РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2024 року м. Рівне№460/163/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2023 №10843/17000406 в частині застосування штрафу у сумі 102,37 грн., від 20.12.2023 №10841/17000406 в частині застосування штрафу у сумі 2616,88 грн., від 20.12.2023 №10838/17000406 в частині застосування штрафу у сумі 408,21 грн

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ПАТ «Рівнеобленерго» не здійснювало дії спрямовані на ухилення від сплати податку, більше того, Товариством здійснено всі дії, спрямовані на своєчасну сплату податків. Так, згідно банківської виписки, 24.05.2023 на рахунку Товариства, була накопичена достатня сума коштів для того, щоб забезпечити оплату орендної плати. Оплату узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за квітень 2023 року згідно податкових декларацій з плати за землю позивач виконав шляхом відправлення в банк платіжних інструкцій від 24.05.2023. Платіжні інструкції отримані і прийняті до виконання банківською установою 24 травня 2023 року, а фактично виконані 01 червня 2023 року. Запізнення на 2 дні допущено не через дії/бездіяльність платника податків, а з причини не виконання банківською установою, а саме Філією Рівненське обласне управління акціонерного товариства Державний ощадний банк України. При цьому, банківською установою платіжні інструкції були проведенні із запізненням в зв`язку з тим, що Держфінмоніторингом 18.05.2023 прийнято рішення про зупинення фінансових операцій по рахункам, що належать ПАТ «Рівнеобленерго».

Пояснює, що про вищевказані обставини Товариству стало відомо з листів АТ Державний ощадний банк України від 26.05.2023 та ПАТ МТБ БАНК від 19.05.2023. Відповідно до наданої банківськими установами інформації видаткові операції зупинено строком до 20.06.2023 включно на підставі рішення про продовження зупинення видаткових фінансових операції Державної служби фінансового моніторингу України №825 РЗ/2023 від 18.05.2023. В свою чергу, Товариство листом від 31.05.2023 повідомлено ГУ ДПС у Рівненській області про настання вищевказаних обставин. Рішення про продовження зупинення видаткових фінансових операції відносно ПАТ «Рівнеобленерго» скасовано Держфінмоніторингом 31.05.2023.

За наведеного вважає, що Товариство було позбавлене можливості провести оплату податкових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб за квітень 2023 року вчасно з незалежних від нього обставин, а тому покладення на нього фінансової відповідальності є протиправним заходом.

Ухвалою від 05.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень Головне управління ДПС у Рівненській області вказує, що факт наявності умислу (тобто того, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, але свідомо не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання) та обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу законодавець пов`язує лише із порушенням, відповідальність за яке встановлена п.124.2 статті 124 Податкового кодексу України, в той час, як до позивача було застосовано п.124.1 цієї статті. Водночас, норми п.112.1. ПК України встановлюють, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Пунктом 112.7. визначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. В той же час, згідно з пунктом 109.3 Податкового кодексу України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3, пунктами 123.2 - 123.5, пунктами 124.2, 124.3, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 Кодексу. Відтак, в усіх інших випадках, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу за які така відповідальність встановлена.

Враховуючи викладене, посилання позивача на відсутність вини у вчиненні порушення необґрунтовані, з огляду на застосування до позивача пониженої штрафної санкції, котра застосовується у разі відсутності вини у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов`язання.

Окрім зазначеного, сторона відповідача зауважує на тому, що пунктом 112.8. ст.112 Податкового кодексу України визначено обставини, за наявності яких платники податків звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Однак, наявність рішення Держфінмоніторингу не передбачена вказаною статтею. Більше того, однією із підстав для звільнення від відповідальності законодавець визначає вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів. Разом з тим позивачем не надано доказів про визнання рішень Держфінмоніторингу від 18.05.2023 незаконними.

Згідно пункту 129.6 ст.129 Податкового кодексу України платник звільняється від відповідальності за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні послуги, з вини банку.

Однак, вини банку у неперерахуванні коштів не вбачається.

Відтак, відсутні визначені Податковим кодексом України обставини для звільнення ПАТ «Рівненобленерго» від відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання.

ПАТ «Рівнеобленерго» подано відповідь на відзив, в якому викладено додаткові пояснення щодо позовних вимог, а також аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

17.11.2023 року на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України у порядку визначеному п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України Головним управління ДПС у Рівненській області проведено камеральну перевірку ПАТ «Рівнеобленерго» щодо порушень термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб.

Результати перевірки оформлені актом №10546/Ж5/17-00-04-08-06/05424874 від 17.11.2023.

В акті зафіксовано порушення вимог п.50.1,, ст.50, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, а саме: платником податків порушено термін сплати узгодженої суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9012230574, 9012230525, 9012230511 від 31.01.23, 9047079333 від 13.03.2023, 9071444408, 9071448825 від 07.04.23 за квітень 2023 в сумі 62549,09 по граничному терміну сплати 30.05.2023

05.112.202023 ПАТ «Рівнеобленерго» подало заперечення на акт камеральної перевірки, в якому вказало, що своєчасно сплатило узгоджені суми податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб за квітень 2023 року, подавши 24.05.2023 відповідні платіжні інструкції, які не були своєчасно виконані банком по причині накладення арешту на всі банківські рахунки Товариства зі сторони Держфінмоніторингу .

До письмових заперечень платником податків долучено копії наступних документів:

- платіжні інструкції від 24.05.2023 №2004729993, 2004729994, 2004729992.

- виписка із системи Клієнт-Банк про залишок коштів на рахунку в Філії Рівненське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України станом на 24.05.2023 25 2691743,48 грн.

- листи-звернення до Філії Рівненське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України №25-07/3731 від 12.05.2023, №25-07/4280 від 17.05.2023;

- лист-відповідь Філії Рівненське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України « 115.33-07/20804/2023 від 26.05.2023

- лист №44-55/4611 від 31.05.2023, адресований ГУ ДПС у Рівненській області, про неможливість виконати податкове зобов`язання;

- лист - відповідь Держфінмоніторингу №3638/820-05 від 20.10.2023.

Копії відповідних документів позивачем надано і до матеріалів позовної заяви.

За результатами розгляду поданого заперечення Головним управління ДПС у Рівненській області відповіддю на заперечення №10546/Ж5/17-00-04-06/05424874 від 17.11.23 доводи платника податків відхилено, висновки акта перевірки залишено без змін.

20.12.2023 Головним управління ДПС у Рівненській області на підставі акта камеральної перевірки та висновку про результати розгляду заперечень прийнято податкові повідомлення-рішення:

№10841/17000406 яким до ПАТ «Рівнеобленерго» за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання із орендної плати з юридичних осіб застосовано штрафні санкції у розмірі 5% - 2616,88 грн. (податкова декларація з плати за землю №9012230525 2606,61 грн., №9071444408 8,02 грн., №9071448825 2,25 грн.)

№10838/17000406 яким до ПАТ «Рівнеобленерго» за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання із орендної плати з юридичних осіб застосовано штрафні санкції у розмірі 5% - 408,21 грн. (податкова декларація з плати за землю №9012230574 408,21 грн.)

№10843/17000406 яким до ПАТ «Рівнеобленерго» за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання із орендної плати з юридичних осіб застосовано штрафні санкції у розмірі 5% - 102,37 грн. (податкова декларація з плати за землю №9012230511 102.18 грн., №9047079333 0,19 грн.)

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся в суд з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступнне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

За правилами пп.16.1.4 п.16.1. ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

У відповідності до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню (п.56.11. ст.56 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Статтею 286 цього розділу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Згідно п.287.3. ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, в силу вимог пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, є предметом камеральної перевірки.

Судом встановлено, що за результатами камеральної перевірки позивача відповідачем встановлено порушення вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, позаяк сума узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб за квітень 2023 року згідно податкових декларацій з плати за землю за 2023 рік (9012230574, 9012230525, 9012230511 від 31.01.23, 9047079333 від 13.03.2023, 9071444408, 9071448825 від 07.04.23) в загальному обсязі 62549,09 грн. фактично сплачена до відповідних місцевих бюджетів 01.06.2023, тобто із затримкою строків сплати - 2 календарних дні.

Зазначена обставина підтверджена матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Аргументи позивача зводяться до того, що до несвоєчасної сплати податку до бюджету призвело те, що банківська установа платіжні інструкції ПАТ Рівнеобленерго від 24.05.2023 провела лише 01.06.2023 у зв`язку з тим, що 18.05.2023 Держфінмоніторингом прийнято рішення про зупинення фінансових операцій по рахункам, що належать ПАТ «Рівнеобленерго».

Надаючи оцінку вказаним аргументам позивача, а також правомірності/неправомірності притягнення позивача до відповідальності за пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, суд враховує наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 109.1. ст.109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п.109.2 ст.109).

В силу вимог пункту 109.3. цієї ж статті, випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Пунктом 112.7. ст.112 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Однак, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Пунктом 124.1. статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.

За пунктом 124.1-1. цієї статті, у разі порушення платником податків строку сплати до бюджету суми акцизного податку, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 % від суми такого акцизного податку.

В силу ж вимог пункту 124.2 - діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

А в силу вимог пункту 124.3. - діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

За правилами пункту 124.4. цієї ж статті, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні послуги, з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей такий банк/орган, небанківський надавач платіжних послуг, емітент електронних грошей сплачує штрафи в розмірах, установлених пунктом 124.1 цієї статті.

Аналіз наведених вище правових норм у їх сукупності свідчить на користь того, що податкове законодавство у певних випадках визнає податковим правопорушенням чітко визначене протиправне діяння платника податку, навіть за відсутності в таких його діях та/або бездіяльності вини.

До таких випадків віднесене податкове правопорушення, диспозиція і санкція якого встановлена пунктом 124.1. статті 124 Податкового кодексу України.

За наведеного, суд відхиляє доводи сторони позивача про відсутність вини ПАТ «Рівнеобленерго» у несвоєчасному зарахуванні до бюджету сум податкових зобов`язань, з огляду на вчинення платником податків усіх залежних від нього дій, спрямованих на своєчасну сплату податків.

Обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи визначені у пункті 112.8. статті 112 Податкового кодексу України і це:

- сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення (пп.112.8.1.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено (пп.112.8.2.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду (пп.112.8.3.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів (пп.112.8.4.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, небанківського надавача платіжних послуг, еквайра, емітента електронних грошей (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125- 1 цього Кодексу) (пп.112.8.5.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу (пп.112.8.6.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету (пп.112.8.7.);

- самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу). Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу (пп.112.8.8.)

- помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов`язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених статтею 43 цього Кодексу, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов`язань (пп.112.8.8-1.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) (пп.112.8.9);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані (пп.112.8.10.);

- вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України (пп.112.8.11.);

- інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України (пп.112.8.12).

Жодних належних і допустимих доказів про перебування під дією наведених вище обставин позивач суду не надав.

Що стосується банківської установи, то Філія Рівненське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» приймаючи до виконання платіжні інструкції №200472993, 200472994, 200472992 від 24 травня 2023 року і виконуючи їх 01 червня 2023 року, з огляду на дію рішення Державної служби фінансового моніторингу про зупинення фінансових операцій по рахункам, що належать ПАТ «Рівнеобленерго», діяла у повній відповідності до вимог Закону України Про платіжні послуги №1591-IX від 30.06.2021 та Постанови Правління НБУ Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг №163 від 29.07.2022.

Що стосується Державної служби фінансового моніторингу, то її дії в повній мірі узгоджуються з вимогами Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення №361-IX від 06.12.2019.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/24147/21, від 23 січня 2024 року у справі № 160/17160/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Верховний Суд зазначив, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються, як умисні, оскільки, як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому Верховний Суд вказав на те, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто, у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податковим кодексом України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Верховний Суд також зазначив, що обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 5-10 %. Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

В силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведену вище правову позицію суд зазначає, що обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків законодавець пов`язує лише із порушенням, відповідальність за яке встановлена п.124.2 статті 124 Податкового кодексу України, в той час як до позивача було застосовано п. 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України.

Оскільки факт допущення платником податків позивачем у справі порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання доведений, то відповідач правомірно нарахував йому за спірними податковими повідомленнями-рішеннями фінансові санкції у розмірі визначеному пунктом 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України.

Процедурних порушень при винесені спірних рішень податковим органом також допущено не було.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Поряд з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість. Наведене випливає зі змісту частини першої цієї статті.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього процесуальний обов`язок, а саме довів правомірність своїх рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги сторони позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 квітня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (вул. Князя Володимира, 71,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33013, ідентифікаційний код 05424874)

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166)

Суддя В.В. Щербаков