Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/7097/23

Провадження №: 2/332/699/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

25 квітня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання: Божко В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Солтіс Ірина Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі адвоката Солтіс Ірини Володимирівни, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який в подальшому було уточнено.

Так, в обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що у період з 17 травня 2021 по 16 листопада 2022 він знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ЗТМК». Починаючи з липня 2022 року Відповідач постійно затримував виплату заробітної плати. Виплачував частинами та не у встановлені строки. 16 листопада 2022 Позивач був звільнений із займаної посади за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). В день звільнення, а саме 16.11.2022 відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2022 по листопад 2022 становить 35688грн 40 коп. Тому позивач просить сягнути дану суму заборгованості із заробітної плати, а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день винесення рішення у справі у розмірі 98322,18 грн. Також позивач просив стягнути на свою користь судові витрати.

29.03.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення, згідно яких представник відповідача визнав вимоги щодо заборгованості із заробітної плати. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку зауважив, що на підставі ст.117 КЗпП України стягненню підлягає середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. Також зауважив, що з лютого 2022 господарська діяльність та виробництво продукції Комбінату було зупинено, в тому числі, внаслідок військової агресії та бойових дій, тому просив звільнити ТОВ «ЗТМК» від відповідальності за порушення встановлених термінів виплати зарплати. При вирішенні питання про стягнення судових витрати просив застосувати вимоги ч. 1 ст. 142 КПК України.

10.04.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача адвоката Солтис І.В., яка не погодилась із запереченнями відповідача. Зауважила, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню у повному обсязі на підставі ст. 117 КЗпП України. Також зазначила, що форс-мажорні обставини відповідачем не доведені, тому відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок із позивачем.

Позивач, який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, в судове засідання не з`явивсь. На адресу суду надійшла заява представника позивача, згідно якої адвокат Солтіс І.В., просила розглядати справу у письмовому провадженні без фіксації судового процесу. Надала розрахунок заборгованості на день винесення рішення та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також зазначила, що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу надасть потягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Будь-яких та клопотань на адресу суду додатково не надходило.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17 травня 2021 по 16 листопада 2022 знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ЗТМК», що підтверджується Наказом № 237 від 14.05.2021 про прийняття на роботу, Наказом № 412 від 03.08.2021 про переведення на іншу роботу, Наказом № 204 від 12.07.2022 про переведення на іншу роботу, Наказом № 1135 від 16.11.2022 про припинення трудового договору (а.с. 16-18). Так, згідно Наказу № 1135 від 16.11.2022 ОСОБА_1 - майстра з ремонту устаткування (промисловість) (Механослужба дільниці плавки сировини та шихти) було звільнено за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП).

В день звільнення, а саме 16.11.2022 відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2022 по листопад 2022 становить 35688 грн 40 коп., що не оспорюється відповідачем.

Отже, у день звільнення відповідач не провів розрахунок з позивачем в повному обсязі, чим порушив вимоги трудового законодавства.

Так, відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 35688 грн 40 коп. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку згідно зі ст.117 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (зі змінами від 01.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З урахуванням наведеного вбачається, що середній заробіток ОСОБА_1 повинен бути вирахуваний за 6 (шість місяців), а саме з наступного дня після дня звільнення - 17.11.2022 по 16.05.2023 року.

Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2022 року у справі № 359/3879/20).

Згідно зі частинами 3, 4 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» N 2136-IX від 15.03.2022 роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Посилання представника відповідача на те, що з лютого 2022 господарська діяльність та виробництво продукції Комбінату було зупинено, в тому числі, внаслідок військової агресії та бойових дій, через що ТОВ «ЗТМК» підлягає звільненню від відповідальності за порушення встановлених термінів виплати зарплати, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зауважуючи на необхідності звільнення Комбінату від відповідальності за несвоєчасне здійснення розрахунку із позивачеми та на необхідності його відтермінування, представник відповідача надав лише Витяг з ЄРДР № 22023080000000988 від 20.06.2023 за ч. 1 ст. 438 КК України, проте зазначені обставини, а саме обстріл цивільної інфраструктури, в тому числі, будівель ТОВ «ЗТМК» відбувся через сім місяців після звільнення позивача, у зв`язку із чим ці заперечення судом не приймаються до уваги.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів в період затримки.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 34940,94 грн, з розрахунку 129 робочих днів затримки (з 17 листопада 2022 року по 16 травня 2023 року) х 270,86 грн (середньоденна заробітна плата, розмір якої не був оспорений представником відповідача).

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, загальна ціна уточненого позову складає 134010,58 грн, відповідно, судовий збір складає 1340,10 грн. Позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі, разом з тим не звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн (а.с. 50), тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню недоплачений судовий збір в сумі 266,51грн (1340,10 1073,60) - за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі та 381,55грн судового збору на користь позивача за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки вимогу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Солтіс Ірина Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», код ЄДРПОУ: 38983006 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 35688 гривень 40 копійо та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 34940 гривень 94 копійки.

Допустити негайне виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.04.2024 року в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше як за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», код ЄДРПОУ: 38983006 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 381 гривня 55 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», код ЄДРПОУ: 38983006 на користь держави судовий збір у сумі 266 гривень 51 копійку.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 30 квітня 2024 року.

Суддя Ю.І. Ретинська