ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14305/23 пров. № А/857/19572/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі №380/14305/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Коморний О.І., місце ухвалення м. Львів, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дата складання повного тексту 14.09.2023),-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01.10.2010 призначено пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

01.03.2022 за матеріалами електронної пенсійної справи переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Зазначає, що Львівською митницею видано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №237/7.4-22/37 від 03.11.2022 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій осіб посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №238/7.4-22/37 від 03.11.2022.

17.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою в якій просив перевести на пенсію державного службовця із урахуванням довідок про заробітну плату №237/7.4-22/37 від 03.11.2022 №238/7.4-22/37 від 03.11.2022.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.05.2023 №913300197069 відмовлено в переведенні на пенсію державного службовця, оскільки п.10 і 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII визначено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. На призначення пенсії за віком за ст.37 Закону №3723-ХІІ мають право, зокрема, особи, які на день набрання чинності Закону №889-VIII мають не менше як 10 років стажу на посадах, які належать до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Закону №889-VIII мають не менше як 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.

Позивач вважає відмову відповідача неправомірною, оскільки записами в трудовій книжці, підтверджується стаж роботи на посадах державного службовця понад 20 років, що дає підстави для призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом за захистом свого порушеного права.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.05.2023 №913300197069 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ згідно заяви від 17.05.2023 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ згідно заяви від 17.05.2023 року з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.11.2022 року №237/7.4-22/37 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 03.11.2022 №238/7.4-22/37.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що при визначенні права особи на призначення пенсії за Законом №889, слід керуватись записами у трудовій книжці та аналізувати відповідність займаною особою посади посадам, визначеним у ст.25 Закону №3723 та в актах Кабінету Міністрів України.

Робота на посадах в органах державної митної служби України зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалися спеціальне звання.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622, яка застосовується починаючи з 01.05.2016. Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що згідно з пунктом 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889. Мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 20 Закону. Займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону.

Відповідно до п.3 ст.3 дія Закону №889 не поширюється, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Під час роботи на Львівській митниці позивачу було присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби» відповідно до поданих документів відсутній стаж на посадах державного службовця. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

01.10.2010 позивачу призначено пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, що не заперечується та не спростовується сторонами.

01.03.2022 в автоматичному режимі за матеріалами електронної пенсійної справи, ОСОБА_1 переведено на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у зв`язку з доцільністю перерахунку пенсії збільшення її розміру, що не заперечується та не спростовується сторонами.

Листом від 03.04.2023 №1300-5212-8/46972, відділ обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомив, що за матеріалами пенсійної справи, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про митний кодекс» згідно стажу митника. Страховий стаж при призначенні пенсії становив - 37 років 11 місяців 25 днів, з яких стаж працівника митниці - 31 рік 09 місяців 16 днів. В листі також зазначено, що з 01.03.2022 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір пенсії є більшим.

ОСОБА_1 17.05.2023 у віці 78 років звернувся до Пенсійного фонду з заявою про перехід на інший вид пенсії - з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати, надавши відповідний пакет документів, про що свідчить заява про перерахунок пенсії та розписка-повідомлення від 17.05.2023 за номером реєстрації №3225.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №913300197069 від 25.05.2023 відмовлено в перерахунку пенсії - переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю правових підстав для проведення перерахунку.

Згідно змісту рішення про відмову в перерахунку пенсії - переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», право особи на призначення пенсії відповідно до Закону №889 визначається відповідністю займаної посади до посад, визначених ст.25 Закону №3723, де визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких, встановлюються ранги державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Відповідно до ст.3 Закону №889 його дія не поширюється, зокрема, на працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

В рішенні зазначено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058 в розмірі 7598,02 гривень, переведення було проведено відповідно до п.4-7 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058 в автоматичному режимі з 01.03.2023 у зв`язку з доцільністю перерахунку пенсії - збільшенням її розміру, з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір якої на 28.02.2023 становив 7161,10 гривень.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону №889 передбачено деякі особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 втратив чинність Закон України від 16.12.1993 року №3723, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 визначено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723, але не передбачено можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям.

Відповідно до п.4-7 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону в автоматичному режимі, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

Не погоджуючись з відмовою в переході на пенсію за іншим законом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

17.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», що підтверджується заявою про перерахунок пенсії та розпискою-повідомленням від 17.05.2023 за номером реєстрації №3225. На даний час позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі-Закон №889-VIII), який набрав чинності 01.05.2016.

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі-Закон №3723-XII).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 03.07.2018 у справі №265/3709/17, від 19.03.2019 у справі №357/1457/17, від 15.08.2019 у справі №676/6166/17, від 01.04.2020 у справі №607/9429/17, від 02.04.2020 у справі №687/545/17, від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, від 11.04.2023 у справі №620/965/20 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 25 Закону №3723-ХІІ встановлено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який і приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади структурі державного органу. Крім того, встановлені категорії посад державних службовців, а також передбачено, що Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення д відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Відповідно до ч.18 ст.37 Закону №3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Стаття 154 Митного кодексу України від 12.12.1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.

Відповідно до ст.430 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV (який набрав чинності з 01 січня 2004 року) пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.

Статтею 407 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV передбачено, що посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання.

Відповідно до ст.569 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.

Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Абзацом 1 ч.1 ст.588 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», були передбачені і Митним кодексом України від 12.12.1991.

Системний аналіз наведених норм права, чинних як у період проходження державної служби так і станом на день звернення позивача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший дає підстави стверджувати, що посадові особи митних органів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в митних органах зараховуються до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про державну службу» №889-VIIІ до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Так, п.1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок №283), який діяв на час проходження позивачем служби, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Пунктом 2 Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст.25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови від 25.03.2016 №229 затверджений Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229), пунктом 4 якого передбачено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема серед іншого, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Суд відзначає, що до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889 порядок обчислення державної служби визначався постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби.

Таким чином, необхідно застосовувати норми Порядку №283, а саме пункту 2 вказаного порядку згідно з яким до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, «на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю».

Судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 відображені наступні періоди роботи в митних органах:

- 16.09.1968 року прийнятий на роботу в органи МВС (номер запису 5);

- 13.06.1985 року звільнений з органів внутрішніх справ (номер запису 6);

- 15.06.1988 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України (номер запису 10);

- 07.03.1994 року звільнений з органів внутрішніх справ України (номер запису 11);

- 16.03.1994 року призначений головним інспектором Львівської митниці (номер запису 12);

- 12.12.1994 року переведений на посаду заступника начальника відділу по боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці (номер запису 13);

- 06.06.1996 року прийняв присягу державного службовця (номер запису 14);

- 04.07.1996 року присвоєно персональне звання «Радник митної служби 3-го рангу» (номер запису 15);

- 27.09.1996 року звільнений з роботи по переводу в Західне територіальне митне управління, за згодою, відповідно п.5 ст.36 КЗпПУ (номер запису 16);

- 27.09.1996 року призначений начальником організаційного відділу заступником начальника митної варти Західного ТМУ в порядку переводу з Львівської митниці (номер запису 17);

- 31.03.1997 року звільнений з посади у зв`язку з ліквідацією Західного ТМУ п.1 ст.40 КЗпП України (номер запису 19);

- 01.04.1997 року призначений на посаду заступника начальника відділу Західної регіональної митниці (номер запису 20);

- 02.06.1997 року призначений на посаду начальника відділу Західної регіональної митниці (номер запису 21);

- 19.06.1998 року присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби ІІ рангу» (номер запису 22);

- 27.08.2000 року звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно ст.38 КЗпП України.

Суд зазначає, що в трудовій книжці ОСОБА_1 належним чином відображені періоди роботи на посадах в митних органах, які відносяться до державної служби починаючи з 1968 року по 2000 рік, однак, зазначені періоди ніяким чином не прописані в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №913300197069 від 25.05.2023, щоб свідчить про те, що вони не є спірними.

Більш того, листом від 03.04.2023 №1300-5212-8/46972, відділ обслуговування громадян №9 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомив, що за матеріалами пенсійної справи, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком за нормами Закону України «Про митний кодекс» згідно стажу митника. Страховий стаж при призначенні пенсії становив - 37 років 11 місяців 25 днів, з яких стаж працівника митниці - 31 рік 09 місяців 16 днів.

Таким чином, законодавство, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє дотепер, визначено, що посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Вказане підтверджується також положенням п.7 ч.2 ст.46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

З огляду на вказане, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на положення п. 17 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» №889-VIII, відповідно до якого дія згаданого Закону не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом, оскільки нормами Митного кодексу України та ст. 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII (яка є спеціальною щодо ст.3 згаданого Закону) передбачено протилежне.

Тому періоди роботи позивача в митних органах (до 01.05.2016) підлягають зарахуванню до стажу державної служби, а доводи відповідачів викладені у відзивах про те, що стаж роботи в митних органах не може бути зарахований як стаж державного службовця за наявності присвоєння спеціальних звань, є безпідставними не узгоджуються з наведеними нормами Законів та нормативно-правових актів.

Суд наголошує, що пенсія ОСОБА_1 була призначена в 2010 році, тобто ще до 01.05.2016 (набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015).

Отже, на дату набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (01.05.2016) ОСОБА_1 мав понад 20 років стажу державної служби та понад 30 років страхового стажу.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 17.05.2023 про перехід на пенсію за іншим законом він досяг 78 років, мав необхідний стаж державної служби (20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі) та страховий страж більше 30 року, тому мав право на перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» №3723-XII.

Щодо позовних вимог про зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.11.2022 року №237/7.4-22/37 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 03.11.2022 №238/7.4-22/37, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі-Порядок № 622), відповідно до пункту 2 якого згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу»: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку № 622 передбачено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016 на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 01.05.2016 на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах 3 - 5 цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку № 622).

В матеріалах справи наявна довідка за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, а саме: довідки Львівської митниці про складові заробітної плати призначення пенсії державного службовця від 03.11.2022 року №237/7.4-22/37, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 03.11.2022 №238/7.4-22/37, видані на ім`я позивача.

Відповідачами не надано докази, які вказують на те що, під час звернення позивача з заявою від 17.05.2023 про переведення з одного виду пенсії на інший, зазначені довідки не були додані до заяви.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Враховуючи зазначені положення законодавства та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що переведення позивача із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» має здійснюватися саме з первинного звернення до органів Пенсійного фонду, а саме з 17.05.2023 (день звернення з відповідною заявою).

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі №380/14305/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич