Справа № 466/8617/23

Провадження № 2/466/456/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«21» березня 2024 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи:

секретар ПОПЕНКО І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (м. Київ, вул. О. Теліги, 6-В корпус 4) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення збитків від інфляції та 3% річних,

в с т а н о в и в :

ПрАТ «СК «УНІКА» 21.08.2023 року звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення збитків від інфляції в сумі 28119,90грн., 3% річних в сумі 5580,73грн., а також 2 684,00 грн. судових витрат, та 5000,00грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 05.03.2015 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування №014049/4002/0000938 транспортного засобу марки «Ніссан» д.р.н. НОМЕР_1 .

20.08.2015 року в м. Львів сталося ДТП за участю автомобіля марки «Шкода» д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (власник - ОСОБА_3 ) та автомобіля марки «Ніссан» д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

На підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу та на вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 29 767,18 грн., які були сплачені 26.10.2015року, згідно платіжних доручень №036715, №036714.

30.03.2021 року Шевченківський районний суд м.Львова ухвалив рішення у справі № 466/8484/16-ц про відшкодування шкоди на користь ПрАТ «СК «УНІКА» з ОСОБА_1 , в розмірі - 29767,18грн.

На підставі вищевказаного рішення було видано та пред`явлено для примусового виконання виконавчий лист у справі.

09.06.2023 року рішення Шевченківського районного суду у справі № 466/8484/16-ц, виконано в примусовому порядку, що підтверджується відповідним платіжним дорученням Шевченківського ВДВС №09/06/202313444, на суму - 31145,18грн.

Зазначає, що за період з 12.03.2017 року, дати, з якої позовна давність зупинена, по 09.06.2023 року, дати виконання рішення суду, збитки від інфляції склали - 28 119,90грн.

За період з 12.03.2017 року по 09.06.2023 року загальна сума 3% річних склала - 5 580,73грн., а всього - 33 700,63грн.

Вважає, що строки позовної давності для звернення до суду не пропущено, оскільки відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. Воєнний стан в Україні діє з 24.02.2022 року до теперішнього часу. В цей самий період в Україні діють ще й «карантинні» норми, установлені п. 12-14 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України. Вказані норми передбачають, що під час дії карантину, установленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Карантин в Україні запроваджений з 12.03.2020 і діяв до 01.07.2023.

Таким чином, діюче законодавство України передбачає продовження дії як загального так і спеціального строку позовної давності, у зв`язку з дією воєнного стану та карантину.

Враховуючи вищенаведене, в силу дії ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач ПрАТ «СК «Уніка» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 28 119,90грн., три відсотки річних в сумі 5 580,73грн. Крім цього, просить стягнути з відповідача 2 684,00грн. судового збору та 5 000,00 грн. в якості витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 25.09.2023 року відкрито спрощене позовне провадження.

19.03.2024 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 поступили письмові пояснення на позов. В яких він вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У письмових поясненнях відповідач зазначає, що статтею 625 ЦК України регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов`язань. Крім того, з рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст.11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 р. N 10-74/0/4-13).

Зазначає, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.

Також вказує, що законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18, зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вважає, що на підставі вищевикладеного ПАТ «Страхова компанія» УНІКА» безпідставно нарахувала збитки за період з 24.02.2022 року по 09.06.2023 року.

Також зазначив, що на даний час перебуває на військовій службі, виконує завдання з захисту територіальної цілісності та незалежності України від збройної агресії російської федерації та отримав статус учасника бойових дій і перебуває у сході України.

Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, та в позовній заяві просив слухати справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

У відповідності до ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників процесу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення мотивів.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 05.03.2015 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено було укладено Договір добровільного страхування №014049/4002/0000938 транспортного засобу марки «Ніссан» д.р.н. НОМЕР_1 .

20.08.2015 року в м. Львів сталася ДТП за участю автомобіля марки «Шкода» д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (власник - ОСОБА_3 ) та автомобіля марки «Ніссан» д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

На підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу та на вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 29 767,18 грн., які були сплачені 26.10.2015року, згідно платіжних доручень №036715, №036714.

30.03.2021 року Шевченківський районний суд м.Львова ухвалив рішення у справі №466/8484/16-ц про відшкодування шкоди на користь ПрАТ «СК «УНІКА» з ОСОБА_1 , в розмірі - 29767,18грн.

На підставі вищевказаного рішення було 01.06.2021р. видано та 22.06.2021р. пред`явлено для примусового виконання виконавчий лист у справі (а.с.17).

09.06.2023 року рішення Шевченківського районного суду у справі № 466/8484/16-ц, виконано в примусовому порядку, що підтверджується відповідним платіжним дорученням Шевченківського ВДВС №09/06/202313444, на суму - 31145,18грн. (а.с.20)

Згідно розрахунку, наданого позивачем до матеріалів справи, за період з 12.03.2017 року по 09.06.2023 року, збитки від інфляції склали - 28 119,90грн.

За період з 12.03.2017 року по 09.06.2023 року загальна сума 3% річних склала - 5 580,73грн., а всього - 33 700,63грн.

Відповідно до частини другої статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18, пункти 17, 18, 26, 28), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18, пункти 21, 22, 25, 42, 45), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18)).

У постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22) Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання, чи застосовуються положення частини другої статті 625ЦК України до правовідносин, які виникають внаслідок несвоєчасного виконання підтвердженого рішенням суду грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди, зробила такі висновки:

У разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625ЦК України та частина перша статті 5Закону №4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Ні Закон № 266/94-ВР, ні Закон №4901-VI не обмежують дію статті 625ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов`язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежують можливість стягнення інфляційних втрат, які є об`єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовні лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.

У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI).

З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення».

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині права на стягнення 3% річних та інфляційних втрат обґрунтованими та приходить до висновку про те, що положення частини другої статті 625ЦК України мають бути застосовні до спірних правовідносин. Позивач має право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за невиконання відповідачем грошового зобов`язання, визначеного у рішенні суду.

Проте, суд не погоджується із позивачем щодо періоду такого нарахування та сум стягнення, оскільки позивач при обчисленні 3% річних та інфляційних втрат безпідставно включив період нарахування з 12.03.2017р.

Згідно правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22), суд вважає, що таких підхід повинен застосовуватися і у даних правовідносинах. Три відсотки річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду слід стягувати з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання виконавчого документа.

Як зазначалось вище, 22.06.2021 року ПрАТ «СК «Уніка» пред`явила для примусового виконання виконавчий лист у справі №466/8484/16-ц. та державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №65861374. Таким чином, початок розрахунку слід вважати 23.09.2021 року (наступний день після сплину 3 місячного строку з дня звернення з виконавчим листом)

Визначаючи кінець цього строку, суд керується п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягає перерахунку з урахуванням вищевказаного пункту Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та розраховується за період з 23.09.2021 по 23.02.2022.

Таким чином, розмір трьох процентів річних за цей період склав 372,09 коп., а інфляційні втрати склали 1579,43грн.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та з огляду на зміст статті 625 ЦК України, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд дійшов висновку, що позов про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягає до часткового задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 5000,00грн.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1, 2 ст.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Частина 4 статті 137ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

З матеріалів справи встановлено, що 02.09.2019 позивач ПрАТ «СК Уніка» уклала з ТОВ «Юридична компанія «Старк Україна» Договір доручення №ЮК/СУ, відповідно до якого ТОВ «ЮК «Старк Україна» має право залучати для виконання покладених обов`язків адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські об`єднання, оплачувати їх послуги, які підлягають відшкодуванню довірителем на умовах, порядку та строки, визначені цим договором.

Позивач подав розрахунок витрат, пов`язаних із розглядом справи, включаючи витрати на правову допомогу та просив стягнути з відповідача суму витрат за послуги Адвокатського бюро «Білий», яке надає правову допомогу ТзОВ «Юридична компанія «Старк Україна» відповідно до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року та додатку №1 до вказаного договору, які долучено до матеріалів справи. (а.с.27, 28-30).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року та додатку №1 до вказаного договору, укладених між АБ «Білий» та ТзОВ «Юридична компанія «Старк Україна», акт (звіт) прийому-передачі від 14.08.2023 наданих послуг №1 до Договору про надання правової допомоги №1/23ю від 02.01.2023.

З акту прийому-передачі наданої правової допомоги №1 від 14.08.2023 року вбачається, що АБ «Білий» було витрачено час на: здійснення повного збору та аналіз усіх документів у справі; досліджено та оцінено матеріали справи на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні; обрано спосіб захисту прав та інтересів клієнта; складено та подано відповідний позов до суду. Вартість послуг Бюро складає 5000,00грн.

Пунктом 48 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги Бюро, часткове задоволення позовних вимог та приходить до висновку щодо часткового стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000грн.

Щодо судового збору, такий сплачений позивачем при пред`явленні позову з врахуванням ціни позову у мінімальному розмірі, тому підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, ст.ст.509, 525, 526, 625, 1050 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (м. Київ, вул. О. Теліги, 6-В корпус 4) 1579,43грн. інфляційних втрат та 372,09грн. трьох відсотків річних за період з 23.09.2021 по 21.02.2022, а всього 1951,52грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (м. Київ, вул. О. Теліги, 6-В корпус 4) 2000,00грн. (дві тисячі гривень) витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (м. Київ, вул. О. Теліги, 6-В корпус 4) 2684,00грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.03.2024 року.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська