ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року Справа № 280/3054/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., за участю секретаря судового засідання Войтенко Д.В. (тимчасово виконує обов`язки за дорученням судді), розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ»

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державна служба експортного контролю України

про визнання дій та бездіяльності незаконними, визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» (далі - позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати постанови про арешт коштів боржника від 01.04.2024 та від 02.04.2024 у виконавчому провадженні № 74586617;

2) визнати протиправною та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору від 01.04.2024 у виконавчому провадженні № 74586617;

3) визнати незаконними дії державного виконавця Заєць Т.І. щодо примусового виконання постанови Держекспортконтролю № 25/23 від 15.09.2023 про накладення штрафу на позивача;

4) визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Заєць Т.І. щодо незупинення виконавчого провадження № 74586617.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Ломейком О.О., який діє на підставі довіреності АТ «МОТОР СІЧ» від 31.07.2023 № 288.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 74586617 з примусового виконання постанови № 25/23, виданої 15.09.2023 Державною службою експортного контролю України про накладення на Публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ» штрафу в розмірі 100 відсотків вартості послуг з капітального ремонту авіаційних двигунів ТВ3-11ВМА серії 02 № 7087892302018 та № 7087892302008, наданих іноземній компанії «VIH Helicopters Ltd» (Канада) на суму 61 120 758, 04 грн. Позивач зауважує, що з метою недопущення безпідставного стягнення коштів з боку державної виконавчої служби підприємством 25.12.2023 на адресу Департаменту державної виконавчої служби та Державної служби експортного контролю України були направлені повідомлення, у яких зазначено про оскарження прийнятої постанови та про недопустимість примусового виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Незважаючи на факт оскарження постанови ДСЕКУ, 21.03.2024 службою було направлено заяву про примусове виконання постанови, на підставі якої 01.04.2024 було відкрито виконавче провадження, а також винесені постанови про стягнення з боржника (АТ «МОТОР СІЧ») витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору в розмірі 6112075,80 грн та про арешт коштів боржника. 02.04.2024 кошти були списані з рахунків АТ «МОТОР СІЧ», а 03.04.2024 надійшли на депозитний рахунок ВПВР ДДВС МУЮ та відповідно винесено постанови про зняття арешту з коштів боржника. Позивач наголошує, що указані дії державного виконавця призвели до безпідставного списання коштів з АТ «МОТОР СІЧ», оскільки постанова ДСЕКУ про накладення штрафу оскаржується позивачем у судовому порядку, у зв`язку з чим були наявні підстави для зупинення виконавчого провадження.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

23.04.2024 надійшли пояснення Державної служби експортного контролю України (вх.№ 19476), у яких представник третьої особи зазначає, що оскарження постанови про накладення на юридичну особу штрафу у судовому порядку зупиняє дії державного виконавця, направлені на примусове стягнення штрафу, а не дію самої постанови, як указує позивач. Зауважує, що постановою від 13.12.2023 № 25/23/1 про перегляд постанови про накладення на суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю скаргу позивача залишено без задоволення, а Постанову № 25/23 без змін. Тому, Постанова № 25/23 набрала законної сили в день її винесення, а відлік часу для направлення її для примусового виконання розпочато з 13.12.2023. Оскільки у встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня винесення Постанови від 13.12.2023 № 25/23/1 штраф позивачем сплачено не було, Держекспортконтролем 21.03.2024 направлено Постанову № 25/23 для примусового стягнення з позивача на користь держави штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю. Звертає увагу, що позивач дійсно повідомляв Держекспортконтроль про те, що Постанову № 25/23 оскаржено 25.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду, проте жодних підтверджуючих документів щодо отримання позовної заяви судом або ухвали про відкриття провадження у справі до Держекспортконтролю не надходило. Таким чином, відкриття виконавчого провадження не є заходом примусового виконання постанови про накладення на юридичну особу штрафу, а тому відсутні підстави вважати, що дії Держекспортконтролю є протиправними. Крім того, оскарження в суді Постанови № 25/23 зупиняє її виконання і не зупиняє пред`явлення до виконання (не є підставою для переривання строку пред`явлення). Підсумовує, що пред`явивши до примусового виконання Постанову № 25/23, Держекспортконтроль діяв у спосіб, передбачений законодавством, оскільки було дотримано термін добровільного виконання постанов, а пред`явлення постанов до примусового виконання відбулося у межах передбаченого частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строку.

24.04.2024 судом отримано відзив на позовну заяву (вх.№ 19743), у якому представник відповідача зазначає, що Постанова № 25/23 містить дату набрання постановою законної сили, а тому підлягала виконанню. Указує, що із сайту Судової влади України встановлено, що 22.04.2024 провадження за позовом АТ «МОТОР СІЧ» відкрито (дата надходження до суду позовної заяви 13.04.2024), тобто після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (11.04.2024). Однак, на момент відкриття виконавчого провадження та на момент списання коштів з рахунків боржника, ухвала суду про відкриття провадження за вказаним позовом була відсутня. Вказане дає підстави вважати, що постанова № 25/23, видана 15.09.2023 Державною службою експортного контролю України про накладення штрафу на АТ «МОТОР СІЧ», набрала законної сили та є обов`язковою для виконання. Звертає увагу суду, що Закон України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчого провадження та вчинення примусових дій, серед яких звернення із позовною заявою до суду не є підставою для зупинення. На переконання відповідача, відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження із виконання виконавчого документа про стягнення з боржника штрафу, у зв`язку з чим дії державного виконавця щодо списання грошових коштів з рахунку боржника з метою виконання постанови про стягнення з боржника штрафу відповідають вимогам закону.

25.04.2024 надійшли додаткові пояснення Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» (вх.№ 19853), у яких викладені заперечення проти пояснень третьої особи. Представник підкреслює, що чинним законодавством передбачено, що у випадку оскарження постанови ДСЕКУ в судовому порядку, її дію необхідно підтвердити судовим рішенням, а відтак не можна її вважати такою, що може бути пред`явлена до примусового виконання. Зауважує, що представник третьої особи по-різному тлумачить одні й ті самі положення законодавства, що свідчить й про недоведеність доводів щодо законності пред`явлення постанови № 25/23 до примусового виконання. Вказує, що до припинення або скасування воєнного стану строки звернення із заявою про примусове виконання постанови ДСЕКУ № 25/23 є перерваними, через що зазначення про необхідність подання заяви про примусове виконання з метою недопущення пропуску строків є безпідставним. Зазначає, що ПАТ «МОТОР СІЧ» було вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення про факт оскарження та підтвердження такого оскарження шляхом направлення заяви № СП3-11585 від 22.12.2023 та листом від 08.01.2024. Доходить висновку, що Держекспортконтролю було відомо про факт надходження позовної заяви до суду. Звертає увагу, що інших процесуальних рішень за позовною заявою Київським окружним адміністративним судом у період з 29.12.2023 (дата надходження до суду) до 22.04.2024 (дата відкриття провадження у справі) не приймалося.

26.04.2024 надійшло клопотання позивача (вх.№20226) про розгляд справи та проведення судового засідання за його відсутності.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 10.04.2024 суд залишив позовну заяву без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, у якій зазначити відомості, визначені частиною 6 статті 160 КАС України, а також її копії для направлення учасникам справи відповідно до їх кількості; доказів доплати судового збору.

Ухвалою від 18.04.2024 суд відкрив спрощене позовне провадження у цій адміністративній справі та призначив судове засідання у справі на 25.04.2024; залучив Державну службу експортного контролю України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; зобов`язав Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати суду у строк для подання відзиву на позовну заяву належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №74586617.

Ухвалою від 24.04.2024 суд задовольнив клопотання представників Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державної служби експортного контролю України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві; представник відповідача Заєць Т.І. проти позову заперечила, підтримавши доводи відзиву на позов, зазначивши про правомірні дії державного виконавця при примусовому виконанні постанови № 25/23 від 15.09.2023; представники відповідача Семенова Т.В. та третьої особи Пилипенко І.В. підтримали позицію представника відповідача ОСОБА_1 та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 25.04.2024 суд оголосив перерву до 26.04.2024 до 15:00.

Фіксування судового засідання, призначеного на 26.04.2024 о 15:00, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

За здійснення передачі послуг з капітального ремонту авіаційних двигунів без отримання дозволу Держекспортконтролю 15.09.2023 заступником Голови Держекспортконтролю була винесена постанова № 25/23 (по тексту Постанова № 25/23) про накладення на суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу (ПАТ «МОТОР СІЧ») штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю у розмірі 100 відсотків вартості послуг з капітального ремонту авіаційних двигунів ТВ3-11ВМА серії 02 № 7087892302018 та № 7087892302008, наданих іноземній компанії «VIH Helicopters Ltd» (Канада) на суму 61 120 758, 04 грн (а.с.18-22, т.1).

За результатами розгляду скарги позивача Головою Держекспортконтролю винесено постанову від 13.12.2023 № 25/23/1 про перегляд постанови про накладення на суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, якою скаргу позивача залишено без задоволення, а Постанову № 25/23 без змін.

25.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду направлено позовну заяву ПАТ «МОТОР СІЧ» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови № 25/23 від 15.09.2023 про накладення штрафу.

На підтвердження факту направлення зазначеної позовної заяви до суду надано позовну заяву, опис вкладення (трекінг-номер 0505142573878) до цінного листа, список згрупованих поштових відправлень від 25.12.2023, результати трекінгу з вебсайту «Укрпошта» (вручено 29.12.2023) (а.с.23-35, т.1).

Так само у матеріалах справи надані докази направлення 25.12.2023 на адресу Державної служби експортного контролю України заяви щодо недопущення вжиття заходів з примусового виконання Держекспортконтролю за вих. № СПЗ-11585 від 22.12.2023 (заява, список згрупованих поштових відправлень від 25.12.2023, опис вкладення (трекінг-номер 0505142573452) до цінного листа, результати трекінгу з вебсайту «Укрпошта» (вручено 08.01.2024), а також на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяви щодо недопущення вжиття заходів з примусового виконання Держекспортконтролю за вих. № СПЗ-11586 від 22.12.2023 (заява, список згрупованих поштових відправлень від 25.12.2023, опис вкладення (трекінг-номер 0505142573169) до цінного листа, результати трекінгу з вебсайту «Укрпошта» (вручено 28.12.2023) (а.с.36-45, т.1).

21.03.2024 листом № 1906/34-24 Держекспортконтроль направив Постанову № 25/23 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Одночасно поінформовано, що листами Товариства від 22.12.2023 № СПЗ-11585 та від 08.01.2024 № СПЗ-63 (вх.ДСЕКУ від 08.01.2024 № 85-24 та № 86-24) останнім повідомлено, що постанову Держекспортконтролю від 13.09.2023 № 25/23 оскаржено 25.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду, надавши при цьому копію титульного аркушу позовної заяви та її резолютивної частини. Зазначено, що на теперішній час ухвала суду про відкриття провадження за вказаним позовом Товариства до Держекспортконтролю не надходила (а.с.46-47, т.1).

01.04.2024 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною на підставі Постанови № 25/23 від 15.09.2023 відкрито виконавче провадження № 74586617. Так само 01.04.2024 виконавцем прийнято постанову від 01.04.2024 ВП № 74586617 про стягнення виконавчого збору у розмірі 6112075,80 грн (а.с.48-50, т.1).

01.04.2024 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП № 74586617 (а.с.51-52, т.1).

02.04.2024 державним виконавцем було прийнято аналогічну постанову про арешт коштів боржника ВП № 74586617 (а.с.53-54, т.1).

02.04.2024 позивачем направлено на електронну адресу виконавця (t.zaiets@minjust.gov.ua) заяву про відкликання повідомлення про списання коштів за вих.№ СПЗ-3210, у якому зазначалось, що у випадку списання коштів на підставі направленого повідомлення Товариство не зможе виплатити працівникам заробітну плату, крім того зауважено, що продовження роботи АТ «МОТОР СІЧ» є важливим для підтримання обороноздатності держави. Зазначено, що 22.12.2023 на адресу Держекспортконтролю та Департаменту державної виконавчої служби було направлено відповідні повідомлення про оскарження постанови в судовому порядку, тобто дія постанови ДСЕКУ не підтверджена, а її примусове виконання можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Додатково повідомлено, що протягом доби буде направлено клопотання про зупинення вказаного виконавчого провадження (а.с.57-63, т.1). Листом від 03.04.2024 № 50980/59990-33-24/20.1 позивачу надана відповідь, за змістом якої повідомлено про відсутність на те підстав з огляду на таке, що перевіркою пред`явленої постанови № 25/23 від 15.09.2023 Державної служби експортного контролю України встановлено наявність відмітки про дату набрання законної сили. У відповідності до вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону державним виконавцем 01.04.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74586617. 01.04.2024 в порядку примусового виконання державним виконавцем банківським установам, перелік яких надано Державною податковою службою направлено платіжні інструкції щодо примусового списання коштів з рахунків боржника (а.с.64-65, т.1).

У доповнення листа № СПЗ-3210 від 02.04.2024 позивачем направлено на електронну адресу відповідача (callcentre@minjust.gov.ua) та виконавця (t.zaiets@minjust.gov.ua) лист за вих.№ СПЗ-3226 від 02.04.2024 про наявність додаткової підстави для зупинення стягнення та відкликання повідомлення про списання коштів, а саме виконання оборонного замовлення для Міністерства оборони України. Листом від 03.04.2024 № 50759/60371-33-24/20.1 відповідачем було повідомлено, що положення абзацу 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення виконавчих дій не поширюється на рішення, стягувачами за якими є держава. Відтак відділ повідомляє про відсутність підстав для відкликання платіжних інструкцій від 01.04.2024 (а.с.66-73, т.1).

Також позивачем на електронну адресу виконавця (t.zaiets@minjust.gov.ua) було направлено клопотання про зупинення виконавчого провадження за вих.№ СПЗ-3241 від 02.04.2024, обґрунтоване поданням до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви про скасування Постанови № 25/23, через що позивач просив зупинити виконавче провадження до набрання судовим рішенням законної сили та не вживати заходів з примусового виконання Постанови № 25/23. Жодної відповіді щодо цього клопотання не надано (а.с.74-86, т.1).

03.04.2024 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною прийнято постанову про зняття арешту коштів ВП № 74586617, оскільки 03.04.2024 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти у розмірі 67233235,69 грн у рахунок повного погашення заборгованості, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с.18, т.2).

11.04.2024 виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 74586617 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення (а.с.19, т.2).

Ухвалою від 22.04.2024 Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови від 15.09.2023 №25/23 про накладення штрафу (https://reestr.court.gov.ua/Review/118561467).

Не погоджуючись з діями державного виконавця Заєць Т.І. щодо примусового виконання постанови Держекспортконтролю № 25/23 від 15.09.2023 про накладення штрафу, а також з її бездіяльністю щодо незупинення виконавчого провадження № 74586617, позивач звернувся з цим позовом до суду.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин четвертої, сьомої статті 26 Закону України від 20.02.2003 № 549-IV «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» (далі Закон № 549-IV) рішення керівника чи заступника керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на суб`єкта здійснення міжнародних передач товарів штрафу за порушення у сфері державного експортного контролю відповідно до цього Закону.

Штраф підлягає сплаті суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів в п`ятнадцятиденний термін з дня його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений термін він стягується державним виконавцем у порядку, визначеному законодавством.

При цьому, за приписами статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Порядок розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю затверджений Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України №1490 від 16.12.2013 (надалі - Порядок №1490).

У відповідності до пунктів 7.1 та 7.2 Порядку №1490 якщо постанову про накладення на юридичну особу штрафу було винесено першим заступником чи заступником Голови Держекспортконтролю, її може бути оскаржено до Голови Держекспортконтролю юридичною особою, щодо якої її винесено, протягом десяти робочих днів з дня винесення цієї постанови.

Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладення на юридичну особу штрафу на період її розгляду до прийняття відповідного рішення за скаргою.

Згідно пункту 7.7 Порядку №1490 постанова про накладення на юридичну особу штрафу, а також постанова про перегляд рішення можуть бути оскаржені до суду в порядку і строки, установлені законодавством.

При цьому, рішення у справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи та набирає чинності з дати його винесення (пункт 6.3 Порядку №1490).

Пунктом 9.2 Порядку №1490 визначено, що штраф, розмір якого визначено в постанові про накладення на юридичну особу штрафу, повинен бути сплачений юридичною особою в п`ятнадцятиденний строк з дня його накладення.

У разі оскарження постанови про накладення на юридичну особу штрафу штраф повинен бути сплачений в п`ятнадцятиденний строк з дня винесення рішення, яким підтверджується дія постанови про накладення на юридичну особу штрафу, що оскаржується.

У разі несплати штрафу юридичною особою в строк, визначений пунктом 9.2 цього розділу, штраф стягується державним виконавцем у встановленому законодавством порядку (пункт 9.5 Порядку №1490).

Враховуючи наведене, обов`язок по добровільній сплаті штрафу у позивача виникає через п`ятнадцять днів з дня накладення такого штрафу, у разі несплати у добровільному порядку постанова підлягає виконанню у примусовому порядку.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій державного виконавця Заєць Т.І. щодо примусового виконання постанови Держекспортконтролю № 25/23 від 15.09.2023 про накладення штрафу на позивача та визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Заєць Т.І. щодо незупинення виконавчого провадження № 74586617, суд зазначає наступне.

Питанням, яке підлягає вирішенню у даній справі, є питання примусового виконання та зупинення виконання постанови Державною службою експортного контролю України, позов по скасування якої подано до суду.

З матеріалів справи встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 74586617 з примусового виконання постанови № 25/23 виданої 15.09.2023 Державною службою експортного контролю України про накладення на Публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ» штрафу в розмірі 100 відсотків вартості послуг з капітального ремонту авіаційних двигунів ТВ3-11ВМА серії 02 № 7087892302018 та № 7087892302008, наданих іноземній компанії «VIH Helicopters Ltd» (Канада) на суму 61120758,04 грн

Судом встановлено, що Постанова № 25/23 була оскаржена в адміністративному порядку, за результатами її розгляду Головою Держекспортконтролю винесено постанову від 13.12.2023 № 25/23/1, якою скаргу позивача залишено без задоволення, а Постанову № 25/23 без змін.

Як встановлено під час судового засідання, Держекспортконтроль після спливу п`ятнадцятиденного строку з дня винесення постанови за результатами перегляду Постанови № 25/23, керуючись пунктом 9.2 Порядку № 1490, та враховуючи тримісячний строк пред`явлення до виконання, 21.03.2024 направив Постанову № 25/23 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Дії третьої особи по направленню Постанови № 25/23 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України позивачем не оскаржуються.

Частиною восьмою статті 26 Закону № 549-IV передбачено, що рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цим Законом, може бути оскаржено в суді. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення суду.

Як зазначають представники відповідача та третьої особи, оскільки на момент направлення постанови для примусового виконання та відкриття виконавчого провадження, ухвала суду про відкриття провадження за поданим позовом була відсутня, третьою особою правомірно направлено постанову на виконання та відкрито виконавче провадження №74586617.

Судом встановлено, що 25.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду направлено позовну заяву ПАТ «МОТОР СІЧ» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови № 25/23 від 15.09.2023 про накладення штрафу, водночас лише 22.04.2024 Київським окружним адміністративним судом була постановлена ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/16357/24 за указаними позовними вимогами.

Позивач повідомляв Державну службу експортного контролю України про оскарження Постанови № 25/23 у судовому порядку листами за вих. № СПЗ-11585 від 22.12.2023, № СПЗ-63 від 08.01.2024. Крім того, про це зазначав Держекспортконтроль у супровідному листі від 21.03.2024 № 1906/34-24 при направленні виконавчого документа до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Водночас суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що саме лише подання позовної заяви до суду свідчить про звернення до суду, а не про початок провадження про оскарження постанови, оскільки, чи належним є оскарження перевіряється судом при отриманні позовної заяви. Крім того, за результатами розгляду позовної заяви суд може повернути позовну заяву, відмовити у відкритті провадження. При розгляді справи встановлено, що жодного процесуального документа Київським окружним адміністративним судом на момент відкриття провадження державним виконавцем № 74586617 на порталі Судової влади України або Єдиному державному реєстрі не містилось.

Крім того, на підтвердження факту направлення зазначеної позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду надано опис вкладення (трекінг-номер 0505142573878) до цінного листа, список згрупованих поштових відправлень від 25.12.2023, результати трекінгу з вебсайту «Укрпошта» (за яким вручено 29.12.2023). Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів вручення направленої позовної заяви, а саме рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що підлягає поверненню відправнику.

Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20, проаналізувавши приписи Правил надання послуг поштового зв`язку та Порядку пересилання поштових відправлень, дійшов висновку, що у разі доставки рекомендованого поштового відправлення листоношею за адресою доставки інформація про час вручення поштових відправлень, відображена на офіційному сайті АТ «Укрпошта», не завжди співпадає з фактичним часом такого вручення адресату.

Додатково слід зазначити, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України»).

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).

Постанови Держекспортконтролю (як від 15.09.2023 № 25/23, так і про перегляд такої постанови від 13.12.2023 № 25/23/1) містили інформацію про те, що у разі оскарження постанови до суду скаржник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів повідомити про це Держекспортконтроль.

Також за позицією позивача, враховуючи його повідомлення до Держекспортконтролю та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (від 25.12.2023) щодо направлення позовної заяви про оскарження Постанови № 25/23 та положення пунктів 7.2, 9.2, 9.5 Порядку №1490, а також частини восьмої статті 26 Закону № 549-IV, звернення стягнення за Постановою № 25/23 зупинено законом, відтак не потребує додаткового вирішення питання у судовому порядку. Крім того, позивач посилається на пункт 2 частини першої статті 34 та положення статті 38 Закону № 1404-VIII.

Так, пунктом 2 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення (частини перша, друга статті 38 Закону № 1404-VIII).

Водночас, враховуючи висновки суду про відсутність доказів оскарження Постанови № 25/23, суд не погоджується з наведеними доводами позивача та зауважує, що позивач у п`ять робочих днів мав повідомити про відкриття провадження у справі про оскарження Постанови № 25/23.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження та державний виконавець правомірно вчиняв дії щодо примусового виконання постанови Держекспортконтролю № 25/23 від 15.09.2023 про накладення штрафу на позивача.

Щодо нерозгляду клопотання позивача про зупинення виконавчого провадження за вих.№ СПЗ-3241 від 02.04.2024, поданого на електронну адресу виконавця (t.zaiets@minjust.gov.ua), суд зазначає, що при розгляді справи встановлено, що відповіді на вказане клопотання не надано. Представник відповідача зазначила, що була ознайомлена зі змістом, проте не розглянула через його неналежне направлення на пошту t.zaiets@minjust.gov.ua. Суд вважає необґрунтованими зазначені доводи відповідача, оскільки про наявність такого клопотання було відомо виконавцю. Крім того, позивач звертався до виконавця з листом від 02.04.2024 № СПЗ-3210, у якому, серед іншого, повідомляв про оскарження Постанови № 25/23 у судовому порядку.

Водночас суд зауважує, що у розумінні статті 34, 38 Закону № 1404-VIII доказів зупинення судом стягнення чи оскарження постанови Держекспортконтролю № 25/23 від 15.09.2023 матеріали виконавчого провадження не містять. За таких обставин навіть у разі розгляду клопотання про зупинення виконавчого провадження, у відповідача були відсутні правові підстави для зупинення виконавчого провадження та зупинення вчинення виконавчих дій.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 01.04.2024 у виконавчому провадженні № 74586617 суд зазначає наступне.

За приписами частини п`ятої статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28.04.2020 в справі № 480/3452/19, від 23.12.2020 у справі № 620/334/20.

Після надходження до державного виконавця виконавчого документа, Постанови № 25/23, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 74586617 та, враховуючи положення статті 27 Закону № 1404-VIII та майновий характер виконавчого документа, виконавцем було також прийнято постанову від 01.04.2024 ВП № 74586617 про стягнення виконавчого збору у розмірі 6112075,80 грн (10% х сума штрафу 61120758,04 грн).

Враховуючи те, що зазначене рішення має майновий характер, то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

За позицією позивача, сам факт відкриття виконавчого провадження не є заходом примусового виконання, відтак, на його думку, незаконними є саме дії державного виконавця, які були направлені на примусове виконання Постанови № 25/23, та призвели до безпідставного стягнення з АТ «МОТОР СІЧ» коштів.

Позивач не оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження, водночас суд зауважує, що стягнення виконавчого збору обумовлюється конкретною подією, а саме початком примусового виконання виконавчого документа (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених у подальшому дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо стану виконання рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Суд зауважує, що тлумачення змісту частини першої статті 2 КАС України було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Разом з тим, перевіряючи наведені учасниками спору аргументи та докази по справі, судом не встановлено жодних порушень процедури передбаченої Законом № 1404-VІІІ з приводу винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, у зв`язку з чим така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо безпідставності винесення постанов про арешт коштів від 01.04.2024 та від 02.04.2024 у виконавчому провадженні № 74586617 суд зазначає наступне.

За приписами статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах

Суд зазначає, що 01.04.2024 та 02.04.2024 державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника ВП № 74586617, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ПАТ «МОТОР СІЧ» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 67233235,69 грн. У судовому засіданні виконавець пояснила, що постанова від 02.04.2024, аналогічна від 01.04.2024, була прийнята у зв`язку з тим, що у постанові від 01.04.2024 нею не було зазначено ще одного банку (АТ «Райффайзен Банк Аваль»), крім того, законодавством не передбачено винесення лише однієї постанови.

Щодо тверджень позивача стосовно ненаправлення державним виконавцем постанови про накладення арешту на адресу банків, з яких було стягнуто кошти, а саме АТ «Ощадбанк» та АБ «Укргазбанк», у судовому засіданні заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України виконавець Заєць Т.І. зауважила на здійсненні автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках при винесенні постанов про арешт коштів.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 23.03.2021 №1061/5, шляхом внесення змін до наказу №1203/5, затверджено Порядок автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках (далі - Порядок), який почав діяти з 06.04.2021. Порядок визначає процедуру автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) шляхом інформаційної взаємодії державних або приватних виконавців (далі - виконавці) та банків.

За змістом положень такого автоматизований арешт коштів боржників на рахунках у банках передбачає отримання інформації про рахунки боржників у банках та накладення/зняття виконавцем арешту на/з кошти(ів) шляхом винесення постанов про арешт коштів та про зняття арешту з коштів боржника у формі електронного документа та прийняття їх до виконання банками. Вказана процедура має здійснюватися автоматично через АСВП за допомогою прикладного програмного інтерфейсу інформаційних систем банків і не потребує паперових запитів та поштового листування.

Відтак виконавці можуть автоматично накладати арешт на кошти осіб, що знаходяться на їх банківських рахунках, якщо такі особи потрапили до Єдиного реєстру боржників (систематизованої бази даних про боржників, що є складовою АСВП та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна), у зв`язку з чим доводи позивача у зазначеній частині є безпідставними.

03.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів. Тобто, заходи, застосовані Постановою № 25/23, були знято, а тому оскаржувані постанови про арешт коштів вичерпали свою дію.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування оскаржуваних постанов про арешт коштів.

Крім того, на переконання позивача, АТ «МОТОР СІЧ» не може зазнавати негативних наслідків, викликаних ліквідацією суду та недотриманням Київським окружним адміністративним судом процесуальних строків щодо розгляду справ, які надходять на його адресу.

У контексті зазначеного суд зауважує, що у межах цієї справи дослідженню підлягають дії державного виконавця у межах виконавчого провадження № 74586617, відкритого 01.04.2024 та закінченого 11.04.2024, у зв`язку з чим відкриття провадження 22.04.2024 Київським окружним адміністративним судом чи інші процесуальні дії суду не є предметом розгляду у даній справі та суд не може надавати їм оцінку.

У розрізі покладання на позивача надмірного тягаря чи завдання негативних наслідків суд зазначає, що при розгляді справи судом не встановлено порушень, допущених саме відповідачем. Виконавче провадження під час розгляду справи є закінченим.

Позивач скористався правом на оскарження Постанови № 25/23 у судовому порядку та у разі скасування такої постанови не позбавлений права на повернення коштів, стягнутих на її виконання.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 271, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державна служба експортного контролю України про визнання дій та бездіяльності незаконними, визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач Публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ», місцезнаходження: пр. Моторобудівників, буд.15, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 14307794.

Відповідач Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державна служба експортного контролю України, місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 19-21, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 00010300.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.04.2024.

Суддя К.В.Мінаєва