ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/10083/23 пров. № А/857/1556/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі № 260/10083/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя в 1-й інстанції Дору Ю.Ю.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі апелянт, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці (далі відповідач), у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Закарпатської митниці №1137-о від 24.10.2023 «Про особовий склад».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до оскарженого наказу позивача поновлено на посаді державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці з 05.05.2023 на підставі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі № 260/4270/23.

Одночасно, пунктом 3 наказу припинено державну службу та звільнено 09.06.2023 в останній день дії контракту, ОСОБА_1 , державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці, із займаної посади у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 09.06.2022 № 74, відповідно до п. 1 ч. 12 ст. 31-1, абз. 2 ч. 1 ст. 85 Закону України «Про державну службу».

Позивач вважає, що наказ № 1137-о від 24.10.2023 є протиправним, оскільки звільнення позивача проведено з грубим порушенням та всупереч вимогам чинного трудового законодавства. Як на підставу порушення, позивач вказує, що при його поновленні не було забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Фактичний допуск позивача до виконання посадових обов`язків відповідачем здійснений не був, забезпечення виконання судового рішення про поновлення на роботі шляхом прийняття наказу про поновлення, що надає змогу працівнику приступити до виконання трудових обов`язків, при цьому роботодавець забезпечує фактичний допуск працівника до роботи, реалізовано не було.

Оскільки оскаржений наказ порушує його права і свободи, за їх захистом звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до необ`єктивного вирішення справи по суті, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт вказав, що незважаючи на те, що він за оскарженим наказом був поновлений на роботі, фактично допущеним до виконання посадових обов`язків відповідачем не був. Крім того, про оскаржений наказ ОСОБА_1 повідомлено шляхом надсилання тексту такого на електронну адресу постфактум.

Оскаржений наказ, з позиції апелянта, прийнято суб`єктом владних повноважень всупереч вимогам законодавства про працю та положень Закону України «Про державну службу».

Також вважає, що позивача мали попередити про наступне вивільнення не пізніш як за 30 календарних днів, оскільки положення ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України є спеціальною нормою, що регулює порядок звільнення державних службовців. Відповідна норма не містить застережень, які виключають необхідність її застосування, зокрема у випадку припинення державної служби за наслідками закінчення дії укладанням контракту про проходження державної служби.

Зазначена норма матеріального права, за умови наявності у суб`єкта призначення державного службовця права на продовження дії контракту про проходження державної служби, забезпечує дотримання принципу правової визначеності для працівника, який завчасно розумітиме позицію свого роботодавця щодо продовження строку дії укладеного з ним контракту, а також матиме час для пошуку іншої роботи.

Положення Закону України «Про державну службу» не встановлюють процедури за якою має бути досягнута згоду сторін про продовження строку дії контракту, а також не встановлюють строків, у які має бути продовжена дія контракту. Тобто, Закон України «Про державну службу» фактично передбачає, що строк дії укладеного контракту про проходження державної служби може бути продовжений до закінчення строку його дії. Згідно Закону України «Про державну службу», при укладенні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом.

Апелянт просив рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №260/10083/23 за його позовом до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування наказу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

21.02.2024 за вх. №К-10816/24 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Так, відповідач вказав, що на виконання судового рішення у справі №260/4271/23 видано оскаржений наказ, яким скасовано п. 1 наказу Закарпатської митниці №399-о від 27.04.2023 та поновлено позивача на посаді державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці з 05.05.2023.

Відповідно до цього ж наказу (п. 3) припинено державну службу та звільнено 09.06.2023, в останній строк дії контракту ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 09.06.2022 №74, відповідно до п. 1 ч. 12 ст. 31-1, абзацу 2 ч. 1 ст. 85 Закону україни «Про державну службу».

Копію наказу 24.10.2023 у встановленому порядку направлено позивачу, що ним визнається.

Оскаржений наказ є правомірним.

Покликання позивача на відсутність фактичного допуску працівника до виконання попередніх обов`язків є безпідставним, оскільки на дату поновлення позивача за рішенням суду, у зв`язку із закінченням строкового трудового договору були відсутні правові підстави для виконання позивачем службових обов`язків державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці.

Судові рішення, на які посилається позивач стосуються спорів з іншими фактичними обставинами, а саме стосуються спорів у трудових відносинах, що мали безстроковий характер. Закінчення строку контракту №74 станом на дату поновлення не дає правових підстав для фактичного допуску особи до виконання функцій держави.

Більше того, у даному випадку, відносини щодо укладання контракту, як особливої форми строкового трудового договору, проходження та звільнення з державної служби у зв`язку із закінченням строку дії контракту чітко врегульовані нормами Закону України «Про державну службу», а тому підстави для застосування до спірних правовідносин норм КЗпП України відсутні.

Звільнення у зв`язку із закінченням строкового трудового договору не є вивільненням працівників з ініціативи роботодавця.

Відповідач зазначив, що позивач погодився з умовами контракту, усвідомлював та передбачав наслідки його укладення, про що свідчить проставлений ним підпис.

Просив рішення суду від 09.01.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Закарпатської митниці від 09.06.2022 №511-о переведено ОСОБА_1 з 10.06.2022 на посаду державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці, з укладанням контракту про проходження державної служби.

09.06.2022 із позивачем було укладено контракт №74 про проходження державної служби.

Згідно п.21 контракту №74 зазначено, що дія контракту припиняється у разі закінчення строку, на який укладено цей контракт, а згідно п.25 контракту №74 - особа звільняється із займаної посади державної служби в останній день строку дії цього контракту.

Відповідно до п. 26 контракту №74, строк дії цього контракту встановлено з 10.06.2022 по 09.06.2023.

Як вбачається із рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/4271/23, наказом Закарпатської митниці від 27.04.2023 №399-о (із змінами, внесеними наказом від 04.05.2023 №426-о), припинено державну службу та звільнено 04.05.2023 р. позивача у зв`язку із невиконанням умов контракту. Вказані накази ОСОБА_1 оскаржив до суду.

В подальшому рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №260/4271/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Закарпатської митниці №399-о від 27.04.2023 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці з 05 травня 2023 року; стягнуто із Закарпатської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 53704,50 грн.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та виплаті заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Відповідачем на виконання вказаного судового рішення видано оскаржуваний наказ Закарпатської митниці від 24.10.2023 №1137-0 «Про особовий склад», яким скасовано п.1 наказу Закарпатської митниці від 27.04.2023 №399-о та поновлено позивача на посаді державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці з 05 травня 2023 року.

Згідно пункту 3 вказаного наказу від 24.10.2023 №1137-о, припинено державну службу та звільнено 09.06.2023, в останній день строку дії контракту, ОСОБА_1 , державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці, із займаної посади у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 09.06.2022 №74, відповідно до п. 1 ч. 12 ст. 31-1, абзацу 2 ч. 1 ст. 85 Закону України «Про державну службу».

Вважаючи протиправним наказ начальника Закарпатської митниці №1137-о від 24 жовтня 2023 року «Про особовий склад», позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що на час видання наказу №1137-о від 24.10.2023 р. у Закарпатської митниці був відсутній чинний контракт між позивачем та відповідачем, а відтак були відсутні підстави для продовження державної служби ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність видання наказу №1137-о від 24.10.2023 Закарпатської митниці, оскільки у зв`язку із закінченням строку, на який було укладено контракт, відповідач був зобов`язаний видати оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади в останній день строку дії контракту.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регулює Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII, з наступними змінами та доповненнями).

Цей закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно з ч. 1 ст. 31№ Закону №889-VIII з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

До істотних умов контракту належать дата набрання чинності та строк дії контракту (п. 3 ч. 5 ст. 31№ Закону №889-VIII).

Відповідно до ч. 8 ст. 31№ Закону №889-VIII контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.

Дія контракту про проходження державної служби припиняється, зокрема, 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт (п. 1 ч. 12 ст. 31№ Закону №889-VIII).

На виконання приписів ч. 1 ст. 31№Закону №889-VIII постановою Кабінету Міністрів України №494 від 17.06.2020 затверджено Порядок укладення контрактів про проходження державної служби (далі Порядок).

Так, контракт може бути укладено з особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби та основні посадові обов`язки за посадою якої передбачають виконання конкретного завдання (завдань), яке є заздалегідь визначеним, досяжним, з встановленими датами початку і завершення виконання (не виконується постійно) (абз. 1 п. 4 Порядку).

Згідно з п. 18 Порядку, строк дії контракту не може становити більше трьох років.

Як передбачено ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі МК України), з наступними змінами та доповненнями, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України (ч. 3 ст. 569 МК України).

Оскільки позивач обіймав посаду державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці, він є державним службовцем та нього поширюються зазначені вище норми чинного законодавства, зокрема, в частині строків перебування на посаді.

Відповідно до п. 2 контракту про проходження державної служби №74 від 09.06.2022 відповідний контракт є особливою формою строкового трудового договору, а згідно з п. 26 строк дії контракту з 10.06.2022 по 09.06.2023.

Згідно з п. 27 контакту дія цього контракту за умови належного виконання особою його посадових обов`язків, завдань і ключових показників, передбачених цим контрактом може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.

Згідно з п. 21 контракту його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який укладено цей контракт.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №260/4271/23, відповідно до п. 1 ч. 12 статті 31№, абз. 2 ч. 1 ст. 85 Закону №889-VIII «Про державну службу», п. 21 контракту про проходження державної служби №74 від 09.06.2022 Закарпатською митницею видано наказ №1137-о «Про особовий склад», відповідно до якого:

1. Скасовано п. 1 наказу Закарпатської митниці від 27.04.2023 №399-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » (зі змінами);

2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Закарпатської митниці з 05.05.2023 (підстава: рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №260/4271/23);

3. Припинено державну службу та звільнено 09.06.2023, в останній день строку дії контракту ОСОБА_1 , державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Закарпатської митниці, із займаної посади у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 09.06.2022 №74, відповідно до п. 1 ч. 12 ст. 31№, абз. 2 ч. 1 ст. 85 Закону №889-VIII «Про державну службу» (підстава: контракт про проходження державної служби №74 від 09.06.2022).

Правові наслідки закінчення строку дії контракту передбачені абзацом 2 ч. 1 ст. 85 Закону №889-VIII, згідно з яким у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

Також, п. 2 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону).

З урахуванням наведених норм відповідачем прийнято спірний наказ, яким з позивачем припинено державну службу та звільнено із займаної посади.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач повинен був видати оскаржений наказ.

Також доцільними є висновки про те, що незгода позивача з виконанням судового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 у справі №260/4271/23 в частині фактичного допуску до роботи не охоплюється предметом розгляду цієї справи та не може слугувати підставою для визнання протиправності подальшого звільнення у зв`язку з закінченням строку дії контракту за наказом, який оскаржується у межах розгляду цієї справи.

Колегія суддів вважає аргументи позивача щодо необхідності додержання відповідачем норм КЗпП України в частині попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за 30 днів як підставу для скасування наказу №1137-о від 24.10.2023 безпідставними, оскільки звільнення у зв`язку із закінченням строкового трудового договору не є вивільненням працівників з ініціативи роботодавця, а норми КЗпП України у цій частині не підлягають застосуванню, позаяк регулюється нормами Закону №889-VIII.

Також суд апеляційної інстанції зважає на покликання апелянта на судову практику Верховного Суду, однак зазначає, що до даних правовідносин така не є релевантною, оскільки стосується застосування приписів чинного законодавства у трудових спорах, які мали безстроковий характер.

Перевіривши спірний наказ на його відповідність критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, колегією суддів не встановлено невідповідностей таким, а тому відсутні правові підстави вважати його протиправним.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу №1137-о «Про особовий склад» від 24.10.2023.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи наведені скаржниками доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 січня 2024 року у справі №260/10083/233 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. М. Обрізко Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 30 квітня 2024 року