П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14435/23

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

оскаржувана ухвала суду 1-ї інстанції

прийнята 17.01.2024,в м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення; зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач) з вимогами про:

-визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 13.09.2023 №142950002581 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до пункту «а» частини першої статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,

-зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, зарахувати до стажу роботи періоди роботи ОСОБА_1 , відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 КСП «ЗЛАГОДА» з 11.08.1993 року по 21.11.1998 року,

-зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області провести з 11.08.2023 призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії по інвалідності відповідно до пункту «а» частини першої статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вимог пункту «а» статті 21, статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що має відповідний стаж для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону 2262-ХІІ, звертався до відповідача, але отримав відмову. Рішенням від 13.09.2023 не було враховано період роботи з 11.08.1993 по 21.11.1998 рр у ФГ «Злагода» згідно довідки від 05.09.2023 року №69, оскільки відсутня сплата страхових внесків по даному підприємству на даного працівника. Також у рішенні вказано, оскільки позивач працює то він не має права на призначення пенсії за Законом №2262-ХІІ.

13.12.2023 року від відповідача до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач заявляв про скасування оскарженого розпорядження, та повному зарахуванні страхового стажу позивача з 11.08.1993 року по 21.11.1998 року, на підтвердження чого надав відповідне рішення №142950002581.

17 січня 2024 року Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято ухвалою, якою суд закрив провадження в адміністративній справі №400/14435/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Миколаївській області про скасування рішення від 13.09.2023 №142950002581.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав на вказане судове рішення (а саме ухвалу) апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2024р. та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що порушене право позивача суб`єктом владних повноважень в повному обсязі не відновлено, а лише нібито вчинено дії щодо зарахування стажу роботи в оскаржуваний період, однак при цьому не призначено та не виплачено пенсію по інвалідності відповідно до пункту а ч.1 ст.20 ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з урахуванням вимог пункту а ст.21, ст.22 ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Апелянт звертає увагу, що приймаючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у цій справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України, суд першої інстанції жодним чином не аргументує та не наводить, чому саме в даному випадку підлягає застосуванню ст. 238 КАС України, зокрема, судом не враховано всі обставини справи та жодним чином не обґрунтовано чому, на його думку, повне відновлення законних прав та інтересів позивача можливе без визнання рішень, дій та бездіяльності відповідача протиправними після такого виправлення; повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій та бездіяльності УПФУ протиправними; в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції робить хибний висновок про усунення відповідачем порушень, які зумовили звернення позивача з частиною позовних вимог, адже в оскаржуваній ухвалі не береться до уваги той факт, що відповідач продовжує порушувати чинне законодавство, а саме норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не здійснивши вчасно розрахунок і виплату компенсації втрати частини доходів за незаконне тривале утримання належних позивачу коштів. 18 січня 2024 року представником Позивача - адвокатом Світланою Жмурко було направлено адвокатський запит Відповідачу по справі з питанням щодо надання копії рішення Відповідача про зарахування стажу роботи в період з 11.08.1993 року та 21.11.1998 року та призначення пенсії позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії по інвалідності відповідно до пункту «а» частини першої статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вимог пункту «а» статті 21, статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Даний адвокатський запит було зареєстровано в ГУ ПФУ в Миколаївській області 18 січня 2024 року за вхід. № 1341/8, однак на момент звернення до суду з апеляційною скаргою відповіді на нього не отримано, пенсія Позивачу так і не призначена. Оскільки в матеріалах електронної справи в системі ЄСІТС відсутнє рішення про скасування, як і будь-які інші документи надані суду Відповідачем, Позивач не має змоги самостійно ознайомитись з матеріалами наданими суду Відповідачем по справі.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній документів.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції встановив, що 13.12.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач заявляє про скасування оскарженого розпорядження, та повному зарахуванні страхового стажу позивача з 11.08.1993 року по 21.11.1998 року, та надає рішення №142950002581.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши додані до неї документи та матеріали справи, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Таким чином, суд першої інстанції виснував, що протиправне рішення скасовано, тобто усунуто відповідачем самостійно, вимоги заявлені у справі щодо зарахування стажу за період роботи з 11.08.1993 року по 21.11.1998 року відповідачем виконані, що свідчить про відновлення законних прав та інтересів позивача та наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Як встановлено ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Так, для закриття провадження відповідно до вказаної норми необхідним є настання сукупності наступних обставин:

-самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень чи після звернення позивача до суду з відповідним позовом,

-а також можливість повного відновлення законних прав та інтересів позивача внаслідок виправлення оскаржуваних порушень, без визнання судом рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними.

Апеляційний суд також звертає увагу на правову позицію, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 800/369/17, згідно якої, у розумінні п.8 ч.1 ст.238 КАС України, у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.

Виходячи з обставин цієї справи, спір між сторонами виник у зв`язку із прийняттям органом ПФУ рішення від 13.09.2023 №142950002581, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до пункту «а» частини першої статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зі змісту указаного рішення відповідача вбачається, що за результатом розгляду документів, доданих позивачем до заяви:

«За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 11 08.1993 по 21.11.1998 у ФГ «Злагода» згідно довідки від 05.09.2023 № 69, оскільки відсутня сплата страхових внесків по даному підприємству на даного працівника.

Працює з 01.03.2023р.

За наданими документами право па призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ не має, оскільки гр. ОСОБА_1 згідно довідки від 31.08.2023 №8267 та військового квитка з 31.03.2023 перебуває на військовій службі по теперішній час. Право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не має, у зв`язку з відсутністю необхідного страховою стажу- 9 років. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.».

Звертаючись до Миколаївського окружного адміністративного суду із цим позивач, обираючи спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів, у прохальній частині позовної заяви просив суд, визнати протиправним та скасувати відповідне рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 13.09.2023 №142950002581 про відмову позивачу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до пункту «а» частини першої статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, із зобов`язанням ГУ ПФУ в Одеській області, зарахувати до стажу роботи періоди роботи ОСОБА_1 , відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 КСП «ЗЛАГОДА» з 11.08.1993 року по 21.11.1998 року, а також провести з 11.08.2023 призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 , пенсії по інвалідності відповідно до пункту «а» частини першої статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вимог пункту «а» статті 21, статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 20.10.2023 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято наступне рішення №142950002581 на зміну рішення від 13.09.2023, яким зокрема за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи з 11.08.1993 по 30.09.1993, з 01.01.1996 по 21.11.1998 згідно довідки про страховий стаж від 05.09.2023 №69, яку видано ФГ Злагода.

Разом з цим, вказаним рішенням від 20.10.2023 №142950002581, як і попереднім рішенням від 13.09.2023, позивачу - ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, вказавши, що право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ЗУ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у позивача не має, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 9 років. (а.с.40).

Виходячи з викладеного, встановлені по справі обставини, свідчать, що порушені в спірних правовідносинах права позивача не є відновленими в повному обсязі.

До того ж, безпосередньо зі змісту рішення №142950002581 від 20.10.2023 прийнятим на зміну рішення від 13.09.2023р. не вбачається, що попереднє рішення відповідача про скасування якого позивач і звернувся до суду з цим позовом було скасовано.

На переконання апеляційного суду відсутні підстави вважати, що внаслідок прийняття відповідачем ГУ ПФУ в Одеській області рішення про відмову у призначенні пенсії №142950002581 від 20.10.2023 на зміну рішення від 13.09.2023, порушення, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, були виправлені самостійно відповідачем, оскільки пенсію позивачу ОСОБА_1 з прийняттям цього рішення від 20.10.2023р. так і не призначено.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що окрім вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, зарахувати до стажу роботи періоди роботи ОСОБА_1 , відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 КСП «ЗЛАГОДА» з 11.08.1993 року по 21.11.1998 року, у позові також було заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області від 13.09.2023 №142950002581 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до пункту «а» частини першої статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зобов`язанням відповідача провести з 11.08.2023 призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії по інвалідності відповідно до пункту «а» частини першої статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вимог пункту «а» статті 21, статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Однак, як вже зазначалось вище, з прийняттям рішення №142950002581 пенсію позивачу так і не призначено, однак про це він просить у своєму позові, відтак не припинили існувати інші вимоги позивача зобов`язального характеру окрім зарахування до страхового стажу позивача з 11.08.1993 по 21.11.1998р. у ФГ «Злагода».

З огляду на викладене, судова колегія вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність у спірному випадку підстав для закриття провадження у цій справі з підстав п.8 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки з прийняття рішення №142950002581 від 20.10.2023 на зміну рішення від 13.09.2023, дій щодо повного відновлення прав позивача, які він вважає порушеними відповідачем через відмову у призначенні йому пенсії, та за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, органом ПФУ вчинено так і не було.

При цьому, як указує апелянт у своїй апеляційній скарзі, прийняте відповідачем на зміну рішення від 13.09.2023 він не отримував, та суд першої інстанції не з`ясував позицію позивача з урахуванням прийнятого відповідачем рішення №142950002581.

Отже, в даному випадку є підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції не врахував усіх обставин справи, на які посилався позивач, що призвело до прийняття помилкового та передчасного рішення про закриття провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст. 238 КАС України.

Таким чином, з наведених вище підстав доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно з ч.3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів зазначає, що за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями приймати рішення по суті позовних вимог. Відтак, вимоги апеляційної скарги в частині задоволення позовних вимог не підлягають задоволенню.

Отже, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.01.2024р. необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №400/14435/23 скасувати, а дану справу направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді Ю.В. Осіпов О.О. Димерлій