ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 344/16110/23 пров. № А/857/1970/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Глушка І.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл., Івано-Франківського районного управління Головного управління Національної поліції у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника (суддя суду І інстанції: Кафарський В.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 22.12.2023р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.12.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

31.08.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 405988 від 25.08.2023р., складений відносно нього, та протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ 993560 від 25.08.2023р. (а.с.1-3).

Згідно ухвали суду від 26.09.2023р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського районного управління /РУ/ Головного управління /ГУ/ Національної поліції /НП/ в Івано-Франківській обл. у частині скасування протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ 993560 від 25.08.2023р. (а.с.19-23).

Відповідно до ухвали суду від 25.10.2023р. залучено до участі в справі в якості співвідповідача ГУ НП в Івано-Франківській обл. (а.с.48-50).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.30-31).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 серії АА № 405988 від 25.08.2023р.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Івано-Франківській обл. на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. (а.с.54-61).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ НП в Івано-Франківській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.65-69).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що у зв`язку з вчиненням позивачем домашнього насильства відносно своєї дружини щодо нього складено адміністративний протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Так, згідно заяви ОСОБА_2 чоловік ОСОБА_1 вчинив конфлікт, а саме - хотів насильно забрати сина ОСОБА_3 ; в ході конфлікту ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав, гучно кричав.

Притягнення до адміністративної відповідальності особи судом чи закриття провадження про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-3 КУпАП не можуть вплинути на оцінку судом законності винесення заборонного припису, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності та винесення термінового заборонного припису має різну правову природу та є різними заходами впливу на запобігання домашньому насильству.

Поліцейською ОСОБА_4 на місці події за наслідками опитування ОСОБА_2 (постраждала особа) оцінено рівень безпеки постраждалої особи як низький. При цьому, така оцінка відповідає вимогам п.6 розд. II Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затв. наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України № 369/180 від 13.03.2019р.

Відтак, апелянт вважає, що працівник поліції мав всі законні підстави для винесення термінового припису стосовно кривдника.

Позивачем ОСОБА_1 скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить зобов`язати ГУ НП в Івано-Франківській обл. видалити з баз відомості про скасований протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ 993560 від 25.08.2023р. та терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 405988 від 25.08.2023р.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, згідно рапорту інспектора СПДН відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській обл. капітана поліції Гавриш О.Ю. від 29.08.2023р. до Івано-Франківського РУП 25.08.2023р. на лінію « 102» надійшло повідомлення про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно дружини ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 . Дане повідомлення зареєстровано в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) Івано-Франківського РУП ГУ НП в Івано-Франківській обл. за № 22 25262 від 25.08.2023р. (а.с.46).

Під час перевірки вказаного повідомлення на позивача було складено адміністративний протокол серії ВАБ № 993560 від 25.08.2023р., у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.45).

За результатами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства 25.08.2023р. старшим інспектором СПДН відділу превенції Івано-Франківського РУА капітаном поліції Жмакою О.В. винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 405988, у зв`язку із вчиненням ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 (а.с.44).

Згідно цього термінового заборонного припису позивачу заборонено входити та перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи та в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Вказаний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 22:40 год 25.08.2023р. по 22:40 год 04.09.2023р.

Із змісту розглядуваного позову ОСОБА_1 слідує, що останній оспорює правомірність винесеного припису, оскільки він не вчиняв домашнього насильства стосовно дружини ОСОБА_2 .

Окрім цього, під час складання припису допущені порушення процедури його складення та неточності при його заповненні.

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що у разі звернення постраждалої особи із заявою щодо вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції повинен здійснити перевірку інформації, що зазначена у відповідній заяві, встановити форму домашнього насильства, а також пересвідчитися у тому, що таке дійсно створило безпосередню загрозу життю чи здоров`ю постраждалої особи.

Однак, в поясненнях ОСОБА_2 , у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ 993560 від 25.08.2023р. не зазначено, в чому саме проявилося психологічне та фізичне насильство відносно неї, що унеможливлює встановити форму прояву домашнього насильства.

Окрім цього, матеріали, на підставі яких складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника, не містять жодного доказу в підтвердження вжиття заходів старшим інспектором СПДН відділу превенції Івано-Франківського РУА, капітаном поліції ОСОБА_5 задля здійснення перевірки інформації щодо наявності підстав для винесення термінового заборонного припису.

Отже, терміновий заборонний припис винесений лише на підставі обставин, що наведені у заяві ОСОБА_2 .

Більше того, такі матеріали не містять доказів існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи, що є обов`язковою передумовою для вжиття такого заходу, як складення термінового заборонного припису.

Також судом враховано, що набрала законної сили постанова Івано-Франківського міського суду від 17.10.2023р. у справі №344/16845/23, якою закрито провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відтак, безпідставним є винесення термінового заборонного припису щодо позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України № 2229-VIII від 07.12.2017р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства (п.16 вказаної статті).

Формами домашнього насильства є психологічне, фізичне та сексуальне насильство (п.п.14, 15, 17 наведеної статті).

Згідно з ст.4 вказаного Закону діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, ґрунтується на таких засадах:

1) гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правничу допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;

2) належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих, дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

4) визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства;

5) повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

6) конфіденційність інформації про постраждалих осіб та осіб, які повідомили про вчинення домашнього насильства;

7) добровільність отримання допомоги постраждалими особами, крім дітей та недієздатних осіб;

8) врахування особливих потреб та інтересів постраждалих осіб, зокрема осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей, недієздатних осіб, осіб похилого віку;

9) ефективна взаємодія суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, з громадськими об`єднаннями, неурядовими організаціями, медіа та іншими заінтересованими особами.

Відповідно до ч.2 ст.5 зазначеного Закону основними напрямами реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є:

1) запобігання домашньому насильству;

2) ефективне реагування на факти домашнього насильства шляхом запровадження механізму взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) надання допомоги та захисту постраждалим особам, забезпечення відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством;

4) належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки.

Із змісту ст.25 зазначеного Закону слідує, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.

Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника затверджений наказом МВС України № 654 від 01.08.2018р.

Згідно з п.1 розділу ІІ цього Порядку терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Відповідно до п.3 розділу ІІ вказаного Порядку під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності). Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій (п.п.5, 11 розділу ІІ цього Порядку)

Правила заповнення приписи визначені в п.10 розділу ІІ вказаного Порядку.

В частині підставності та обґрунтованості складення спірного припису стосовно позивача колегія суддів керується наступним.

До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить, зокрема, терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Такий припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Метою такого припису є припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, а не притягнення кривдника до певного виду відповідальності.

Отже, під час складання термінового заборонного припису стосовно кривдника уповноваженою особою вживаються спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, основною метою яких є припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Процедура проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення, визначена Порядком проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затв. наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України № 369/180 від 13.03.2019р.

Згідно з п.п.4, 5 розділу вказаного Порядку оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.

Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.п.1 і 2 розділу ІІ зазначеного Порядку оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.

В силу приписів п.7 розділу ІІ наведеного Порядку залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.

Отже, процедура проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства запроваджена з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення; проведення такої процедури передує рішенню щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника.

Учасниками такої процедури є постраждала особа та поліцейський уповноваженого підрозділу поліції.

При цьому, Закон України № 2229-VIII від 07.12.2017р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у випадках звернення до органів поліції із заявами щодо домашнього насильства зобов`язує відповідні органи для підтвердження факту домашнього насильства чи його спростування здійснити перевірку відповідної інформації.

Так, у разі звернення постраждалої особи із заявою щодо вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції повинен здійснити перевірку інформації, що зазначена у відповідній заяві, встановити форму домашнього насильства, а також пересвідчитися у тому, що таке дійсно створило безпосередню загрозу життю чи здоров`ю постраждалої особи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, підставою для винесення термінового заборонного припису стосовно ОСОБА_1 серії АА №405988 від 25.08.2023р. слугували пояснення ОСОБА_2 про вчинення відносно неї психологічного та фізичного насильства ОСОБА_1 (а.с.39).

Проте, в поясненнях ОСОБА_2 , у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ 993560 від 25.08.2023р. не зазначено в чому саме проявилося психологічне та фізичне насильство відносно неї, що унеможливлює встановити форму прояву домашнього насильства (якщо таке насправді мало місце).

Матеріали, на підставі яких складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника, не містять жодного доказу в підтвердження вжиття заходів старшим інспектором СПДН відділу превенції Івано-Франківського РУА, капітаном поліції ОСОБА_5 задля здійснення перевірки інформації щодо наявності підстав для винесення термінового заборонного припису.

Окрім цього, такі матеріали не містять доказів існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи, що є обов`язковою передумовою для вжиття такого заходу, як складення термінового заборонного припису.

Відтак, терміновий заборонний припис винесений лише на підставі обставин, що наведені у заяві ОСОБА_2 .

При цьому судом першої інстанції правильно враховано, що набрала законної сили постанова Івано-Франківського міського суду від 17.10.2023р. у справі № 344/16845/23, якою закрито провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, працівником поліції при складанні термінового заборонного припису серії АА № 405988 від 25.08.2023р. не було дотримано вимог Закону України № 2229-VIII від 07.12.2017р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не здійснено належну перевірку відповідної інформації, припис винесено без відповідних підстав, є протиправним та правильно скасовано судом першої інстанції

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб.

Водночас, безпідставними є вимоги позивача ОСОБА_1 , заявлені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо зобов`язання ГУ НП в Івано-Франківській обл. видалити з баз відомості про скасований протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ 993560 від 25.08.2023р. та терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 405988 від 25.08.2023р., оскільки позивачем вказані вимоги не були заявлені в суді першої інстанції.

При цьому, згідно ч.1, 5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ НП в Івано-Франківській обл.

Приймаючи до уваги викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023р. в адміністративній справі № 344/16110/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. В. Глушко Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 25.04.2024р.