ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1005/23

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. - головуючий, судді: Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І., Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій",

представники боржника - Дубовський П.В., адвокат, ордер, Волянська О.Ю., адвокат, ордер,

розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" арбітражний керуючий Віскунов О.В. - особисто,

кредитор (ініціюючий) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріорітетінвест",

представник кредитора - Григоренко О.С., адвокат, ордер,

за участю - Публічного акціонерного товариства "АКБ "Індустріалбанк",

представники - не з`явилися (в судове засідання 20.03.2024),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітетінвест"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 13.06.2023

у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О., (головуючий), Грека Б.М., Доманської М.Л.

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітетінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. До Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритетінвест" (далі - ТОВ "Пріоритетінвест", ініціюючий кредитор) із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (далі - ТОВ "Меркурій", боржник), у зв`язку з неспроможністю боржника сплатити заборгованість у розмірі 2 776 000,00 грн. за договором поворотної фінансової допомоги № 03012023 від 03.01.2023, на підставі статей 8, 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

1.1. Також у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство міститься пропозиція заявника щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна та подано заяву арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича вих. № 28/03-23.1 від 28.03.2023 про участь у справі про банкрутство ТОВ "Меркурій".

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2023 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Меркурій" до розгляду, проведення підготовчого засідання суду призначено на 27.04.2023, зобов`язано кредитора та боржника надати суду певні документи.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. 03.01.2023 між ТОВ "Пріоритетінвест" (кредитор) та ТОВ "Меркурій" (боржник) укладено договір № 03012023 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), за умовами якого кредитор зобов`язався надати боржнику поворотну фінансову допомогу, а боржник зобов`язався повернути надані грошові кошти.

3.1. Відповідно до п. 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 2 776 000,00 грн. без ПДВ.

3.2. Згідно з п. 2.2 Договору поворотна фінансова допомога надається боржнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

3.3. Пунктом 2.3 Договору передбачено, що кредитор надає поворотну фінансову допомогу у строк протягом 3 робочих днів з дати укладення цього договору.

3.4. Відповідно до п. 2.4 Договору надання грошових коштів здійснюється кредитором шляхом переказу грошових коштів в безготівковій формі на поточний банківський рахунок боржника. Поворотна фінансова допомога вважається наданою кредитором боржнику з моменту зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок боржника.

3.5. Згідно з п. 2.5 Договору поворотна фінансова допомога використовується для потреб боржника відповідно до статутних цілей його діяльності.

3.6. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню боржником в термін по 02.01.2024 (включно).

3.7. Відповідно до п. 3.2 Договору повернення грошових коштів здійснюється боржником шляхом переказу грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок кредитора.

3.8. Згідно з п. 7.2 Договору боржник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу кредитору.

3.9. Пунктом 7.3 Договору передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги згідно письмового попередження боржника не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати повернення.

3.10. Відповідно до п. 8.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом терміну надання поворотної фінансової допомоги, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами зобов`язань за договором.

4. На виконання умов договору кредитором було надано боржнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 2 776 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжним дорученням № 119 від 04.01.2023 на суму 2 400 000,00 грн. та платіжним дорученням № 120 від 05.01.2023 на суму 376 000,00 грн.

5. 02.03.2023 кредитор звернувся до боржника з письмовим попередженням про сплату грошових коштів, у якому вимагав достроково повернути грошові кошти надані ним за договором № 03012023 від 03.01.2023 на суму 2 776 000,00 грн. після 17.03.2023 протягом 3 банківських днів.

6. У відповідь на вимогу (письмове попередження про сплату грошових коштів) боржником було направлено кредитору лист від 06.03.2023, у якому повідомлено, що ТОВ "Меркурій" визнає заборгованість перед ТОВ "Пріоритетінвест" на суму 2 776 000,00 грн., однак не може виконати взяті на себе зобов`язання за договором № 03012023 від 03.01.2023 у зв`язку з складною фінансовою ситуацією та зупиненням господарської діяльності підприємства.

7. Згідно довідки заявника від 27.04.2023 грошові кошти на повне або часткове погашення заборгованості за договором № 03012023 про надання поворотної фінансової допомоги від 03.01.2023 від ТОВ "Меркурій" не надходили, що також підтверджується банківською випискою по особовому рахунку за період з 03.01.2023 по 25.04.2023.

8. Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (далі - ПАТ АКБ "Індустріалбанк") є кредитором боржника за Договором кредитної лінії (в іноземній валюті) № КЛ/0100/25/06 від 11.12.2006 (далі - Кредитний договір).

8.1. Станом на 27.04.2023 (дату винесення оскарженої ухвали) заборгованість боржника перед ПАТ АКБ "Індустріалбанк" за Кредитним договором становила 1 039 861,26 доларів США.

8.2. З метою захисту свого порушеного права ПАТ АКБ "Індустріалбанк" 10.03.2023 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з боржника заборгованості за Кредитним договором та збитків відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України.

8.3. Господарським судом міста Києва 06.04.2023 було прийнято позовну заяву ПАТ АКБ "Індустріалбанк" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3783/23, призначено підготовче засідання на 02.05.2023.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

9. Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2023 відкрито провадження у справі № 911/1005/23 за заявою ТОВ "Пріоритетінвест" про банкрутство ТОВ "Меркурій";

визнано вимоги ТОВ "Пріоритетінвест" до ТОВ "Меркурій" у розмірі 2 776 000,00 грн;

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника - ТОВ "Меркурій" арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича;

призначено попереднє засідання господарського суду та вирішено інші процедурні питання.

9.1. Відкриваючи провадження у справі про банкрутство та визнаючи вимоги ініціюючого кредитора, місцевий господарський суд дійшов наступних висновків:

- заборгованість ТОВ "Меркурій" у розмірі 2 776 000,00 грн. перед заявником - ТОВ "Пріоритетінвест" підтверджується наявними матеріалами справи;

- докази щодо можливості задоволення (погашення) ТОВ "Меркурій" вимог ТОВ "Пріоритетінвест" до підготовчого засідання, а також на підтвердження можливості виконання боржником наявних майнових зобов`язань перед заявником, а також будь-яких заперечень, суду не надано;

- вимоги кредитора не свідчать про наявність спору про право, не задоволені боржником до підготовчого засідання та незабезпечені майном боржника.

9.2. Враховувавши пропозицію ініціюючого кредитора щодо кандидатури арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича для виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Меркурій", а також наявність заяви арбітражного керуючого Віскунова Олександра Віталійовича про участь у справі про банкрутство ТОВ "Меркурій", яка відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, суд призначив його розпорядником майна боржника.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу ПАТ АКБ "Індустріалбанк" задоволено;

ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2023 у справі №911/1005/23 скасовано;

у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Меркурій" відмовлено;

справу № 911/1005/23 повернуто до Господарського суду Київської області.

10.1. Апеляційний господарський суд встановив, що Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 03.01.2023 був укладений між ТОВ "Пріоритетінвест" та боржником - ТОВ "Меркурій".

10.2. Водночас, за інформацією з з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджується, що учасниками ТОВ "Пріорітетінвест" є ОСОБА_1 - 99% статутного капіталу та ОСОБА_2 - 1% статутного капіталу; до 14.09.2021 ОСОБА_1 був директором ТОВ "Меркурій"; ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) є рідною сестрою ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_5 ; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 володіють 100% у статутному капіталі ТОВ "Меркурій"; ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .

10.3. Здійснивши аналіз змісту Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, суд дійшов висновку, що такий правочин було укладено ТОВ "Пріорітетінвест" без мети отримання прибутку. Кредитор (ініціюючий) у відносинах з боржником здійснював некомерційну господарську діяльність, що, з урахуванням статті 52 Господарського кодексу України, не притаманно суб`єктам підприємницької діяльності, яким є заявник та суперечить статутним цілям заявника.

10.4. Апеляційний господарський суд зазначив, що повернення фінансової допомоги мало бути здійснене до 02.04.2024 (п.3.1. Договору), однак заявник 02.03.2023 (за місяць до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, заява подана до Господарського суду Київської області 05.04.2023) надіслав боржнику вимогу про дострокове виконання зобов`язань за Договором.

10.5. Апеляційний господарський суд зазначив, що місцевий суд в оскаржуваній ухвалі не встановив чи дійсно існували підстави для дострокового виконання зобов`язань боржником перед ініціюючим кредитором, чи мав такий кредитор право на дострокову вимогу виконання зобов`язань за Договором, чи настали обставини, що зумовили зміну порядку виконання умов Договору в частині строків його виконання, відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України.

10.6. Суд апеляційної інстанції встановив, що боржник проводив активну господарську діяльність, оскільки з 09.01.2023 (після дати укладення договору про поворотну фінансову допомогу від 03.01.2023) по 27.04.2023 (дати відкриття провадження у справі про банкрутство) на рахунок відкритий в АКБ "Індустріалбанк" боржника, надійшло 3 808 858,00 грн., що підтверджується відповідною випискою за рахунком.

10.7. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про штучний характер створеної заборгованості ТОВ "Меркурій", а винесенням оскаржуваної ухвали про порушення справи про банкрутство від 27.04.2023 порушуються права АКБ "Індустріалбанк" на обрання ефективного способу захисту порушених прав.

10.8. Також, за висновками апеляційного господарського суду, під час винесення оскаржуваної ухвали місцевий суд не дотримався вимог статті 39 КУзПБ в частині обов`язку суду щодо ретельного дослідження та надання оцінки обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Пріоритетінвест" звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 911/1005/23 Господарського суду Київської області, з вимогою оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2023 у справі № 911/1005/23 залишити в силі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

12. ТОВ "Меркурій" 16.06.2023 звернулось з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 911/1005/23 Господарського суду Київської області.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1005/23 (за касаційною скаргою ТОВ Меркурій") було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023.

14. ТОВ "Пріорітетінвест" 10.07.2023 звернулось з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 911/1005/23 Господарського суду Київської області, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1005/23 (за касаційною скаргою ТОВ "Пріоритетінвест") визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2023.

16. Ухвалою Касаційного господарського суду від 14.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1005/23 за касаційною скаргою ТОВ "Меркурій" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023.

17. Ухвалою Касаційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1005/23 за касаційною ТОВ "Пріоритетінвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023; об`єднано в одне касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Пріорітетінвест".

18. 15.08.2023 до Верховного Суду від ПАТ АКБ "Індустріалбанк" надійшли відзиви на касаційні скарги з запереченнями проти вимог та доводів скаржників.

19. 18.08.2023 до Суду надійшов відзив ТОВ "Меркурій" на касаційну скаргу ТОВ "Пріоритетінвест", в якому боржник підтримав вимоги кредитора за касаційною скаргою.

20. Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2023 розгляд касаційних скарг ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Пріоритетінвест" відкладено на 12.09.2023, про що повідомлено всіх учасників судового процесу.

21. 11.09.2023 від арбітражного керуючого Віскунова О.В. надійшли письмові пояснення у справі.

22. У судовому засіданні 12.09.2023 оголошено перерву до 19.09.2023.

23. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2023 справу № 911/1005/23 Господарського суду Київської області передано на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду касаційних скарг ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Пріоритетінвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023.

23.1. Підставою передачі справи № 911/1005/23 на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду став висновок колегії суддів про необхідність відступу від висновків про застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, а також уточнення висновків про застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17, від 12.07.2023 у справі № 915/1097/20.

24. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1005/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді: Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І, Огороднік К.М., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023.

25. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1005/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді: Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І, Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023.

26. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2023 справу № 911/1005/23 Господарського суду Київської області прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, датою проведення судового засідання визначено 22.11.2023.

27. У зв`язку з виходом з відпустки судді Пєскова В.Г. та відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1005/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді: Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І, Огороднік К.М., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.11.2023.

28. 16.11.2023 до Верховного Суду від ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" надійшли додаткові пояснення у справі.

29. 22.11.2023 додаткові пояснення у справі також надійшли від ТОВ "Меркурій".

30. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 відкладено розгляд касаційних скарг ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Пріоритетінвест", засідання суду призначено на 17.01.2024, про що повідомлено всіх учасників судового процесу.

30.1. За результатами розгляду справи в судовому засіданні 22.11.2023 Палата суддів дійшла висновку про необхідність звернення до Науково-консультативної ради при Верховному Суд з метою отримання наукового висновку у справі № 911/1005/23 з таких питань:

1) Якими є ознаки зловживання правами при поданні та розгляді заяви (заяв) кредитора (кредиторів) про відкриття провадження у справі про банкрутство?

2) Чи можуть бути такими ознаками, зокрема, узгоджені спільні дії боржника та кредитора, що подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, в тому числі вчинені ними до подання такої заяви (укладення правочинів, здійснення майнових дій тощо)?

3) Чи має охоплюватися перевіркою обґрунтованості вимог заявника (кредитора), а також з`ясуванням наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство - встановлення ознак зловживання правами (в том числі процесуальними) учасниками справи про банкрутство?

4) Які процесуальні наслідки настають у разі встановлення ознак зловживанням правами кредитором (який ініціює провадження у справі про банкрутство) та/або боржником на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство? Який процесуальний документ має ухвалити суд у випадку встановлення ознак зловживання правами за результатами підготовчого засідання у справі про банкрутство ?

5) За якими критеріями має визначатися коло осіб, які наділені правом заперечувати проти вимог кредитора, який ініціює провадження у справі про банкрутство проти відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, чи відносяться до кола таких особи, які мають грошові (майнові) вимоги до боржника, але не ініціювали відкриття провадження у справі про банкрутство ?

6) Чи наділені такі особи правом апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, прийнятого за результатами підготовчого засідання, з підстав запобігання зловживанню процесуальними правами?

30.2. Відповідний лист був направлений суддею-доповідачем Вченому секретарю Науково-консультативної ради при Верховному Суді.

31. 17.01.2024 до Верховного Суду надійшов спільний Науковий висновок членів Науково--консультативної ради при Верховному Суді кандидата юридичних наук Беляневича В.Е., доктора юридичних наук, професора Беляневич О.А.

32. У зв`язку з виходом з відпустки судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1005/23 було визначено такий склад палати суддів: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді: Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І, Огороднік К.М., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.01.2024.

33. В судове засідання 17.01.2024 з`явилися уповноважені представники ТОВ "Меркурій", ТОВ "Пріоритетінвест", ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", арбітражний керуючий Віскунов О.В. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2024 розгляд касаційних скарг ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Пріоритетінвест" відкладено на 07.02.2024, про що повідомлено всіх учасників судового процесу.

34. 31.01.2024 до Верховного Суду надійшов Науковий висновок члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, кандидата юридичних наук Д.М. Сібільова.

35. 05.02.2024 до Суду від ТОВ "Меркурій" надійшли письмові пояснення щодо Наукового висновку членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді кандидата юридичних наук Беляневича В.Е., доктора юридичних наук, професора Беляневич О.А..

36. В судове засідання 07.02.2024 з`явилися уповноважені представники ТОВ "Меркурій", ТОВ "Пріоритетінвест", ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", арбітражний керуючий Віскунов О.В. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2024 розгляд касаційних скарг ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Пріоритетінвест" відкладено на 28.02.2024, про що повідомлено всіх учасників судового процесу.

37. В судове засідання 28.02.2024 з`явилися уповноважені представники ТОВ "Меркурій", ТОВ "Пріоритетінвест", ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", арбітражний керуючий Віскунов О.В.. В судовому засіданні 28.02.2024 оголошено перерву до 20.03.2024, а також оголошено, що в судовому засіданні 20.03.2024 буде проголошено постанову за результатами розгляду касаційних скарг.

38. 15.03.2024 від уповноваженого представника ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 19.03.2024 від уповноваженого представника ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

39. В судове засідання 20.03.2024 уповноважені представники ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" не з`явилися. В судовому засіданні 20.03.2024 уповноважені представники ТОВ "Меркурій", ТОВ "Пріоритетінвест", та арбітражний керуючий Віскунов О.В. проти задоволення клопотань представників ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" про відкладення розгляду справи про відкладення розгляду справи заперечили.

40. Розглянувши клопотання уповноважених представників ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" про відкладення розгляду справи, заслухавши думку уповноважених представників ТОВ "Меркурій", ТОВ "Пріоритетінвест", та арбітражного керуючого Віскунова О.В., Палата суддів, керуючись принципами господарського судочинства, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, відтак відмовляє у задоволенні відповідних клопотань, і вважає за можливе закінчити розгляд касаційних скарг ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Пріоритетінвест" в судовому засіданні 20.03.2024.

41. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 05.02.2024 №49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 № 3564-IX, Верховний Суд розглядає справу № 911/1005/23 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржників

(ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Пріоритетінвест")

42. Підставами касаційного оскарження скаржниками визначено пункти 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме: в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

42.1. В обґрунтування заявлених вимог, скаржники, зокрема, зазначають про те, що апеляційним господарським судом не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, від 29.04.2021 у справі № 904/5874/19, від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, від 23.01.2020 у справі № 913/444/18, від 23.02.2023 у справі № 911/2794/21, від 20.10.2023 у справі № 915/1097/20.

42.2. Скаржники доводять:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 1, 45, 47 КУзПБ, статті 254 ГПК України, без врахування правових висновків Верховного Суду, оскільки ПАТ АКБ "Індустріалбанк" не є учасником справи про банкрутство, тому не набуло процесуального права апеляційного оскарження судових рішень у справі;

- незастосування при ухваленні оскарженої постанови приписів статей 3, 6, 202, 627, 628, 629, 1049 Цивільного кодексу України, неправильне застосування статей 525, 651, 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права;

- неправильне застосування приписів статті 39 КУзПБ щодо фраудаторності правочину (суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень) та неврахування презумпції правомірності правочину, яка визначена приписами статті 204 ЦК України;

- неврахування висновку Верховного Суду у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 щодо права кредитора обирати спосіб захисту порушених прав та інтересів.

Доводи розпорядника майна

(арбітражний керуючий Віскунов О.В.)

43. Арбітражний керуючий у письмових поясненнях зазначив, що у процедурі розпорядження майном ТОВ "Меркурій" до боржника було заявлено кредиторські вимоги, а саме:

- ТОВ "Пріоритетінвест" в розмірі 2 776 000,00 грн.;

- ГУ ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС в розмірі 3 857 294,32 грн.;

- ТОВ "ІНФФІНІТІ" в розмірі 17 242 000,00 грн.;

- ТОВ "ЛІГА-ПРОГРЕС" в розмірі 703 635 000,00 грн.;

- ПАТ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" в розмірі 71 457 352,44 грн.;

43.1. Разом з тим, вимоги зазначених кредиторів не були розглянуті судом першої інстанції у попередньому засідання у зв`язку із скасуванням ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Меркурій".

Доводи ПАТ "АКБ "Індустріалбанк"

44. Банк доводить, що висновки апеляційного господарського суду у цій справі не суперечать правовим висновкам, викладеним у постановах, зазначених скаржниками.

45. Приписи статті 9 КУзПБ, статей 254, 255 ГПК України надають можливість оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство особі, яка не брала участь в справі, якщо постановленою ухвалою суд вирішив питання про права, інтереси або обов`язки цієї особи.

46. Надмірний формалізм у застосуванні зазначених приписів, невиправдано звузить право на доступ до суду (зокрема, до апеляційного суду) тих осіб, які формально ще не мають статусу конкурсного кредитора, але права яких порушуються відкриттям провадження у справі про банкрутство;

47. За час формалізації свого статусу як кредитора у справі про банкрутство, така особа може втратити будь-який правовий та практичний сенс необхідності оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

48. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

48.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

48.5. З урахуванням повноважень суду касаційної інстанції , Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу скаржників щодо доводів, зазначених в пунктах 42 - 42.2. описової частини цієї Постанови, та в межах відповідно до статті 300 ГПК України.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

49. Предметом касаційного розгляду у цій справі є вимоги щодо перегляду постанови суду апеляційної інстанції, яким, за результатами апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство, таке судове рішення скасоване, і прийнято нове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Меркурій за заявою кредитора - ТОВ "Пріоритетінвест".

50. Здійснюючи перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень та оцінюючи доводи учасників справи, Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність правового аналізу щодо таких питань:

- який порядок відкриття провадження у праві про банкрутство та які докази слід вважати достатніми для підтвердження неплатоспроможності боржника?

- чи може вважатися подання кредитором до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника належним способом захисту його порушених прав та чи можна вважати таке звернення зловживанням наявними у кредитора процесуальними правами на шкоду іншим особам?

- які особи наділені правом оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство?

Щодо порядку відкриття провадження у праві про банкрутство та доказів, які слід вважати достатніми для підтвердження неплатоспроможності боржника

51. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

52. 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019.

53. Статтею 1 КУзПБ надано визначення таким термінам:

- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;

- грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

54. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентовано статтею 39 КУзПБ.

55. Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;

відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

56. Положення Кодексу України з процедур банкрутства, на відміну від положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не пов`язують відкриття провадження у справі про банкрутство зі строком відкриття виконавчого провадження (не менше трьох місяців до моменту відкриття процедури банкрутства), а також з мінімальним сукупним розміром безспірних вимог кредитора/ів (не менше трьохсот розмірів мінімальних заробітних плат).

57. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

58. Оскільки стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й організаційного та майнового, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (див. постанову Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

59. Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

60. При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

61. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

62. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. Якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому КУзПБ. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частини третя- п`ята статті 39 КУзПБ).

63. Верховний Суд зауважує, що встановлення факту відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

64. Суди повинні надавати оцінку про наявність спору про право в контексті правовідносин, які виникли саме між боржником та ініціюючим кредитором, а не боржником та іншими кредиторами, оскільки порядок розгляду судових справ у позовному провадженні (яке передбачає вирішення наявного спору про право) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника врегульоване положеннями частини другої статті 7 КУзПБ.

65. Одним з методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

66. Частиною першою статті 39 КУзПб унормовано, що у підготовчому засіданні здійснюється перевірка господарським судом обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас, зазначена норма КУзПБ не встановлюють обов`язку саме кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.

66.1. Доведення обставин можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, покладено саме на боржника (частина третя статті 39 КУзПБ). Водночас, положеннями статті 39 КУзПБ на господарський суд покладено обов`язок перевіряти можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.

67. Отже, на ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.

68. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, а також постанова Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

68.1. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Крім того такий підхід у справі про банкрутство порушує як права кредиторів, так і права боржника.

69. Слід наголосити, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

70. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

71. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

72. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України. Такими критеріями є: відсутність у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили; кожен доказ має оцінюватися як окремо, так і у сукупності з метою встановлення їх вірогідності та взаємозв`язку.

73. Водночас Колегія суддів звертає увагу, що суд не наділений на стадії розгляду заяви ініціюючого кредитора правом дослідження та оцінки укладених правочинів на предмет їх фіктивності або на предмет наявності обставин, які свідчать про те, що такі правочини є фраудаторними (фіктивними), оскільки положеннями КУзПБ прямо передбачено "інструменти" (див. статті 42, частину другу статті 61 КУзПБ тощо), які надають учасникам провадження у справі про банкрутство оскаржити такі правочини або притягти винних осіб до відповідальності за їх вчинення та мінімізувати негативний вплив як на окремих учасників провадження у справі про банкрутство, так і на таке провадження вцілому вже після його відкриття.

74. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Разом з тим, надаючи оцінку заяві ініціюючого кредитора та поданим з такою заявою документам, суд повинен дотриматися балансу, який унеможливить підміну однієї процесуальної (процедурної) дії, передбаченої КУзПБ, іншою (наприклад, перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні процедурою розгляду заяви недійсності (фраудаторності) окремого правочину боржника).

75. Положеннями КУзПБ передбачені як підстави повернення заяви про відкриття провадження у справі, так і підстави відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

76. Так, господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі відмовляє у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо:

заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від заявника надійшла заява про відкликання заяви про відкриття провадження у справі;

заявником до цього суду подано іншу заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо того самого боржника і щодо такої заяви на час вирішення питання про відкриття провадження у справі не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, повернення заяви про відкриття провадження у справі, залишення заяви без руху.

77. Водночас, для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають дві можливі підстави:

вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

78. Про відмову у прийнятті заяви господарський суд постановляє ухвалу, яка надсилається заявнику разом із заявою та доданими до неї документами. Водночас важливим є те, що підстави для відмови у відкритті є вичерпними і не підлягають розширеному тлумаченню.

79. Системний аналіз зазначених положень КУзПБ свідчить про те, що хоч підстави для повернення заяви про відкриття провадження у справі та відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є різними, однак і у випадку повернення заяви про відкриття провадження у справі, і у випадку відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, - такі процесуальні наслідки не перешкоджають повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина третя статті 38 та частина сьома статті 39 КУзПБ).

Щодо належного способу захисту порушеного права кредитора та критеріїв, наявність яких свідчитиме про зловживання боржником чи ініціюючим кредитором правом на відкриття провадження у справі про банкрутство

80. Відповідно до частин першої, другої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

81. Водночас, з метою захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом, чинним законодавством передбачено право на звернення особи, цивільні права або інтереси якої порушені, до суду.

82. Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

83. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

84. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту такого права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

85. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

86. Засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України").

87. У рішенні ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

88. Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав та інтересів, зокрема - через існування в національному законодавстві належних способів захисту та відновлення порушених прав.

89. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004 зазначено, що інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України інтереси суспільства, держави чи "всіх співвітчизників" або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права. При цьому, на запобігання зловживання інтересами, прагненнями, використовуючи ті чи інші юридичні норми, забезпечити реалізацію незаконних інтересів, спрямоване положення статті 4 Цивільного процесуального кодексу України: заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу.

90. Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

91. Водночас, порушення зазначених меж може мати наслідком зобов`язання в судовому порядку припинення таких дій (зловживанням своїми правами), а також застосовувати наслідки, встановлені законом (частина шоста статті 13 ЦК України).

92. Системний аналіз статей 13, 15 ЦК України свідчить про те, що зловживанням своїми правами слід вважати такі дії особи, які здійснюються на шкоду цивільним правам і інтересам інших осіб. Саме з моменту порушення, невизнання або оспорювання цивільного права у особи виникають підстави для його захисту у судовому порядку. При цьому частиною шостою статті 13 передбачено не обов`язок суду припинити зловживання правами чи застосувати інші наслідки, встановлені законом (оскільки встановлення обставин зловживання правами передбачає відповідний порядок та послідовність процедурних та процесуальних дій), а саме право особи на звернення до суду, який за результатами розгляду судової справи має обов`язок прийняти рішення по суті розгляду такої заяви.

93. З огляду на зазначене, обираючи варіант добросовісної поведінки, учасники цивільних правовідносин (в тому числі й боржник) зобов`язані піклуватися про те, щоб їх юридично значимі вчинки були обґрунтованими; поведінка повинна відповідати критеріям розумності, що також передбачає виконання кожного зобов`язання, взятого на себе учасниками правовідносин, належним чином.

94. Верховний Суд звертає увагу на те, що провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб`єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо.

95. Так, відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

96. Водночас Верховний Суд зауважує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес.

97. Захист приватного інтересу полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

97.1. Захист публічного інтересу, в свою чергу, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).

97.2. Зазначене зумовлене тим, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є пропорційне і якомога максимальне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Водночас, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

98. Також слід враховувати, що провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

99. Досягнення зазначених завдання та мети є можливим за умови гарантування:

1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів;

2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб;

3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

100. Отже, у випадку відсутності належного виконання господарського грошового зобов`язання, у кредитора, окрім звернення до суду з позовом до боржника, також є право ініціювання щодо такого боржника процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Застосування таких процедур для задоволення своїх кредиторських вимог є можливим у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження

101. Крім того, слід зазначити, що положеннями статті 215 ГК України та статтею 16617 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про банкрутство. Разом з тим, така відповідальність передбачена для громадянина - засновника (учасника) або службової особи суб`єкта господарської діяльності, а так само громадянина - суб`єкта підприємницької діяльності. Водночас відповідальність ініціюючого кредитора за подання завідомо неправдивої заяви громадянина - засновника (учасника) або службової особи суб`єкта господарської про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов`язань перед бюджетом, чинним законодавством не передбачено і така відповідальність настає лише у випадку, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

102. З огляду на зазначене, звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за наявності відповідних підстав, передбачених нормами КУзПБ, саме по собі не можна вважати порушенням прав або інтересів інших осіб (зокрема, кредиторів боржника у зобов`язальних відносинах), оскільки таке звернення по суті є реалізацією кредитором його права на судовий захист власних прав у випадку, коли таке право кредитора порушується внаслідок не належного виконання або не виконання взятих на себе боржником зобов`язань.

103. Верховний Суд звертає увагу на те, що положеннями КУзПБ встановлено не лише можливість ініціювати одним із кредиторів боржника провадження у справі про банкрутство, але й прямо визначено порядок захисту прав інших кредиторів і боржника, порядок розгляду майнових спорів, які виникають у інших осіб з боржником, підстави відмови та задоволення кредиторських вимог, підстави та наслідки прийняття судом окремих процесуальних та процедурних рішень в межах провадження у справі про банкрутство тощо.

104. Також процесуальний закон не пов`язує повернення заяви про відкриття провадження або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство із наявністю чи відсутність позовного провадження, в якому сторонами спору є боржник та треті особи, а не боржник та ініціюючий кредитор.

105. У випадку, коли за наявності відкритого позовного провадження боржник або інший кредитор ініціює провадження у справі про банкрутство, суд, в контексті доводів одного із учасників справи або третьої особи-заявника про порушення їх прав та інтересів та позбавлення їх права на ефективний спосіб судового захисту, повинен встановити не лише факт наявності судових справ та хронологію їх відкриття, але також повинен враховувати процесуальні наслідки для кожного з учасників таких судових проваджень.

106. Тобто, враховуючи, що і позовне провадження про стягнення заборгованості і провадження у справі про банкрутство мають на меті погашення заборгованості боржника перед кредиторами, ініціювання розгляду таких справ саме по собі не може вважатися зловживанням правом, а суд повинен враховувати особливості, матеріальні та процесуальні наслідки розгляду таких справ не лише для окремого кредитора чи боржника, але і для всіх інших учасників цих проваджень.

107. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що положення КУзПБ не передбачають як окрему підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство - зловживання боржником або ініціюючим кредитором їх правом на відкриття відповідного провадження у справі.

108. Верховний Суд враховує, що процедури банкрутства передбачають як права боржника на відновлення платоспроможності та кредиторів на задоволення їх вимог, але й суттєві обов`язки та обмеження, що, в свою чергу переслідує легітимну мету - задоволення прав кожного з учасників провадження у справі про банкрутство.

109. З огляду на зазначене, суди під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні виходити саме з обґрунтування (доведення) відповідно до вимог процесуального закону:

наявності грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;

відсутності між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

можливості до підготовчого засідання суду задоволення вимог кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі.

Щодо права апеляційного оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та кола осіб, які можуть здійснити таке оскарження

110. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

111. Верховний Суд зауважує, що принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.

112. Принцип правової визначеності має широке застосування у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

113. Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі "C. G. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria)).

114. Системний аналіз положень ГПК України та КУзПБ дає підстави для висновку про те, що нормами зазначених нормативно-правових актів прямо не визначено перелік осіб, які наділені правом оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відтак, визначення такого кола осіб вимагає додаткового аналізу норм та обставин справи з метою встановлення наявності чи відсутності у заявника права на апеляційне оскарження зазначеного рішення.

115. Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивач і відповідач, частина перша статті 45 ГПК України) та треті особи.

116. Водночас згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

117. З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

118. В силу особливостей провадження у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення (ухвали, постанови) у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства. Тобто, у справах про банкрутство склад учасників справи визначався Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина п`ята статті 41 ГПК України), а з дня введення в дію КУзПБ - цим Кодексом.

119. За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є: сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

119.1. Сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність), відповідно до положень статті 1 КУзПБ, є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут)

120. Зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство зазначена стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених КУзПБ, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

121. Разом з тим, встановлення права особи на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство слід здійснювати з урахуванням визначеного зазначеними нормами кола учасників справи про банкрутство.

122. Право учасника справи на апеляційне оскарження - це диспозитивне право, яке реалізується таким суб`єктом на власний розсуд у встановлених процесуальним законом межах, які є процесуальними фільтрами і визначають, зокрема, ухвали, що підлягають апеляційному оскарженню, та строки подання апеляційних скарг.

123. За змістом приписів статей 17, 254 ГПК України процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: (1) учасники справи; (2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

124. Системний аналіз приписів статей 17, 42, 44, 254, 255 ГПК України засвідчує те, що на відміну від осіб, які не брали участі у справі, учасники справи наділені правом оскаржувати судові рішення у такій справі в силу закону, згідно з пунктом 5 частини першої статті 42 ГПК України (за винятком встановлених законом обмежень), тому, при поданні апеляційної скарги, не мають доводити, що оскаржуване судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків, оскільки зазначене презюмується процесуальним законом з огляду на статус учасника справи у суб`єкта оскарження.

125. Такий підхід є загальним та застосовується до справ, які розглядаються у позовному провадженні.

126. Колегія суддів враховує, що після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 17.10.2019 у справі № 910/21156/16.

126.1. Водночас, за змістом Рішення Конституційного суду від 01.12.2004 у справі № 1/10/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

126.2. Визначений положеннями ГПК України підхід щодо визначення кола осіб, які мають право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, не може бути в повній мірі застосовним під час здійснення провадження у справі про банкрутство, оскільки з моменту відкриття такого провадження права і обов`язки його учасників, окрім норм ГПК України, визначаються також і нормами КУзПБ.

127. Колегія суддів звертає увагу, що в силу встановленого законом правового регулювання процедур банкрутства, прийняття судом рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника може спричинити вплив на права та інтереси необмеженого кола осіб (наприклад, учасників/власника боржника, працівників боржника, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банківських установ, контрагентів боржника у господарських/цивільних відносинах тощо).

127.1. Разом з тим, настання таких наслідків прямо встановлене законом і не може тлумачитися судом як порушення прав та інтересів інших осіб (в процесуальному аспекті), а, відтак, як підстава для звернення до суду, у інший спосіб, ніж прямо передбачений КУзПБ, з метою захисту порушених вимог та інтересів кожного, чиїх прав та інтересів відкриття провадження у справі про банкрутство може стосуватися.

127.2. Тобто, наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство слід в першу чергу тлумачити не як порушення, а як встановлені законом обмеження прав та інтересів відповідних осіб. Водночас, набуття такими особами статусу учасника (сторони) провадження у справі про банкрутство навпаки надає додаткові можливості (інструменти) з метою захисту порушених прав та інтересів.

128. Також Палата суддів враховує, що нормами КУзПБ чи ГПК України не передбачено прямої заборони на оскарження ухвал, які були постановлені господарським судом до вступу певної особи у справу чи набуття нею процесуального статусу учасника справи про банкрутство.

128.1. Разом з тим, з огляду на відсутність прямо визначеного законом кола осіб, які мають право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, виникає обґрунтоване питання чи мають право особи, які не набули статусу конкурсного кредитора в порядку, передбаченому статтею 45 КУзПБ, здійснити апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство?

129. Відповідно до частин другої та третьої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

130. Водночас, під час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, як правило, приймають участь три учасники - сторони (ініціюючий кредитор або декілька ініціюючих кредиторів, боржник) та арбітражний керуючий, про права, обов`язки та інтереси яких прямо зазначається як в мотивувальній частині ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, так і в резолютивній частині цього рішення.

131. Отже, системний аналіз приписів статей 42, 254, 255 ГПК України та статей 1, 9, 45 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що не позбавлені права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор та боржник, які наділені таким правом не лише на підставі закону, але і як безпосередні учасники підготовчого засідання.

131.2. Також оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство можуть інші безпосередні учасники підготовчого засідання, які не обов`язково можуть мати статус сторони у справі про банкрутство, однак можуть бути залучені судом (наприклад, уповноважена особа учасників/працівників боржника) або приймають участь у підготовчому засіданні як зацікавлені особи в межах наданих їм нормами КУзПБ та ГПК України прав та повноважень (наприклад, інші ініціюючі кредитори, заяви яких надійшли пізніше, забезпечений кредитор, ініціюючі кредитори щодо боржника в інших справах тощо). Водночас наявність права оскаржувати ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство суд встановлює в кожному такому випадку окремо.

131.3. Наприклад, така особа як забезпечений кредитор наділяється процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні частини першої статті 254 ГПК України, та з огляду на положення статті 1, частини чотирнадцятої статті 39, частин другої, восьмої статті 45 ГПК України (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18, і Палата суддів не вбачає підстав для відступу від неї у цій справі).

132. В подальшому особи можуть бути наділені правом оскаржувати ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови набуття відповідного процесуального статусу учасника (сторони) справи про банкрутство.

132.1. Так, конкурсні кредитори, які є стороною у справі про банкрутство в силу прямої вказівки частини першої статті 1 КУзПБ і які звертаються із вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, набувають правового статусу учасника у справі про банкрутство за сукупністю передбачених КУзПБ дій: пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; наявність цього права в межах позовної давності тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду.

132.2. Тому саме з моменту визнання судом вимог до боржника конкурсний кредитор наділяється всіма процесуальними правами учасника справи, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.

132.3. Тобто, після вступу особи у справу як конкурсного кредитора згідно зі статтею 45 КУзПБ, така особа набуває процесуальних прав і обов`язків учасника справи, передбачених у статті 42 ГПК України в повному обсязі, тому, серед іншого, не позбавлена права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.

133. Отже, підсумовуючи зазначене, Палата суддів дійшла висновку про те, що ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство мають право першочергово оспорювати у судах апеляційної та касаційної інстанцій визнані судовим рішенням про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони - боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (незалежно від того, чи такі вимоги були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство).

133.1. Інші особи, за загальним правилом, можуть оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови участі таких осіб в розгляді судом питання про відкриття провадження у справі про банкрутство (наприклад, інші кредитори, які подали заяви з грошовими вимогами до боржника до підготовчого засідання суду і заяви яких залишено без розгляду), або у разі набуття такими особами відповідного процесуального статусу учасника справи (сторони у справі) про банкрутство (в тому числі і до або під час підготовчого засідання).

133.2. Водночас, до позовного провадження, яке розглядається в межах провадження у справі про банкрутство, слід застосовувати загальний підхід до визначення кола осіб, які можуть оскаржувати прийняті в межах позовного провадження судові рішення, передбачений ГПК України.

134. Зазначені висновки є релевантними до правовідносин, в яких виникає питання про встановлення статусу особи, яка має право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.

Обґрунтування наявності/відсутності підстав для відступу від раніше викладених правових позицій або їх уточнення

135. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, оскільки за змістом оскаржуваного рішення вбачається, що у зазначеній справі висновки щодо застосування норм права стосуються як щодо конкурсних, так і щодо забезпечених кредиторів.

135.1. У зазначеній постанові Суд дійшов висновку, що законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

135.2. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).

135.3. За приписами частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.

135.4. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

135.5. Отже, лише після вчинення всіх передбачених статтею 45 КУзПБ дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).

136. Ураховуючи наведене, а також приписи статей 1, 45, 47 КУзПБ, Палата з розгляду справ про банкрутство не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків та вважає правильним висновок про те, що лише за сукупністю, встановлених КузПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

136.1. Водночас, на відміну від справи № 910/4475/19, у цій справі апеляційний суд не досліджував питання статусу (набуття або не набуття скаржником як статусу конкурсного так і статусу забезпеченого кредитора, іншого учасника справи), тому, скасовуючи ухвалу місцевого суду, дійшов передчасного висновку, що винесенням оскаржуваної ухвали про порушення справи про банкрутство від 27.04.2023 порушуються права АКБ "Індустріалбанк" на обрання ефективного способу захисту порушених прав.

137. Крім того, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновків про застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, з огляду на таке.

138. Так, Верховний Суд у зазначеній справі виснував, що норми частини шостої статті 39 КУзПБ не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, як необґрунтованість вимог ініціюючого кредитора. Відкриття провадження за таких умов матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності. У випадку необґрунтованості/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора господарський суд має відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на норму частини шостої статті 39 КУзПБ, яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.

139. Водночас, такий висновок узгоджується із порядком, визначеним положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, відповідно до якого кожна із сторін повинна довести ті обставини належними та допустимими доказами, на які вона посилається.

140. У постанові Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17 Суд виснував, що господарський суд, який переглядає з підстави, визначеною пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України (що є відмінною від підстави, визначеною пунктом 3 частини другої статті 320 ГПК України), за нововиявленими обставинами судові рішення у справі про банкрутство, зокрема, ухвали за результатами розгляду заяв з вимогами конкурсних кредиторів, в процесі такого перегляду встановлює наявність або відсутність нововиявлених обставин, оцінює їх істотність для правильного вирішення спору і вплив на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. У разі, коли під час розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал(и) за результатами розгляду заяв з вимогами кредиторів, господарським судом встановлені нововиявлені обставини, які істотно впливають на оцінку обґрунтованості вимог іншого кредитора до боржника, зокрема, спростовують існування грошового зобов`язання боржника перед іншим кредитором, наявність такого, що набрало законної сили судового рішення, яким було підтверджено грошове зобов`язання боржника перед таким кредитором, оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, з урахуванням нововиявлених обставин, і само по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал(и) за результатами розгляду заяв з вимогами кредиторів.

141. Разом з тим, у справі, що розглядається, банк як скаржник в апеляційній інстанції не обирав такий судовий спосіб захисту власних прав та інтересів як перегляд заяви ініціюючого кредитора за нововиявленими (виключними) обставинами.

142. З огляду на зазначене відсутні підстави для відступу від правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та, відповідно, уточнення.

143. У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.07.2023 у справі № 915/1097/20 Суд виснував, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство набувають правового статусу учасника у справі про банкрутство за сукупністю, передбачених КУзПБ дій: пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду, отже саме з визнання судом його вимог до боржника конкурсний кредитор наділяється процесуальними правомочностями учасника справи, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку. Системний аналіз приписів статей 42, 254, 255 ГПК України та статей 1, 9, 45 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що конкурсні кредитори, після набуття ними процесуального статусу учасника справи про банкрутство, не позбавлені права на оскарження ухвали про відкриття провадження у цій справі протягом розумного строку з дня визнання їх грошових вимог до боржника за умови поновлення господарським судом строку на апеляційне оскарження.

144. Така правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у цій справі, тому відсутні підстави для відступу від правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та, відповідно, їх уточнення.

Щодо доводів касаційної скарги

145. За змістом оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що, задовольняючи апеляційну скаргу банку, суд виходив з того, що винесенням оскаржуваної ухвали про порушення справи про банкрутство від 27.04.2023 порушуються права АКБ "Індустріалбанк" на обрання ефективного способу захисту порушених прав.

146. Разом з тим, апеляційний господарський суд не врахував, що положеннями ГПК України та КУзПБ не передбачена конкуренція між такими способами судового захисту як позовне провадження та провадження у справі про банкрутство. Водночас зазначеними нормативно-правовими актами чітко визначено порядок дій суду у випадку, коли існує одночасно і позовне провадження і провадження у справі про банкрутство.

147. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що винесення оскаржуваної ухвали примушує АКБ "Індустріалбанк" вступити у справу про банкрутство у якості кредитора та заявити вимоги конкурсного кредитора в порядку, встановленому статтями 39 та 45 КУзПБ.

147.1. Разом з тим, апеляційний господарський суд, з урахуванням правової природи правовідносин, які виникли між ініціюючим кредитором та боржником, не надав оцінки тому, чи є доведеною у порядку, визначеному статтями 74, 76 - 77 ГПК України, наявна заборгованість боржника перед кредитором, чи існує між кредитором та боржником спір про право стосовно заявлених вимог, чи є у боржника до проведення підготовчого засідання суду можливість задовольнити вимоги ініціюючого кредитора та інших кредиторів, які вже заявили свої вимоги у цій справі.

147.2. Тобто, задовольняючи вимоги апеляційної скарги банку, суд апеляційної інстанції по суті виходив лише із наявного приватного інтересу однієї юридичної особи, однак не врахував легітимної мети процедури банкрутства та не врахував приватного інтересу інших кредиторів, які в межах процедур банкрутства боржника також зможуть задовольнити власні кредиторські вимоги.

147.3. Разом з тим, Палата суддів звертає увагу, що в цьому випадку не є правильним вважати, що скаржник набув статусу учасника справи про банкрутство поза процедурою набуття відповідного статусу лише тому, що щодо його прав та обов`язків існує спір із боржником, оскільки вирішення таких спорів чітко регламентоване положеннями КУзПБ (стаття 7).

148. Зазначаючи про необхідність вступу банку у справу про банкрутство у якості кредитора та пред`явлення вимог конкурсного кредитора в порядку, встановленому статтями 39 та 45 КУзПБ, апеляційний господарський суд не досліджував та не врахував чи реалізував банк своє право на здобуття статусу конкурсного кредитора в порядку, передбаченому положеннями статті 45 КУзПБ.

148.1. Водночас, суд апеляційної інстанції не встановив та не зазначив обставини, які унеможливлюють вступ банку у справу про банкрутство ТОВ "Меркурій" в порядку, встановленому статтями 39, 45 КУзПБ, та не зазначив обставини, які унеможливлюють розгляд позовних вимог банку в межах вже наявного провадження у справі про банкрутство відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУзПБ.

149. Колегія суддів звертає увагу, що апеляційний господарський суд, зіславшись на надану скаржником з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію, зазначив про можливі родинні зв`язки учасників (засновників, власників) юридичних осіб боржника та ініціюючого кредитора.

149.1. Разом з тим суд не дослідив які дії, вчинені зазначеними особами, свідчать саме про зловживання правом, та не зазначив у мотивувальній частині рішення про те, якими саме доказами підтверджується вчинення таких дій та порушуються права банку як кредитора ТОВ "Меркурій" як в межах позовного провадження, так і в межах провадження у справі про банкрутство.

150. Крім того, є передчасними доводи скаржників про те, що ПАТ АКБ "Індустріалбанк" не є учасником справи про банкрутство, оскільки апеляційний господарський суд у цьому випадку в оскаржуваному рішенні фактично не дослідив чи наявний у скаржника процесуально - правовий статус в межах провадження у справі про банкрутство, з наявністю якого пов`язується отримання скаржником права на оскарження.

151. Крім того, Верховний Суд вважає неправильним посилання скаржників на висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, від 23.01.2020 у справі № 913/444/18, від 23.02.2023 у справі № 911/2794/21, від 20.10.2023 у справі № 915/1097/20, оскільки аналіз змісту зазначених рішень свідчить про те, що в зазначених справах був інший предмет та підстави судового оскарження, інший статус скаржників та обставини, встановлені судами, а також інше правове регулювання правовідносин, які виникли між учасниками судового розгляду. Тому висновки у зазначених справах не є релевантними до правовідносин, які виникли у цій справі.

151.1. Разом з тим, Палата суддів вважає обґрунтованими доводи скаржників про неврахування апеляційним судом презумпції правомірності правочину, передбаченої статтею 204 ЦК України, оскільки в цьому випадку суд апеляційної інстанції не досліджував, чи є Договір № 03012023 про надання поворотної фінансової допомоги від 03.01.2023 дійсним, чи не визнавався він в судовому порядку недійсним в цілому чи в окремій частині, та чи є чинним.

152. Також колегія суддів погоджується із доводами скаржників про неврахування апеляційним господарським судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19 щодо права кредитора обирати спосіб захисту порушених прав та інтересів, оскільки як пред`явлення позову про стягнення заборгованості за Кредитним договором та збитків, так і подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, хоч і в різний процесуальний спосіб, однак мають на меті задоволення грошових вимог кредитора.

153. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим і ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

154. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначені вимоги норм процесуального закону повною мірою не виконав, доводи та посилання усіх учасників справи на обґрунтування як права банку на апеляційне оскарження, так і в частині інших доводів боржника, ініціюючого кредитора та банку не дослідив. Також суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19, та фактично розглянув справу лише з урахуванням приватного інтересу одного з кредиторів, без встановлення обставин, які можуть вплинути не лише на права боржника та банку, але і на права інших кредиторів в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "Меркурій".

155. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

156. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява № 3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява № 52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява № 14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

157. Згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

158. З огляду на зазначене та виявлені порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, касаційні скарги ТОВ "Меркурій" та ТОВ "Пріорітетінвест" підлягають частковому задоволенню, постанова апеляційного господарського суду від 13.06.2023 скасуванню, а справа №911/1005/23 направленню на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду,

Висновки за результатами касаційного провадження

159. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

160. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

161. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

162. Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного господарського суду від 13.06.2023, а справу № 911/1005/23 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Висновки про застосування норм права

163. Відповідно до частини другої статті 315 ГПК України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

164. Верховний Суд, як було зазначено вище, не знайшов підстав для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та, відповідно, їх уточнення у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17, від 12.07.2023 у справі № 915/1097/20.

165. Водночас, Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, виконуючи функцію забезпечення єдності та сталості судової практики, зважаючи на значення процедур розгляду та визнання вимог кредиторів у справі про банкрутство, як одного із ключових її елементів, вважає за необхідне сформулювати такі висновки про застосування норм права.

166. Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником, є реалізацією права кредитора на судовий захист його майнових прав. Враховуючи, що і позовне провадження (про стягнення заборгованості за кредитним договором) і провадження у справі про банкрутство мають на меті виконання боржником перед кредиторами його грошових зобов`язань, ініціювання розгляду таких справ саме по собі не може вважатися зловживанням правом, а суд повинен враховувати особливості, матеріальні та процесуальні наслідки розгляду таких справ не лише для окремого кредитора чи боржника, але і для всіх інших учасників цих проваджень.

167. Надаючи оцінку заяві ініціюючого кредитора та поданим з такою заявою документам, суд повинен дотриматися балансу, який унеможливить підміну однієї процесуальної (процедурної) дії, передбаченої КУзПБ, іншою (наприклад, перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні процедурою розгляду заяви недійсності (фраудаторності) окремого правочину боржника).

168. Ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, в силу положень статей 1, 8, 39, частин другої, восьмої статті 45 КУзПБ, мають право першочергово оскаржувати у судах апеляційної та касаційної інстанцій сторони у справі про банкрутство (боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий від імені боржника та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника), оскільки такі особи відповідно до закону наділені право- та дієздатністю для участі під час розгляду судом заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

168.1. Інші особи набувають можливість оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство за умови їх залучення судом під час підготовчого засідання або після набуття відповідного процесуального статусу учасника справи про банкрутство. При цьому, наявність права оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (набуття відповідного статусу учасника справи про банкрутство) повинно встановлюватися судом в кожному такому випадку окремо.

169. Зазначені вище висновки є релевантними до таких правовідносин, в яких виникає питання про встановлення статусу особи, яка має право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.

Щодо судових витрат

170. Згідно із частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

171. Оскільки у цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітетінвест" - задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 911/1005/23 - скасувати.

3. Справу № 911/1005/23 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський

С.В. Жуков

В.І. Картере

К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков