2010 році. Державна реєстрація земельних ділянок у вказаний період здійснювалась у Державному реєстрі земель, ведення якого було віднесено до компетенції структурних підрозділів Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру». З 01 січня 2013 року, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки реєструються у Державному земельному кадастрі. Відомості про земельні ділянки, в тому числі щодо належної на праві власності ОСОБА_6 , зареєстровані у Державному реєстрі земель до набрання чинності вказаним Законом, було перенесено до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення (т. 2 а.с.188-190).

10.05.2022 від позивача Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшла заява про зменшення позовних вимог, зокрема просить виключити вимогу визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління Держкомзему у Бориспільському районі від 18.02.2010 про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею під № 0210938000511 на земельну ділянку загальною площею 2га за кадастровим номером : 3220886000:02:001:0227 власником якої є ОСОБА_5 та повернути на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2101 грн. (т. 2 а.с. 208-214).

30.05.2022 року Київське квартирно-експлуатаційне управління подало до суду додаткові пояснення, у яких зазначило, що хоч ТОВ «Легран Есетс - Менеджмент» і уклало 24 грудня 2010 року з ОСОБА_5 договір купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:02:001:0227 сам державний акт на ім`я відповідача видано з порушеннями вимог ст. 196, 202 ЗК України та Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за № 174 від 02 липня 2003 року, оскільки він не зареєстрований у встановленому порядку, що додатково доводить недійсність державного акту. Крім того, згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Укладення договору купівлі продажу лише передувало набуттю прав власності на земельну ділянку, завершальним етапом набуття прав є їх державна реєстрація.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок» від 05 березня 2009 року задекларовано норму щодо обов`язкового проставлення на державному акті про право власності на земельну ділянку відміток про відчуження земельної ділянки та про реєстрацію прав на земельну ділянку.

Відповідно п. 2 - 4 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого постановою КМУ від 06 травня 2009 року за № 439, відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акту, де знаходиться план. Для проставлення відмітки на державну акті про реєстрацію права власності на неї необхідно було подати до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку та цивільно правовий договір про відчуження земельної ділянки. Відмітка про реєстрацію права власності проставляється органом протягом 14 календарних днів з дня подачі заявки з пакетом документів. Однак, на державному акті серії ЯА № 893385 виданого 18 лютого 2010 року - вказана відмітка територіального органу Держкомзему про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0227 за ТОВ «Легран Есетс - Менеджмент» відсутня. Більш того, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку також не здійснювалась. Зазначили також, що поземельна книга на цю земельну ділянку не відкривалась. В свою чергу, державна реєстрація державного акту пов`язана саме з датою внесення запису до відповідного розділу книги записів, а реєстраційний напис на державному акті від 18 лютого 2010 року є похідним від запису у книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, допоки не зробив відповідний запис у книзі записів за певним номером (т. 3 а.с.1-15).

Ухвалою від 08.08.2022 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду (т. 3 а.с. 76).

14.11.2022 року Київське КЕУ подало чергові пояснення у справі, у яких вказало, що згідно п. 2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за № 43 від 04травня 1999 року, обов`язковою стадією підготовчих робіт був аналіз матеріалів проекту відведення земельної ділянки. Розпорядженням Бориспільської РДА від 18 листопада 2009 року за № 3481 було затверджено проект відведення та доручено ТОВ «Фінансово консалтингова група «Алькор» виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області та Бориспільському відділу СВП «Київський обласний реєстраційний центр» ДП «Центр державного земельного кадастру» було долучено зареєструвати вказані державні акти.

Однак, державний акт на ім`я відповідача видано на підставі Технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 17 ом громадянам на території Процівської сільської ради Бориспільського району та по другому примірнику державних актів на право власності на земельні ділянки, серед яких державний акт ЯА № 893385, виданий ОСОБА_5 . Проект відведення на зберігання до управління Держгеокадастру розробником не передався

Наявні в матеріалах проекту дані каталогів координат зовнішніх меж земельних ділянок, конфігурації земельних ділянок по кадастрових планах, плани меж земельних ділянок, в тому числі належної ОСОБА_5 , повністю відрізняються від даних, що містяться в Технічній документації та в державному акті на право власності. Тобто, розроблений проект відведення взагалі не має відношення до спірної земельної ділянки.

На переконання Київського КЕУ суперечливість відомостей проекту відведення, технічної документації та державного акту разом, а також відомості Держгеокадастру про відсутність поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:02:001:0227 та відсутність запису в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі про реєстрацію державного акту серії ЯА № 893385 виданого ОСОБА_5 доводить незаконність відведення та набуття у власність спірної земельної ділянки (т. 5 а.с. 1-5).

Ухвалою суду від 08.02.2023 року у справі призначено судову земельно технічну експертизу.

18.12.2023 року до суду з КНДІСЕ повернулась справа разом з висновком за № 25415/23-41 від 04.12.2023 року.

Ухвалою суду від 19.12.2023 року у справі поновлено провадження та призначено до розгляду з викликом і повідомленням сторін.

16.02.2024 надійшла заява Київського квартирно-експлуатаційного управління про розмір витрат, пов`язаних з розглядом данної справи та їх розподілу у встановленому законодавством порядку.

Інші учасники судового процесу своїм процесуальним правом подачі письмових пояснень (відзиву) по суті спору не скористались, заяв чи клопотань на адресу суду не направляли.

Прокурор, представники Міністерства оборони та військової частини у судовому засіданні позовні вимоги підримали у повному обсязі з підстав зазначених у позові та наполягали на їх задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні протии задоволення позову не заперечував.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про час, день та місце розгялду справи повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України єбудь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо наявності повноважень Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави слід зазначити наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно ч. 3, 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч. 3, 4статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08 квітня 1999 року за № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормамиКонституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131Конституції Українитаст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131Конституції Українищодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, згідно п. 3 ч. 2ст. 129 Конституції України, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя.

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі за № 924/1256/17, у постанові від 15 травня 2019 року у справі за № 911/1497/18, у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі за № 903/129/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року за № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» вказано важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи. При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі за № 912/2385/18 наведено такі правові висновки, які згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для суду: «Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомуст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Зважаючи на вказане судом встановлено, що листом ККЕУ від 24 вересня 2020 року за № 517/5146 начальника відділу представництва інтересів держави у військовій сфері другого управління департаменту предстаництва інтересів держави в суді було повідомлено про виявлення порушень щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок за рахунок земель, які відносяться до земель оборони, а саме військового містечка № НОМЕР_2 Бориспільського гарнізону у зв`язку з чим, у разі прийняття рішення щодо представництва Офісом Генеральної прокуратури України інтересів держави в суді просили, в тому числі, передбачити позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами з 3220886000:02:001:0223 по 3220886000:02: 001:0230 (а.с. 68-71 т. 1).

Так, Офіс Генерального прокурора України від 23.09.2020, звертався до ГУ Держгеокадастру у Київській області, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Державного підприємства Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою з листами про надання належним чином завірних копій документів, за якими у власність передавалась зокрема дана спірна земельна ділянка (т.1 а.с. 76-81).

Доказів вжиття заходів по зверненню до суду із позовами належними органами до суду сторонами не надано.

Наведене, на думку суду, переконливо свідчить про те, що військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Київської обласної державної адміністрації, Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України набув право представляти інтереси держави в суді шляхом звернення з даним позовом.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих за № 0297 від 22 квітня 1969 року затверджено проект обласного управління сільського господарства про виділення військовій частині НОМЕР_3 (далі по тексту в/ч НОМЕР_3 ) трьох земельних ділянок загальною площею 30,0 га під спецбудівництво за рахунок земель користування радгоспів, а саме : радгоспу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Дарницького спеціалізованого тресту овочево молочних радгоспів Бориспільського району 10,0 га; радгоспу «Совки» Київського спеціалізованого тресту овочево молочних радгоспів Києво Святошинського району 10,0 га; ім. Кірова Київської обласної контори «Заготскотовідгодівля» Броварського району 10,0 га. Виділ земельних ділянок зобов`язано провести в постійне користування без матеріальної компенсації (а.с. 34 т. 1).

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР № 398-рс від 12 травня 1969 року для спеціальних потреб в/ч НОМЕР_3 під спецбудівництво було відведено земельні ділянки, загальною площею 30,0 га за рахунок земель користування : радгоспу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Дарницького спецтресту овочево молочних радгоспів 10,0 га; радгоспу «Совки» Київського спецтресту овочево молочних радгоспів 10,0 га; Кожухівського племптахорадгоспу 10,0 га (а.с. 31-33 т.1).

На підставі постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року за № 563-ХН «Про земельну реформу», Наказу Міністра оборони України і голови Державного комітету України по земельних ресурсах від 03 грудня 1992 року за № 34/203, Розпорядження представника Президента України по Бориспільському району від 09 квітня 1993 року за № 118 проведено інвентаризацію земель військової частини НОМЕР_5 Дарницької квартирно-експлуатаційної частини району в межах Ревненської та Глибоцької сільських рад народних депутатів Бориспільського району Київської області. під час якої встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_4 в/ч НОМЕР_5 виділена із земель колишнього радгоспу «Жданівський» за матеріалами вимірів складено план меж землекористування в масштабі 1:10000 та вирахувано площу земельної ділянки, яка становить 17,1 га.(т.1 а.с.36-60)

31 травня 1992 року в/ч НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) була переоформлена у військову частину НОМЕР_6 , умовне найменування в/ч НОМЕР_3 анульовано на підставі вимоги директиви Головного штабу Збройних Сил України від 31 березня 1992 року за № Д-115/1/0120.

30 березня 2005 року військова частина НОМЕР_6 ( АДРЕСА_1 ) розформована на підставі вимоги директиви Міністра оборони України від 20 листопада 2004 року за № Д-312/1/027. Правонаступником в/ч НОМЕР_6 на підставі вимоги наказу Міністра оборони України від 21 жовтня 2004 року за № 471 дск було визначено військову частину НОМЕР_7 ( АДРЕСА_2 ).

Так, в/ч НОМЕР_5 було надано нове умовне найменування в/ч НОМЕР_1 , а умовне найменування в/ч НОМЕР_5 анульовано на підставі вимог директиви МОУ від 01 липня 1997 року за № Д-115/1/0220. Наразі в/ч НОМЕР_1 підпорядковується Повітряним Силам Збройних Сил України.

Наведене підтверджується листом Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України за № 322/1/695 від 22 березня 2019 року (а.с. 35 т. 1).

На виконання директиви МОУ за № Д-322/1/010 від 25 липня 2006 року Васильківська квартирно експлуатаційна частина району передала, а Київське КЕУ прийняло будівлі та споруди військового містечка № НОМЕР_2 , згідно з описом та переліком, про що складено Акт прийому передачі будівель, споруд і території військового містечка, затвердженого Головним КЕУ 29 листопада 2006 року. У зв`язку з цим військовою частиною НОМЕР_1 було прийнято земельну ділянку, будівлі та споруди в експлуатацію (а.с. 58-59 т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області № 34 від 20 серпня 2019 року майновому комплексу військове містечко № НОМЕР_2 Бориспільського гарнизону присвоєно адресу 08344, Процівська сільська рада Бориспільського району Київської області (а.с. 63 т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 92 від 19 вересня 2019 року майновому комплексу військове містечко № НОМЕР_2 Бориспільського гарнизону присвоєно адресу Вишеньківська сільська рада Бориспільського району Київської області (а.с. 66 т. 1).

Судом встановлено, що в межах військового містечка № НОМЕР_2 , що знаходиться на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області розміщені об`єкти нерухомого майна, а саме: КПП (літер А), склад (літер Д), казарма/їдальня/котельня (літер Е), лазня (літер Є), склад (літер Ж), туалет (літер 3), овочесховище (літер И), КТП (літер К), сховище техніки (літер Л), погріб (літер М), вартове приміщення (літер Н), склад ПММ (літер О), склад (літер П), арочна споруда (літер С), арочна споруда (літер Т), арочна споруда (літер У), житловий будинок (літер Б), житловий будинок (літер В), житловий будинок (літер Г).

Право власності на це майно на підставі рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53663707 від 18 серпня 2020 року зареєстровано за Міністерством Оборони України. Наведене підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 220777184 від 19 серпня 2020 року (а.с. 191-192 т. 1).

Право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку розташовану на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області площею 2,000 га., кадастровий номер 3220886000:02:001:0227 підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 2893385 (а.с.72 т. 1).

Цей державний акт видано Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області на підставі розпорядження Бориспільської РДА Київської області за № 3481 від 18 листопада 2009 року (а.с. 72 т. 1).

Згідно Висновку КНДІСЕ за результатами проведеної судової земельно технічної експертизи за № 25415/23-41 від 04.12.2023 року :

1) межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:02:001:0227, право власності на який посвідчено державним актом про право власності серії ЯА № 893385 від 18 лютого 2010 року, виданого ОСОБА_5 накладаються на межі земельної ділянки, що відведена для потреб оборони відповідно Розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 12 травня 1969 року за № 398-рс, на яких фактично розташоване військове містечко № НОМЕР_2 . Площа накладення становить 1,8787 га. Частина земель військового містечка№ НОМЕР_2 , а саме площею 10.6867 га розташована на землях спецпризначення в межах Процівської сільської ради народних депутатів.Площа накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:02:001:0227 на землі спецпризначення в межах Процівської сільської ради народних депутатів складає накл. 1.8656 га.

2) межі та конфігурація земельної ділянки, що вказані в державному акті на право власності серії ЯА № 893385 від 18 лютого 2010 року, видано ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0227 на підставі технічної документації із землеустрою щодо складення державних актів на право власності на земельні ділянки 17-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, розробленого ТОВ «Фінансов консалтингова група «Алькор», а саме відмінними є місце розташування, конфігурація, проміри, кількість сторін та кутів повороту та периметр.

Згідно технічної документації Бориспільського районного відділу Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» загальна довжина (периметр) земельної ділянки дорівнює 695.21м, а згідно технічної документації ТОВ «Фінансов консалтингова група «Алькор» загальна довжина (перемитр) яких дорівнює 890.25м.

Відповідно до каталогів координат кутів повороту меж земельних ділянок, земельна ділянка в технічній документації ТОВ «Фінансово консалтингова група «Алькор» розташована на відстані 8061 м (8км.61м.) в південно-західному напрямку від земельної ділянки в технічній документації Бориспільського районного відділу Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». При цьому площа земельних ділянок співпадають і становить S=2.0000 га.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

За ст.1 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Згідно п.2 Постанови КМУ від 29 серпня 2002 р. № 1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил» військове містечко -майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об`єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

За ст.1 ЗУ «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

У статті77ЗК Українивказано,що землямиоборони визнаютьсяземлі,надані длярозміщення іпостійної діяльностівійськових частин,установ,військово-навчальнихзакладів,підприємств таорганізацій ЗбройнихСил України,інших військовихформувань,утворених відповіднодо законодавстваУкраїни. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до ст. 20 ЗК України (ред.станом на грудень 2020) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

За ч.2 ст.84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п.а) ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.в) ст.80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За правилами ч.2 ст.84 ЗК України (в ред.станом на листопад 2009 року) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За ч.3 ст. 122 ЗК України (в ред.станом на листопад 2009 року) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Положенням ч.4 цієї ж статті передбачено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Тобто, єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися землями оборони на території Бориспільського району у порядку,передбаченому Земельним кодексом України є Київська обласна державна адміністрація.

За правилами ст.2 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України, а військова зброя та боєприпаси до неї також Державній спеціальній службі транспорту.

Тобто, власником земельної ділянки до моменту ухвалення спірного рішення була держава.

Згідно п.36,37 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями затвердженого наказом Міністра Оборони України № 483 від 22.12.1997 року (надалі- Положення) військові частини, безпосередні землекористувачі, повинні використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням,яке визначене рішенням про надання в користування Збройним Силам України цих ділянок. У випадку змінення цільового призначення земель, наданих для потреб оборони, проводиться їх переоформлення в порядку, визначеному пунктом 11 цього Положення.

Відповідно до п.11 Положення клопотання щодо надання в користування для потреб Збройних Сил України земельних ділянок або щодо змінення їх цільового призначення, порушуються тільки за наявністю відповідного рішення про попереднє погодження місця розташування об`єкта та після затвердження у встановленому порядку технічної документації на будівництво цього об`єкта і виділення необхідних коштів.

Згідно п. 26 Положення порядок використання земель, наданих в користування Міністерству оборони України, та їх охорона підлягають державному контролю, який здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів і місцеві державні адміністрації, Державний комітет України по земельних ресурсах, Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України та інші спеціально уповноважені на те державні органи відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п.42 Положення землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки.

За правилами п.п. 44,45,48 Положення за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження міністру оборони України.

КМУ не приймалось будь-яких рішень щодо відчуження або передачі іншим особам спірної земельної ділянки.

За таких обставин, Бориспільська РДА не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла її вилучати та передавати у приватну власність ОСОБА_5 .

При цьому суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно іззакономі з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Зважаючи на те, що землі оборони є власністю держави та призначені для забезпечення виконання функцій держави у сфері оборони та безпеки, є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, правовідносини, пов`язані з незаконним використанням земель державної власності однозначно становлять суспільний та публічний інтерес, втручання держави у право фізичної особи щодо володіння і користування майном є виправданим.

Відповідно ч.1ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.317,319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно ч. 1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 328 ЦК України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

З огляду на це, у задоволенні позовних про визнання недійсним державного акту недійсним слід відмовити.

Також слід відзначити, що у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ОСОБА_5 повернути у власність держави в особі Міністерства оборони земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1073) слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_5 на користь власника.

За таких обставин, спірну земельну ділянку слід витребувати з володіння ОСОБА_5 на користь держави в особі Міністерства оборони України.

Крім того, суд вважає що ТОВ «Легран Есетс- Менеджмент» не є власником спірної земельної ділянки виходячи з наступного .

На підставі договору купівлі продажу земельної ділянки укладеного 24 грудня 2010 року між ТОВ «Легран Есетс- Менеджмент» (покупець) та ОСОБА_5 (продавець), від імені якого на підставі довіреності посвідченої 06 лютого 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олофінським О.В., діяв ОСОБА_7 , ОСОБА_5 передав у власність товариства земельну ділянку загальною площею 2,00 га з кадастровим номером 32208886000:02:001:0227, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, Процівська сільська рада (а.с. 137-138 т. 2).

У зв`язку з цим на Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯА№ 893385 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. проставлено відмітку про перехід права власності на цю земельну ділянку до ТОВ «Легран Есетс- Менеджмент».

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Стаття 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно положень ст. 182 ЦК України (в редакції чинній на момент укладання договору купівлі - продажу спірної земельної ділянки) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Положенням ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та

осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Вказане кореспондується з нормами ст. 125 ЗК України, якою встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин свідчить про те, що укладення договору купівлі продажу лише передує набуттю прав власності на земельну ділянку за покупцем, завершальним етапом набуття прав власності є їх державна реєстрація.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок» від 05 березня 2009 року за № 1066-VI встановлено норму щодо проставлення на державному акті про право власності на земельну ділянку відміток про відчуження земельної ділянки та про реєстрацію прав на земельну ділянку.

Пунктом 6 ст. 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладання правочину) передбачено, що при набутті права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки, укладеної в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України від 11 лютого 2010 року за № 7878-VI встановлено, що до 01 січня 2012 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогоспо-дарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводилась територіальними органами земельних ресурсів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації від 09 грудня 2011 року за № 4152-VI термін здійснення державної реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками територіальними органами земельних ресурсів було продовжено до 01 січня 2013 року.

Відповідно п. 1 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2009 року за № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку» (який діяв на момент вчинення правочину) (далі - Порядок № 439) цей порядок встановлює процедуру здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, на державному акті на право приватної власності на землю, державному акті на право власності на землю, державному акті на право власності на земельну ділянку.

Відповідно п. 2, 3 вказаного Порядку відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акта, де знаходиться план зовнішніх меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки, починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз, зліва направо. Нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з державного реєстру земель проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.

За змістом п. 4 Порядку № 439 власнику земельної ділянки для проставлення відмітки на державному акті про реєстрацію права власності на неї необхідно було подати до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку та цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі набуття права власності на земельну ділянку за таким договором або свідоцтво про право на спадщину. Територіальний орган Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання до нього документа про перехід права власності на земельну ділянку проставляє на державному акті відмітку про реєстрацію права власності на неї, зазначаючи дату реєстрації змін в Поземельній книзі, реєстровий №, найменування територіального органу Держкомзему, підпис та ініціали начальника територіального органу Держкомзему.

Разом з тим, з наданої ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» копії Державного акта серії ЯА № 893385 від 18 лютого 2010 року вбачається, що відповідна відмітка територіального органу Держкомзему про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0227 за даним товариством відсутня. Окрім цього за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку не здійснювалась ні за ОСОБА_8 , ні за ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» (т.2 а.с.216).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» від 09 вересня 2009 року за № 1021 (який діяв на момент вчинення правочину) у разі здійснення нотаріусом у встановленому законом порядку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину вносяться відомості до розділу 3 Поземельної книги «Земельна ділянка. Права власності, постійного користування». Дата внесення відомостей є датою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку (п. 14 розділу «Здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину»).

Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом на звернення Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері центрального регіону повідомило, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0227 відсутні в Державному земельному кадастрі, відповідно інформація щодо відкриття поземельної книги на зазначену земельну ділянку відсутня. У книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відсутній запис про реєстрацію державного ату серїі ЯА №893385. (т.2 а.с.215)

Згідно листаГУ Держгеокадаструу Київськійобласті від 25.10.2021року та22.11.2021року занаявною інформацією тавідповідно допрограмного забезпечення веденняДЗК відомостіпро земельнудялнку зкадастровим номером3220886000:02:001:0227відсутні,поземельна книгане відкривалася,договір купівлі-продажувказаної земельноїділянки укладенийміж ОСОБА_5 та ТОВ«Легран-Есетс-Менеджментвід 24.10.2020та інформаціящодо поставленнявідмітки надержавному актісерії ЯА № 893385 про перехід права власності на земельну ділянку в архіві відсутні (т.3 а.с.20,21,27).

Наведене в сукупності свідчить про те, що ТОВ «Легран-Есетс-Менеджмент» не набуло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:02:001:0227 в установленому законом порядку.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6Конвенції про захист правлюдини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободможе бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші пояснення учасників процесу, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

За ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч.ч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.12 ст.141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вим

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері слід стягнути судовий збір в розмірі 2102 грн, оскільки судом задоволена лише одна позовна вимога.

Київським КЕУ на платній основі здійснювались також інші заходи, спрямовані на отримання додаткових документів та відомостей рамках встановлення всіх обставин справи.

Зокрема, за результатами звернення до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Київським КЕУ шляхом укладання договору з Державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про надання послуг від 22.08.2022 було отримано копії проектів формування території Ревненської, Процівської, Вишеньківської сільських рад, які долучені до 5 цивільних справ.

За отримані від ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» інформаційно-консультативних послуг, щодо проектів формування території Ревненської, Процівської, Вишеньківської сільських рад Київським КЕУ було сплачено 5367,00 грн., а тому третя особа просить суд вирішити питання щодо стягнення 1073,4 грн. (5367грн./5).

З врахуванням положень ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління слід стягнути 536,7 грн. (1073,4 грн./2 (задоволено лише одну вимогу з двох) витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

За проведення земельно- технічної експертизи Київським КЕУ сплачено 22942,08 грн., позовні вимоги задоволено частково, а тому з відповідачів на його користь слід стягути 11 471,04 грн. (22 942,08 грн./2).

Керуючись ст.ст. 5,10,12,76-81,263-265,268,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Витребувати з володіння ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку кадастровий номер 3220886000:02:001:0227, загальною площею 2,00 га, що розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В задоволенні позовних вимог в іншій частин відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, код ЄДРПОУ 38347014, р/р НОМЕР_10 , МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері, код ЄДРПОУ 38347014, р/р НОМЕР_10 , МФО 820172 в ДКСУ м. Київ 2102,00 грн., як надмірно сплаченого судового збору на підставі платіжного доручення №1792 від 17 грудня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління код ЄДРПОУ 22991617, розташованого за адресою: м.Київ, пр-т Повітрофлотський 30, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в розмірі 536,7 грн.

Стягнутиз ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 таГоловного управління Держгеокадастру у Київській області,код ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження : м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14 на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління код ЄДРПОУ 22991617, розташованого за адресою: м.Київ, пр-т Повітрофлотський 30, витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 11471,04 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.04.2024 року.

Суддя Чирка С.С.