ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2024 р. Справа№ 910/12777/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
без виклику сторін,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА - ЕНЕРГОВАТ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 (повний текст - 31.01.2024)
у справі № 910/12777/23 (суддя - Літвінова М.Є.)
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА - ЕНЕРГОВАТ"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Державне підприємство "Гарантований покупець"
2. Державна казначейська служба України
про стягнення 178 965,56 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА - ЕНЕРГОВАТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 178 965,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що 15.01.2021 року відповідачем було прийнято постанову № 46 "Про затвердження змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641", підпунктом 8 пункту 1 якої внесено зміни до формули визначення частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді. Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 16.07.2021 у справі №640/4069/21, що залишене без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2022, підпункт 8 пункту 1 означеної постанови відповідача визнав протиправним і нечинним. З урахуванням зазначених підстав, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення шкоди у вигляді різниці між небалансами, вирахуваними за формулою, що діяла до 15.01.2021 року та небалансами, фактично сплаченими за формулою, що визнана судом нечинною.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА - ЕНЕРГОВАТ" відмовлено повністю.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Енерговат» є необґрунтованими та безпідставними. Суд першої інстанції зазначив, що скасування у судовому порядку пункту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА - ЕНЕРГОВАТ" 07.02.2024 (через Електронний суд) звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА - ЕНЕРГОВАТ" на рішення Господарського суду міста Київ від 15.01.2024 у справі № 910/12777/23. Скасувати рішення Господарського суду міста Київ від 15.01.2024 у справі № 910/12777/23 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Також зазначено, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку понесе позивач у апеляційному провадженні, становить 40 000, 00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА - ЕНЕРГОВАТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/12777/23, розгляд якої призначено у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.
01.03.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі з доказами надсилання іншим учасникам апеляційного провадження, який було долучено до матеріалів справи.
25.03.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у даній справі.
26.03.2024 від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення у даній справі.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, не підлягає застосуванню під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП «Гарантований покупець», яка відшкодовувалася продавцями за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» за періоди з моменту прийняття оскарженого підпункту (16.01.2021) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/4069/21 (08.09.2022).
Таким чином, за доводами скаржника, Господарський суд міста Києва дійшов до помилкових та необґрунтованих висновків, які дозволяють відповідачу уникнути наслідків прийняття ним протиправного нормативно-правового акту та ще й можуть призвести до завдання позивачу шкоди, у вигляді застосування зазначеного НПА, який встановлює неправомірний порядок розрахунку відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії, платником якого є позивач.
Отже, апелянт вважає, що висновок Господарського суду міста Києва про відсутність протиправності у діях відповідача повністю спростовано судовими рішеннями у справі № 640/4069/21.
При цьому, позивач, у свою чергу, робить посилання на спеціальну норму, яка регулює відшкодування шкоди саме спеціальним суб`єктом органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування в зв`язку з прийняттям нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.
Таким чином, факт прийняття відповідачем підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46 і є тією протиправною нормою, що власне була скасована судом, однак за час дії призвела до значної шкоди, що є підставою для відшкодування такої шкоди. Окрім цього, апелянт зазначив про необхідність врахування практики Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 23.12.2021 у справі № 910/13/21. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
НКРЕКП вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ТОВ «УКРАЇНА-ЕНЕРГОВАТ» щодо наслідків скасування у судовому порядку підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, які спростовуються наступним.
Так, відповідач зазначив, що 16.07.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 640/4069/21 було прийнято рішення про задоволення позову ТОВ «РЕСУРСЕКОЕНЕРГО» та визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку №641.
Отже, підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, втратив чинність з моменту набрання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі № 640/4069/21 законної сили, а саме з 08.09.2022.
При цьому сторона зазначила, що в період з 16.01.2021 по 08.09.2022 підпункт 8 пункту 1 Змін до Постанова № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46 був законним, діяв та застосовувався до позивача, а тому доводи товариства про те, що до моменту прийняття Верховним Судом рішення у справі №640/4069/21 (08.09.2022) ліцензіат зазнав начебто збитків є необґрунтованим, що було повно та всебічно з`ясовано судом першої інстанції.
Окрім цього, регулятор акцентує увагу суду апеляційної інстанції на відсутності елементів складу цивільного правопорушення, як підстави для притягнення НКРЕКП до цивільно-правової відповідальності.
Також відповідач зазначив, що доводи скаржника про те, що відповідач вчинив протиправні дії - є необґрунтованими, оскільки в межах справи №640/4069/21, предметом розгляду було саме рішення НКРЕКП, а не дії НКРЕКП. Таким чином, оскільки в межах справи №640/4069/21 дії НКРЕКП протиправними не визнавались, а тому доводи скаржника про неправомірність дій регулятора є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, що було повно та всебічно встановлено судом першої інстанції, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
До того ж, відповідач зазначив, що скасування у судовому порядку пункту постанови НКРЕКП, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1175 Цивільного кодексу України». А тому відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги через необґрунтованість.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.10.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА - ЕНЕРГОВАТ" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) було укладено договір №832/01, за умовами п.1.1 якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641.
У пункті 2.1 договору його сторони визнали свої зобов`язання згідно із Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Комісії від 14.03.2018 № 307, та зобов`язалися керуватися їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору встановлено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені комісією у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Пунктом 4.5 договору унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
За умовами пункту 4.6 договору гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З Гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.
Відповідно до пункту 7.4 договору якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030 року).
ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 15 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.
У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовою підставою позовних вимог визначено приписи ст.ст. 11, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Отже, положення статтею 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19.
При цьому, довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Щодо протиправної поведінки відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року.
У вказаній постанові касаційного суду зазначено, що ураховуючи положення частини 6 статті 71, пункту 11 розділу XVII Закону №2019-VIII, Верховний Суд доходить висновку про те, що покладення додаткової відповідальності на виробників, яким установлено "зелений" тариф та на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправним.
Також суд касаційної інстанції (підтримав позицію суду першої інстанції) та виснував, що з урахуванням правил частини 2 статті 2 КАС України відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без запобігання всім формам дискримінації, а тому підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку є протиправним.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника щодо протиправної поведінки НКРЕКП, оскільки вказане підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили та враховується в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України, чого помилково не було враховано судом першої інстанції.
При цьому неможливість застосування положень нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції України та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, ґрунтуються на аналізі загальних положень законодавства та засад (принципів) судочинства як основоположних правових ідей реалізації судочинства та, з огляду на вказане, встановлено, що в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування заборонено з моменту прийняття.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що погоджується з доводами апелянта в цій частині та зазначає, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать Конституції та законам України, незалежно від чинності таких актів та наявності судового оскарження. Вказане відображає принцип верховенства права та важливість забезпечення правової держави.
Водночас сам по собі доведений факт неправомірної поведінки ще не є достатньою підставою для відшкодування шкоди. Так, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх інших елементів складу цивільного правопорушення, наразі суду слід встановити, чи призвела ця неправомірна поведінка до заподіяння шкоди позивачу.
Так, з огляду на регламентований характер обов`язків учасників спірних правовідносин (відповідно до укладеного договору) та визначену законодавцем роль кожного з них, слід врахувати, що за період з січня 2021 по вересень 2022 Державним підприємством "Гарантований покупець" (а не відповідачем) було нараховано, а позивачем частково сплачено саме Державному підприємству "Гарантований покупець" відшкодування вартості небалансів електричної енергії. Отже, отримувачем коштів, які ніби-то надмірно перераховані позивачем, є Державне підприємство "Гарантований покупець", а не НКРЕКП.
Більше того, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також за результатами апеляційного перегляду позивач не довів належними та допустимими доказами те, що після скасуванням протиправного нормативного-правового акту він звертався до Державного підприємства "Гарантований покупець" з вимогою про повернення надмірно та безпідставно сплачених ним коштів, а останній йому відмовив.
Водночас, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, позивач не позбавлений права звернутись до ДП "Гарантований покупець" з вимогою про повернення безпідставно набутого майна. Тоді як, суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків не відповідають суті порушеного права, яке захищає позивач у даній справі.
Через вказане суд апеляційної інстанції не розглядає доводи скаржника в апеляційній скарзі та відповідача у відзиві на апеляційну скаргу з посиланням на подібність та можливість (неможливість) врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18.
Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, відмовив із підстав того, що скасування у судовому порядку пункту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції з мотивів, наведених вище. Водночас підстав для задоволення позовних вимог, так і підстав для задоволення апеляційної скарги по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 277, ст. 269 ГПК України через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а як наслідок неправильне застосування норм матеріального права (ст. 1173 ГПК України).
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНА - ЕНЕРГОВАТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/12777/23 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 у справі № 910/12777/23 - змінити, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови.
3. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
4. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім
