ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/636/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.;

за участю представників учасників справи:

представника позивача Лисенко В.О.;

представників відповідача Янович-Бунь І.Б., Гвоздецький А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно"

на рішення Господарського суду Черкаської області

(суддя - Кучеренко О.І.)

від 26.09.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Владимиренко С.В., судді - Ходаківська І.П., Демидова А.М.)

від 30.01.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно"

про стягнення 320 901 495, 25 грн.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень, суть спору

1. 09 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" (далі - Споживач) про стягнення заборгованості у розмірі 320 901 495, 25 грн.

2. Позов обґрунтовано невиконанням умов договору № 8380-НГТ-36 від 01.06.2021 щодо оплати поставленого природного газу за актами приймання-передачі за червень 2021 року - травень 2022 року.

3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на заборгованість держави з відшкодування різниці в тарифах, що становить 456 586 109,00 грн за компенсацію різниці у тарифах за період з 01 червня 2021 року по 31 березня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 01 червня 2021 року укладено договір постачання природного газу №8380-НГТ-36 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та ПрАТ "Черкаське Хімволокно" (Споживач).

5. Природний газ, отриманий відповідачем від позивача, використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та мешканцями міста Черкаси.

6. У розділі 5 договору сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків. Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 30% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1 цього Договору до 10 числа розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу; 30% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1 цього договору - до 20 числа розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору (пункт 5.1).

7. Позивач протягом червня 2021 року - травня 2022 року передав відповідачу природний газ на суму 577 226 137,79 грн. Сторони підписали акти приймання-передачі природного газу та коригуючі акти за цей період.

8. Відповідач сплатив лише 256 324 642,54 грн. Сума боргу становить 320 901 495, 25 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024, позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 320 901 495,25 грн заборгованості за посталений природний газ за актами приймання-передачі за червень 2021 року - травень 2022 року.

10. Суд першої інстанції протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження про стягнення заборгованості за поставлений газ до вирішення спору у справі №925/636/23 про укладення договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію у судовому порядку. Суд апеляційної інстанції погодився, що обставини, які будуть встановлені у справі №925/1080/23, не мають впливу на подання та оцінку доказів у справі, немає об`єктивної неможливості розглянути цю справу до завершення справи №925/1080/23.

11. Суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача щодо наявності заборгованості з боку органів державної влади щодо відшкодування різниці в тарифах за вироблену теплову енергію з таких підстав:

1) Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року

№ 1730-VIII, в редакції Закону від 14 липня 2021 року № 1639-IX, законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування і стягнення з боржників (споживачів) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021;

2) відповідач має вчинити юридично значимі дії щодо укладення договору реструктуризації або укласти договір про організацію взаєморозрахунків, як це визначено Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону від 14 липня 2021 року № 1639-IX або ж сплатити суму основного боргу;

3) позивач звернувся з цим позовом до суду, у якому заявляє до стягнення лише розмір основної заборгованості за використаний природний газ, виключивши вимоги про стягнення з відповідача нарахованих на неї пені, інфляційних та річних.

4) відповідач у силу Господарського кодексу України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача). Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19.

12. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками, додатково зазначив:

1) протягом опалювальних сезонів 2021 - 2022 років та 2022 - 2023 років тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для побутових споживачів на змінювалися у зв`язку із мораторієм на підвищення тарифів, введеним Меморандумом про взаєморозуміння щодо регулювання проблемних питань з сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021 - 2022 роках, укладеним 30.09.2021 між: Кабінетом Міністрів України в особі Прем`єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністра енергетики України, НАК "Нафтогаз України", Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування "Асоціація міст України" та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад та Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 №2479-IX;

2) взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах (стаття 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону №1639-IX з урахуванням змін, внесених Законом № 1974-IX від 16.12.2021; в редакції Закону № 2479-IX від 29.07.2022);

3) з метою виконання статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" Кабінет Міністрів України постановою від 20.12.2022 №1403 затвердив порядок та умови надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення";

4) підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків) (пункт 5 вказаної постанови КМУ).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. 12 лютого 2024 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

14. Скаржник визначив підставами касаційного оскарження судових рішень випадки, передбачені пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

15. Скаржник посилається на неправильне застосування судами норм статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року № 1730-VIII в частині перерахування субвенцій на покриття різниці в тарифах в умовах, коли у Державному бюджеті України не передбачено статті витрат - джерела коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах, і відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах стосовно того, чи є відсутність відповідної статті витрат Державного бюджету України підставою, що унеможливлює проведення взаєморозрахунків за поставлений газ.

16. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на те, що:

- Закон України "Про теплопостачання" від 2 червня 2005 року № 2633-IV (стаття 20) визначає, що тарифи на теплову енергію повинні покривати всі економічно обґрунтовані витрати на її виробництво, транспортування та постачання;

- Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29 липня 2022 року № 2479-IX встановив мораторій на підвищення тарифів на теплову енергію та природний газ. Відповідач не може підвищити тарифи для погашення боргу перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", оскільки це суперечить мораторію;

- згідно зі статтею 2 цього Закону, суб`єктам господарювання (в тому числі відповідачу) гарантовано компенсацію заборгованості з різниці в тарифах за рахунок державних коштів;

- перелік таких витрат та/або втрат, а також порядок та умови їх розрахунку, затвердження і компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України. Останній діючий Порядок надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води був прийнятий Кабінетом Міністрів України у 2022 році. Цей порядок визначав порядок та умови надання відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах виключно у 2022 році. У Державному бюджеті України на 2023 та 2024 році не було передбачено відповідної статті витрат на компенсацію різниці в тарифах;

- загальна сума боргу Держави перед ПрАТ "Черкаське хімволокно" по компенсації різниці в тарифах за період з 01.06.2021 року по 31.03.2023 року становить 456 586 109,00 грн, в тому числі 277 998 552,00 грн за період з 01.06.2021 по 30.06.2022 (протокол засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах № 10 від 04.11.2022);

- суди розглянули спір формально відповідно до положень договору без урахування діючої заборони на підвищення тарифів та зобов`язання держави компенсувати різницю в тарифах.

17. Скаржник також вказує, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 287, пункту 3 частини першої статті 310 ГПК України наявні підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди порушили норми статті 14, пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, необґрунтовано відхилили клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 925/1080/23, в межах якої вирішується спір про визнання укладеним договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах.

18. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Стверджує, що підставою для проведення розрахунків має стати відповідний договір про організацію взаєморозрахунків, який не був укладений. Наразі відсутні підстави для проведення розрахунків за договором щодо заборгованості Споживача перед Постачальником за рахунок видатків державного бюджету, оскільки у Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" відсутні статті, якими б передбачалося надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році. І, як наслідок, відсутні будь-які нормативні акти Кабінету Міністрів України, які б затверджували порядок та умови проведення відповідних взаєморозрахунків та які б затверджували примірний договір про організацію таких взаєморозрахунків у 2024 році.

19. 26 березня 2024 представник скаржника подав додаткові пояснення у справі у порядку пункту 3 частини першої статті 42 ГПК України.

20. Згідно з частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

21. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

22. Відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п`ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

23. Порядок розгляду касаційної скарги визначено у статті 301 ГПК України.

24. У частині одинадцятій цієї статті встановлено, що у своїх поясненнях сторони та учасники справи можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного перегляду судового рішення.

25. У письмових та усних поясненнях сторона не може наводити нові доводи, аргументи, які виходять за межі підстав, за якими було відкрито касаційне провадження. Ці норми ГПК спрямовані на запобігання зловживання процесуальними правами учасниками процесу, дотримання строків розгляду справи (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

26. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України суд касаційної скарги здійснює перегляд у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

27. З огляду на викладене, Верховний Суд враховує додаткові пояснення виключно в тих межах, що стосуються підстав касаційного перегляду судового рішення, і залишає без розгляду ті доводи та аргументи, що по суті є доповненням касаційної скарги, що подані за межами строку на касаційне оскарження без клопотання про поновлення цього строку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

28. Верховний Суд звертає увагу, що предметом спору є заборгованість, що виникла після 1 червня 2021 року (період червень 2021 - травень 2022 року), тому при розгляді справи застосовуються закони та інші правові акти, що регулюють відносини у спірний період з урахуванням правил дії актів цивільного законодавства у часі.

29. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

30. Надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року № 757/23249/17 (провадження № 14-95цс22); абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999).

31. Спірні правовідносини (поставка природного газу відбулась протягом червня 2021 - травень 2022 року, крайній строк оплати до 22 червня 2022 року) тривалі і виникли до ухвалення Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" та набрання законної сили (19 серпня 2022 року), яким був встановлений мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.

32. На момент виникнення спірних правовідносин та протягом періоду, за який виникла заборгованість, не було запроваджено мораторію на підвищення цін на природний газ. У спірний період відповідач у відносинах щодо постачання теплової енергії та гарячої води для населення діяв згідно з тарифами, щодо яких не було запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", тому Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на мораторій встановлений цим Законом, а також заборгованість з різниці в тарифах, що виникла внаслідок його реалізації.

33. Щодо порядку відшкодування різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України від 3 листопада 2016 року № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (надалі - Закон № 1730-VIII), Верховний Суд виходить з такого.

34. Відповідно до статті 2 цього Закону № 1730-VIII, в редакції Закону від 14 липня 2021 року № 1639-IX, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

35. Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру (абзац другий частини першої статті 3 Закону № 1730-VIII, в редакції Закону від 14 липня 2021 року № 1639-IX).

36. Абзаци перший та другий статті 4 Закону № 1730-VIII, в редакції Закону від 14 липня 2021 року № 1639-IX, встановлювали, що взаєморозрахунки проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення: кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів або операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу.

37. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на погашення заборгованості з різниці в тарифах (абзац сьомий статті 4 Закону № 1730-VIII в редакції Закону від 14 липня 2021 року № 1639-IX з урахуванням змін, внесених Законом від 16 грудня 2021 № 1974-IX).

38. У спірних правовідносинах заборгованість виникла після 1 червня 2021 року. Тому суд першої інстанції помилково застосував норму статті 7 Закону, в редакції Закону від 14 липня 2021 року № 1639-IX, яка регулювала порядок списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування станом на 1 червня 2021 року. Така помилка не вплинула на правильність висновків суду щодо результату вирішення спору.

39. Згідно із розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX абзац перший статті 4 Закону № 1730-VIII після слова "Взаєморозрахунки" доповнено словами "або перерахування субвенції", а також доповнено абзацом третім такого змісту:

"кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу".

40. Отже, законодавець визначив, що проведення взаєморозрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції. До переліку заборгованості, як підлягає врегулюванню, додав також заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року.

41. Водночас визначив, що для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків.

42. Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах (абзац дев`ятий статті 4 Закону № 1730-VIII).

43. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України

від 20 грудня 2022 року № 1403 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".

44. Згідно з пунктом 5 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб`єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків).

45. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

46. Частина п`ята цієї статті визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

47. Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" встановлює єдину підставу для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах це договір про організацію взаєморозрахунків, і не встановлює можливість проведення таких взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ.

48. Згідно із частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

49. Ця норма надає можливість сторонам договору або законодавцю визначити обставини, за яких особа може бути звільнення від цивільного обов`язку або його виконання. Звільнення від виконання цивільного обов`язку означає повне припинення самого цивільного зобов`язання. Звільнення від виконання обов`язку має місце тоді, коли сам обов`язок зберігається (продовжує існувати), проте його не можна виконати примусово.

50. Ані договір постачання природного газу, ані Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ з 1 червня 2021 року, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання. Законодавець передбачив умови та порядок її врегулювання.

51. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд в аспектів доводів та вимог касаційної скарги робить такий висновок щодо застосування норм статті 4 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 1730-VIII в редакції Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX:

1) стаття 4 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" № 1730-VIII в редакції Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX має на меті врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року. Це врегулювання здійснюється шляхом взаєморозрахунків між сторонами заборгованості; перерахування субвенції з державного бюджету теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям для погашення заборгованості;

2) наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Умови та порядок проведення взаєморозрахунків або перерахування субвенції у 2022 році визначені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 року № 1403;

3) Закон не передбачає можливість проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.

52. Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо порушення судами норми пункту п`ятого частини першої статті 227 ГПК України, які відмовили у зупиненні провадження у справі до вирішення іншої справи у спорі про укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

53. Пункт п`ятий частини першої статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

54. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

55. Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

56. Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

57. Такий висновок викладений у пунктах 118-121 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17, є сталим в судовій практиці.

58. Справи № 925/1080/23 є пов`язаною зі справою, що переглядається. Водночас суди дійшли правильного висновку, що немає об`єктивної неможливості розглянути цю справу до завершення іншої справи. Обставини укладання договору про організацію взаєморозрахунків чи на виконання можливого рішення про задоволення позову впливає на майбутні правовідносини сторін.

59. Згідно з підпунктів 2 та 5 пункту 9 Примірного договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах (додаток 2 до Порядку) сторони зобов`язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; забезпечити проведення розрахунків відповідно до договору. Отже, виключно після укладення цього договору відповідач звільняється від виконання обов`язку, а після проведення розрахунків (перерахування коштів на погашення заборгованості) у порядку встановленому цим договором, зобов`язання сторін припиняються. Ухвалення рішення у справі про стягнення заборгованості не впливає на можливість укладання відповідно до договору. Наявність спору про укладення такого договору не впливає на можливість постановлення судового рішення у справі. Наведене виключає необхідність зупинення провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

60. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

61. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

63. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 925/636/23 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 925/636/23.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко