ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7283/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року в адміністративній справі №160/7283/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказу №243 від 06.11.2022 року Військової частини НОМЕР_1 про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу та всіх видів забезпечення;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 поновити позивача на посаді, яку він займав до переміщення Військової частини НОМЕР_1 з 06.11.2022 року;

- звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді, яку він займав до переміщення у Військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваний наказ не містить посилання, згідно якого підпункту пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008), відповідач прийняв такий наказ, а також відсутні причини призначення (переміщення) позивача відповідного до вимог, передбачених Положенням, що позбавляє суд можливості дослідити наявність чи відсутність правових підстав для призначення позивача на іншу посаду та перевірити обґрунтованість і вмотивованість прийнятого наказу у контексті спірних правовідносин.

Пункт 116 Положення містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких допускається зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.

Вказаний п. 116 Положення містить 16 підпунктів, кожен з яких передбачає різні, не залежні одна від одної підстави для зарахування військовослужбовців у розпорядження.

Імперативні приписи п. 116 Положення вимагають зазначення у тексті наказу мотивів та конкретних підстав зарахування військовослужбовців у розпорядження, як обов`язкової складової рішення. Такі вимоги є гарантією дотримання прав особи, зокрема, що до якої прийнято рішення про зарахування у розпорядження.

Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 (надалі - Інструкція № 170) визначено вичерпний перелік документів на підставі яких здійснюється призначення військовослужбовців позапланово або у плановому порядку.

У плановому порядку переміщення здійснюється на підставі плану переміщення, а в позаплановому на підставі подання та витягу із резерву. Тобто законодавець не наділив уповноважених осіб правом самостійного визначення вказаного переліку шляхом його звуження/розширення.

В матеріалах справи не міститься План переміщення військовослужбовців.

У порушення вимог п.4.8 Інструкції позивач не був ознайомлений з планом переміщення, доказів на спростування зазначеної обставини відповідачем надано не було.

Крім того, доказів розгляду проекту зазначеного плану переміщення атестаційною комісією, а також її рекомендацій про включення позивача за результатами атестації до плану переміщення відповідачем до суду не надано.

Згідно з приписами Інструкції № 170 за результатами атестування військовослужбовців складаються списки кадровими органами, що є підставою для внесення військовослужбовців до плану переміщення.

Порядком та нормами вищезазначеної Інструкції встановлено проведення атестування військовослужбовців з метою забезпечення правильного добору, розстановки, виховання і вдосконалення підготовки військових кадрів шляхом об`єктивного оцінювання професійного рівня, ділових та моральних якостей кожного військовослужбовця, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання, створення резерву кандидатів для просування по службі.

Розділом VII Інструкції № 170 передбачено, що процес атестування військовослужбовців передбачає проведення комплексного та періодичного оцінювання військовослужбовців. Комплексне оцінювання включає щорічне оцінювання, здійснене прямими командирами (начальниками), та незалежне оцінювання військовослужбовців, здійснене визначеним представником Головної інспекції Міністерства оборони України або комісій з перевірки військ (сил), утворених наказами Міністерства оборони України, у випадках, визначених пунктом 7.5 цього розділу. За підсумками щорічного оцінювання складається оцінна картка військовослужбовця. Залежно від результатів оцінювання службової діяльності військовослужбовців за рік посадові особи, які складають на військовослужбовців оцінні картки, роблять висновки щодо відповідності посадам, які вони займають, а також надають рекомендації стосовно їх подальшого службового використання, в тому числі: зарахування до Резерву для просування по службі; залишення на займаній посаді або продовження строку перебування на посаді.

Відповідачем до суду не надана оціночна карта позивача.

Отже неможливо встановити чи містить оціночна карта позивача висновок щодо зарахування позивача для призначення на іншу посаду.

Враховуючи вищевикладене, переведення позивача на нове місце служби відбулось за відсутності законодавчо встановлених підстав та з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач до суду не надав жодного доказу, який підтверджує те, що позивач справи та посаду здав згідно наказу № 243 від 06 листопада 2022 року, у тому числі 06.11.2022 року, враховуючи що в матеріалах справи міститься доказ того, що позивача з цим наказом ознайомили лише 28 березня 2023 року та до сьогодні не виконаний.

Також, відповідачем до суду не наданні докази на підтвердження того, що були створені документи, що передбачені п. 2.8, 6.3 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України затверджена наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 року № 333 (далі - Інструкція № 333).

Крім того, з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 жовтня 2022 року № 455-РС позивача не ознайомлювали. Відповідач до суду не надав докази ознайомлення позивача з наказом від 03.10.2022 р. № 455-РС.

При направленні витягів із наказів про переміщення військовослужбовців у них за необхідності вказуються умовні найменування військових частин (установ, закладів) та пункти, в які необхідно відрядити військовослужбовця та вислати облікові документи.

Скаржник вважає, що законність прийнятого наказу повинна бути підтверджена саме документально, документами про які зазначив вище.

Так скаржник наголошує, що наказ Головнокомандувача Збройних Сил України №465-РС від 05.10.2022 року не містить посилання згідно якого підпункту пункту 116 Положення прийнято такий наказ, а також відсутні причини зарахування позивача у розпорядження відповідно до вимог, передбачених Положенням, що позбавляє суд можливості дослідити наявність чи відсутність правових підстав для зарахування у розпорядження та перевірити обґрунтованість та вмотивованість прийнятого наказу у контексті спірних правовідносин.

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.11.2022р. № 243 є похідним від наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №465-РС від 05.10.2022 р.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , проходив військову службу на посаді командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частиниА7221, прибув на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/200 року «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.10.2022р. №455-РС (по особовому складу), прийнятого відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України увільнено, зокрема, молодшого сержанта ОСОБА_1 командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 від займаної посади і зараховано у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу з наказу №243 від 06.11.2022 року командира ВЧ НОМЕР_1 (по строковій частині), на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №455-РС від 03.10.2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію", вважається таким, що справи та посаду здав 06.11.2022 року і вибув для подальшого проходження військової служби в окремому розпорядженні командира НОМЕР_4 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

З 06.11.2022 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , з котлового забезпечення 07.11.2022 року.

06.03.2023 року позивач звернувся із рапортом до командувача ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив довести та вручити йому наступні документи: послужний список щодо нього; роз`яснити письмово його статус щодо строків прийняття посади та вислуги; вжити заходів до перевірки повноти та комплектності вилучених у 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 98 об ТрО зброї та бк, про що скласти документований акт та надати позивачу, як командиру відділення, його копію для ознайомлення; повідомити про підстави вибуття з особового складу 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 98 об ТрО до Рівненського військового навчального полігону з додаванням копій підтверджуючих документів в частині, що його стосуються; повідомити, чи є правомірним подальше відвідування або виконання усних розпоряджень і наказів як особовому складу 1 ср 98 об ТрО з боку командира НОМЕР_5 об 108 обр Сил Тро майора ОСОБА_2 начальника штабу 98 об ТрО ст. лейтенанта ОСОБА_3 , заступника командира НОМЕР_5 об ТрО полковника ОСОБА_4 та заступника начальника штабу НОМЕР_5 об ТрО майора ОСОБА_5 ; вжити заходів щодо поновлення правового і службового становища як командира 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 98 об 108 обр Сил Тро з обов`язковим доведенням та врученням відповідних документів, що регламентують таке правове та службове становище. Та вжити заходів щодо фактичного допуску позивача до виконання своїх службових обов`язків в межах в/ч НОМЕР_1 ; у разі, якщо шляхом фальсифікацій та зловживань було документально оформлене його виключення зі списків ВЧ НОМЕР_1 (переведення, переміщення тощо) - надати для ознайомлення відповідні документи під підпис та проставлення дати про перше ознайомлення, вручити відповідні витяги, приписи, акти здавання посад, справ та майна, ознайомити з планами переміщення та документами, що їх обґрунтовують. З метою вирішення питання про подальше оскарження таких документів та визначення формату його правомірної поведінки.

В матеріалах справи наявні колективні звернення військовослужбовців, зокрема, ОСОБА_1 , які складені та направлені засобами поштового зв`язку до Міністерства Оборони України, командуванню ВЧ НОМЕР_3 , командуванню Сил ТрО ВЧ НОМЕР_6 .

Довідка ВЧ НОМЕР_7 від 23.03.2023 року №278/57, яка містить інформацію стосовно надання припису про вибуття військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_3 - відсутня.

28.03.2023 року військовослужбовцями, у тому числі позивачем, підписано відомість про отримання витягів з наказу командира про виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та довідок про видання приписів.

Листом від 19.04.2023 року №42/493 ВЧ НОМЕР_1 повідомила ВЧ НОМЕР_3 , у відповідь на запит вх.№1553 від 22.03.2023 р., що наприкінці березня 2023 року до місця дислокації ВЧ НОМЕР_1 з`явились 34 військовослужбовця, у тому числі молодший сержант ОСОБА_1 . Зазначені особи не проходять службу та не є в списках ВЧ НОМЕР_1 . Після прибуття вони повідомили, що на цей час не мають зв`язку з командуванням ВЧ НОМЕР_3 , не розуміють свого правового статусу, як військовослужбовці, не прийняті до штату військових частин, в зв`язку з чим прибули до місця дислокації останнього відомого їм місця проходження служби. В зв`язку з вищенаведеним просить терміново, але не пізніше 30.04.2023 р., повідомити ВЧ А7221про дійсний юридичний стан військовослужбовців, яких було переведено до ВЧ НОМЕР_3 згідно наказів Головнокомандувача Збройних Сил України.

Відповідь на вказаний запит не отримано.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд дійшов до висновку, що судом не встановлено наявності обставин, наведених у пункті 112 Положення №1153/2008, які виключають можливість переведення позивача без його згоди. Оскільки наказ по особовому складу про увільнення позивача від займаної посади у ВЧ НОМЕР_1 та зарахування його у розпорядження командувача ВЧ НОМЕР_3 прийнято Головнокомандувачем Збройних Сил України, з урахуванням особливостей порядку проходження військової служби за призивом під час воєнного стану, суд зазначає про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до статті 2 цього Закону, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 3 Закону № 2232-XII зміст мобілізації становить переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» 6 грудня 1991 року № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Закону № 2232-XII військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

З аналізу наведених норм слідує, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі, Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався і діє до цього часу. Також, Указом постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі мобілізація).

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 року і по теперішній час в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом.

Відповідно до частини 7, 13 статті 6 Закону, порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

Пунктом 1 Розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення №1153/2008) передбачено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно із пунктом 12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Пунктом 82 Положення №1153 визначено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється: 1) на вищі посади - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади; 3) на нижчі посади; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; 5) у зв`язку із закінченням строку перебування на посаді; 6) у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану; 7) у зв`язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу; 8) у зв`язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України; 9) у разі запровадження нового військового звання.

Відповідно до пункту 83 розділу IV Положення №1153 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка).

Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.

За приписами пункту 109 Положення № 1153/2008, вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.

Відповідно до пункту 110 Положення, переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України; між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.

Пунктом 112 Положення № 1153/2008 встановлено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Приписами пункту 116 Положення № 1153/2008 врегульовано перебування військовослужбовців у розпорядженні відповідних командирів.

Так, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців (підпункт 1 пункту 116 Положення №1153/2008).

Абзацом 1 пункту 117 Положення № 1153/2008 визначено, що призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.

Розділом ХIV Положення №1153/2008 визначено особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період.

Відповідно до пункту 251 розділу ХIV Положення №1153 в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов`язані виконують військовий обов`язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.

Пункт 254 розділу ХIV Положення №1153 визначає, що доукомплектування особовим складом Збройних Сил України в особливий період здійснюється за рахунок призову військовозобов`язаних, громадян призовного віку чоловічої статі та резервістів, а також прийому громадян на військову службу за контрактом.

Відповідно до абзацу 5 пункту 256 Положення №1153/2008 у разі потреби доукомплектування Збройних Сил України військовослужбовці, посади яких скорочуються у ході проведення організаційно-штатних заходів, до закінчення строків проведення цих заходів призначаються на інші посади за підставами, визначеними пунктом 82 цього Положення, або зараховуються у розпорядження посадових осіб, які мають право призначення військовослужбовців на посади, або направляються на курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів або сержантів (старшин), або на курс перепідготовки за дефіцитною для Збройних Сил України спеціальністю. Зазначені переміщення здійснюються без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 257 Положення № 1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначаються Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 170, дозволяється в умовах воєнного часу здійснювати призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі на підставі Плану переміщення на посади.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 4.13 розділу ІV Інструкції №170 в особливий період, для доукомплектування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовці за набутим досвідом служби можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю без проведення відповідної підготовки (перепідготовки). Такі військовослужбовці після їх призначення на посаду підлягають направленню на підготовку (перепідготовку) за новою спеціальністю у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Особливості організації та ведення обліку особового складу в особливий період» Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 (далі - Інструкція № 280) військовослужбовці військової служб за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення. Наказ по стройовій частині розробляється на всі військові частини, що формуються та мають самостійний штат.

Ці накази є підставою для визначення посадового становища військовослужбовцям, запису відповідних відомостей до облікових документів, видачі документів, що посвідчують особу військовослужбовця офіцерам військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Зазначені накази не дублюються наказами по особовому складу.

За пунктом 19 розділу XII Інструкції №280, особовий склад, який вибув із військових частин, виключається із списків особового складу військових частин у строки, установлені пунктом 15 розділу II цієї Інструкції.

Матеріали справи свідчать, що позивач проходив військову службу на посаді командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частиниА7221 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/200 року «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію».

05.10.2022 року Головнокомандувачем Збройних Сил України генералом був затверджений План переміщення осіб рядового, сержантського і старшинського складу на посади номенклатури призначення Головнокомандувача Збройних Сил України.

Головнокомандувачем Збройних Сил України відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.07.2022 року №168/дск прийнято наказ №455-РС від 03.10.2022 року по особовому складу, згідно із яким позивача увільнено від займаної посади у Військовій частині НОМЕР_1 та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_3 . Суд звертає увагу, що наказ прийнятий в умовах дії воєнного стану, тобто особливого періоду.

Вказаний наказ став підставою для прийняття оскаржуваного наказу по стройовій частині, за яким позивач вважається таким, що справи та посаду здав 06.11.2022 року і вибув для подальшого проходження військової служби в окремому розпорядженні командира НОМЕР_4 окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

На підстави вказаних наказів, з 06.11.2022 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , з котлового забезпечення 07.11.2022 року.

Суд звертає увагу, що наказ по особовому складу прийнятий відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.07.2022 року №168/дс та в умовах дії воєнного стану, тобто особливого періоду.

Крім того вказаний наказ позивачем до суду не оскаржувався та у судовому порядку не скасовувався.

На підставі викладеного, враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв і продовжує діяти воєнний стан, відповідачі мали право здійснити переміщення позивача на нове місце служби з однієї військової частини до іншої без його згоди з метою доукомплектування Збройних Сил України, що обумовлено обставинами особливого періоду.

До повноважень суду не належить надання оцінки доцільності переміщення військовослужбовців, тим більше під час воєнного стану в Україні.

Щодо відсутності конкретного підпункту пункту 116 Положення №1153/2008, колегія суддів зазначає, що вимоги до особових наказів встановлені Інструкцією № 333.

Так, відповідно до пункту 11.1 Інструкції № 333 накази по особовому складу є основними документами, які визначають службове становище офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (зі змінами) (далі - Положення), і наказами Міністерства оборони надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 11.2 Інструкції № 333 наказами по особовому складу оформлюються такі зміни в службовому становищі офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, призначення на посади (у тому числі у разі зміни назви посади, військово-облікової спеціальності, військового звання за штатом), переміщення по службі, зарахування в розпорядження, продовження строків перебування на посадах.

При цьому, абзацом 21 пункту 11.2 Інструкції № 333 передбачено, що у разі зміни номера штату (перехід на новий штат) військової частини (установи, закладу), якщо найменування посади, військове звання та військово-облікова спеціальність у новому штаті не змінилися, посадове становище військовослужбовців наказами по особовому складу не оголошується.

З наведеного слідує, що наказом по особовому складу оформлюються зміни в службовому становищі військовослужбовця у разі зарахування його в розпорядження.

При цьому, форма наказу про зарахування у розпорядження, передбачена додатком 53 до Інструкції № 333, вимагає обов`язкового зазначення пункту Положення № 1153/2008, який слугував підставою для його видання, однак вимог щодо зазначення окремого підпункту дана інструкція не містить.

Також вказані обставини не впливають на право відповідачів здійснити переміщення позивача на нове місце служби з однієї військової частини до іншої без його згоди з метою доукомплектування Збройних Сил України на час особливого періоду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа № 813/1790/18.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що враховуючи наявність у суб`єкта владних повноважень нормативно встановлених повноважень в умовах особливого періоду та воєнного стану перевести військовослужбовця без його згоди, позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем спірного питання.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідачем порушено порядок оголошення (доведення до відома) спірного наказу, оскільки позивач міг скористатися своїм правом на подання зауважень, клопотань, уточнень, оскарження цього наказу.

Такі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки незгода позивача з порядком оголошення оскаржуваного наказу, не є підставою для його скасування, як правильно і зазначив суд першої інстанції.

Посилання позивача про неможливість виключення його зі списків особового складу у зв`язку з не встановленням наявності підстав, що виключають його переміщення у випадках, визначених пунктом 112 цього Положення, колегія суддів до уваги не приймає та зазначає, що позивач не вказує жодну конкретну підставу, передбачену зазначеним пунктом Положення, яка б визначала неправомірність його переміщення.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний наказ прийнято на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.10.2022 року №455-РС, з урахуванням особливостей порядку проходження військової служби за призивом під час воєнного стану, тобто у відповідності до чинних нормативно-правових актів.

За таких обставин, спірний наказ прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що відповідач, при винесенні спірного наказу, діяв правомірно та в межах визначених чинним законодавством повноважень.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року в адміністративній справі №160/7283/23 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року в адміністративній справі №160/7283/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко