ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 160/3517/21

адміністративне провадження № К/990/34532/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників як суд касаційної інстанції справу № 160/3517/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Кучми К.С.,

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Прокопчук Т.С., суддів Кругового О.О., Шлай А.В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

1.1. визнати протиправними дії ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області у відношенні нього щодо прийняття та оформлення рішення у формі листа № 04-10-10/2518 від 19.02.2021 про повернення документів;

1.2. невиконання (неналежного виконання) рішення суду від 24.06.2020 (виконавчого листа по справі № 160/9804/18, виданого 11.08.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом);

1.3. скасувати рішення у формі листа від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 про повернення документів;

1.4. зобов`язати ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області забезпечити негайне виконання рішення суду від 24.06.2020 (виконавчого листа по справі № 160/9804/18, виданого 11.08.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом) шляхом негайного стягнення з ГУ Держказначейства на його користь, моральної шкоди у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення;

1.5. стягнути з ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, та ДКС України на його користь моральну шкоду в розмірі, визначеному результатом відповідної психологічної експертизи.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №160/9804/18, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Адвокатське об`єднання Всеукраїнська спілка адвокатів було задоволено частково, зокрема, стягнуто солідарно з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення. На звернення позивача з приводу примусового виконання вказаного судового рішення, відповідачем було надано лист від 19.02.2021 №04-10-10/2518 про повернення документів. Підставою для цього стало те, що на думку відповідача, нарахування моральної шкоди не відноситься до повноважень казначейства, а в судовому рішенні не зазначено конкретної суми, що підлягає стягненню у виконавчому листі. Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки у виконавчому листі було чітко зазначено про стягнення 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення, що складає 42507 грн. За таких обставин, позивач вважає, що йому завдано й моральну шкоду, яку він просить стягнути з відповідача та співвідповідача на свою користь в розмірі, визначеному результатом відповідної психологічної експертизи.

3. Ухвалою суду першої інстанції від 29.10.2021 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державну казначейську службу України (далі - ДКС України).

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №160/9804/18 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково:

4.1. визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-3560-57;

4.2. стягнуто солідарно з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення;

4.3. стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати на проведення експертизи в сумі 8 635 грн;

4.4. зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізьку північну об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 робочих днів з моменту набрання рішення законної сили;

4.5. в іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у адміністративній справі № 160/9804/18 повернуто заявнику.

6. З метою виконання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №160/9804/18 в частині стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 09.02.2021 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання вказаного судового рішення, в якій просив виконати рішення суду про стягнення на його користь солідарно з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області моральної шкоди у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення.

7. До вказаної заяви позивачем додано оригінал виконавчого листа, копію судового рішення від 24.06.2020, копію довідки з додатками та реквізитами банку та ухвала суду від 27.01.2021 по справі № 160/9804/18.

8. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/9804/18 відмовлено.

9. ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області «Про повернення документів» листом від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 повідомило позивача, що у виконавчому листі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі № 160/9804/18 зазначається про стягнення моральної шкоди у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення. Проте, конкретна сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню у виконавчому листі суду не зазначена, що позбавляє можливості Головне управління підготувати реєстр бюджетних зобов`язань та меморіальний ордер на перерахування коштів. Відповідно до повноважень визначених положенням «Про Державну казначейську службу України» від 15.04.2015 № 215, органами ДКС України здійснюються функції: операції з коштами Державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов`язань та проведенні платежів за цими зобов`язаннями; в межах своїх повноважень контролю за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання Державного бюджету. Нарахування моральної шкоди не відноситься до повноважень казначейства.

10. На підставі пункту 9 Порядку, за змістом якого орган казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області листом від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 повернуло без виконання виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18 для встановлення чіткої суми, яка підлягає стягненню з боржника на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 позовна заява задоволена частково:

11.1. визнані протиправними дії ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області оформлені листом від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 «Про повернення документів»;

11.2. зобов`язано ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 щодо виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18, з урахуванням висновків суду;

11.3. стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 120 600 грн;

11.4. в задоволенні решти позовної заяви відмовлено.

12. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №160/9804/18, зокрема, стягнуто солідарно з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення.

12.1. Суд першої інстанції зазначив, що згідно із пунктом 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається у Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що в 2020 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 4 723 грн. Таким чином, як зауважив цей суд, інформація про розмір мінімальної заробітної плати, станом на дату винесення рішення - 24.06.2020, є відкритою, не передбачає отримування необхідних для виконання виконавчих документів судових рішень, пояснень, довідок, чи іншої інформації.

12.2. Враховуючи, що позивачем до відповідача надано необхідний пакет документів разом із оригіналом виконавчого листа, в якому відсутнє двозначне чи не чітке трактування щодо розміру стягнення, відсутня необхідність спеціального розрахунку, тому, на переконання суду першої інстанції, у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, із вказаних у листі підстав.

12.3. Зважаючи на вищевказане та враховуючи те, що відповідачем було відмовлено позивачу у прийнятті виконавчого документу до виконання, суд цієї інстанції вважав, що з метою ефективного та належного способу захисту прав позивача необхідного для поновлення його права слід визнати протиправними дії відповідача, оформлені листом від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 «Про повернення документів» та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 щодо виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18, з урахуванням висновків суду.

12.4. Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди суд першої інстанції взяв до уваги, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

12.5. Врахувавши висновок експерта ТОВ «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз» № 03/22 від 22.02.2022 за результатами проведення психологічної експертизи , призначеної судом у справі № 160/3517/21, згідно якого орієнтовний еквівалент компенсації моральних страждань, заподіяних позивачу наслідками дослідженої ситуації, становить 18 мінімальних заробітних плат, суд вважав за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 120600 грн (18 мінімальних заробітних плат х 6700 грн станом на момент вирішення справи), оскільки саме діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, що підтверджено висновком експерта № 03/22 за результатами проведення психологічної експертизи в цій справі.

12.6. Водночас, за висновком цього суду у задоволенні позовних вимог до ДКС України (співвідповідача) про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити, оскільки, за оцінкою суду, діями співвідповідача не були порушені права позивача.

13. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі №160/3517/21 скасовано, абзаци третій та четвертий рішення викладено в наступній редакції: зобов`язати ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення рішення від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18 в частині визначення суми моральної шкоди в гривні, після отримання судового рішення повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 щодо виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/9804/18 від 11.08.2020. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму 1 000 грн. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі № 160/3517/21 залишено без змін.

13.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив із того, що сума, що за виконавчим документом підлягає стягненню за рахунок коштів боржника на користь стягувача, не може бути визначена органом держказначейства на власний розсуд навіть при наявності загальновідомої інформації про розмір мінімальної заробітної плати станом на дату винесення рішення, та має бути зазначена в конкретній сумі в національній валюті (гривні), яка у виконавчому листі не зазначена.

13.2. Водночас, як зауважив суд цієї інстанції, згідно з пунктом 2 частини третьої Порядком № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства наділені правом звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів. Зазначені дії ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області не здійснені, внаслідок чого повернення без виконання виконавчого листа у справі № 160/9804/18, на думку суду апеляційної інстанції, протирічить положенням Порядку № 845.

13.3. За оцінкою суду цієї інстанції належним способом захисту інтересів позивача є покладання на відповідача зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 щодо виконання виконавчого листа у справі №160/9804/18, попередньо вчинивши дії, передбачені пунктом 2 частини третьої Порядку № 845.

13.4. Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд апеляційної інстанції зазначив, що з висновку експерта слідує, що невиконання судового рішення у справі № 160/9804/18 погіршує соціальне функціонування та якість життя ОСОБА_1 внаслідок непродуктивного витрачання життєвого часу на її вирішення, супроводжується почуттями образи та обурення, що завдає негативних психологічних переживань, орієнтовний еквівалент моральних страждань становить 18 мінімальних заробітних плат. В той же час у висновку зазначено, що остаточне визначення конкретної суми відшкодування в грошовому еквіваленті не входить до компетенції експертів, є прерогативою суду.

13.5. А тому, виходячи із наявних доказів у справі, суд апеляційної інстанції вважав, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним, не співмірним завданій позивачу ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області моральній шкоді. Виходячи із принципів справедливості та справедливої сатисфакції, суд цієї інстанції вирішив, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1 000 грн моральної шкоди, так як дії відповідача призвели до душевних страждань ОСОБА_1 .

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

14. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

14.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

14.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує, що не було ураховано висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 у справі № 826/1934/17, від 09.11.2018 у справі № 823/217/17, від 11.12.2018 у справі № 826/8837/17, від 27.02.2018 у справі № 826/4175/16, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 та постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15.

14.3. Також скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 13.01.2021 у справі № 2-а-13964/08/1570, від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19 та постановах Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/19, від 04.07.2023 у справі №757/10400/21, від 24.07.2023 у справі № 766/5551/17, від 07.10.2020 у справі №569/12383/17, від 08.09.2021 у справі № 751/7182/19; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц щодо протиправного зменшення розміру моральної шкоди; постановах Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 420/16873/22, від 18.04.2018 у справі № 826/19844/16, від 26.05.2021 у справі №391/35/19.

14.4. Так, позивач зазначає, що згідно з позицією Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі № 826/1934/17, від 09.11.2018 у справі №823/217/17 та від 11.12.2018 у справі № 826/8837/17, справи, які розглядаються за правилами адміністративного судочинства повинні максимально відповідати принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

14.5. Водночас обраний в цій справі судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові спосіб захисту порушеного права позивача, на думку останнього, апріорі не може бути ефективним, оскільки не може призвести до відновлення прав позивача та стягувача в одній особі.

14.6. Касатор зауважує, що згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 та Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.02.2018 у справі № 826/4175/16, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та адекватним наявним обставинам.

14.7. Разом із тим, як зазначає позивач, запропонований судом апеляційної інстанції спосіб захисту, а саме шляхом зобов`язання відповідача звернутися до суду із заявою про роз`яснення судового рішення щодо виконання виконавчого листа у справі № 160/9804/18, суперечить фундаментальним принципам верховенства права, та не є способом, передбаченим законом, а саме статтею 245 КАС України, порушує принцип правової визначеності, при цьому, такий спосіб захисту позивач вже реалізовував, за наслідком чого у справа № 160/9804/18 судом апеляційної інстанції ухвалено постанову від 03.02.2022, де, зокрема, зазначено, що питання, з приводу роз`яснення якого звернувся ОСОБА_1 (заявник), не свідчать про незрозумілість судового рішення чи окремих його положень. Також судом вказано, що мотивувальна частина рішення містить обґрунтування та підстави визначення судом відповідного розрахунку моральної шкоди.

14.8. Скаржник також уважає, що обраний судом першої інстанції спосіб вирішення позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди та підтриманий судом апеляційної інстанції, із зазначенням стягнути за рахунок бюджетних асигнувань, суперечить змісту позовних вимог, є грубими порушеннями як статті 6 Конвенції, так і Статті 1 Першого протоколу до Конвенції та ставить виконання рішення суду в залежність від фінансування державного органу.

14.9. У цьому зв`язку посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2021 у справі № 2-а-13964/08/1570, від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19, від 12.11.2019 у справі №826/3858/18, згідно з яких за відсутності передбачених законом видатків та фінансування, не повинен унеможливлюватись захист прав позивача(стягувача) зважаючи на гарантії, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції(право на мирне володіння майном.)

14.10. Крім того, як вказує позивач, у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 174/207/22 та від 24.07.2023 у справі № 766/5551/17 зазначено, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 та Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 569/12383/17, від 08.09.2021 у справі № 751/7182/19.

14.12. Касатор акцентує увагу на тому, що ці доводи були наведені позивачем в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, а також в подальшому в письмових заявах, клопотаннях, поясненнях, однак такі залишилися без оцінки суду апеляційної інстанції.

14.13. Позивач також стверджує, що суд апеляційної інстанції протиправно зменшив розмір моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції до 1000,00 грн, без обґрунтувань виходячи з яких саме доказів суд апеляційної інстанції вважає його достатнім та без мотивованої оцінки кожного аргументу сторони.

14.14. У касаційній скарзі скаржник також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме розгляду справи в порядку письмового провадження без виклику сторін. Водночас згідно із рішенням ЄСПЛ у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos проти Іспанії) від 23.06.1993, заява № 12952/87, принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.

14.15. На вказаному, як вказує касатор, було письмово наголошено позивачем в заяві від 16.06.2023, поданої до суду апеляційної інстанції, але лишилося проігноровано судом, що й призвело до ухвалення протиправного оскаржуваного рішення.

14.16. Насамкінець позивач вказує, що апеляційна скарга була подана від імені відповідача та підписана його представником ОСОБА_2 за відсутності на те повноважень, оскільки надана останнім довіреність в порядку передоручення суперечить частині другій статті 245 ЦК України, позаяк підлягає нотаріальному посвідченню, за відсутності чого довіреність є недійсною.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2023 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 24.04.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.

17. Від ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому відповідач проти доводів останньої заперечує та просить відмовити у її задоволенні.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

18. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

19. Спір у цій справі виник у зв`язку із поверненням ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області без виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18 для встановлення чіткої суми, яка підлягає стягненню з боржника на користь ОСОБА_1 .

20. Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позаяк у виконавчому листі від 11.08.2020 було чітко зазначено про стягнення 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення, що складає 42 507 грн, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про їх оскарження.

21. Вирішуючи позовні вимоги у вказаній частині, суди попередніх інстанцій за наслідками їх вирішення дійшли протилежних висновків.

22. Так, за висновком суду першої інстанції, інформація про розмір мінімальної заробітної плати, станом на дату винесення рішення - 24.06.2020, є відкритою, не передбачає отримування необхідних для виконання виконавчих документів судових рішень, пояснень, довідок, чи іншої інформації. А тому, за оцінкою суду цієї інстанції, оскільки позивачем до відповідача надано необхідний пакет документів разом із оригіналом виконавчого листа, в якому відсутнє двозначне чи не чітке трактування щодо розміру стягнення, відсутня необхідність спеціального розрахунку, тому, на переконання суду першої інстанції, у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, із вказаних у листі підстав. За висновком цього суду належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язати відповідача повторно розглянути повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021.

23. Натомість суд апеляційної інстанції, не погодившись із цим висновком суду першої інстанції, зазначив, що сума, що за виконавчим документом підлягає стягненню за рахунок коштів боржника на користь стягувача, не може бути визначена органом держказначейства на власний розсуд навіть при наявності загальновідомої інформації про розмір мінімальної заробітної плати станом на дату винесення рішення, та має бути зазначена в конкретній сумі в національній валюті (гривні), яка у виконавчому листі не зазначена.

24. Водночас, як зауважив суд цієї інстанції, згідно з пунктом 2 частини третьої Порядком № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства наділені правом звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів. Зазначені дії ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області не здійснені, внаслідок чого повернення без виконання виконавчого листа у справі №160/9804/18, на думку суду апеляційної інстанції, протирічить положенням Порядку № 845. А тому суд цієї інстанції уважав, що належним способом захисту інтересів позивача є покладання на відповідача зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 щодо виконання виконавчого листа у справі №160/9804/18, попередньо вчинивши дії, передбачені пунктом 2 частини третьої Порядку № 845.

25. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у цій частині в межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

26. Гарантії держави щодо виконання судових рішень, виконавчих документів та особливості їх виконання визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).

27. Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1404-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

28. Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

29. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

30. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

31. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

32. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

33. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

34. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

35. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення передбачено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

36. Згідно з частиною третьою вказаного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

37. Органи Казначейства: 1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання; 2) вживають заходів до виконання виконавчих документів; 3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

38. Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема:

1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів;

2) звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;

39. Пунктом 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб, в тому числі заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, оригінал виконавчого документа, судові рішення про стягнення коштів тощо.

40. Пунктом 9 Порядку № 845 передбачено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема 1) виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

41. За встановлених обставин цієї справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року у справі № 160/9804/18, зокрема, стягнуто солідарно з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення.

42. Позивач 09.02.2021 звернувся до ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання судового рішення у справі № 160/9804/18, до якої долучив необхідний пакет документів.

43. ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області «Про повернення документів» листом від 19.02.2021 № 04-10-10/2518 повідомило позивача, що у виконавчому листі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі №160/9804/18 зазначається про стягнення моральної шкоди у розмірі 9 мінімальних заробітних плат станом на момент винесення рішення. Проте, конкретна сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню у виконавчому листі суду не зазначена, що позбавляє можливості Головне управління підготувати реєстр бюджетних зобов`язань та меморіальний ордер на перерахування коштів. У цьому листі також зазначено, що відповідно до повноважень визначених положенням «Про Державну казначейську службу України» від 15.04.2015 № 215, нарахування моральної шкоди не відноситься до повноважень казначейства. На підставі вищевикладеного, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області відповідно до положень пункту 9 Порядку № 845 повернуло без виконання виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18 для встановлення чіткої суми, яка підлягає стягненню з боржника на користь ОСОБА_1 .

44. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що інформація про розмір мінімальної заробітної плати, станом на дату винесення рішення - 24.06.2020 року, є відкритою, не передбачає отримування необхідних для виконання виконавчих документів судових рішень, пояснень, довідок, чи іншої інформації.

45. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається у Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

46. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що в 2020 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 4 723 грн.

47. Отже, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зауважив на тому, що у виконавчому листі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 160/9804/18 відсутнє двозначне чи не чітке трактування щодо розміру стягнення, а тому відсутня необхідність спеціального розрахунку, у зв`язку із чим у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, із вказаних у листі підстав.

48. Натомість суд апеляційної інстанції дійшов помилкових та безпідставних висновків, що у цьому випадку сума, що за виконавчим документом підлягає стягненню за рахунок коштів боржника на користь стягувача, буде визначена органом держказначейства на власний розсуд.

49. При цьому, обрання судом апеляційної інстанції такого способу захисту порушеного права позивача як покладання на відповідача зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2021 щодо виконання виконавчого листа у справі № 160/9804/18, попередньо вчинивши дії, передбачені пунктом 2 частиною третьою Порядку № 845, спрямовані на виконання виконавчого листа, а саме шляхом звернення до суду із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, не відповідає принципу ефективного судочинства.

50. Так, відповідно до Порядку № 845, на положення якого спирався суд апеляційної інстанції, мотивуючи обрання ним вказаного способу захисту порушеного права позивача, передбачають право, а не обов`язок органів Казначейства під час виконання виконавчих документів звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів.

51. До того ж судом апеляційної інстанції не було враховано, що у справі №160/9804/18 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення у справі № 160/9804/18.

52. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення у справі №160/9804/18 щодо виконання рішення в частині стягнення моральної шкоди, оскільки в рішенні суду не зазначено конкретної суми до стягнення, зазначив, що мотивувальна частина рішення містить обґрунтування та підстави визначення судом відповідного розрахунку моральної шкоди, рішення суду від 24.06.2020 у справі № 160/9804/18 викладене у відповідності до норм КАС України, є зрозумілим та таким, що відповідає процесуальним вимогам щодо складання рішення. А відтак, судами не встановлено незрозумілості рішення суду в цій частині, а тому заява про роз`яснення рішення суду в цій частині не підлягає задоволенню.

53. Тож зобов`язуючи відповідача вчинити дії шляхом звернення до суду із заявою про роз`яснення судового рішення у справі № 160/9804/18, суд апеляційної інстанції не врахував, що це питання вже було предметом розгляду у цій справі за заявою позивача, за наслідками розгляду якого в роз`ясненні судового рішення в частині виконання його резолютивної частини відмовлено.

54. Разом із тим, доводи апеляційної скарги позивача щодо незгоди із обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права ОСОБА_1 шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути подану ним 09.02.2021 заяву, на предмет його відповідності принципу ефективного судочинства та практики Верховного Суду залишилися без оцінки суду апеляційної інстанції, який фактично за результатами вирішення позову в цій частині обрав подібний спосіб шляхом зобов`язання повторного розгляду заяви від 09.02.2021 із попереднім вчиненням відповідачем дій, передбачених пунктом 2 частиною третьою Порядку № 845.

55. У цьому аспекті колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).

56. Отже, адміністративний суд, за загальним правилом, не обмежений у виборі ефективного способу відновлення права особи, порушеного суб`єктом владних повноважень, і вправі обрати найоптимальніший або такий, що відповідає характеру такого порушення та враховує обставини конкретної справи; при цьому перебирання непритаманних суду повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень не відбувається лише за умови відсутності встановлених судом у спосіб, передбачений процесуальним законом, обставин для використання відповідним суб`єктом публічного права альтернативності у прийнятті рішення за зверненням суб`єкта приватного права (постанови Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 826/17220/17, від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18).

57. Щодо висновків суду апеляційної інстанції в частині позивних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі, визначеному результатом відповідної психологічної експертизи, згідно яких суд вважав, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним, не співмірним завданій позивачу ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області моральній шкоді, то колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги щодо ненаведення судом цієї інстанції мотивів зменшення її розміру.

58. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

59. Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди судам слід надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чи існує причинний зв`язок, чи обґрунтовано грошовий вираз заявленої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Ці обставини входять до предмету доказування у справі.

60. Разом із тим суд апеляційної інстанції обмежився при вирішенні цієї позовної вимоги лише загальним посиланням на те, що розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди є завищеним, проте на навів обґрунтування визначеного ним розміру моральної шкоди в сумі 1000,00 грн. Тобто суд не з`ясував доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди на підставі аналізу і оцінки наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності та взаємозв`язку.

61. Не надано судом апеляційної інстанції і оцінки аргументам апеляційної скарги позивача в частині незгоди із визначенням судом першої інстанції способом стягнення присудженої моральної шкоди з ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, а саме за рахунок бюджетних асигнувань цього органу, позаяк, за твердженнями позивача, такий спосіб не відповідає заявленим позовним вимогам, є грубими порушеннями як статті 6 Конвенції, так і Статті 1 Першого протоколу до Конвенції та ставить виконання рішення суду в залежність від фінансування державного органу.

62. Із змісту резолютивної частини оскаржуваної постанови слідує, що суд апеляційної інстанції підтримав спосіб вирішення цієї позовної вимоги, визначений судом першої інстанції.

63. При цьому, суд апеляційної інстанції здійснив апеляційний перегляд справи №160/3517/21 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, без вирішення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін.

64. Згідно з частиною першою статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою (глава 1 розділу ІІІ КАС України «Перегляд судових рішень» - «Апеляційне провадження»).

65. За змістом частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

66. Отже, саме положення цієї статті визначають для суду апеляційної інстанцій вичерпний перелік випадків, за яких суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, що і становить визначену у статті 310 КАС України одну із особливостей апеляційного провадження.

67. Оскільки ця справа розглядалася у суді першої інстанції за правилами загального позовного провадження з викликом осіб, які беруть участь у справі, то апеляційний перегляд судового рішення міг здійснюватися в порядку письмового провадження без повідомлення сторін лише у випадку, якщо учасники справи не прибули у судове засідання, будучи належним чином повідомлені про дату, місце і час його проведення, або у разі відсутності від них клопотань про розгляд справи за їх участю.

68. Водночас, як вказувалося вище, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляв клопотання про розгляд справи за його участю. Крім того, в матеріалах справи наявна заява позивача від 16.06.2023 про проведення розгляду справи за участю її учасників, зокрема позивачу надати можливість участі в судових засіданнях в режимі відеоконферензв`язку.

69. Однак, як слідує із матеріалів справи, клопотання позивача про апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції за участю учасників справи залишилося без вирішення судом апеляційної інстанції.

70. За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку про порушення судом апеляційної інстанції обов`язку завчасного і належного повідомлення сторін, зокрема позивача, про дату, час і місце розгляду справи. Тоді як розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції у спосіб, у який суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження, мало наслідком порушення принципу змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не забезпечивши, при цьому, права на справедливий апеляційний перегляд справи.

71. Отже, доводи скаржника про те, що апеляційний суд безпідставно розглянув справу у порядку письмового провадження, є обґрунтованими.

72. Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині визначення провадження, в якому слід здійснювати перегляд рішення суду першої інстанції, а також приписів статті 308 КАС України в частині залишення без оцінки ключових доводів апеляційної скарги позивача, що потягло за собою ухвалення судового рішення, яке не відповідає вимогами статті 242 КАС України.

73. Верховний Суд звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.

74. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

75. Зазначене порушення норм процесуального права допустив суд апеляційної інстанції, що за загальним правилом відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України має наслідком скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд до цього суду.

76. Таким чином касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, постанова Третього апеляційного адміністративного суду - скасуванню, а справа направленню до цього суду для продовження розгляду.

77. Щодо доводів касаційної скарги в частині подання апеляційної скарги від імені відповідача його представником ОСОБА_2 за відсутності на те повноважень, оскільки надана останнім довіреність в порядку передоручення суперечить частині другій статті 245 ЦК України, позаяк підлягає нотаріальному посвідченню, колегія суддів зауважує, що до апеляційної скарги представником відповідача долучено докази на підтвердження його повноважень діяти від імені ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області в порядку самопредставництва. А тому додаткове долучення до апеляційної скарги довіреності, сформованої в підсистемі «Електронний суд», не свідчить про відсутність у вказаного представника відповідних повноважень.

78. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 262, 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі № 160/3517/21 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов