Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

29 квітня 2024 року Справа №200/2435/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою Регіонального ландшафтного парку «Краматорський» (адреса: Донецька область, Краматорський район, Краматорська територіальна громада, місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд.30, офіс 612, 84313, ЄДРПОУ 32934901)

до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про визнання протиправним та скасування акту приймання передавання транспортного засобу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Регіональний ландшафтний парк «Краматорський» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним Акт приймання передавання транспортного засобу від 10.03.2022 р. № 5, підписаний між Регіональним ландшафтним парком «Краматорський» (84313, Донецька область, Краматорський район, Краматорська територіальна громада, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд.30, офіс 612, ЄДРПОУ 32934901) та Військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 );

- скасувати Акт приймання передавання транспортного засобу від 10.03.2022 р. № 5, підписаний між Регіональним ландшафтним парком «Краматорський» (84313, Донецька область, Краматорський район, Краматорська територіальна громада, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд.30, офіс 612, ЄДРПОУ 32934901) та Військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 );

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повернути у натурі транспортний засіб: Mitsubishi L200 (тип машини - загальний вантажний загальний пікап, державний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2018, номер шасі НОМЕР_4 , колір коричневий, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 ) у володіння Регіонального ландшафтного парку «Краматорський» (84313, Донецька область, Краматорський район, Краматорська територіальна громада, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд.30, офіс 612, ЄДРПОУ 32934901);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 КАС України.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. п. 1 та 8 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

В свою чергу, хоча участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового, однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

У постановах від 06.11.2019 № 756/4477/18 та від 23.10.2019 у справі № 352/536/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2023 року у справі № 904/868/22.

Суд зазначає, що спір у розглядуваній справі виник через наявність перепон у позивача щодо реалізації права власності на рухоме майно.

Відповідно до вимог ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі, інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майноv на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, до яких, зокрема, відноситься примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 17.05.2012 № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі Закон № 4765-VI) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;

2) вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до положень статті 6 Закону № 4765-VI з ініціативою про безоплатну передачу комунального майна у державну власність до відповідної місцевої ради звертаються: 1) для задоволення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану - військове командування; 2) для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, - військове командування, орган, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану.

Передача комунального майна у державну власність здійснюється за рішенням: 1) сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об`єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад; 2) районних, обласних рад - щодо об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад.

Передача комунального майна у державну власність у разі прийняття про це відповідного рішення оформляється актом приймання-передачі, який підписується сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті, районної, обласної ради або секретарем, заступником голови відповідної ради та уповноваженою особою військового командування або органу, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, та скріплюється печатками місцевої ради і військового командування чи органу, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану відповідно до закону. Акт приймання-передачі підписується зазначеними особами у порядку, встановленому законом.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів 10 березня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 , в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира підполковника ОСОБА_1 , та Регіональним ландшафтним парком «Краматорський», в особі дільничного інспектора з охорони природно-заповідного фонду відділу служби державної охорони природно-заповідного фонду Парку ОСОБА_2 , складено та підписано Акт приймання передавання транспортного засобу № 5, згідно з яким Позивач передав, а Відповідач прийняв транспортний засіб: Mitsubishi L200 (номер шасі НОМЕР_4 , рік випуску 2018, колір коричневий, державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 ) для потреб Збройних Сил України.

Позивач в позовній заяві оскаржує вказаний Акт приймання передавання транспортного засобу від 10.03.2022 р. № 5, підписаний між Регіональним ландшафтним парком «Краматорський та Військовою частиною НОМЕР_1 . Зазначає, що примусове відчуження майна позивача здійснено без додержання необхідної форми, встановленої законом (шляхом підписання акту встановленого зразка), без відповідного рішення військового командування щодо примусового відчуження майна позивача та подальшого погодження його Донецькою обласною державною адміністрацією, обласною військовою адміністрацією. Просить зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повернути у натурі транспортний засіб: Mitsubishi L200 у володіння Регіонального ландшафтного парку «Краматорський».

Позивач вказує, що у зв`язку з протиправним використанням майна (транспортного засобу Mitsubishi L200) відповідачем, позивач позбавлений права володіти, користуватися та розпоряджатися власним транспортним засобом на свій розсуд і у своїх інтересах, що є порушенням його законних прав.

Суд зазначає, що якщо порушенням своїх прав особа вважає наслідки, спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав чи обов`язків, то такі відносини мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією особою її майнових чи особистих немайнових інтересів. Тому визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до пункту 10 статті 16 ЦК України.

Зважаючи на викладене та керуючись положеннями статей 316, 317, 319, 346, 353 ЦК України, згідно з якими законодавець визначає зміст права власності, підстави та умови втручання в це право та його обмеження, зокрема, з боку держави в умовах воєнного стану, суд доходить висновку, що спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - юридичною особою, у якому дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи, не є публічно-правовим. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права.

Приватноправовий (цивільно-правовий) характер спірних відносин виключає компетенцію адміністративного суду щодо розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 статті 170 КАС України також передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Відповідно до п. 6, п. 13 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 6 ст. 20 ГПК України; справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п. 13 ст. 20 ГПК України).

Предметом спору у поданій суду заяві є визнання протиправним та скасування Акт приймання передавання транспортного засобу для потреб Збройних Сил України, тобто, примусове відчуження майна, відтак, цей спір не підпадає під виключення, передбаченест. 20 ГПК України(спори щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності).

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок прийняття рішення про примусове відчуження майна, яке порушує, на думку позивача, його права, а тому у позивача виникла необхідність захисту своїх цивільних прав, у зв`язку з чим він звернувся до суду із позовом у даній справі. Зважаючи на те, що у даній справі спір фактично пов`язаний з реалізацією цивільних прав позивача, компетентним судом для вирішення спору є суд господарської юрисдикції.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у подібних правовідносинах у постанові від 14 лютого 2023 року у справі № 904/868/22.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22 не знайшов підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справи щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 14.02.2023 у справі № 904/868/22 щодо застосування, зокрема, положень пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України, із висновком про віднесення до юрисдикції господарських судів спору щодо реквізиції майна в умовах воєнного стану - про право на майно, вилучене/відчужене в умовах правового режиму воєнного стану.

Отже, з огляду на викладене суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та роз`яснює позивачу, що розгляд заявлених вимог належить до юрисдикції господарських судів.

Крім того, суд роз`яснює, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Отже, позивач має право звернутись до адміністративного суду із заявою для повернення сплаченого ним судового збору та у подальшому звернутись до належного суду.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті провадження у справі № 200/2435/24 за позовом Регіонального ландшафтного парку «Краматорський» (адреса: Донецька область, Краматорський район, Краматорська територіальна громада, місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд.30, офіс 612, 84313, ЄДРПОУ 32934901) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування акту приймання передавання транспортного засобу, зобов`язання вчинити певні дії.

2.Роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

3.Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

4.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

5.Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

6.Повний текст ухвали складений та підписаний 29 квітня 2024 року.

Суддя С.В. Смагар