Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/228/24
Провадження № 3/670/159/24
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2024 року селище Віньківці
Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької областіМамаєв В.А., розглянувши матеріали, які надійшли ізГоловного управління ДПС уХмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , працюючого генеральним директором ТОВ «Агрофірма Прогрес-В»,проживаючої заадресою:АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом № 1131/10/22-01-23-06/35714140 від 11.03.2024 року генеральний директор ТОВ «Агрофірма Прогрес-В» ОСОБА_1 вчинив правопорушення, ведення податкового обліку, яке полягало в порушені підпункту 103.2 ст. 103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яку ратифіковано Законом № 412-VII від 04.07.2013 р., де підприємство при здійснені на користь нерезидента виплати інших доходів із джерел їх погодження з України, не утримано податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, та не сплачено до бюджету під час такої виплати податок на доходи нерезидента за 2017-2019 роки на загальну суму 16564782 грн., в т.ч. 2017 рік 5678679 грн. 50 коп., за 2018 рік 4773963 грн. 48 коп., 2019 рік 6112139 грн. 02 коп.
ОСОБА_1 у судове засідання 04.04.2024 р. та 25.04.2024 р. не з`явився і про причини неявки не повідомила, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце судового засідання, клопотання про відкладення не подав.
Захисник Сторожук А.В. у судовому засіданні 04.04.2024 р. пояснив, що протокол про адміністративне правопорушення був складений на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 11.03.2024 року №5125/22-01-23-06/ НОМЕР_1 , будь яких іншим доказів які б підтверджували вину ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучено. Також податковим органом всупереч вимог практики Верховного суду, норм податкового законодавства порушено порядок притягнення особи до відповідальності, оскільки за результатами податкової перевірки складено акт на підставі якого мало б бути винесено відповідне податкове повідомлення - рішення, яке за своєю суттю у випадку його винесення може бути скасоване та/або оскаржене в судовому порядку. Таких вимог закону контролюючий орган не дотримався, у зв`язку з чим просить провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Також захисник надав 22.04.2024 р. на адресу суду письмові пояснення про справі у яких просить провадження у справі закрити за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а справу розглядати у відсутність нього та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.3ст.268 КУпАПпри розгляді справ, передбаченихст.163-1 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою. Отже, за таких обставин з метою дотримання розумних строків її розгляду та враховуючи наявність клопотання про розгляд справи за відсутністю захисника і ОСОБА_1 , суд вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.2ст.268 КУпАП.
Згідностатті 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно частини1-2ст.7КУпАП ніхтоне можебути підданийзаходу впливув зв`язкуз адміністративнимправопорушенням інакшеяк напідставах ів порядку,встановлених законом. Провадженняв справахпро адміністративніправопорушення здійснюєтьсяна основісуворого додержаннязаконності.
Стаття 9 КУпАПвизначає поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом частини першоїстатті 163-1 КУпАПадміністративна відповідальність настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
Будь-які інші докази, окрім акту позапланової виїзної перевірки від 11.03.2024 року №5125/22-01-23-06/35714140 та протоколу про адміністративне правопорушення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Відповідно до п.54.3. ст.54 ПК Україниу випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ст.54 ПК України).
Пунктом58.1. статті 58 ПК Українивизначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно достатті 54 цього Кодексу(крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно дорозділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
При цьомустаттями 55-56 ПК Українипередбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.
Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п.56.4 ст. 56 ПК України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 ПК України).
Із аналізу вказаних норм випливає, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту недотримання чинного законодавства при виплаті доходів із джерелом їх походження з України на користь нерезидента, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.
У даній справі відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 11.03.2024 року №5125/22-01-23-06/35714140.
Відтак, неприйняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.
Тому складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки, слід визнати передчасним, а сам акт не є підтвердження порушення ведення податкового обліку до прийняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та підтвердження його судовим рішенням у разі оскарження повідомлення-рішення платником податків у судовому порядку.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у протоколі повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Зі змістустатті 62 Конституції Українивбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам Кобець проти України від 14.02.2008 року, Берктай проти Туреччини від 8 лютого 2001 року, Лавенте проти Латвії від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до вимог статей9,245,251-252КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, то провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі ст. 62 Конституції України, ст. 54-56, 58 ПК України, керуючись ст. ст. 7,9, 245, 247, 251, 252,283,284,294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутності у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Віньковецький районний суд.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.А. Мамаєв
