ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 рокусправа № 380/2843/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010), в якому із урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.12.2023 про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 № НОМЕР_2 про відмову ОСОБА_1 , у до призначенні пенсії - виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про допризначення пенсії - виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачене п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.08.1989 р. по 21.07.1992 р. на посадах логопеда дитячого садку та вчителя-логопеда дитячого садку у військовій частині (ВЧ) НОМЕР_3 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після досягнення пенсійного віку, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак листом відповідач відмовив у виплаті вказаної допомоги, посилаючись на те, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах відсутня у переліку посад, що дає право на пенсію за вислугу років. Позивач вважає, що має право на отримання одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком та відповідачем протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Ухвалою від 28.04.2024 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Вказав, що до стажу роботи позивача не зараховано період роботи з 09.08.1989 по 21.07.1992 у Військовій частині № НОМЕР_3 відповідно до записів у трудовій книжці, оскільки в наказі про прияняття на роботу не зазначено його дату, а запис про звільнення засвідчено печаткою, по відбитку якої не можливо ідентифікувати назву підприємства. Також відсутні документи про періоди перебування позивача увідпустці без збереження заробітної плати за вказаний період. Пунктом 4.7. Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. За результатами розгляду наданих документів та матеріалів пенсійної справи встановлено, що станом на дату призначення пенсії (14.07.2023) стаж роботи ОСОБА_1 , на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», становить 28 років 10 місяців 14 днів. Таким чином, у позивача відсутній необхідний стаж роботи (30 років) на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е» «ж» статті 55 Закону № 1788. З огляду на наведене, 06.12.2023 Головним управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій №133650007609. Рішення є правомірним, належним чином обґрунтованим та скасуванню не підлягає Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 14.07.2023 та отримує пенсію за віком.

30.11.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

06.12.2023 за результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №133650007609.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.12.2023 №133650007609 відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги обґрунтовуючи тим, що до спеціального стажу не зараховано період роботи з 09.08.1989 по 21.07.1992 у військовій частині № НОМЕР_3 відповідно до записів у трудовій книжці, оскільки в наказі про прияняття на роботу не зазначено його дату, а запис про звільнення засвідчено печаткою, по відбитку якої не можливо ідентифікувати назву підприємства.

Листом, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивача повідомило про відмову у виплаті грошової допомоги. Так як, до стажу роботи позивача не зараховано період роботи з 09.08.1989 по 21.07.1992 у військовій частині № НОМЕР_3 відповідно до записів у трудовій книжці, оскільки в наказі про прияняття на роботу не зазначено йо дату, а запис про звільнення засвідчено печаткою, по відбитку якої не можливо ідентифікувати назву підприємства. Також відсутні документи про періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати за вказаний період.

Вважаючи дії відповідача щодо незарахування до спеціального стажу роботи вказаний період роботи вихователем у дитячому садку при військовій частині № НОМЕР_3 , та невиплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами та доповненнями, визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з положеннями пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про освіту» система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

Пунктом 25 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» встановлено, що система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності. Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами. Державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників (частини 1, 3, 4 статті 14 ЗУ «Про освіту»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про позашкільну освіту» структуру позашкільної освіти становлять: позашкільні навчальні заклади; інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час, до числа яких належать: загальноосвітні навчальні заклади незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об`єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації; клуби та об`єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші навчальні заклади, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов`язана із функціонуванням позашкільної освіти.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту»).

Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту» і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні ст. 4 Закону України «Про позашкільну освіту».

Початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів (п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №433 від 06.05.2001)

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що в позашкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають право громадяни, які працювали на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідувачі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

При цьому, Постановою №909 посада викладача не була передбачена.

Втім, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до яких віднесено, зокрема, посади педагога, викладача.

Таким чином, оскільки позивач, як викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником, її право на пенсію за вислугу років передбачено Законом України «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 року №1841-III, який має вищу юридичну силу над постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, згідно з п. 3 розд. VIII «Прикінцеві положення» Закону №1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є постанова Кабінету Міністрів України №909, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає сааме ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту», яка регулює умови призначення пенсії за вислугу років педагогічним працівникам позашкільних навчальних закладів.

Кабінетом Міністрів України, на виконання вимог п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про позашкільну освіту», не було внесено змін та доповнень до переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, що затверджений постановою №909 від 04.11.93, з метою реалізації права педагогічних працівників позашкільних закладів на пенсію за вислугу років, у відповідності до вимог ст. 21 цього Закону.

Разом з тим, дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.96 №397/21 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.95 № 01-3/133-02-2 на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання поширено порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04 листопада 1993 року, без внесення змін до неї.

Початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів (п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №433 від 06.05.2001).

Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993року №909, зокрема, в загально освітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної, навчально-виробничої частини або з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги, практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інші форми гурткової роботи.

Тобто в силу абзацу 1 Переліку Постанови №909 викладачі загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл мають право на пенсію за вислугу років.

В примітці 2 до Постанови №909 вказано, що робота в установах і на посадах, передбачених переліком посад в даній постанові, дає право на пенсію за вислугою років незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007року №4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, суд доходить висновку, що стаж роботи викладачем в дитячому садочку, має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

Аналогічну позицію неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постанова, зокрема, від 30.01.2019 у справі №876/5312/17, від 20.02.2019 у справі №226/1133/16-а та від 19.02.2019 у справі №127/159/17-а.

Крім того, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.93, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зазначає, що згідно з записів трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 працювала на посадах:

з 02.09.1987 - ВЧ НОМЕР_3 прийнята на посаду няні-санітарки дитячого садку у ВЧ НОМЕР_3 ;

з 28.06.1988 - переведена на посаду помічника вихователя дитячого садку у ВЧ НОМЕР_3 ;

з 09.08.1989 - переведена на посаду логопеда дитячого садку у ВЧ НОМЕР_3 ;

з 01.10.1990 - переведена на посаду вчителя-логопеда дитячого садку у ВЧ НОМЕР_3 ;

21.07.1992 - звільнена за власним бажанням з ВЧ НОМЕР_3 ;

з 01.09.1994 призначена на посаду вчителя-логопеда дошкільної установи №14 м.Самбора;

29.09.2023 звільнена з посади вчителя-логопеда дошкільної установи №14 м.Самбора за згодою сторін.

Підставою для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є не зарахування відповідачем до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення такої грошової допомоги, період роботи з 09.08.1989 по 21.07.1992 у Військовій частині № НОМЕР_3 відповідно до записів у трудовій книжці, оскільки в наказі про прияняття на роботу не зазначено дату, а запис про звільнення засвідчено печаткою, по відбитку якої не можливо ідентифікувати назву підприємства. Також відсутні документи про періоди перебування Позивача увідпустці без збереження заробітної плати за вказаний період.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п. 18 Порядку №637).

Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном (п. 20 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Також якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.

Тобто, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Отже, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на неточності, розбіжності в записах наявних в трудовій книжці не є підставою для не зарахування відповідачем вказаних періодів до трудового стажу позивачки.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується період роботи позивачки з 09.08.1989 по 21.07.1992 на посаді логопеда та вчителя-логопеда дитячого садку у Військовій частині № НОМЕР_3 , а тому такий стаж підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача.

Крім того, як зазначалося вище, згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту" педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

При цьому відповідно до абз. 3 розділу Посади педагогічних працівників Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 викладачі всіх спеціальностей є педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів, тобто працівниками освіти.

Отже, особи, які працювали на педагогічних посадах, у позашкільних навчальних закладах, які входять до структури освіти України, мають право на отримання пенсії за вислугу років.

Таким чином, стаж роботи викладачем у закладах позашкільної освіти, має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

Також аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17.

За наведених обставин, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що спірний період роботи позивача не враховується до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та, відповідно, для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як посада логопеда, вчителя-логопеда у позашкільних закладах освіти не передбачена Переліком №909 та вказані заклади є закладами позашкільної освіти в галузі культури і не є структурними підрозділами відділу освіти.

Відмовляючи позивачеві у виплаті разової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України. Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення педагогічних працівників у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що педагогічні працівники, зокрема, викладачі всіх спеціальностей позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Таким чином, викладачі всіх спеціальностей є педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів і мають право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги через не підтвердження позивачем на день досягнення пенсійного віку наявності необхідного спеціального стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (для жінок - 30 років), у зв`язку із відсутністю підстав для зарахування до такого стажу періоду роботи позивача з 09.09.1989 по 21.07.1992 на посадах логопеда дитячого садочку та вчителя дитячого садочку у Військовій частині НОМЕР_3 , оскільки такі посади не передбачені Переліком №909, водночас, судом було встановлено наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи до спеціального (педагогічного стажу позивача), внаслідок чого такий спеціальний стаж сукупно перевищив 30 років, при цьому відповідачем не спростовано та не заперечується, що позивачем дотримано інші умови призначення передбаченої п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги, а саме: позивач до призначення пенсії за віком не отримувала жодної іншої пенсії та на момент виходу на пенсію за віком працювала на педагогічній посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення такої одноразової грошової допомоги позивачеві.

Враховуючи те, що відповідачем прийнято протиправне рішення, тому суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачене п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.08.1989 по 21.07.1992 на посадах логопеда дитячого садку та вчителя-логопеда дитячого садку у військовій частині (ВЧ) НОМЕР_3 , з урахуванням правової оцінки, викладеної судом у цьому рішенні.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності свого рішення щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, на підставі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сплачений позивачкою судовий збір на суму 2422,40грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.12.2023 №133650007609 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачене п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.08.1989 по 21.07.1992 логопедом дитячого садку та вчителя-логопеда дитячого садка у військовій частині (ВЧ) НОМЕР_3 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два)грн.40коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.