справа № 462/2487/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2024 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

представника потерпілої - ОСОБА_6 ,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022140000000130 від 08.04.2022 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Оброшино, Пустомитівського району, Львівської області, українця, громадянина України, який працює заступником директора ТзОВ «ТВК «Львівський мехсклозавод», одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 08 квітня 2022 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул.Городоцькій у м.Львові, у напрямку до виїзду за межі міста, при проїзді її ділянки поблизу будинку АДРЕСА_2 порушив вимоги Розділу 10 п.10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він перед зміною напрямку руху, а саме перестроюванням ліворуч, не переконався що це буде безпечним та не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дороги мотоциклу марки «HONDA CB600 Hornet», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався у попутному із автомобілем напрямку у крайній лівій смузі руху, в результаті чого допустив зіткнення із вказаним мотоциклом, внаслідок чого ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, зокрема, тупу травму тіла, яка включає: відкриту черепно-мозкову травму (багатоуламковий перелом кісток основи черепа, крововиливи в тверду та під м`яку оболонки, в речовину та стінки 4-го шлуночка головного мозку, під м`яку оболонку мозочка), закриту травму грудної клітки та її органів (розрив дуги грудного відділу аорти з крововиливом в середостіння, крововиливи в легені, садно в ділянці передньої поверхонь грудної клітки), закриту травму тазу (переломи правої та лівої лонних кісток, перелом лівого крижового-клубного з`єднання), множинні ушкодження кінцівок (відкритий багатоуламковий перелом обох кісток лівої гомілки в нижній третині, вивих лівого зап`ястя, забійно-рвана рана з синцем в ділянці правої гомілки), внаслідок чого наступила його смерть.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав. Пояснив, що 8 квітня 2022 року він рухався автомобілем по вулиці Городоцькій в напрямку виїзду з міста. Виїжджаючи на міст, він спробував перелаштуватися з середньої смуги в крайню ліву і відчув удар в переднє крило. Зазначив, що не бачив потерпілого. Автомобіль, яким він керував, належить підприємству «Транс сервіс». Висловив співчуття рідним, кається. Він частково, на суму 400 000 грн., відшкодував моральну шкоду потерпілим та не заперечує проти виплати відшкодування за рішенням суду в частині цивільного позову.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

У судовому засіданні суд дослідив письмові докази та відео докази:

витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 08.04.2022 року внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення із правовою кваліфікацією за ч.2 ст.286 КК України;

протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 08.04.2022 року із долученою до такого схемою огляду місця ДТП та фототаблицею;

протокол проведення слідчого експерименту від 18.04.2022 року із схемою до протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблицею;

висновок експерта №437/2022 від 04.05.2022 року, відповідно до якого 1. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлена поєднана тупа травма тіла, яка включає: відкриту черепно-мозкову травму (багатоуламковий перелом кісток основи черепа, крововиливи в тверду та під м`яку оболонки, в речовину та стінки 4-го шлуночка головного мозку, під м`яку оболонку мозочка), закриту травму грудної клітки та її органів (розрив дуги грудного відділу аорти з крововиливом в середостіння, крововиливи в легені, садно в ділянці передньої поверхонь грудної клітки), закриту травму тазу (переломи правої та лівої лонних кісток, перелом лівого крижово-клубового з`єднання), множинні ушкодження кінцівок (відкритий багатоуламковий перелом обох кісток лівої гомілки в нижній третині, вивих лівого зап`ястя, забійно-рвана рана з синцем в ділянці правої гомілки). Дана поєднана тупа травма тіла утворилась від контакту з тупими твердими предметами незадовго до настання смерті, за критерієм небезпеки для життя має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. 2. Смерть гр. ОСОБА_9 настала від поєднаної тупої травми тіла, яка включає: (багатоуламковий перелом кісток основи черепа, крововиливи в тверду та під м`яку оболонки, в речовину та стінки 4-го шлуночка головного мозку, під м`яку оболонку мозочка), закриту травму грудної клітки та її органів (розрив дуги грудного відділу аорти з крововиливом в середостіння, крововиливи в легені, садно в ділянці передньої поверхонь грудної клітки), закриту травму тазу (переломи правої та лівої лонних кісток, перелом лівого крижово-клубового з`єднання), множинні ушкодження кінцівок (відкритий багатоуламковий перелом обох кісток лівої гомілки в нижній третині, вивих лівого зап`ястя, забійно-рвана рана з синцем в ділянці правої гомілки). 3. Враховуючи характер виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_9 , пошкоджень на його одязі, вказаних обставин в постанові про призначення судово-медичної експертизи слід вважати, що вищевказана поєднана тупа травма тіла могла утворитись при описаній дорожньо-транспортній пригоді. Механізм, характер, розташування тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_9 та пошкоджень на його одязі дають підстави вважати, що він був повернутий передньою поверхнею до травмуючих об`єктів. 4 Вищевказана поєднана тупа травма тіла перебуває в причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті;

таблиця №1 до висновку №437 від 09.04.2022 року;

висновок експерта 1185/2022-т від 13.03.2022 року, відповідно до якого при судово-токсикологічній експертизі речових доказів крові та сечі з трупа ОСОБА_9 , 1988 р.н., методом газо-рідинної хроматографії не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів;

висновок експерта 820/2022 від 20.04.2022 року за наслідками дослідження внутрішніх органів від трупа гр. ОСОБА_9 , 1988 р.н.;

висновок експерта №1186/2022-т від 02.05.2022 року, відповідно до якого при судово-токсикологічній експертизі внутрішніх органів з трупа ОСОБА_9 , 1988 р.н., не виявлено похідних барбітурової кислоти , наркотичних речовин з групи алкалоїдів опію, промедолу, димедролу, трамадолу, ефедрину, ефедрону, метадону, клофеліну, кокаїну, атропіну, скополаміну, бруцину, гіосціаміну, нікотину, похідних фенотазинового ряду, похідних 1,4-бензодіазепіну, амфетаміну та його похідних, канабіоїдів;

висновок 347/2022-ім від 11.04.2022 року за результатами дослідження зразка крові від трупа ОСОБА_9 ;

висновок експерта №СЕ-19/114-22/4563-ІТ від 12.05.2022 року, відповідно до якого зіткнення автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 та мотоцикла марки «Honda» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 відбулося на лівій смузі руху відносно до м.Городок, на ділянці, що передує зоні осипу уламків;

довідка про витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-22/4563-ІТ від 12.05.2022 року, відповідно до якої витрати становлять 2 574,30 грн.;

протокол проведення слідчого експерименту від 18.04.2022 року із схемою до протоколу;

висновок експерта №СЕ-19/114-22/4971-ІТ від 10.05.2022 року, відповідно до якого на момент огляду система ручного гальма досліджуваного мотоцикла марки «Honda» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться в стані повної відмови. Несправності, що призвели до такого стану системи, полягають у розриві гумового шлангу, який веде до лівого гальмівного механізму. На момент огляду систем ніжного гальма досліджуваного мотоцикла марки «Honda» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. На момент огляду система рульового управління досліджуваного мотоцикла марки «Honda» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться в стані повної відмови.

Деформації та пошкодження, які спричинили до втрати працездатності ручного гальма та системи рульового управління досліджуваного мотоцикла марки «Honda» реєстраційний номер НОМЕР_2 утворились під час ДТП - зіткнення транспортних засобів;

довідка про витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-22/4971-ІТ від 10.05.2022 року, відповідно до якої витрати становлять 2 574,30 грн.;

висновок експерта №СЕ-19/114-22/4969-ІТ від 10.05.2022 року, відповідно до якого на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться в непрацездатному стані. Пошкодження та руйнування, які призвели до непрацездатного стану системи рульового управління досліджуваного автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 утворились під час ДТП;

довідка про витрати на проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-22/4969-ІТ від 10.05.2022 року, відповідно до якої витрати становлять 1 716,20 грн.;

висновок експерта №СЕ-19/114-22/4973-ІТ від 16.05.2022 року, відповідно до якого в даній дорожній ситуації, водія автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був керуватись технічними вимогами п.п. 10.1, 10.3 та 12.4 чинних ПДР. В даній дорожній ситуації, водій мотоцикла марки «Honda» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 повинен був керуватись технічними вимогами п.п.12.3 та 12.4 чинних ПДР. З технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_9 був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування (тобто за умови дотримання вимог п.12.3 чинних ПДР) свого мотоцикла «Honda» реєстраційний номер НОМЕР_2 , з моменту виникнення небезпеки для руху. В даній дорожній ситуації, дії водія автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 :- не відповідали технічним вимогам п.12.4 чинних ПДР, однак факт невідповідності дій водія не знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної пригоди; - не відповідали технічним вимогам п.п.10.1 та 10.3 чинних ПДР і вказана невідповідність дій водія знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної пригоди. В даній дорожній ситуації, дії водія мотоцикла марки «Honda» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 : - не суперечили технічним вимогам п.12.3 чинних ПДР; - не відповідали технічним вимогам п.12.4 чинних ПДР, однак факт невідповідності дій водія не знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної пригоди. З технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стала суперечність дій водія автомобіля «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 вимогам п.п.10.1 та 10.3 чинних ПДР;

постанова від 08.04.2022 року, якою мотоцикл марки «HONDA CD600 HORNET» р.н. НОМЕР_2 , визнано речовим доказом;

ухвала Галицького районного суду м.Львова від 11.04.2022 року відповідно до якої, накладено арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права користування, розпорядження та проведення обліково-реєстраційних операцій із мотоциклом марки «HONDA CD600 HORNET» р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 ;

постанови від 08.04.2022 року та 30.05.2022 року, якими пластикові уламки (умовне позначення на схемі до протоколу огляду місця ДТП №1;2;3;4;5), визнано речовим доказом;

ухвала Галицького районного суду м.Львова від 11.04.2022 року відповідно до якої, накладено арешт на пластикові уламки (умовне позначення на схемі до протоколу огляду місця ДТП №1;2;3;4;5);

постанова від 08.04.2022 року, якою автомобіль марки «Skoda Octavia A7» р.н. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом;

ухвала Галицького районного суду м.Львова від 11.04.2022 року відповідно до якої, накладено арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права користування, розпорядження та проведення обліково-реєстраційних операцій із автомобілем марки «Skoda Octavia A7» р.н. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Транс-Сервіс-1»;

ухвала Галицького районного суду м.Львова від 24.05.2022 року відповідно до якої, скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.04.2022 року на автомобіль марки «Skoda Octavia A7» р.н. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Транс-Сервіс-1», в частині позбавлення права користування та передано його власнику на відповідальне зберігання.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 , доведена повністю і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином відповідно до ст.12 КК України, той факт, що злочин вчинено з необережності, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних наслідків, спосіб вчинення злочину, особу винного, який офіційно працевлаштований, добре характеризується за місцем праці, одружений, частково відшкодував шкоду потерпілим, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, думку прокурора щодо можливості призначення обвинуваченому покарання із застосуванням звільнення від відбування такого з випробуванням, а також позицію потерпілих, які не заперечили проти цього.

Із огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів в межах санкції статті ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами.

При цьому, призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 щодо позбавлення права керувати транспортними засобами, сприятиме меті попередження вчинення ним нових кримінальних та адміністративних правопорушень, які пов`язані з діяльністю джерела підвищеної небезпеки.

Разом з тим, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування призначеного йому покарання, однак, в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою його поведінкою, при звільненні обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов`язків, передбачених законом при застосуванні ст. 75 КК України.

Цивільними позивачами було заявлено позов про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок смерті фізичної особи.

Свої вимоги вони мотивували тим, що внаслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб мотоцикл марки «Хонда», що належав загиблому ОСОБА_9 . В подальшому право на відшкодування завданої у зв`язку із цим шкоди перейшло до його батька ОСОБА_10 . Крім цього, ОСОБА_10 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням (знищенням) майна. Позивачка ОСОБА_11 понесла витрати на поховання свого сина та спорудження надгробного пам`ятника, відповідно, вважають, що ці витрати підлягають до стягнення зі страховика відповідача АТ «СК Інго» в межах визначеного Законом ліміту, а решта з ОСОБА_4 та ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод». Позивачам було завдано значної моральної шкоди внаслідок смерті - загибелі в ДТП рідної їм людини - ОСОБА_9 , який був сином літніх батьків, чоловіком молодої дружини та батьком двох малолітніх дітей, яким на момент його загибелі виповнилося лише два та п`ять років. Позивачі оцінюють завдану їм моральну шкоду внаслідок смерті близької їм людини в дорожньо-транспортній пригоді у загальному розмірі 5 000 000 грн. (по 1 000 000 грн. на кожного потерпілого) та просять суд стягнути їх у розмірі 78 000 грн. зі страховика відповідача АТ «СК Інго» (рівними частинами по 15600 грн. кожному) та 4 922 000 грн. солідарно з ОСОБА_4 та ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод». Крім цього, вважають, що право на отримання відшкодування внаслідок втрати годувальника мають двоє малолітніх дітей ОСОБА_9 згідно розрахунку, наданого цивільними позивачами.

До позову цивільні позивачі додали копії свідоцтв про народження ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , свідоцтва про шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , які зареєстрували шлюб 06.02.2015 року, свідоцтва про смерть ОСОБА_9 (том. 1, а.с. 76-80).

Цивільні позивачі просили стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод»:

-4 922 000 грн. на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , малолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в особі їх законного представника матері ОСОБА_15 в якості матеріальної компенсації моральної шкоди внаслідок смерті фізичної особи, а також

-50 000 грн. на користь ОСОБА_10 в якості матеріальної компенсації завданої моральної шкоди внаслідок знищення майна.

При вирішенні позову в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «Skoda Octavia A7» р.н. НОМЕР_1 , якою керував обвинувачений ОСОБА_4 , є ТОВ «Транс-Сервіс-1».

Згідно копії договору оренди транспортного засобу №01/04/22 від 01.04.2022 року, Акту приймання-передачі транспортного засобу, орендодавець - ТзОВ «Транс-Сервіс-1» передав орендарю - ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» в строкове платне користування автомобіль марки Skoda Octavia A7 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , а орендар прийняв даний автомобіль та використовував його у своїх цілях. Цей договір вступає в дію з дати його підписання і є чинним по 31 грудня 2022 року (том2, а.с.102,104).

Згідно виписок за рахунками за 23.06.2022 року, 23.12.2022 року ТзОВ «Львівський мехсклозавод» переведено ТзОВ «Транс-Сервіс-1» відповідно 24 000 грн. та 46 800, 00 грн. за договором №01/04/22 від 01.04.2022 р. за оренду автомобіля (том 2, а.с.108-112).

Відповідно до договору позички транспортного засобу від 01.04.2022 року позичкодавець - ТзОВ «Львівський мехсклозавод» передає користувачу - ОСОБА_4 в користування автомобіль Skoda Octavia A7 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 . Позичка за цим договором встановлювалася до 01.04.2023 року (том 2, а.с.1,2).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст.761 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Враховуючи, що договір оренди транспортного засобу №01/04/22 від 01.04.2022 року не передбачав права орендаря ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на передання наймачем транспортного засобу у володіння та користування іншій особі, суду не подано доказів надання згоди орендодавця ТзОВ «Транс-Сервіс-1» на таку передачу транспортного засобу ОСОБА_4 , строк договору позички транспортного засобу не відповідає таким строкам, визначеним у договорі оренди, ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» сплачував платежі орендодавцю за договором оренди, суд вважає, що транспортний засіб станом на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди 08.04.2022 року на відповідній правовій підставі належав цивільному відповідачу ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод».

Відповідно до копій довідки про доходи, трудової книжки, наказу №ЛМ000000001-к від 04.01.2019 року ОСОБА_4 прийнятий на роботу в ТзОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на посаду заступника директора (том 2, а.с. 92б-101, том 3, а.с.124,125).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.1,2 ст.1167 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (постанова КЦС ВС від 05.09.2018 року у справі №534/872/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини першої статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Виходячи з наведеного, суд критично ставиться до доводів представника ТзОВ «ТВК «Львівський мехсклозавод», викладених у поданому до суду відзиві, про те, що на момент ДТП обвинувачений ОСОБА_4 на достатній правовій підставі володів вищевказаним транспортним засобом, а відтак вважається особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду.

Судом встановлено факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ТзОВ «ТВК «Львівський мехсклозавод» на момент вчинення ДТП, яка сталася у робочий час, а також факт володіння на належній правовій підставі ТзОВ «Львівський мехсклозавод» та використання Товариством, відповідно до п.1.1. договору оренди, транспортного засобу, яким керував ОСОБА_4 , у своїх цілях.

Доводи ТзОВ «ТВК «Львівський мехсклозавод» про те, що в силу своїх обов`язків ОСОБА_4 виконує свою роботу виключно за місцезнаходженням підприємства в пісковому кар`єрі по АДРЕСА_3 , в робочий час може знаходитись за межами вказаного об`єкту виключно в своїх особистих цілях, спростовуються посадовою інструкцією заступника директора ТзОВ «Львівський мехсклозавод», згідно якої перелік основних функцій (обов`язків) та завдань посади не обмежується виконанням роботи безпосередньо на об`єкті (том2, а.с.3-7).

Суд оцінює доводи цивільного відповідача ТзОВ «Торгово видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» про те, що ОСОБА_4 в день ДТП перебував в м.Львові не внаслідок виконанням ним своїх посадових обов`язків, як намагання ТзОВ «Торгово видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» уникнути відповідальності за завдану шкоду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням стану здоров`я потерпілого.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Частина ч.2 ст.1167 ЦК України регламентує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», Суд зазначив, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Оцінивши згадані позовні вимоги цивільних позивачів на предмет їх обґрунтованості та доведеності, суд приходить до висновку про часткове задоволення таких, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_4 цивільним позивачам завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, а саме їх сина, чоловіка та батька. Суд погоджується з доводами позивачів, що наведені обставини завдають позивачам сильних душевних переживань.

За змістом ч. 1 ст. 1190 ЦК солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди.

Оскільки шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки з вини особи, яка, виконуючи трудові обов`язки, на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом, що перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо особою, яка керувала транспортним засобом, стягнення моральної шкоди із зазначених осіб у солідарному порядку є необґрунтованим.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 року у справі №201/722/18.

Виходячи з вищенаведеного, а також характеру та обсягу страждань, яких зазнали цивільні позивачі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та малолітні ОСОБА_13 , ОСОБА_12 внаслідок вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, характеру немайнових втрат цивільних позивачів, які не можуть бути відновлені внаслідок смерті їх сина, чоловіка та батька, характеру та тривалості заподіяних їм моральних, душевних, психічних страждань, тяжкості вимушених змін у їх житті та ступеня вини обвинуваченого, позиції останнього, який частково, на суму 400 000 грн., відшкодував моральну шкоду потерпілим та представник потерпілих не заперечив цього у судовому засіданні, вимог розумності та справедливості, з ТОВ «Торгово видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» слід стягнути на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та малолітніх ОСОБА_13 , ОСОБА_12 600 000 гривень завданої моральної шкоди внаслідок смерті фізичної особи.

Відтак, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 50 000 грн. на користь ОСОБА_10 в якості моральної шкоди внаслідок знищення майна у зв`язку з необгрунтованістю. В даному випадку, завдана ОСОБА_10 шкода, як спадкоємцю майна після смерті ОСОБА_9 , може бути відшкодована шляхом стягнення коштів внаслідок знищення транспортного засобу, який увійшов до складу спадщини.

Цивільними позивачами також заявлено позов про стягнення з ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь малолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в особі їх законного представника матері ОСОБА_15 грошових коштів у розмірі 48 740 грн. кожному щомісячно до досягнення повноліття в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника.

На обгрунтування таких вимог цивільними позивачами подано суду копію відповіді відділу «Офіс Львівської громади у смт.Рудне» від 11.04.2023 року, відповідно до якої громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті 08.04.2022 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 . Окрім цього, ОСОБА_12 проживав за вищевказаною адресою разом із батьками без реєстрації; копію податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця ОСОБА_9 за 2021 рік, відповідно до якої загальна сума доходу за звітний (податковий) період становить 2 965 599,61 грн. (том 2, а.с.133-136).

Відповідно до копії довідки Залізничного відділу соціального захисту №943 від 21.07.2022 року, копії довідки про доходи ОСОБА_15 знаходиться на обліку в Залізничному відділі соціального захисту та отримувала щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини, знаходиться на обліку в Залізничному об`єднаному управлінні ПФУ м.Львова в Львівській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника (том 1, а.с. 116, 117).

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Згідно ст.1198 ЦК України, розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

Суд критично ставиться до доводів представника ТОВ «Торгово видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» у судовому засіданні щодо неправильності розрахунку такого виду відшкодування шкоди, виходячи із суми доходу ОСОБА_9 , зазначеної у декларації, та необхідності проведення відповідних експертиз для визначення такої суми, оскільки такі не підтверджені жодними доказами, відповідних клопотань представник цивільного відповідача до суду не подавав, своїх розрахунків суду не представив.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь малолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в особі їх законного представника матері ОСОБА_15 41 189 грн. (2 965 599, 61 : 12 : 6) кожному щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Що стосується вимог цивільних позивачів до АТ «СК «Інго» суд зазначає наступне.

Згідно поліса №203978874 цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу Skoda Octavia A7 з номерним знаком НОМЕР_1 застрахована в АТ «СК Інго», страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн. (том 3, а.с.114).

Відповідно до ст.22.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (ст.30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно висновку експерта №87 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 29.06.2022 року, вартість відновлювального ремонту мотоцикла «Honda CB 600 Hornet» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_2 від виявлених на момент огляду 16.04.2022 року його пошкоджень внаслідок ДТП 08.04.2022 року, в цінах станом на вказану дату огляду, без врахування ПДВ на складові, становить 248 557, 98 грн. Ринкова вартість мотоцикла «Honda CB 600 Hornet» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_2 на 08.04.2022 року на момент його пошкодження від ДТП становить 78 990 грн. Вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику мотоцикла «Honda CB 600 Hornet» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_2 після пошкодження в ДТП 08.04.2022 року, з врахуванням цих пошкоджень, в цінах станови на час проведення дослідження становить рівним ринковій вартості КТЗ на день ДТП 08.04.2022 року: 78990 грн. Утилізаційна вартість/ вартість працездатних складових/ «Honda CB 600 Hornet» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_2 після пошкодження в цінах на час виконання даного дослідження становить 7 512, 50 грн. (том 1, а.с.39-72).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2023 року спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_9 є його батько ОСОБА_10 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається, зокрема, із транспортного засобу марки Honda, модель СВ600 Hornet, 2004 року випуску, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3 , тип ТЗ загальний мотоцикл, мотоцикл- А , реєстраційний № НОМЕР_2 (том2, а.с.137).

Враховуючи, що цивільна правова відповідальність володільця транспортного засобу, яким керував ОСОБА_4 застрахована в АТ «СК «Інго», вартість відновлювального ремонту мотоциклу марки «Хонда» перевищила його вартість на момент ДТП, спадкоємцем після смерті власника знищеного транспортного засобу є ОСОБА_10 , позовні вимоги в частині стягнення на користь останнього з АТ «СК «Інго» 71 477,50 грн. (78 990 - 7 512,50) на відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити.

Водночас, у задоволенні позову в частині стягнення на користь цивільного позивача 7 512, 50 грн. вартості знищеного майна слід відмовити, оскільки цивільний позивач, як власник майна, після вирішення судом долі речових доказів у кримінальному провадженні, не позбавлений можливості реалізувати залишки його транспортного засобу шляхом продажу технічно справних деталей та металобрухту. В суду відсутні підстави зобов`язувати цивільного позивача передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Вищенаведене узгоджується із правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 11.01.2023 року у справі № 211/3277/20.

Також суд зазначає наступне.

Цивільні позивачі просили стягнути з АТ «СК «Інго» 78 000 грн. та солідарно з ОСОБА_4 та ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» 23 118 грн. витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника.

У судовому засіданні представник цивільних позивачів пояснив, що до цих витрат відноситься також поминальний обід.

Згідно ст.22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (ч.1 ст. 1194 ЦК України).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» мінімальна заробітна плата у 2022 році становила в місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень.

На підтвердження доводів позовної заяви цивільними позивачами подано суду також копії чеків від 09.04.2022 року за ритуальні послуги на суму 8570 грн. та 3000 грн., а також копії чеків ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Метро кеш енд Кері Україна» та кафе-бар Лямур (том 1, а.с.81,82).

Згідно договору поставки №1 від 22.06.2022 року, такий був укладений між ФОП ОСОБА_17 та ОСОБА_11 . Предметом договору було зобов`язання поставити гранітний виріб (пам`ятник) вартістю 69 300 грн. (том 1, а.с.83-90).

Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 04.05.2023 року ФОП ОСОБА_17 були виконані роботи по встановленню гранітного виробу (пам`ятника) загальною вартістю 69 300 грн. (том 3, а.с.2,3).

Відповідно до квитанцій Приват банк від 22.06.2022 та 04.05.2023 року платник ОСОБА_11 оплатила отримувачу Польовська ОБ ФОП відповідно 40 000 грн. та 29 300 грн. із приміткою у призначенні платежу - оплата за пам`ятник (том 1, а.с.90, том 2, а.с.196).

При цьому, суд зауважує, що згідно зі ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.

Проведення поминальних обідів не передбачено Законом України «Про поховання та похоронну справу» та не включено до Мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 року № 193, тому дані витрати у зв`язку з тим, що вони проводяться після поховання, не відносяться до витрат до поховання.

Таким чином, з АТ «СК «Інго» слід стягнути на користь ОСОБА_11 78 000 грн. (6500*12) в якості відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника. Решту документально підтверджених витрат в сумі 2870 грн. (69300 + 8570 + 3000) - 78 000) слід стягнути з ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод».

Також, на підставі ст.27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами), із АТ «СК «Інго» слід стягнути на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в особі їхнього законного представника матері ОСОБА_15 78 000 грн. моральної шкоди по 15 600 грн. кожному.

Крім цього, цивільні позивачі просили стягнути з АТ «СК «Інго» на користь малолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в особі їхнього законного представника матері ОСОБА_15 грошові кошти у розмірі 104 000 грн. як різницю між сумою страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, яка згідно полісу обов`язкового страхування складає 260 000 грн. та відшкодуванням витрат на поховання та спорудження пам`ятника у сумі 78 000 грн. і відшкодуванням моральної шкоди внаслідок смерті потерпілого у сумі 78 000 грн.

Відповідно до ст.27.2, 27.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Враховуючи наведене, передбачене ст.1200 ЦК України право дітей потерпілого на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити та стягнути з АТ «СК «Інго» на користь ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в особі їх законного представника ОСОБА_15 104 000 грн. як відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в межах ліміту страхової відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю.

Таким чином цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

На підтвердження понесених судових витрат цивільні позивачі позивач подали копію Договору про надання правової допомоги №06/05/22 від 06.05.22 року, укладений між адвокатом ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , додаткову угоду №2 до договору від 15.07.2022 року, акт здачі-прийняття робіт від 15.07.2022 року та квитанцію №8751222014 від 19.07.2022 року про оплату ОСОБА_11 25 200 грн. ОСОБА_6 із призначенням платежу - оплата послуг адвоката (том1, а.с.92-97).

У судовому засіданні представник цивільних позивачів уточнив, що просить стягнути ці витрати з цивільних відповідачів ОСОБА_4 та ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод».

Оскільки цивільними відповідачами не обгрунтовано підстав для зміни розміру таких витрат, відтак з ОСОБА_4 та ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь ОСОБА_11 слід стягнути 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в межах заявлених вимог в цій частині, по 12500 грн. з кожного.

Крім цього, з ОСОБА_4 , ТОВ «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь ОСОБА_11 слід стягнути 4 000 грн. витрат пов`язаних із проведенням експертизи, по 2000 грн. з кожного.

За вимогами ст. 124 КПК України із ОСОБА_4 належить стягнути на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів в сумі 7 722,90 грн.

Запобіжний захід до обвинуваченого судом в даному кримінальному провадженні не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Керуючись ст.ст.368-371,373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку суду.

Цивільний позов ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_15 , ОСОБА_12 особі законного представника ОСОБА_15 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_15 , ОСОБА_12 особі законного представника ОСОБА_15 600 000 (шістсот тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Стягувати з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_15 , ОСОБА_12 особі законного представника ОСОБА_15 по 41 189 (сорок одній тисячі сто вісімдесят дев`ять) гривень шкоди завданої внаслідок втрати годувальника кожному, щомісячно до досягнення ними повноліття.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь ОСОБА_11 2 870 (дві тисячі вісімсот сімдесят) гривень витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_10 71 477 (сімдесят одну тисячу чотириста сімдесят сім) гривень 50 копійок матеріальної шкоди внаслідок знищення майна.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_11 78 000 (сімдесят вісім тисяч) гривень витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_15 , ОСОБА_12 особі законного представника ОСОБА_15 по 15 600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) гривень завданої моральної шкоди внаслідок смерті фізичної особи кожному.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_13 в особі законного представника ОСОБА_15 , ОСОБА_12 особі законного представника ОСОБА_15 104 000 (сто чотири тисячі) гривень на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-видобувна компанія «Львівський мехсклозавод» на користь ОСОБА_11 по 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу та по 2000 (дві тисячі) гривень витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави матеріальні витрати на залучення експертів в сумі 7 722 (сім тисяч сімсот двадцять дві) гривні 90 копійок.

Речові докази:

-мотоцикл марки «HONDA CD600 HORNET» р.н. НОМЕР_2 - повернути власнику;

-пластикові уламки (умовне позначення на схемі до протоколу огляду місця ДТП №1;2;3;4;5), передані на зберігання на територію автостоянки ПП «Старчак», пластикові уламки (умовне позначення на схемі до протоколу огляду місця ДТП №1;2;3;4;5), передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів ВП №1 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області - знищити;

-автомобіль марки «SKODA OCTAVIA A7» р.н. НОМЕР_1 - повернути власнику.

Скасувати арешт, накладений на мотоцикл марки «HONDA CD600 HORNET» р.н. НОМЕР_2 , відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.04.2022 року.

Скасувати арешт, накладений на пластикові уламки (умовне позначення на схемі до протоколу огляду місця ДТП №1;2;3;4;5), відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.04.2022 року.

Скасувати арешт, накладений на автомобіль марки «SKODA OCTAVIA A7» р.н. НОМЕР_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.04.2022 року.

Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам процесу роз`яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: ОСОБА_1