Справа № 711/1703/24

Номер провадження 3/711/662/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року м.Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ААД № 627858 серії ААД № 627859) про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, РНОКПП в матеріалах справи відсутній,

до адміністративної відповідальності за ст.124 та ст.122-4 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4 КУпАП.

В судовомузасіданні встановлено,що 24.02.2024 о 22.12 год. в м.Черкаси по вул.Г.Сагайдачного, 168, керуючи автомобілем Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості та допустив наїзд на тварину (собака). В результаті ДТП тварина загинула та завдано матеріальних збитків. Після ДТП ОСОБА_1 залишив місце пригоди, в зв`язку з чим приймалися заходи для його розшуку.

Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що вину в чиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень не визнає. Пояснив, що 24.02.2024 ввечері керував автомобілем Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 . Рухався в м.Черкаси по вул.Г.Сагайдачного, 168, від вул. Пацаєва в напрямку вул. Симиренківська. Швидкість руху була близько 30 км/год. Разом з ним в машині перебував його товариш ОСОБА_2 . Наближаючись до пішохідного переходу, він побачив, що на обочині стоїть чоловік з жінкою та собакою. Проїхавши повз них, почув крики, тому зупинився подалі за зупинкою. Будь-якого удару, чи наїзду на перешкоду, він не відчув. Вийшовши з машини та бачив жінку, яка сидить навприсядки. Потім оглянув свою машину та впевнившись, що все в порядку поїхав далі по справах. Через чотири дні, його дружині зателефонував поліцейський та повідомив, що він перебуває у розшуку, оскільки збив тварину. Коли приїхав в поліцію для складання документів, поліцейський повідомив йому, що вони мають відеозапис наїзду ним на тварину. Пояснення і він і його товариш ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах, писали під диктовку працівників поліції, тому і написали, що він збив собаку. Зі скаргами на поліцейських не звертався. В подальшому, під час судового розгляду ОСОБА_1 надав пояснення, що собака, яку він збив, зненацька кинулася під машину, що він вину не визнає, але згоден сплатити штраф.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , допитана в якості потерпілої, надала пояснення, що 24.02.2024у вечірнійчас,вона зчоловіком вигулювалиїх собакупороди Чау-Чау,кличка «Лев»,вік чотиримісяці,вагою 9кг.Переходили проїжджучастину вул.Гетьмана Сагайдачногов напрямкудому.Рухалися попішохідному переходу,який бувдобре освітлений.Чоловік вівсобаку івони йшлитрохи попередунеї,вона рухаласяпозаду них.Чоловік вжепройшов однуполосу дорогита переходивна іншіпо пішохідномупереходу.Собака ішлана ролерупопереду.Дорога булапуста,жодного автомобіляне було.Тут вонапобачила фаримашини,яка несласяна дужевеликій швидкості.У неїбув станшоку,оскільки їїчоловік тасобака перебувалив цейчас надорозі.Від ударумашини лопнувповідок ісобака наїї очах відлетілав сторонудуже далеко.Собака загинуламиттєва,без єдиногозвуку,що свідчитьпро значнушвидкість рухуавтомобіля якийїї збивта великусилу удару.Чоловік одразупочав кричати.Водій машининавіть незупинився,а просторівно проїхавдалі.В подальшомупроїхали дозупинки,з машинивийшов пасажирта глянувшина нихсів вмашину тапоїхав далі.Вона вцей часперебувала вшоковому станіна дорозіз чоловікомбіля собаки.Понабігали люди,які чулисильний звукудару талуснутого повідка.Машина,яка рухаласяв зустрічномунапрямку,зупинилася,з неївийшли людита попросилиприбрати собакуз проїжджоїчастини.Вона подзвонилабатькам,які прийшлиі допомоглипоховати собаку.Машина,що збилаїї собаку,проїхала дужеблизько відчоловіка тадивом незачепила його.Поліцію невикликали одразу,бо вонабула встані шоку.Наступного дняусвідомила всюситуацію того,що трапилося,що моглазагинути нелише тварина,яка булаїй дужедорога,а мігпостраждати іїї чоловік,тому звернуласяв поліцію.Вона запам`яталамашину,це булаToyotaCorolla.Проте водійвказаного автомобіля,не зупинивсята зникз місцяпригоди.В подальшомуїй вдалосяотриматироздруківки з системи «Безпечне місто», з яких зроблено копії та які вона просить суд долучити до матеріалів справи. В ході перегляду даних фотографій видно, що автомобіль Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 під час руху 24.02.2024, в денну пору не має пошкоджень переднього бамперу. А на фото датованому 25.02.2024, вказаний транспортний засіб вже має пошкодження переднього бамперу. Крім того, на одній із фотографій, чітко видно сліди крові її собаки, збитої ОСОБА_1 . Вважає, що всі ці обставини свідчать про причетність ОСОБА_1 до вчинення ДТП, в наслідок якого загинув її домашній улюбленець, а саме собака, після чого ОСОБА_1 залишив місце пригоди. Просить суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні допитаний в якості потерпілого ОСОБА_4 надав пояснення, що 24.02.2024у вечірнійчас,він здружиною вигулювалиїх собакупороди Чау-Чау.Під часпереходу черездорогу вул.Гетьмана Сагайдачногопо пішохідномупереходу.Він пройшовчастину пішохідногопереходу тапобачив світлофар автомобіля,який рухавсяна великійшвидкості прямона нього.Він,розуміючи,що вониз собакоюне встигаютьперейти пішохіднийперехід,відпустив повідок,в ОСОБА_5 на те,що цуценяперебіжить дорогу.Проте великашвидкість машинине далацього зробити.Від ударулопнув повідокі собака,яка вчотири місцявже малавагу 9кг,відлетіла надуже великувідстань,близько 6-7метрів.Вони здружиною булив станішоку.При цьомуводій незупинився,а простопоїхав далі.В подальшомуводій призупинивсябіля зупинкипопереду,після чогопоїхав далі.Шокувало те,що водій,збив тваринуі навітьне зупинився.Просить суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні, за клопотанням потерпілих, в якості свідка допитано ОСОБА_6 , який надав пояснення, що потерпілих знає це його знайомі, проте не близькі. По суті справи пояснив, що він наступного дня після пригоди, заїхав до ОСОБА_7 на роботу та побачивши її психологічний стан наполіг на виклику поліції, що вони і зробили. Крім того, він був присутнім під час оформлення всіх документів працівниками поліції та перебував на місці, аж до їх від`їзду. Під час оформлення документів та складання схеми ДТП, на дорозі були сліди крові збитої собаки, які знаходилися по центру дороги, ближче до розподільної полоси, за пішохідним переходом, до трьох метрів. Під час оформлення документів, працівники поліції фотографували місце події та робили замальовки, складали схему. Він просто стояв збоку.

В судовому засіданні, за клопотанням потерпілих, в якості свідка допитано ОСОБА_8 , яка надала пояснення, що потерпілих вона знає, це діти її знайомої. 24.02.2024 вони поверталися від батьків ОСОБА_7 , рухалися по дорозі на велосипедах. Під час руху побачили ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які сиділи на бордюрі. Вони під`їхали до них та побачили на дорозі їх збиту собаку. ОСОБА_10 була в шоковому стані, а ОСОБА_11 плакав. На дорозі була калюжа крові собаки, яка знаходилася біля пішохідного переходу, ближче до середини дороги до роздільної смуги. Дорога була добре освітлюваною.

В судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_12 , яка надала пояснення, що потерпіла ОСОБА_13 це її дочка. 24.02.2024 у вечірній час зателефонувала свідок ОСОБА_14 та повідомили, що під час того, як вона зі своїм чоловіком поверталися додому, вони побачили на дорозі її доньку ОСОБА_15 з чоловіком, які перебували біля збитої собаки. Вона з чоловіком одразу приїхали на місце ДТП. Виявилося, що тварину збили. Коли приїхали, то собака лежала на клумбі. Донька була в ступорі, а Валєра плакав. На дорозі за пару метрів від пішохідного переходу посередині дороги, була калюжа крові.

В судовому засіданні допитано поліцейського ОСОБА_16 , який надав пояснення, що він є старшим інспектором з ОД ВРОМ ДТП УПП в Черкаській області, майор поліції. Саме він 26.02.2024 складав протоколи про адміністративні праворушення стосовно ОСОБА_1 . Протоколи було складено на підставі рапорту працівників поліції, схеми ДТП та поясненнях потерпілих. Під час відібрання пояснень у потерпілих, останні зазначали, про наявність свідків, він занотував їх дані в особистий блокнот. Проте в протоколі вони не зазначені, оскільки в ньому вказується наявність свідків, які були присутні саме під час складання протоколу. Протокол складався за участі правопорушника ОСОБА_1 та на момент його складання у них дійсно був відеозапис, який підтверджував факт збиття собаки. Крім того, було опитано пасажира, який знаходився в машині з ОСОБА_1 , який також не заперечував факт збиття собаки. Крім того, дані особи самостійно надали свої письмові пояснення, щодо події, які було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення. Їх не примушували писати, пояснення писали добровільно.

В судовому засіданні представник особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне праворушення адвокат Мисан В.М., зазначив, що його довіритель ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнає. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушення ст.254 КУпАП, оскільки сама подія ДТП відбулася 24.02.2024, а протокол складено лише 26.02.2024. З матеріалів справи неможливо встановити, коли саме виявлено правопорушника, тому неможливо вирахувати строк передбачений ст.254 КУпАП для складання протоколу, тому він не може бути належним доказом. Крім того, протокол складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначені свідки, хоча їх пояснення долучені до матеріалів справи. Вважає, що пояснення потерпілих суперечать один одному, оскільки ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_4 вів собаку на повідку, який від удару машини луснув, а сам ОСОБА_4 вказує, що відпустив повідок, щоб собака могла перебігти дорогу. Тому пояснення вказаних осіб не можуть бути взяті до уваги. Крім того, з наявних матеріалів, встановлено, що власники тварини лише на наступний день повідомили про пригоду та її загибель, нібито від наїзду машини під керуванням його довірителя. За їх викликом приїжджає поліція, оглядає місце ДТП та складає документи. При цьому, з початку оформлення матеріалів справи, в них відсутні фото та відеофіксація самої пригоди, місце розташування крові на асфальті, та місця збиття собаки, що для нього є дивним. Тобто, всі обставини викладені в протоколі та рапорті викликають сумнів, оскільки не відображені на відео та фото. Як би його довіритель збив собаку, при обставинах зазначених в протоколі та схемі, посеред дороги, то він мав збити і чоловіка, який її вів. Або виникає інше питання, як власник переводив собаку через дорогу, якщо при цьому, зі слів ОСОБА_1 , чоловік з жінкою стояли на тротуарі перед переходом, а подія нібито трапилася посеред дороги. Крім того, звертає увагу суду, на той факт, що в матеріалах справи зазначено, що удар прийшовся на передню водійську сторону автомобіля, проте ОСОБА_1 вказує, що машина має пошкодження з правої сторони. Вважає, що всі ці сумніви повинні трактуватися на користь його довірителя, та на його думку вказують на відсутність події. Вважає, що в даному випадку наявне неналежне виконання власниками собаки її утримання та вигулу. Зокрема вважає, що потерпілими порушено ст. 9 ЗУ «Про захист тварин» та правила утримання домашніх тварин у населених пунктах, що і призвело до події. Крім того, просив суд, покази свідків опитаних в судовому засіданні за клопотанням потерпілих, оцінити критично, оскільки вони являється знайомими між собою. Враховуючи викладене вважає, що справа стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Представник потерпілої ОСОБА_3 адвокат Безпалий Є.П. надав пояснення, що в даному випадку наявне порушення з боку водія автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 швидкісного режиму під час руху містом та неуважність на дорозі, що призвело загибелі тварини. Не зважаючи на свою причетність до ДТП, а саме збиття тварини, ОСОБА_1 , нехтуючи ПДР України, просто залишив місце пригоди, в зв`язку з чим приймалися міри до його розшуку. Крім того, просив суд зауважити, що посилання сторони захисту на правила утримання домашніх тварин у населених пунктах, є некоректними, оскільки вони скасовані у 2018 році. Враховуючи встановленіобставини вході розгляду,вважає очевиднимпричетність ОСОБА_1 до вчиненняДТП,внаслідок якоїзагинула тварината залишеннямісце ДТП.Тому проситьсуд визнати ОСОБА_1 винним увчиненні адміністративнихправопорушень передбаченихст.124,ст.122-4КУпАП тапритягнути йогодо відповідальностіу виглядіпозбавлення правакерування транспортнимизасобами строкомна двароки.

В ході судового розгляду потерпілою ОСОБА_3 було надано копії роздруківок з системи «Безпечне місто». В ході огляду наданих фотокопій встановлено, що на них зображено автомобіль ToyotaCorollaд.н.з. НОМЕР_1 .Одне зфото датоване24.02.2024,яке зробленев деннийчас,на якомувказаний автомобільперебуває втехнічно-справномустані,без видимихпошкоджень передньоїйого частини.На фотодатованому 25.02.2024,вказаний транспортнийзасіб маєвізуальне пошкодженняпереднього бамперу.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та йогопредставника адвокатаМисана В.М.,потерпілої ОСОБА_3 та їпредставника адвокатаБеспалого Є.П.,свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 ,працівника поліціїГнатенкаВ.В., дослідивши матеріали провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Згідно ст.124 КУпАПадміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього рухуправил дорожнього руху, що призвели до пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як вбачається із змісту диспозиції ст.124 КУпАП, об`єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого даною нормою, характеризується наступними елементами: діянням тобто порушення учасниками дорожнього рухуправил дорожнього руху, яке може бути виражене як у дії так і в бездіяльності; наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; а також причинним зв`язком між наведеними діянням та наслідками.

Відповідно до п.26постанови пленумуВСУ «Пропрактику застосуваннясудами Українизаконодавства усправах продеякі злочинипроти безпекидорожнього рухута експлуатаціїтранспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті» від23.12.2005року №14 - суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушенняПравил дорожнього руху.

Відповідно до вимог п.1.4 ПДР України - кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ПДР України.

Відповідно до п.2.3 б ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п.12.1 ПДР України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.12.3 ПДР України - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Як встановлено в судовому засіданні згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у вину порушення п.12.1 та п.12.3 ПДР України.

Судом достовірно встановлено, що водій автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а саме наявність пішохідного переходу попереду, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого транспортного засобу та безпечно керувати ним, створивши загрозу безпеки дорожнього руху збив тварину (собаку). Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не ставиться у вину перевищення встановленої на даній ділянці дороги швидкості руху. Однак, за конкретних обставин можна говорити, що навіть така швидкість руху не була безпечною у даних дорожніх умовах, оскільки ОСОБА_1 не зміг контролювати рух свого автомобіля та справитись з його керуванням, не зміг вчасно зреагувати на зміну обстановки, а саме на людей, які почали переходити проїзну частину з твариною (собакою) по пішохідному переходу, щоб уникнути наїзд на тварину.

Суддею при винесенні постанови враховуються також положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до загальних положень ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що саме недотримання водієм

ОСОБА_1 п.2.3.б, п.12.1, 12.3 ПДР України і призвело до пошкодження транспортного засобу та загибелі тварини.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Крім того, відповідно до диспозиції ст.122-4 КУпАП відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 26.02.2024 став учасником ДТП місце якої залишив, в зв`язку з чим приймалися заходи для його розшуку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а саме: залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4,124 КУпАП, підтверджуються наданими матеріалами справи, а саме:

- протоколами про адміністративні правопорушення серії ААД № 627858 та серії ААД № 627859 складеними у присутності ОСОБА_1 ;

- схемою місця ДТП;

- рапортом інспектора взводу № 2 роти 2 БУПП в Черкаській області ДПП ст.лейтенанта поліції В.Харченка;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.02.2024, згідно яких останній вказує, що 24.02.2024 близько 22.12 год. керував автомобілем Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Пацаєва в напрямку вул.Симиренківська, зі швидкістю 25 км/год. Наближаючись до пішохідного переходу, на проїжджу частину, зненацька, з рук громадянки вирвалася собака під автомобіль. Він не встиг зреагувати та допустив наїзд на тварину, після чого зупинився з права, метрів за триста, вийшов з авто. Громадянин та громадянка кричали між собою та розмахували руками, після чого він сів в автомобіль, не знавши, що робити, поїхав;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 25.02.2024, згідно яких вони з чоловіком і їх собакою переходили пішохідний перехід. Вона йшла позаду, чоловік з собакою попереду. Їхала машина на великій швидкості, за секунду до удару, її чоловік відпустив повідок. Машина не пробувала навіть загальмувати, чи хоча б викрутити руль і водійським крилом збила собаку. Повідок лопнув, собака відлетіла від удару на 5 метрів, померла відразу. Вона встигла запам`ятати номера, так як була позаду них, СА 9906 ІА Toyota Corolla. Водій зник з місця ДТП. Трапилося це на середині добре освітленого з відповідними знаками, пішохідному переході. Чоловік був за декілька сантиметрів від машини, яка збила собаку. В стані шоку, вони не викликали поліцію одразу. Собаку відразу забрали з дороги і поховали, сліди крові залишилися на асфальті. До них підбігли люди, заспокоювали, і один із свідків залишився поряд. Водій, який скоїв злочин, поїхав в сторону перехрестя з вул. Рябоконя Сагайдачного. Подія трапилася 24.02.2024 приблизно о 22:20 вечора, на пішохідному переході по АДРЕСА_2 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 , згідно яких вони переходили пішохідний перехід, він йшов з собакою, а жінка йшла позаду. Собака була спереду нього. Машина їхала дуже швидко і не зупинилася перед пішохідним переходом. Потім по центру пішохідного він її збив водійською стороною і не зупинився, зник з місця ДТП. Собака відлетіла на метрів п`ять і померла на місці. В стані шоку, вони не викликали поліцію, але його дружина бачила номера машини і марку: НОМЕР_1 Toyota Corolla. Потім вони забрали собаку і поховали. Сліди крові залишилися а асфальті. Підходили свідки і заспокоювали їх. Подія трапилася 24.02.2024 приблизно о 22.20 вечора на АДРЕСА_2 , на пішохідному переході;

- письмовими поясненнями ОСОБА_17 , згідно яких 24.02.2024 близько 22 год. за адресою: м.Черкаси, вул.Гетьмана Сагайдачного, рухаючись в якості пасажира став свідком наїзду на тварину собаку. По суті може пояснити рухаючись на швидкості близько 40 км/год. на проїжджу частину вискочила собака, білого кольору і попала під передню частину авто. За його проханням, водій після зупинки, виїхав з місця ДТП (необхідність передачі службових документів)

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , порушивши вимогипунктів 2.3б, 12.1,12.3 ПДР України, вчинив правопорушення передбаченест.124 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього рухуправил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та загибель тварини, а також порушив вимоги п.2.10.аПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбаченест.122-4 КУпАП, тобто залишив місце ДТП.

Позицію сторони захисту, що протокол про адміністративне праворушення складений з порушенням часових меж визначених ст.254 КУпАП та порушенням ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено свідків, які були допитані під час складання протоколу, суд не приймає до уваги, так як в даному випадку протоколи складено після звернення потерпілої та розшуку правопорушника. Щодо відсутності вказівки, про наявність свідків, пояснення яких долучені до матеріалів справи, суд не приймає до уваги, оскільки свідок ОСОБА_17 надав ті самі пояснення в суді, які він виклав під час оформлення документів. Інші свідки були допитані під час розгляду справи, виключно, за клопотанням учасників провадження, та при їх допиті попереджені про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.

При накладенні стягнення на ОСОБА_1 за вчинені адміністративні правопорушення, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, так у даному випадку стягнення необхідно накласти в межах санкції ст.122-4 КУпАП.

Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень.

Адміністративні стягнення - це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок і повинна відповісти за свій протиправний вчинок та понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу.

Ці стягнення є останньою ланкою в системі заходів адміністративного примусу, мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню адміністративних правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, адміністративні стягнення поєднують у собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного характеру.

Система адміністративних стягнень, включає в себе різні за характером і правовими наслідками санкції, що дозволяє використовувати їх диференційовано, з урахуванням суспільної небезпеки вчиненого проступку та особи правопорушника. Ці санкції співвіднесені між собою і розташовані в залежності від наростання значимості стягнення - від найбільш легкого (попередження) до самого суворого адміністративного арешту.

Оскільки кожна стаття Особливої частини КУпАП містить чіткі вказівки на вид стягнення, яке підлягає застосуванню за вчинення передбаченого нею проступку, остільки орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, може призначити тільки те адміністративне стягнення, що визначено в цій статті.

Відповідно до ст.23 КУпАП - адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Стаття 24 КУпАП визначає вичерпний перелік видів адміністративних стягнень, серед яких є позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами).

Статтею 30 КУпАП передбачено позбавлення прав. Позбавлення прав - це обмеження правосуб`єктності громадянина в адміністративному порядку за адміністративні проступки. Ця міра застосовується щодо тих суб`єктивних прав, які раніше були надані суб`єкту органами державного управління. Якщо громадянин неправильно використовує надане йому право, орган державного управління тимчасово позбавляє його цього права.

Серед стягнень КУпАП називає тільки два види позбавлення спеціального права: права керування (статті 108, 116, 122, 123, 124, 130 та ін.) і права полювання (ст.85).

Таке стягнення передбачається за грубе чи систематичне порушення порядку користування правом. Воно застосовується судом і уповноваженими на те посадовими особами.

У всіх випадках застосування цього стягнення йдеться про позбавлення спеціальних прав, що відрізняються від прав конституційних, які громадяни мають від народження або які виникають у результаті придбання дієздатності. Основна їх особливість полягає в тому, що вони персоніфіковані, тобто даються конкретній особі в дозвільному порядку.

Позбавлення прав, будучи стягненням, водночас виконує завдання припинення протиправної діяльності, у ньому вдало поєднуються каральний і припинювальний моменти. Попереджувальне завдання воно розв`язує не тільки шляхом виправлення і перевиховання правопорушника, а й шляхом позбавлення його можливості знову чинити аналогічні проступки.

Таким чином, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду місце якої залишив, при цьому вчинив ДТП, внаслідок чого пошкодив свій транспортний засіб, що призвело до загибелі тварини, що на думку суду може вказувати на систематичність правопорушень останнім, чим грубо порушив правила дорожнього руху України, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини та той факт, що стороною захисту не надано суду доказів, які б вказували, що керування транспортними засобами являється єдиним джерелом заробітку правопорушника, вважаю, що його виправлення можливе лише при накладенні на нього адміністративного стягнення саме у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, так як застосування саме цього стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України.

На підставіст.40-1 КУпАПпідлягає стягненню на корить держави судовий збір відповідно дост. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-4, 124, 279, 283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями122-4,124 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративні стягнення за вчинення адміністративних правопорушень передбачених:

ст.124 КУпАП- у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на шість місяців;

ст.122-4КУпАП - у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставіст.36 КУпАПнакласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме ст.122-4 КУпАПу вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 605,6 грн.

Відповідно до ч.1ст.307 КУпАПштрафмаєбутисплаченийнепізніше як через п`ятнадцятьднівзднявручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбаченихстаттею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постановине пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядкуст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В. М. Олійник