І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку скороченого провадження

18 жовтня 2010 року. м. Тячів

Суддя Тячівський районний суд Закарпатської області Мельник В.І., розглянув в порядку скороченого провадження в залі суду в м. Тячів справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та нарахування недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звер нулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та нарахування недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни та з 1 січня 2006 року їй до пенсії повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Виплата надбавки до пенсії повинна здійснюватись відповідачем, так як основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування і виплати пенсій та інших виплат, які згідно законодавства здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених чинним законодавством. Всупереч положенням ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, бюджетним законодавством дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено відповідно на 2006 та 2007 роки. Її законні права було обмежено прийняттям неконституційних правових актів, а про факт порушення їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації і тому, строки звернення до суду про відновлення порушених прав нею були пропущені. Просить продовжити строк на звернення до суду та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі нарахувати їй, як дитині війни, щомісячну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року і справу розглянути у її відсутності.

Представник відповідача надіслав суду письмові заперечення. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що статтею 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, не передбачено, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій. Зазначена стаття Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» взагалі була зупинена на 2007 рік, а на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» спочатку була зупинена, а потім визначені нею пільги були запроваджені поетапно. Виплата щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни” згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006 році не проводилася у зв'язку з відсутністю механізму їх проведення та коштів, передбачених у Державному бюджеті України, а в 2007 році таке підвищення проводилося тільки тим дітям війни, які визнані інвалідами, що встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З 01.01.2008 року позивачу нараховується у встановленому порядку щомісячна державна соціальна допомога, а тому посилання позивача на заборгованість УПФУ в Тячівському районі щодо виплати щомісячної державної допомоги за 2008 рік вважає безпідставним. Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Враховуючи, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено фінансування виплат по даному закону із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, то будь-яких порушень з боку управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі не вбачається. Крім цього, вважає безпідставним аргументацію позивача про поважність причин пропуску звернення до суду, оскільки Закон України «Про соціальний захист дітей війни» у встановленому порядку був оприлюднений. Просить в задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явилися, позивачка в позовній заяві просить розгляд справи провести у її відсутності, а тому, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набув чинності з 1 січня 2006 року, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином війни та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ст.ст. 6, 7 вказаного Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Позивачка є ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, отримує пенсію за віком, що стверджується даними її паспорту громадянина України та пенсійного посвідчення, тобто, є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Пунктом 17 статті 77 Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» п.17 ст. 77 вказаного Закону виключено, а ст. 110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в зазначеній частині не реалізовані.

Таким чином, у 2006 році позивачка не мала правових підстав для нарахування їй підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни, а тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік зупинено. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, а тому на підставі ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії у часі немає.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач мала правові підстави для нарахування підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни», і тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року визнано неконституційним.

Судом встановлено, що з 1 січня 2008 року позивачеві підвищено пенсію на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». А з 22 травня 2008 року, на підставі рішення Конституційного Суду України перерахунок пенсії з урахуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу не проводився.

А тому, суд вважає, що з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року позивачу правомірно Управлінням Пенсійного фонду України у Тячівському районі нараховано підвищення пенсії на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З 22 травня 2008 року позивач має право на отримання підвищення пенсії, не на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому, відповідач має здійснити позивачу перерахунок пенсії, починаючи з 22 травня 2008 року по 31.12.2009 року.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не може бути прийняте до уваги, оскільки у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Посилання відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством не приймається судом до уваги, так як ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. З огляду на наведене, дане питання врегульоване чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1, 3, 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд вважає необхідним зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивачу, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також, починаючи з 22 травня 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

Статтею 99 ч. 2 КАС України встановлено шестимісячний строк звернення до суду, на застосуванні якого наполягає у письмовому запереченні відповідач.

Разом з цим, у відповідності до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишається без розгляду адміністративного позову за умови, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку .

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Беручи до уваги похилий вік позивача, наведені ним причини пропущення строку звернення до суду, суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду як пропущений з поважних причин.

Керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,ст. 58, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.п.2 п.41 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст.ст. 6 , 11 ,71 ,72, 99 ч.2, 100, 122 ч.3, 159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тячівському районі провести перерахунок та виплату недоплаченого підвищення пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених сум, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року .

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тячівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови.

Суддя Тячівського

районного суду: Мельник В.І.