ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа №640/9537/22

адміністративне провадження № К/990/19134/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко В.В.

представника відповідача - Сабадаша О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №640/9537/22

за позовом Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України»

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу

за касаційною скаргою Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 листопада 2022 року (головуючий суддя: Григорович П.О.)

і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року (головуючий суддя: Черпіцька Л.Т., судді: Пилипенко О.Є., Собків Я.М.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2022 року Некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України» (далі також - «АПВУ») пред`явила позов до Міністерства юстиції України (далі також - «Мін`юст»), у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 24 травня 2022 року №2068/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 4 квітня 2022 року №1310/5».

2. В обґрунтування позовних вимог АПВУ зазначала про те, що після введення в Україні воєнного стану приватним виконавцям був припинений доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження (далі також - «АСВП»). Надалі Мін`юст видав наказ від 4 квітня 2022 року №1310/5, яким урегулював питання підключення приватних та державних виконавців до АСВП в умовах воєнного стану та передбачали, що для приватних виконавців такий доступ відновлюється за їхньою письмовою заявою. АПВУ зазначала, що з 4 квітня до 24 травня 2022 року Мін`юст не відновив доступ до АСВП для приватних виконавців, не дивлячись на їхні численні звернення. Натомість 24 травня 2022 року Мін`юст видав наказ №2068/5 про внесення змін до наказу від 4 квітня 2022 року №1310/5, який передбачає скасування «заявочного» принципу відновлення доступу до АСВП та встановлення умов для такого відновлення.

2.1. АПВУ доводила, що наказ Мін`юсту від 24 травня 2022 року №2068/5 порушує права всіх приватних виконавців на доступ до АСВП, є протиправним і має бути скасований. Свою позицію АПВУ обґрунтовувала тим, що цей наказ:

- має дискримінаційних характер, оскільки встановлює умови для відновлення доступу до АСВП лише для приватних виконавців, а для органів державної виконавчої служби - ні;

- запровадив умови, які перешкоджають приватному виконавцю здійснювати повноваження, позаяк без доступу до АСВП неможливо щось зробити, що суперечить закону і фактично підміняє процедури зупинення або припинення діяльності приватного виконавця;

- містить дефект у процедурі його прийняття, оскільки всупереч приписам частини п`ятої статті 54 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів» проект наказу не був погоджений із Радою приватних виконавців України, що вплинуло на його зміст;

- має окремі положення, які не відповідають вимогам закону та повноваженням Мін`юсту (про мінімальний розмір страхової суми договору страхування цивільно-правової відповідальності; про запровадження додаткових підстав і порядку проведення перевірки офісу приватного виконавця; про відсутність заборгованості з плати за користування АСВП);

- створює передумови для зловживань у процесі його застосування, оскільки не встановлює для Мін`юсту строків відновлення приватному виконавцю доступу до АСВП.

2.2. Право на звернення до суду АПВУ обґрунтовувала положеннями закону, статуту та метою захисту професійних прав приватних виконавців. У цьому контексті АПВУ доводила, що порушений охоронюваний інтерес полягає у становленні й розвитку незалежного й професійного інституту приватних виконавців як основи для виконання судових та інших рішень.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову.

4. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що:

- спірний наказ не застосовується до АПВУ - професійної організації, яка є некомерційною організацією, не є суб`єктом здійснення примусового виконання рішень, не здійснює діяльності у сфері, яка регулюється оскарженим наказом;

- відсутні докази неможливості звернення до суду членів АПВУ, яких безпосередньо стосується оскаржений наказ, з власним (окремим) позовом;

- відсутні докази звернення членів професійної організації до самої професійної організації з приводу звернення до суду;

- завдання АПВУ, визначені у її статуті, є загальними й безпосередньо не пов`язані зі сферою наказу, що оскаржується;

- АПВУ не навела обставин, які б свідчили про її безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову і наявність безпосереднього зв`язку з предметом спору; не зазначила інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту;

- обґрунтування права АПВУ на звернення до суду є абстрактним та не розкриває дійсних приводів, причин та підстав звернення до суду.

5. Також суд першої інстанції відхилив доводи АПВУ про те, що Мін`юст видав оскаржений наказ без його погодження з Радою приватних виконавців України і без залучення Ради до його розроблення. У цьому контексті суд дійшов висновку, що доводи АПВУ є юридично недостатніми для визнання нормативно-правового акту протиправним. Указаний висновок суд мотивував тим, що:

- законодавець у частині п`ятій статті 54 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів» наділив Раду приватних виконавців України, а не АПВУ правом брати участь у розробленні та/або погодженні проектів нормативно-правових актів, визначених Законом.

- це право кореспондується з обов`язком Ради приватних виконавців України взяти участь у розробці та/або погодженні відповідних проектів нормативно-правових актів у випадках залучення Ради до їхнього опрацювання;

- положення статті 54 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів» не регулюють особливості здійснення Мін`юстом державного регулювання діяльності приватного виконавця; зазначені питання врегульовані статтею 17 цього Закону, яка не передбачає наявності погодження Ради приватних виконавців України як обов`язкової умови видання нормативно-правових актів, визначених Законом;

- законодавець не передбачив у зазначеному Законі переліку нормативно-правових актів, видання яких неможливе без погодження Ради приватних виконавців України;

- оскаржуваний наказ не є регуляторним актом та не відноситься до сфери дії Закону України «Про засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності» стосовно випадків обов`язкового оприлюднення та обговорення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань;

- відсутні правові наслідки у виді неможливості прийняття нормативно-правового акту у разі відсутності погодження або відмови в погодженні його проекту Радою приватних виконавців України;

- посилатись на порушення прав у зв`язку з непогодженням проекту нормативно-правового акту з Радою приватних виконавців України, навіть у разі наявності такого порушення, може сама Рада приватних виконавців України як колегіальний самоврядний орган зі статусом юридичної особи, а не АПВУ, у якої такі повноваження відсутні;

- законодавство у сфері спірних правовідносин не передбачає права професійної організації на подання пропозицій щодо регуляторних актів.

6. На цій основі суд першої інстанції констатував, що АПВУ не визначила, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний її інтерес та що цей інтерес належить саме їй; не обґрунтувала свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес; безпосередньо АПВУ не є потерпілим від оскаржуваного наказу, оскільки він не спричинив суттєвого негативного впливу саме на АПВУ і асоціація не зазнала шкоди.

7. Переглянувши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками.

7.1. Одночасно з цим, суд апеляційної інстанції додав, що довід АПВУ про дискримінаційний характер оскарженого наказу не відповідає дійсності, оскільки Мін`юст діяв в межах повноважень, наданих Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів», як орган, який формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень.

7.2. Зрештою суд апеляційної інстанції виснував, що положеннями наказу Мін`юсту від 24 травня 2022 року №2068/5 встановлений чіткий механізм відновлення доступу приватних виконавців та помічників приватних виконавців до АСВП у період дії воєнного стану з дотриманням принципів правової визначеності, рівності й справедливості.

Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги та відзиву

8. АПВУ просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

9. В обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України»).

10. Позиція АПВУ полягає в тому, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи частини п`ятої статті 54 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів» та дійшли помилкового висновку про відсутність у Мін`юсту обов`язку погодити із Радою приватних виконавців України проект наказу від 24 травня 2022 року №2068/5.

11. У цьому контексті АПВУ вважає, що дійсний зміст зазначеної норми полягає в тому, що праву Ради приватних виконавців України брати участь у розробленні та погоджувати нормативно-правові акти відповідає обов`язок Мін`юсту як регулятора діяльності приватних виконавців залучати Раду до розроблення та надавати проекти відповідних нормативно-правових актів на погодження та враховувати пропозиції Ради.

11.1. Крім цього, АПВУ стверджує, що суди попередніх інстанцій протиставили Раду приватних виконавців України Асоціації приватних виконавців України. Наголошує, що Рада приватних виконавців України не є самостійною юридичною особою, натомість є одним із органів АПВУ. Зазначає, що за законом саме до повноважень АПВУ належить представлення приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями. Тож вважає, що саме АПВУ має повноваження на звернення до суду із цим позовом.

11.2. АПВУ зазначає, що охоронюваний законом інтерес позивача, який асоціація вважає порушеним, полягає у становленні й розвитку незалежного, самодостатнього та високопрофесійного інституту приватних виконавців в Україні як основи для забезпечення дії принципу обов`язковості виконання судових рішень і рішень інших органів. Вказує, що цей інтерес закріплений у пункті 2.1 Статуту АПВУ та є статутною метою АПВУ. Ця мета, на думку скаржника, виявиться недосяжною при застосуванні положень оскаржуваного наказу, з якими АПВУ не погоджується і вважає їх такими, що спрямовані на продовження блокування Мін`юстом роботи приватних виконавців в Україні, розвитку їхньої професії та реалізації професійних прав.

11.3. Інші доводи АПВУ щодо протиправності оскаржуваного наказу повторюють аргументи й міркування, на яких базується позов.

12. Міністерство юстиції України у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Позиція Мін`юсту полягає в тому, що оскаржувані судові рішення є законними й обґрунтованими, а підстави для їхнього скасування й задоволення позову відсутні. Аргументи відзиву загалом співпадають з мотивами судів попередніх інстанцій.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. З 24 лютого 2022 року з моменту введення воєнного стану в Україні Мін`юст та адміністратор автоматизованої системи виконавчого провадження - державне підприємство «Національні інформаційні системи» - припинили приватним виконавцям доступ до автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі також - «АСВП»). Відповідне повідомлення було опубліковано на веб-сайті адміністратора АСВП.

14. 4 квітня 2022 року Мін`юст видав наказ №1310/5 «Деякі питання доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру приватних виконавців України у період воєнного стану».

15. Цим наказом Мін`юст врегулював питання підключення приватних виконавців та органів державної виконавчої служби з АСВП в умовах воєнного стану.

Пунктом 1 цього наказу встановлено, що доступ до АСВП, наданий реєстраторам автоматизованої системи виконавчого провадження, припиняється.

Приватним виконавцям та помічникам приватних виконавців доступ до АСВП припиняється та відновлюється адміністратором на підставі письмового повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яке готується на підставі письмового звернення приватного виконавця.

16. У період з 4 квітня 2022 року до 24 травня 2022 року, як зазначає АПВУ, на виконання наказу №1310/5 Мін`юст не відновив доступ до АСВП жодному з приватних виконавців, який подав відповідне звернення.

17. 24 травня 2022 року Мін`юст видав наказ №2068/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04 квітня 2022 року №1310/5».

Внесені зміни встановлюють умови, за яких приватному виконавцю відновлюється доступ до АСВП, а саме:

- приватним виконавцем укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності, строк дії якого не закінчився, мінімальний розмір страхової суми за яким перевищує суму стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні;

- приватний виконавець не має заборгованості з плати за користування АСВП;

- адміністративно-територіальна одиниця, на території якої розташований офіс приватного виконавця, не окупована внаслідок військової агресії російської федерації та на цій території не проводяться воєнні (бойові) дії;

- приватний виконавець здійснює діяльність в офісі, відомості про який внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, та цей офіс відповідає вимогам встановленим розділом II Положення про офіс приватного виконавця, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 листопада 2016 року №3238/5.

18. Вважаючи наказ Мін`юсту від 24 травня 2022 року №2068/5 дискримінаційним та протиправним, АПВУ звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року №1403-VIII

19. Частина перша статті 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року №1403-VIII (далі також - «Закон №1403-VIII», у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що Міністерство юстиції України:

1) формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень;

2) забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає:

порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця;

перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону;

порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту;

порядок складання кваліфікаційного іспиту;

порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями;

3) видає посвідчення приватного виконавця;

4) визначає вимоги до офіса приватного виконавця;

5) забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців;

6) формує Єдиний реєстр приватних виконавців України, визначає порядок його ведення;

7) встановлює форму та порядок подання приватними виконавцями інформації про здійснення ними діяльності;

8) здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця;

9) подає Кабінету Міністрів України пропозицію про встановлення розміру основної винагороди приватного виконавця;

10) вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення;

11) зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця;

12) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

20. Частина перша статті 34 Закону №1403-VIII передбачає, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

21. Частини перша - сьома статті 47 Закону №1403-VIII визначають, що Асоціація приватних виконавців України є некомерційною професійною організацією, що об`єднує всіх приватних виконавців України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування приватних виконавців.

Асоціація приватних виконавців України є юридичною особою та діє через організаційні форми самоврядування приватних виконавців, передбачені цим Законом.

Асоціація приватних виконавців України:

1) представляє приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями;

2) захищає професійні права приватних виконавців;

3) забезпечує високий професійний рівень та розвиток приватних виконавців;

4) забезпечує престижність професії приватного виконавця;

5) організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вживає заходів щодо їх спростування;

6) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Асоціація приватних виконавців України утворюється з`їздом приватних виконавців України та не може бути реорганізована. Асоціація приватних виконавців України може бути ліквідована лише на підставі закону.

Статут Асоціації приватних виконавців України затверджується з`їздом приватних виконавців України та є її установчим документом.

З моменту державної реєстрації Асоціації приватних виконавців України її членами стають усі приватні виконавці, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Приватний виконавець стає членом Асоціації приватних виконавців України з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

22. Частина перша статті 48 Закону №1403-VIII встановлює, що органами Асоціації приватних виконавців України є:

1) з`їзд приватних виконавців регіону (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя);

2) рада приватних виконавців регіону (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя);

3) голова ради приватних виконавців регіону;

4) Рада приватних виконавців України;

5) Голова Ради приватних виконавців України;

6) ревізійна комісія;

7) з`їзд приватних виконавців України.

23. Абзаци 1, 2 частини першої статті 54 Закону №1403-VIII встановлюють, що у період між з`їздами приватних виконавців України функції самоврядування приватних виконавців здійснює Рада приватних виконавців України.

Повноваження і порядок роботи Ради приватних виконавців України визначаються цим Законом та Положенням про Раду приватних виконавців України, що затверджується з`їздом приватних виконавців України.

24. Пункт 6 частини п`ятої статті 54 Закону №1403-VIII встановлює, що Рада приватних виконавців України бере участь у розробленні та погоджує проекти нормативно-правових актів, визначені цим Законом.

25. Частина перша статті 55 Закону №1403-VIII визначає, що голова Ради приватних виконавців України за посадою є Головою Асоціації приватних виконавців України.

Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII

26. Абзац 1 частини першої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі також - «Закон №1404-VIII», у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлює, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

27. Частина друга статті 8 Закону №1404-VIII визначає, що автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується:

1) об`єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями;

2) надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження;

3) виготовлення документів виконавчого провадження;

4) централізоване зберігання документів виконавчого провадження;

5) централізоване зберігання інформації про рахунки органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відкриті для цілей виконавчого провадження;

6) підготовка статистичних даних;

7) реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження;

8) передача документів виконавчого провадження до електронного архіву;

9) формування Єдиного реєстру боржників.

28. Частина четверта статті 8 Закону №1404-VIII передбачає, що рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №228

29. Абзаци 1, 2 пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначають, що Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень) .

30. Підпункт 83-22 пункту 4 цього Положення встановлює, що Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань забезпечує доступ державних та приватних виконавців до баз даних і реєстрів, зокрема електронних, що містять інформацію про боржників, їх майно та кошти.

31. Пункт 10 цього Положення визначає, що Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Накази Мін`юсту, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти Мін`юсту підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Мін`юсту, видані у межах повноважень, передбачених законом, обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Статут Асоціації приватних виконавців України, затверджений рішенням Першого З`їзду приватних виконавців України №1 від 14 листопада 2017 року

32. Пункт 2.1 Статуту Асоціації приватних виконавців України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що основною метою АПВУ є реалізація завдань самоврядування приватних виконавців та становлення і розвиток незалежного, самодостатнього та високопрофесійного інституту приватних виконавців в Україні як основи для забезпечення дії принципу обов`язковості виконання судових рішень і рішень інших органів.

33. Пункт 2.2 Статуту Асоціації приватних виконавців України встановлює, що основним завданням АПВУ є:

- формування та розвиток якісно нової культури виконання судових рішень і рішень інших органів, що базується на засадах верховенства права, неупередженості та обов`язковості судових рішень і рішень інших органів;

- представництво приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями;

- захист професійних прав приватних виконавців;

- забезпечення високого професійного рівня та розвитку приватних виконавців;

- забезпечує престижність професії приватного виконавця;

- організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вживає заходів щодо їх спростування;

- здійснення інших повноважень відповідно до законодавства України.

Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року №2747-IV

34. Стаття 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України») встановлює особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

35. Частина друга статті 264 КАС України встановлює, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

36. Частина дев`ята статті 264 КАС України передбачає, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

37. Частини перша - друга статі 265 КАС України визначає, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ

38. Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

39. Ухвалою Верховного Суду від 2 червня 2023 року касаційне провадження в справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

40. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої й апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

41. Приписи частини першої статті 47 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають, що Асоціація приватних виконавців України є некомерційною професійною організацією, що об`єднує всіх приватних виконавців України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування приватних виконавців.

42. Відповідно до норм частини третьої статті 47 цього Закону Асоціація приватних виконавців України:

1) представляє приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями;

2) захищає професійні права приватних виконавців;

3) забезпечує високий професійний рівень та розвиток приватних виконавців;

4) забезпечує престижність професії приватного виконавця;

5) організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вживає заходів щодо їх спростування;

6) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

43. Згідно з приписами частини п`ятої, шостої статті 47 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» статут Асоціації приватних виконавців України затверджується з`їздом приватних виконавців України та є її установчим документом. З моменту державної реєстрації Асоціації приватних виконавців України її членами стають усі приватні виконавці, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

44. Відповідно до пункту 2.1 Статуту Асоціації приватних виконавців України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) основною метою АПВУ є реалізація завдань самоврядування приватних виконавців та становлення і розвиток незалежного, самодостатнього та високопрофесійного інституту приватних виконавців в Україні як основи для забезпечення дії принципу обов`язковості виконання судових рішень і рішень інших органів.

45. Згідно з пунктом 2.2 Статуту Асоціації приватних виконавців України основним завданням АПВУ є:

- формування та розвиток якісно нової культури виконання судових рішень і рішень інших органів, що базується на засадах верховенства права, неупередженості та обов`язковості судових рішень і рішень інших органів;

- представництво приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями;

- захист професійних прав приватних виконавців;

- забезпечення високого професійного рівня та розвитку приватних виконавців;

- забезпечує престижність професії приватного виконавця;

- організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вживає заходів щодо їх спростування;

- здійснення інших повноважень відповідно до законодавства України.

46. Системний спосіб тлумачення наведених норм статті 47 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пунктів 2.1, 2.2 Статуту Асоціації приватних виконавців України дає Суду підстави дійти висновку про те, що АПВУ є некомерційною професійною організацією, що об`єднує всіх приватних виконавців України, і має повноваження їх представляти та захищати їхні професійні права.

47. У цій справі суди встановили та матеріали справи підтверджують, що 4 квітня 2022 року Мін`юст видав наказ №1310/5 «Деякі питання доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру приватних виконавців України у період воєнного стану».

48. Цим наказом Мін`юст припинив доступ до АСВП, зокрема, приватним виконавцям.

49. Одночасно з цим, Мін`юст запровадив правило, згідно з яким приватним виконавцям та помічникам приватних виконавців доступ до АСВП припиняється та відновлюється адміністратором на підставі письмового повідомлення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яке готується на підставі письмового звернення приватного виконавця.

50. Надалі Мін`юст наказом від 24 травня 2022 року №2068/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 4 квітня 2022 року №1310/5» доповнив умови, за наявності яких приватному виконавцю відновлюється (надається) доступ до АСВП у період воєнного стану.

51. Обидва накази застосовані до всіх приватних виконавців України.

52. Приписи статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлюють, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження; рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.

53. Логічний спосіб тлумачення наведених приписів статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» дає Суду підстави дійти висновку про те, що право приватного виконавця на доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження є його професійним правом і без доступу до цієї системи повноцінна робота приватного виконавця є неможливою.

54. Враховуючи, що Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Статут Асоціації приватних виконавців України надають АПВУ право захищати професійні права приватних виконавців України, а оскаржений наказ Мін`юсту від 24 травня 2022 року №2068/5 застосований до всіх приватних виконавців України та стосується питання реалізації їхнього професійного права на доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження, Суд висновує, що АПВУ має право захищати таке право приватних виконавців у суді.

55. Звернення АПВУ з цим позовом до Мін`юсту ґрунтується на приписах закону й статуту, відповідає меті захисту професійних прав приватних виконавців та інтересу становлення й розвитку незалежного, самодостатнього і високопрофесійного інституту приватних виконавців в Україні як основи для забезпечення дії принципу обов`язковості виконання судових рішень і рішень інших органів.

56. Суди першої й апеляційної інстанції цього не врахували та дійшли помилкового висновку про необґрунтованість права АПВУ на звернення до суду з позовом про оскарження наказу Мін`юсту від 24 травня 2022 року №2068/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04 квітня 2022 року №1310/5».

57. Стосовно доводів касаційної скарги про недотримання Мін`юстом процедури прийняття оскарженого наказу через непогодження його проекту з Радою приватних виконавців України, то Суд звертає увагу на таке.

58. Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

59. У своїй практиці Суд висновував, що указана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби (пункти 54-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року у справі №9901/43/21).

60. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів» Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень.

61. Абзац перший пункту 10 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, визначає, що Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

62. Абзац другий пункту 10 цього ж Положення передбачає, що накази Мін`юсту, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

63. Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів» органами Асоціації приватних виконавців України є:

1) з`їзд приватних виконавців регіону (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя);

2) рада приватних виконавців регіону (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя);

3) голова ради приватних виконавців регіону;

4) Рада приватних виконавців України;

5) Голова Ради приватних виконавців України;

6) ревізійна комісія;

7) з`їзд приватних виконавців України.

64. У період між з`їздами приватних виконавців України функції самоврядування приватних виконавців здійснює Рада приватних виконавців України. Голова Ради приватних виконавців України за посадою є Головою Асоціації приватних виконавців України (частина перша статті 54, частина перша статті 55 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів»).

65. Пункт 6 частини п`ятої статті 54 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів» встановлює, що Рада приватних виконавців України бере участь у розробленні та погоджує проекти нормативно-правових актів, визначені цим Законом.

66. У цьому контексті Суд враховує, що питання державного регулювання діяльності приватного виконавця унормовані приписами статті 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів» і нормами Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №228, які не передбачають наявності погодження Ради приватних виконавців України як обов`язкової умови видання Мін`юстом наказу.

67. Пункт 6 частини п`ятої статті 54 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів», як і решта норм цього Закону, не містяться припису, згідно з яким непогодження Радою приватних виконавців України проекту наказу Мін`юсту слугувало би перешкодою для його прийняття.

68. Враховуючи ці обставини та наведене правове регулювання, Суд дійшов висновку, що непогодження Радою приватних виконавців України проекту оскарженого наказу не тягне за собою негативних наслідків.

69. На цій основі Суд відхиляє доводи АПВУ про дефектність процедури прийняття оскарженого акта.

70. Стосовно доводів касаційної скарги про протиправність наказу по суті, Суд звертає увагу на таке.

71. Згідно з наказами від 4 квітня 2022 року №1310/5, від 24 травня 2022 року №2068/5 Мін`юст припинив доступ приватним виконавцям до АСВП та запровадив умови відновлення такого доступу як тимчасовий захід, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зумовлений метою збереження й захисту даних, що містяться в АСВП та недопущення несанкціонованих дій у ній під час воєнного стану.

72. Припинення й відновлення доступу приватним виконавцям до АСВП, запроваджені наказом від 24 травня 2022 року №2068/5, загалом є виправданим кроком з боку Мін`юсту на тлі військової агресії Російської Федерації та тимчасової окупації частини території України. Трактувати запроваджені умови як підміну процедури зупинення або припинення діяльності приватного виконавця Суд не бачить підстав, тому відхиляє доводи АПВУ з цього приводу.

73. Також Суд відхиляє як необґрунтований довід АПВУ про дискримінаційний характер наказу Мін`юсту від 24 травня 2022 року №2068/5 через встановлення умов для відновлення доступу до АСВП лише для приватних виконавців, а не для органів державної виконавчої служби.

74. Пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначає, що дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

75. Венеційська Комісія у тій частині спеціального Дослідження «Мірило правовладдя», яка стосується таких аспектів правовладдя як рівність перед законом і недискримінація, зазначила, що «законодавство повинне охороняти принцип рівності: воно має трактувати однорідні ситуації однаково, а відмінні ситуації - по-різному та гарантувати рівність щодо будь-якої підстави стосовно потенційної дискримінації» (CDL-AD(2016)007, пункт II.D.3.70).

76. Суд вважає, що в цьому контексті ситуації приватних і державних виконавців все ж є різними, тому немає підстав вести мову про неоднакове ставлення з боку Мін`юсту до приватних виконавців.

77. Разом з цим, Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що окремі положення наказу Мін`юсту від 24 травня 2022 року №2068/5 є протиправними.

78. Так, наказом від 24 травня 2022 року №2068/5 Мін`юст:

1) запровадив порядок та умови відновлення (надання) приватному виконавцю доступу до АСВП (абзаци третій - одинадцятий пункту 1 наказу);

2) визначив порядок і умови відновлення (надання) помічнику приватного виконавця доступу до АСВП (абзац дванадцятий пункту 1 наказу);

3) установив порядок та умови припинення доступу приватного виконавця до АСВП (абзаци тринадцятий - двадцять другий пункту 1 наказу).

79. Абзац шостий пункту 1 наказу від 24 травня 2022 року №2068/5 встановлює умовою відновлення приватному виконавцю доступу до АСВП укладення ним договору страхування цивільно-правової відповідальності, строк дії якого не закінчився, мінімальний розмір страхової суми за яким перевищує суму стягнення за виконавчими документами, що перебувають у нього на виконанні.

80. Суд вважає обґрунтованим довід АПВУ про те, що ця умова не відповідає приписам частини третьої статті 24 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

81. Абзаци перший, другий частини третьої статті 24 цього Закону визначають, що мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності приватного виконавця має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше одної тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше одної тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

82. Порівняння цих положень свідчить про те, що абзац шостий пункту 1 наказу від 24 травня 2022 року №2068/5 не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, позаяк установлює жорсткіші, ніж закон вимоги до мінімального розміру страхової суми за договором страхування відповідальності приватного виконавця, і нерозсудливо поширює таку вимогу на всіх приватних виконавців без огляду на стаж їхньої діяльності.

83. Між тим, 15 червня 2022 року Міністерство юстиції України видало наказ №2422/5, яким змінило редакцію вказаного абзацу шостого, а саме: «Абзац сьомий пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 04 квітня 2022 року № 1310/5 «Деякі питання доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру приватних виконавців України у період воєнного стану», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2022 року за № 381/37717, викласти в такій редакції:

«приватним виконавцем укладено договір (договори) страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», строк дії якого (яких) не закінчився;».

84. Тобто, відповідач вказаним подальшим наказом самостійно привів у відповідність до вимог Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» спірне положення.

85. Варто зауважити, що до суду із цим позовом Асоціація звернулась 23 червня 2022 року, а відповідні зміни були вже внесені відповідачем 15 червня 2022 року, тобто на момент пред`явлення цього позову до суду вже не існувало невідповідності оскаржуваного наказу у частині цього абзацу вимогам Закону.

86. За таких обставин і міркувань Суд вважає, що вказане положення наказу є протиправним. Одночасно, Суд не вбачає правових підстав визнавати нечинним абзац шостий пункту 1 спірного наказу, адже подальшими змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 15 червня 2022 року №2422/5 відповідач сам нівелював невідповідність виданого наказу (в частині що стосується абзацу шостого) вимогам Закону, змінивши відповідну редакцію вказаного положення. За такої умови Суд не вважає доведеною позовну вимогу у частині визнання нечинним абзацу шостого пункту 1 оскаржуваного наказу у нечинній наразі редакції.

87. Інше спірне положення - абзац сьомий пункту 1 наказу від 24 травня 2022 року №2068/5 - встановлює умовою відновлення приватному виконавцю доступу до АСВП відсутність у нього заборгованості з плати за користування цією системою.

88. Суд вважає обґрунтованим довід АПВУ про те, що ця умова є незаконною.

89. Частина перша статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» установлює, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

90. Наказом Мін`юсту від 5 серпня 2016 року №2432/5 «Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження» затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.

91. Абзац третій пункту 2 розділу I цього Положення установлює, що адміністратор автоматизованої системи виконавчого провадження - це державне підприємство «Національні інформаційні системи», уповноважене відповідно до законодавства на забезпечення здійснення заходів із створення та технологічного супроводження програмного забезпечення Системи, збереження та захисту даних, що містяться у Системі, виконання інших функцій, передбачених цим Положенням.

92. Абзаци четвертий, п`ятий пункту 3 розділу I Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження установлюють, що реєстраторами Системи є приватні виконавці; помічники приватних виконавців.

93. За змістом абзацу першого пункту 5 розділу I Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження доступ до Системи реєстраторів та користувачів (крім сторін виконавчого провадження) здійснюється з використанням ідентифікаторів доступу, що надаються адміністратором Системи на підставі відповідних договорів .

94. Абзац перший пункту 7 розділу I Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначав, що розмір плати за користування Системою встановлюється Міністерством юстиції України.

95. Відповідно до пункту 7 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження Мін`юст видав наказ від 24 березня 2017 року №954/5 «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження».

96. Пункти 1, 2 зазначеного наказу передбачають, що розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.

Порядок та строки сплати органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями коштів за користування Системою визначаються договорами, укладеними з адміністратором Системи.

97. Системний і логічний способи тлумачення наведених норм законодавства дають Суду підстави для висновку про те, що відносини стосовно сплати коштів за користування АСВП мають бути предметом договору між приватним виконавцем (реєстратором) та державним підприємством «Національні інформаційні системи» (адміністратором АСВП), тобто мають договірний характер і регулюються нормами цивільного права й укладеного договору.

98. Водночас Мін`юст в абзаці 7 пункту 1 оскарженого наказу від 24 травня 2022 року №2068/5 встановив умову, яка протирічить цьому правилу і має наслідком неправомірне втручання у цивільно-правові відносини реєстратора й адміністратора АСВП та фактично змінює умови договору.

99. За таких обставин та правового регулювання Суд дійшов висновку, що цей абзац наказу є протиправним.

100. Інші спірні положення - абзаци дев`ятий, десятий, одинадцятий пункту 1 наказу від 24 травня 2022 року №2068/5 - обумовлюють, що відновлення (надання) приватному виконавцю доступу до АСВП здійснюється у разі, якщо приватний виконавець здійснює діяльність в офісі, відомості про який внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України, та цей офіс відповідає вимогам, встановленим розділом II Положення про офіс приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 листопада 2016 року №3238/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2016 року за №1487/29617.

За наявності умов, визначених абзацами сьомим-дев`ятим цього пункту, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України доручає управлінню забезпечення примусового виконання рішень міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця, провести перевірку щодо здійснення приватним виконавцем діяльності в офісі та відповідності офісу приватного виконавця встановленим вимогам.

Перевірка проводиться працівниками управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, які визначаються керівником цього управління. За результатами перевірки складається акт, в якому зазначаються відомості, визначені пунктом 4 розділу III Положення про офіс приватного виконавця, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 листопада 2016 року № 3238/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2016 року за №1487/29617, та відомості щодо здійснення приватним виконавцем діяльності в офісі. Здійснення приватним виконавцем діяльності в офісі має бути підтверджено наявністю в офісі матеріалів виконавчих проваджень, які перебувають та перебували на виконанні у приватного виконавця. Акт складається у трьох примірниках та підписується особами, які проводили перевірку, та приватним виконавцем (за його наявності). Один примірник акта надсилається до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

101. Суд вважає обґрунтованими доводи АПВУ про незаконність умови відновлення (надання) приватному виконавцю доступу до АСВП, що запроваджена абзацами дев`ятим-одинадцятим пункту 7 наказу від 24 травня 2022 року №2068/5.

102. Пункти 4, 8 частини першої статті 17 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачають, що Міністерство юстиції України визначає вимоги до офіса приватного виконавця, а також здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців і визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця.

103. Частини перша - друга статті 26 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлюють, що до початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов`язаний організувати офіс у межах виконавчого округу. Офіс приватного виконавця повинен забезпечувати належні умови для здійснення діяльності приватного виконавця, прийому відвідувачів, зберігання, у тому числі у сейфі, документів, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей та архіву приватного виконавця, збереження професійної таємниці та бути захищеним від несанкціонованого проникнення.

104. Відповідно до статей 17, 26 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Мін`юст видав наказ від 15 листопада 2016 року №3238/5 «Про затвердження Положення про офіс приватного виконавця».

105. Пункти 1, 2 розділу ІІІ Положення про офіс приватного виконавця визначають, що відповідність офіса вимогам, встановленим розділом ІІ цього Положення, перевіряється Міністерством юстиції України у разі:

1) початку здійснення діяльності приватним виконавцем;

2) зміни приватним виконавцем офіса;

3) проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця;

4) проведення позапланової перевірки щодо здійснення приватним виконавцем діяльності в офісі.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 пункту 1 цього розділу, перевірка проводиться на підставі заяви приватного виконавця.

106. Аналіз наведених положень Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» дає Суду підстави для висновку, що перевірка офіса приватного виконавця здійснюються Мін`юстом в силу повноваження на здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця, що передбачене пунктом 8 частини першої статті 17 цього Закону.

107. Водночас зміст контролю Мін`юсту як одного із ключових повноважень у державному регулюванні діяльності приватного виконавця розкритий у статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

108. Відповідно до положень частини першої статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

109. У цьому контексті Суд зауважує, що інших форм контролю за діяльністю приватного виконавця зі сторони Мін`юсту, крім планових та позапланових перевірок, перевірок офіса приватного виконавця до початку його діяльності або у разі зміни офіса, Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» не передбачає.

110. Також Суд ураховує, що частинами другою - третьою статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» установлено, що планові перевірки проводяться не частіше одного разу на два роки з обов`язковим повідомленням приватного виконавця про час і місце проведення перевірки не пізніш як за 10 днів до її початку. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями учасників виконавчого провадження.

Позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

111. На тлі викладеного Суд погоджується з АПВУ в тому, що абзаци дев`ятий, десятий, одинадцятий пункту 1 наказу від 24 травня 2022 року №2068/5 фактично доповнюють (розширюють) вичерпний перелік форм та підстав здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця, встановлений Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

112. У цьому контексті Суд зауважує, що абзаци дев`ятий, десятий, одинадцятий пункту 1 наказу від 24 травня 2022 року №2068/5 передбачають проведення перевірки офіса приватного виконавця поза встановленими Законом №1403-VIII випадками, підставами і процедурою: не при плановій перевірці діяльності приватного виконавця (не частіше одного разу на два роки); не при позаплановій перевірці (оскільки відсутня одна з трьох передбачених Законом №1403-VIII підстав для такої перевірки); не при зміні офіса приватного виконавця.

113. Суд погоджується з доводами АПВУ про те, що указані положення оскаржуваного наказу є протиправними, оскільки:

1) надають Мін`юсту повноваження, що не передбачені Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;

2) є нерозсудливими, позаяк стосуються усіх без винятку приватних виконавців, не дивлячись на те, що не всі приватні виконавці змінювали офіси внаслідок військової агресії Російської Федерації під час дії воєнного стану.

114. Узагальнивши викладені висновки, Суд констатує, що абзаци 6, 7, 9, 10, 11 пункту 1 наказу Мін`юсту від 24 травня 2022 року №2068/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 4 квітня 2022 року № 1310/5» є протиправними.

115. Стосовно абзацу восьмого пункту 1 наказу від 24 травня 2022 року №2068/5 (обумовлює, що відновлення (надання) приватному виконавцю доступу до АСВП здійснюється у разі, коли адміністративно-територіальна одиниця, на території якої розташований офіс приватного виконавця, не окупована внаслідок військової агресії Російської Федерації та на цій території не проводяться воєнні (бойові) дії), то ця умова не є предметом спору, позовна заява і касаційна скарга не містять доводів про протиправність цього абзацу оскарженого наказу.

Також відсутні доводи АПВУ про протиправність решти положень наказу від 24 травня 2022 року №2068/5.

За таких обставин означені положення оскарженого наказу Суд не перевіряє.

116. Стосовно доводів АПВУ про відсутність в оскаржуваному наказі строків для розгляду Мін`юстом письмових звернень приватних виконавців про відновлення доступу до АСВП, то Суд вважає ці доводи необґрунтованими з тих міркувань, що відсутність подібних строків саме по собі не призводить до неправомірності оскарженого наказу чи його окремих положень.

117. На основі викладеного Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Суди першої й апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права під час їхнього вирішення.

118. Пункт 1 частини другої статті 245 КАС України встановлює, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

119. Частина дев`ята статті 264 КАС України передбачає, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

120. У своїй практиці Суд уже зазначав, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

У разі визнання акта протиправним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

Подібний висновок щодо застосування вказаних норм права Верховний Суд виклав, зокрема, у постанові від 2 березня 2021 року у справі №640/1171/19.

121. Отже, належний спосіб захисту прав АПВУ згідно з повноваженням суду, визначеними пунктом 1 частини другої статті 245 та частини дев`ятої статті 264 КАС України, полягає у визнанні окремих положень наказу Мін`юсту від 24 травня 2022 року №2068/5 протиправними та нечинними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

122. Доводи й вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими.

123. Згідно з частинами першою, третьою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

124. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій повно й правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, у Верховному Суду наявні підстави для скасування оскаржених судових рішень та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

125. Касаційну скаргу належить задовольнити частково.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

126. Згідно з абзацом 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

127. Частинами третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

128. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

129. АПВУ сплатила судовий збір у загальній сумі: 11164,50 грн, а саме:

2481,00 грн за подання позовної заяви;

3721,50 грн за подання апеляційної скарги;

4962,00 грн за подання касаційної скарги.

130. Враховуючи, що Верховний Суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, та зважаючи на документальне підтвердження понесених витрат у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, у силу частини першої статті 139 КАС України наявні підстави для стягнення на користь позивача сплаченого судового збору за рахунок відповідача.

131. Згідно з правилами частини першої, другої статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Керуючись статтями 264-265, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 листопада 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати протиправними та нечинними абзаци сьомий, дев`ятий, десятий, одинадцятий наказу Міністерства юстиції України від 24 травня 2022 року №2068/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 4 квітня 2022 року №1310/5».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» (Україна, 03110, місто Київ, вулиця Преображенська, будинок 23, офіс 31, код ЄДРПОУ 41758154) судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у загальній сумі: 11164 (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн 50 коп.

Зобов`язати Міністерство юстиції України невідкладно опублікувати резолютивну частину цієї постанови у виданні, у якому було офіційно оприлюднено наказ Міністерства юстиції України від 24 травня 2022 року №2068/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 4 квітня 2022 року №1310/5».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Повний текст постанови складено 1 травня 2024 року.

……………………………….

……………………………….

……………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду