КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року місто Київ

Справа № 755/7082/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2118/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої судді Желепи О. В.,

Суддів: Євгафової Є. П., Немировської О. В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Перетятька Олега Валерійовича в інтересах Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року (ухвалене у складі судді Коваленко І.В., повне рішення складено 30 жовтня 2023 року)

у справі за позовом ОСОБА_2 до Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул

ВСТАНОВИВ

У травні ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ГБК «Дачний», в якому просила

1.Визнати незаконним та скасувати наказ №54 від 13.04.2023 року Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» (ЄДРПОУ: 22934464) «Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера-касира»;

2. Поновити ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера-касира Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» (ЄДРПОУ: 22934464) з 13.04.2023 року.

3. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» (ЄДРПОУ: 22934464) середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 ;

4. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» (ЄДРПОУ: 22934464) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Позов обґрунтовувала тим, що у відповідності до Наказу № 14 Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» від 08 квітня 2021 року Позивача було призначено на посаду головного бухгалтера - касира за сумісництвом з 09 квітня 2021року.

Між Позивачем та Відповідачем було укладено типовий безстроковий трудовий договір, який визначав права та обов`язки сторін.

Зокрема п. 3.3.1 Договору зобов`язує визначити Працівнику робоче місце, п.4.1 Договору визначено, що режим робочого часу, час початку і закінчення перерви для відпочинку і харчування Працівника встановлюється відповідно до режиму роботи Роботодавця колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку. З незрозумілих для Позивача причин Відповідач не визначав робочого місця та не ознайомлював з правилами внутрішнього трудового розпорядку або колективним договором. Також п.4.4 Договору встановлено можливість гнучкого режиму робочого часу, що в подальшому було реалізовано в усній домовленості між Позивачем та Відповідачем щодо встановлення графіку робочих днів у вівторок та четвер з 10:00 до 17:00, за адресою : АДРЕСА_1 та можливість працювати дистанційно в інші дні тижня. Інших умов, графіків, вимог, щодо конкретизації робочого часу або місця перебування Позивача не обговорювалось, оскільки специфіка роботи гаражного кооперативу та робота за сумісництвом не передбачає постійного перебування на території кооперативу.

Протягом 2023 року між Позивачем та керівником Відповідача склались неприязні стосунки та виникали конфліктні ситуації, під час яких керівник Відповідача неодноразово вказував на бажання незаконно звільнити Позивачку.

З метою реалізації неправомірного рішення щодо звільнення Позивачки за надуманими мотивами, без наявності факту дисциплінарного проступку, керівником Відповідача було ініційовано відбирання доповідних записок працівників ГБК «Дачний» за 05.04,07.04,10.04,12.04.2023 р., складення актів про відсутність на роботі за 05.04, 07.04, 10.04.,12.04 2023 та були видані накази № 52 від 11.04.2023 та № 53 від 13.04.2023 про відбирання пояснень у Позивачки щодо її, так званої, «відсутності на робочому місці».

За результатом проведеної роботи по створенню штучних підстав для неправомірного звільнення Позивачки, керівником Відповідача, не зважаючи на відсутність дисциплінарного проступку (прогулу без поважних причин), без врахування пояснень Позивачки, 13.04.2023 було підписано неправомірний Наказ щодо її звільнення.

28 квітня 2023 року Позивачка, у відповідності до повідомлення в чат-боті «Укрпошта», отримала поштове відправлення № 0221804390509, яке містило Наказ № 54 за підписом Керівника ГБК «Дачний» ОСОБА_3 щодо звільнення Позивачки з посади головного бухгалтера-касира у відповідності до п.4 ст. 40 КЗпП України - за «відсутність на роботі без поважних причин 5 квітня 2023, 07 квітня 3023, 10 квітня 2023, 12 квітня 2023 з 9:00 до 18:00».

Крім того, Позивачка стверджує, що неправомірні дії Відповідача, які призвели до незаконного її звільнення спричинили їй моральні страждання пов`язані з втратою стабільного заробітку, необхідністю підшукувати нову роботу та додаткові джерела доходу, як матері трьох неповнолітніх дітей. Тобто вимагаються додаткові зусилля для організації свого життя. Розмір моральної шкоди оцінюється Позивачкою у розмірі 10000,00 грн, виходячи з середньомісячного заробітку, який би Позивачка отримувала продовжуючи працювати в рамках трудових відносин на займаній посаді, що у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодовується власником або уповноваженим ним органом.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Наказ №54 від 13.04.2023 року Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» (ЄДРПОУ: 22934464) «Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера-касира» - визнано незаконним та скасовано.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера-касира Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» з 13.04.2023 року.

Стягнутоз Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 13.04.2023 року по 23.10.2023 року включно в розмірі 65 762 грн (шістдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 71 копійок. (з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнутоз Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнутоз Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 221 (три тисячі двісті двадцять одна) гривні 00 копійок.

Допущенонегайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись з таким рішенням, Перетятько О. В. в інтересах ГБК «Дачний» 11 грудня 2023 року подав безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що твердження позивача про те, що між нею та головою кооперативу була усна домовленість про те, що позивач буде здійснювати свою трудову діяльність на своєму робочому місці лише по вівторках та четвергах - не відповідає дійсності і нічим не підтверджено. Відповідач наголошує на тому, що про неповний робочий день домовленості не було, і з таким проханням позивач не зверталась.

Зазначає, що посилання на те, що позивач не була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідача, а також що не було визначено її робоче місце, є безпідставними, оскільки посада позивача передбачає доступ до таких документів, а щодо місця роботи, то позивач не була позбавлена можливості звернутись до Роботодавця з метою отримання та роз`яснення такої інформації.

Вказує, що у судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи копії Правил внутрішнього трудового розпорядку, як доказу того, що такі правила є, вони є у відкритому доступі, знаходились в адміністративній будівлі апелянта, де розмішувався робочий кабінет позивача, однак суд після ознайомлення із ними без будь-якого пояснення повернув їх відповідачу, а в подальшому суд ухвалював рішення вказуючи, що Правила внутрішнього трудового розпорядку у відповідача відсутні.

Посилається на те, що у судових засіданнях представником відповідача наголошувалось на пунктах 3.1.1 та 3.1.2 Трудового договору, з яких вбачається що позивач зобов`язувалась виконувати трудові обов`язки передбачені посадовою інструкцією, наказами, розпорядженнями та локальними нормативними актами Роботодавця, а також сумлінно дотримуватись трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку. Підписуючи трудовий договір позивач підтверджувала той факт, що обізнана з умовами передбаченими Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Разом з тим, суд першої інстанції не взяв до уваги такі обставини та не надав їм жодної оцінки.

Також суд не надав жодної оціни наявному в справі запису телефонної розмови позивача та голови кооперативу, з якого вбачається, що голова кооперативу просить надати робочі документи, що знаходяться за місцем проживання позивача, а також запитує, чому позивач не на робочому місці, однак остання не надає відповіді на вказані запитання та грубо відповідає.

Зазначає, що позивач посилаючись на неприязні стосунки з головою кооперативу не надала жодного доказу, щоб підтверджували такі обставини.

Вказує, що прогулів з боку позивача було чотири, і про кожен вона повідомлялась Головою кооперативу у встановленому законом порядку.

Посилається на те, що доводи позивача про те, що на час вчинення прогулів ОСОБА_2 мала постійне основне місце робити, не підтверджені жодним належним доказом. Позивачем не доведено, що вона працює за сумісництвом і має основну роботу, в тому числі саме на момент її прогулів з 05.04.2023 року по складання наказу про її звільнення - 13.04.2023 року.

Вказує, що ухвалюючи рішення суд порушив вимоги ЦПК України, і виніс помилкове і не повне рішення, без урахування тих доказів які були подані відповідачем, а деякі подані докази безпідставно судом були повернуті відповідачу і через, це суд дійшов хибного висновку по справі.

Крім того, представником відповідача було повідомлено суд, що відкрито кримінальне провадження по відношенню до позивача, щодо привласнення нею службових документів товариства, однак суд не надав вказаним обставинам жодної оцінки.

Вказує. що суд фактично прийняв сторону позивача порушивши при цьому принцип змагальності сторін.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав обґрунтованої та мотивованої оцінки кожному аргументу відповідача, а також суд посилався на не чинні нормативно правові акти.

Також вказує, що посилання позивача, що їй через звільнення необхідно підшукувати нову роботу і додаткові джерела доходу, лише доводять факт того, що вона у відповідача працювала як на основній роботі, а не за сумісництвом.

Звертає увагу суду, що при допиті свідка, суд ставився до свідка зухвало, задавав провокативні запитання та ставився до нього упереджено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року відкрито провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

09 лютого 2024 року представник позивача адвокат Левченко С. І. через систему «Електронний суд» направив до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволені апеляційної скарги в повному обсязі.

Вказує, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а скаржник вдається до суб`єктивного оціночного опису перебігу подій під час судових засідань, що відбулись в суді першої інстанції , що в загальному не свідчить про порушення судом норм ЦПК України, а лише вказує на наявність емоційного невдоволення скаржником прийнятим у справі рішенням.

Зазначає, що позивачем надано належні докази на підтвердження своїх вимог.

Звертає увагу суду, що дії скаржника лише підтверджують той факт, що основною причиною звільнення Позивача є наявність неприязних стосунків між Позивачем та Скаржником, на що також вказує наказ № 58 від 10.11. 2023 по ГБК "Дачний" про скорочення посади бухгалтера, який було видано відразу після рішення суду першої інстанції, з метою невиконання рішення суду, щодо поновлення Позивача на посаді, так-як будь-яких економічних обґрунтувань, які б вказували на необхідність скорочення посади бухгалтера, скаржником не вказано, будь-якої реорганізації на підприємстві не відбувалось.

У судовому засіданні 16 квітня 2024 року представник відповідача адвокат Перетятько О. В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Представник позивача адвокат Левченко С. І. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні просила залишити рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року без змін. А апеляційну скаргу без задоволення.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

До апеляційної скарги скаржником було долучено нові докази, а саме: копію Правил внутрішнього трудового розпорядку, копію книги обліку протоколів зборів правління ГБК «Дачний», витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протокол допиту потерпілого, реєстр надходження членських внесків ГБК «Дачний» № 24, реєстр надходження членських внесків ГБК «Дачний» № 34, реєстр надходження членських внесків ГБК «Дачний» № 45.

Відповідно до ухвали внесеної до протоколу судового засідання від 16 квітня 2024 року, вказані докази долучено до матеріалів справи.

Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до положень п. 4 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку прогулу (в тому числівідсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченомутрудовим законодавством (ст. 2, 36, 40, 41 КЗпПУкраїни).

П. 24 ч. І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14 вересня 2006 №137-V, передбачено, що усі працівники мають право на захист у випадках звільнення.

П. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що у справах про поновлення на роботіосіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідноз`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п. 24 цієї постанови, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпПУкраїни є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремомувипадку оцінка поважності причини відсутності на роботідається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики, причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (іншістихійні лиха); аваріїабо простій на транспорті; виконаннягромадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпПУкраїни, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Задовольняючи позов, суд вважав встановленими такі обставини.

Наказом Голови правління Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» ОСОБА_3. № 14 від 08.04.2021 року на підставі заяви ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_2 було прийнято на посаду головного бухгалтера-касира за сумісництвом з 09.04.2021 року. (а.с.55 т.1)

09.04.2021 року між Гаражно-будівельним кооперативом «Дачний» (далі - ГБК «Дачний», «Роботодавець») в особі Голови правління ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та громадянкою України ОСОБА_2 (далі - «Працівник») з другої сторони, було укладено трудовий договір, предметом якого є трудові відносини в межах, визначених цим договором і посадових обов`язків між Працівником і Роботодавцем.

Згідно п.1.2 трудового договору, Працівник приймається на посаду головного бухгалтера-касира.

Згідно п.1.3 трудового договору, Працівник зобов`язується особисто виконувати доручену йому роботу в межах посадових обов`язків або за письмовим наказом Роботодавця з дотриманням внутрішніх розпорядчих документів ГБК «Дачний», внутрішніх розпорядчих документів ГБК «Дачний», в т.ч. що стосуються інформаційної системи ГБК «Дачний», інтелектуальної власності ГБК «Дачний», конфіденційної інформації та комерційної таємниці ГБК «Дачний», а Роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати матеріальні та організаційні умови праці, необхідні для виконання посадових обов`язків Працівником.

Пунктом 4.1 Трудового договору сторони визначили, що режим робочого часу, час початку і закінчення перерви для відпочинку і харчування працівника встановлюється відповідно до режиму роботи роботодавця, колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п.5.8 Трудового Договору, за виконання обов`язків, передбачених цим договором, працівнику встановлюється посадовий оклад у розмірі 10 000,00 грн.

05.04.2023 року диспетчером ГБК «Дачний» подано доповідну записку про те, що головний бухгалтер і за сумісництвом касир ГБК «Дачний» ОСОБА_2 була відсутня на роботі з 9:00 до 17:00 5.04.2023 року (а.с.62).

05.04.2023 року о 17 год. 30 хв. працівниками ГБК «Дачний» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Головою правління ОСОБА_3 складено Акт про відсутність на роботі головного бухгалтера-касира ГБК «Дачний» ОСОБА_2 з 09:00 до 17:00 05.04.2023 року без попередження відсутності і без поважних причин. (а.с.66)

07.04.2023 року диспетчером ГБК «Дачний» ОСОБА_5 складено доповідну записку про те, що головний бухгалтер і за сумісництвом касир ГБК «Дачний» ОСОБА_2 була відсутня на роботі з 9:00 до 17:00 7.04.2023 року (а.с.63).

07.04.2023 року о 17 год. 30 хв. працівниками ГБК «Дачний» ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та Головою правління ОСОБА_3 складено Акт про відсутність на роботі головного бухгалтера-касира ГБК «Дачний» ОСОБА_2 з 09:00 до 17:00 07.04.2023 року без попередження відсутності і без поважних причин. (а.с.67)

10.04.2023 року диспетчером ГБК «Дачний» ОСОБА_4 складено доповідну записку про те, що головний бухгалтер і за сумісництвом касир ГБК «Дачний» ОСОБА_2 була відсутня на роботі з 9:00 до 17:00 10.04.2023 року (а.с.64).

10.04.2023 року о 17 год. 30 хв. працівниками ГБК «Дачний» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та Головою правління ОСОБА_3 складено Акт про відсутність на роботі головного бухгалтера-касира ГБК «Дачний» ОСОБА_2 з 09:00 до 17:00 10.04.2023 року без попередження відсутності і без поважних причин. (а.с.68)

11.04.2023 року Головою правління ГБК «Дачний» ОСОБА_3 винесено наказ №52 за змістом якого дослівно: «Надати пояснення відповідно до чинного законодавства працівнику ГБК «Дачний» ОСОБА_2 , яка займає посаду бухгалтера-касира свої пояснення стосовно прогулів, які відбулися 05 квітня 2023 року, та надати відповідь голові правління до 18:00 11 квітня 2023 року. З вказаним наказом позивача ОСОБА_2 було ознайомлено під підпис (а.с.72)

Зі змісту наданих письмових пояснень позивач ОСОБА_2 пояснила наступне: «Згідно отриманого під підпис наказу №52 від 11.04.2023 року хочу надати наступні пояснення. Я, ОСОБА_2 працюю в ГБК «Дачний» згідно трудового договору та наказу №14 від 08.04.2021 року на посаді головного бухгалтера-касира за сумісництвом. Згідно підписаного мною трудового договору розділ 4 пункт 4.1 «режим робочого часу, час початку і закінчення перерви для відпочинку і харчування Працівника встановлюється відповідно до режиму роботи роботодавця колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку», у зв`язку з тим що вищевказаних правил мені не надавали для ознайомлення, не розумію про які прогули йдеться мова. Звертаю особливу увагу, що моє працевлаштування за сумісництвом, тому з головою правління ОСОБА_3 була усна домовленість встановлення графіку робочих днів, а саме вівторок та четвер з 10:00 до 17:00 за адресою АДРЕСА_1 та можливість працювати дистанційно в інші дні тижня.» (а.с.73)

12.04.2023 року диспетчером ГБК «Дачний» ОСОБА_5 складено доповідну записку про те, що головний бухгалтер і за сумісництвом касир ГБК «Дачний» ОСОБА_2 була відсутня на роботі з 9:00 до 17:00 12.04.2023 року (а.с.65).

12.04.2023 року о 17 год. 30 хв. працівниками ГБК «Дачний» ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та Головою правління ОСОБА_3 складено Акт про відсутність на роботі головного бухгалтера-касира ГБК «Дачний» ОСОБА_2 з 09:00 до 17:00 12.04.2023 року без попередження відсутності і без поважних причин. (а.с.69)

13.04.2023 року Головою правління ГБК «Дачний» ОСОБА_3 винесено наказ №53 за змістом якого дослівно: «Надати пояснення відповідно до чинного законодавства працівнику ГБК «Дачний» ОСОБА_2 , яка займає посаду бухгалтера-касира свої пояснення стосовно прогулів, які відбулися 12 квітня 2023 року, та надати відповідь голові правління до 18:00 13 квітня 2023 року. З вказаним наказом позивача ОСОБА_2 було ознайомлено під підпис (а.с.70)

Зі змісту наданих письмових пояснень позивач ОСОБА_2 пояснила наступне: «Згідно отриманого під підпис наказу №53 від 13.04.2023 року хочу надати наступні пояснення. Я, ОСОБА_2 працюю в ГБК «Дачний» згідно трудового договору та наказу №14 від 08.04.2021 року на посаді головного бухгалтера-касира за сумісництвом. Згідно підписаного мною трудового договору розділ 4 пункт 4.1 «режим робочого часу, час початку і закінчення перерви для відпочинку і харчування Працівника встановлюється відповідно до режиму роботи роботодавця колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку», в зв`язку з тим що вищевказаних правил мені не надавали для ознайомлення, не розумію про які прогули йдеться мова. Звертаю особливу увагу, що моє працевлаштування за сумісництвом, тому з головою правління ОСОБА_3 була усна домовленість встановлення графіку робочих днів, а саме вівторок та четвер з 10:00 до 17:00 за адресою АДРЕСА_1 та можливість працювати дистанційно в інші дні тижня. Стосовно 12 квітня 2023 року робота здійснювалась дистанційно, а саме працювала з документацією по касі, були рознесені платежі від членів кооперативу та копія таблиці обліку на 12.04.2023 року за 2021, 2022, 2023 рік була відправлена на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 голові правління ОСОБА_8 » (а.с.71)

Наказом Голови ГБК «Дачний» ОСОБА_3 від 13.04.2022 №54 «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » звільнено ОСОБА_2 з 13 квітня 2023 року відповідно до п.4 ст.-40 КЗпП України, у зв`язку з тим, що головний бухгалтер-касир Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» ОСОБА_2 була відсутня на роботі без поважних причин 05 квітня 2023 року, 07 квітня 2023 року, 10 квітня 2023 року, 12 квітня 2023 року з 9:00 до 18:00 і надалі відмовляється дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» чим підтвердила в поясненні щодо своєї відсутності.

За змістом вказаного наказу підставами для звільнення позивача саме за пунктом 4 статті 40 КЗпП України стали: 1. Доповідні записки працівників ГБК «Дачний» від 05.04.2023р., 07.04.2023 р., 10.04.2023 р., 12.04.2023 р.; 2. Акти про відсутність на роботі: 05.04.2023р., 07.04.2023 р., 10.04.2023 р., 12.04.2023 р.; 3. Наказ №52 від 11.04.2023 р., №53 від 13.04.2023 р. на надання письмових пояснень ОСОБА_2 щодо причин відсутності на роботі.; 4. Пояснення працівника ОСОБА_2 від 11.04.2023 р., 13.04.2023 року про причини відсутності на роботі. (а.с.74)

Відсутність позивача на робочому місці, зокрема, 05 квітня 2023 року, 07 квітня 2023 року, 10 квітня 2023 року та 12 квітня 2023 року визнається обома сторонами та не підлягає доказуванню в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Крім того судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які працюють диспетчерами в ГБК «Дачний». Вказані особи підтвердили, що на ім`я голови правління ОСОБА_3 писали доповідні про відсутність головного бухгалтера ОСОБА_2 на робочому місці.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він вів журнал реєстрації по в`їзду та виїзду автомобільного транспорту з території кооперативу, працював щодня з 9:00 год. до 18:00 год., субота та неділя були вихідні дні. Робочий кабінет бухгалтера був розташований на 2 поверсі двоповерхової будівлі. Поки не було ремонту, бухгалтер ходила на роботу кожен вівторок і четвер. Потім вона приходила і робила зі своїм чоловіком і сином в кабінеті ремонт. Коли саме закінчився ремонт, він не пам`ятає. Який був режим роботи у бухгалтера після ремонту йому невідомо. 05 квітня 2023 року до нього прийшов голова кооперативу, сказав, що члени кооперативу бідкаються на відсутність на робочому місці бухгалтера, сказав, що бухгалтер зобов`язана бути на роботі. Те, що бухгалтера не було на робочому місці 05 та 10 квітня 2023 року він однозначно впевнений, оскільки вхід на територію кооперативу лише один - через шлагбаум, де встановлені камери відеоспостереження. складав

Свідок ОСОБА_5 щодо обставин звільнення позивача надав суду показання, які за своїм змістом аналогічні показанням свідка ОСОБА_4 .

Зпред`явлених свідку ОСОБА_5 для огляду наданих стороною позивача роздруківок фотокопій сторінок журналу та графіку чергувань по ГБК «Дачний», свідок підтвердив, що в даному журналі ним власноручно вчинені записи від 06.08.23р., 07.08.23, 15.08.23, 18.08.23 р. наступного змісту: «Голові ГБК «Дачний» За час чергування з 8:00 до 8:00 7.08.23. на території ГБК без зауважень. Майно поста №1 передано по зміні згідно опису. На авт 56 авто. По центру 2 човни. На 109А причіп №7 станція. Чергування здав: ОСОБА_5» та інші записи аналогічного змісту.

Таким чином, наявність як графіку чергувань так і працюючих в ГБК «Дачний» диспетчерів у кількості чотирьох осіб спростовує твердження відповідача та свідків, що робочий день в ГБК «Дачний» тривав щодня з 9:00 до 18:00 год.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виснував, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами укладення трудового договору з позивачем на повний робочий тиждень. Зі змісту наказу № 14 від 08.04.2021 року вбачається, що позивач була прийнята на посаду головного бухгалтера-касира за сумісництвом.

Суд вказував, що у справах про поновлення на роботі обов`язок доказування законності звільнення, в тому числі дотримання процедури звільнення, покладено на роботодавця, однак відповідачем такі обставини не доведено. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що в ГБК «Дачний» були затверджені в установленому законом порядку правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу, посадова інструкція головного бухгалтера-касира. Також відповідачем не доведено, а судом не встановленоненалежного виконання своїх безпосередніх обов`язків позивачем, зокрема: неналежного стан ведення бухгалтерського обліку, звітності; порушення правил трудового розпорядку.

Суд виснував, що звільнення позивачки проведене з порушенням норм законодавства України, а тому наказ Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» №54 від 13.04.2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера-касира» підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді. Оскільки судом дійшов висновку про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, що складає 65 762,71 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд встановив, що позивачу внаслідок незаконних дій відповідача було завдано моральної шкоди, однак її розмір є завищеним та необґрунтованим належним чином, а тому суд вважав за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди частково на суму 3 000 грн 00 к. В решті даних вимог суд відмовив у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, а також докази прийняті на стадії апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 1 - 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, обов`язок надання доказів у підтвердження своїх доводів є не тільки у позивача, але і у відповідача.

Місцевим судом правильно встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений трудовий договір, відповідно до якого позивач прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера-касира за сумісництвом.

Під час апеляційного перегляду підтверджено доводи позивача про те, що в ГБК «Дачний» вона працювала за сумісництвом, а основною її роботою було інше підприємство, де вона обіймала аналогічну посаду.

З долученого апеляційним судом до матеріалів справи Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що початком періоду роботи ОСОБА_2 в ГБК «Дачний» є 09.04.2021 р., вказане місце роботи не є основним місцем роботи.

З аналізу даного витягу також встановлено,що позивач станом на 09.04.2021 року в тому числі працювала у ТОВ «РУТА-2» (з 2018 року) та ТОВ «БУДІНВЕСТ ЛЛС» (з 2020 року), та отримувала від вказаних підприємств заробітну плату.

Також відомості про роботу в ТОВ «РУТА-2» з 2018 року підтверджуються наданою позивачем копією трудової книжки.

Таким чином доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності у позивача з 05.04.2023 р. по 13.04.2023 р. іншого місця роботи, спростовуються наявними у справі доказами.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що фінансові документи щодо зарахування заробітної плати позивачеві, не є беззаперечним доказом прийняття позивача за сумісництвом посад, а також що ці документи суперечать змісту наказу № 14 від 08.04.2021 року про прийняття позивача на роботу. Крім того, як встановлено апеляційним судом з Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, ГБК «Дачний» не було основним місцем роботи позивача.

Крім того, у судовому засіданні позивач стверджувала, що, оскільки працюючи в ГБК «Дачний» головним бухгалтером за сумісництвом, основною її роботою було інше підприємство, де вона обіймала аналогічну посаду, тому з Відповідачем у неї була усна домовленість про встановлення графіку робочих днів, а саме: вівторок та четвер з 10:00 до 17:00 за адресою АДРЕСА_1 .

Така позиція позивача була підтверджена, вищенаведеними показами свідків, які підтвердили, що до здійснення ремонту в приміщенні де працювала бухгалтер, позивач виходила на роботу лише по вівторкам і четвергам.

З огляду на те, що відповідачем не був наданий жоден документ з підписом позивача, що вона працюючи за сумісництвом зобов`язана була виходити на роботу за місцем знаходждення кооперативу щодня, висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача прогулів (жоден із днів які відповідач визнав прогулами не припадали на вівторок та четвер) є вірним.

Суд вірно врахував позицію позивача, що вона не могла надати згоду на повен робочий тиждень, оскільки вона працювала в інших організаціях за основним місцем роботи, а відповідно у відповідача не могла бути присутньою на робочому місці щодня.

В разі, якщо відповідач мав намір змінити позивачу, раніше домовлений графік роботи, останній мав попередити про зміну істотних умов праці, а не визнавати відсутність працівника, який працював за сумісництвом на роботі прогулами.

Посилання скаржника на те, що посада головного бухгалтера передбачає допуск позивача до документів, які надають інформацію про кількість робочого часу, а також що Правила внутрішнього трудового розпорядку є у відкритому доступі, знаходились в адміністративній будівлі відповідача, де розмішувався робочий кабінет позивача, а також що у разі якщо позивачу не було визначено її робоче місце, остання не була позбавлена можливості звернутись до Роботодавця з метою отримання та роз`яснення такої інформації - відхиляються колегією суддів.

Положеннями статті 29 КЗпП України (в редакції чинній на момент прийняття позивача на роботу)передбачено, що саме на роботодавця покладений обов`язок до початку роботи працівника за трудовим договором:

1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, на якому він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Таким чином, саме на відповідача було покладено обов`язок ознайомити позивача при прийомі на роботу з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, встановити її робоче місце, надати всю необхідну для належної організації роботи інформацію. Таке ознайомлення мало бути оформлено належним чином.

Підписання Трудового договору не є свідченням ознайомлення роботодавцем працівника з посадовою інструкцією, наказами, розпорядженнями та локальними нормативними актами Роботодавця, а також Правилами внутрішнього трудового розпорядку, навіть якщо в договорі передбачено, що працівник зобов`язується їх дотримуватись. Підписання Трудового договору не є фактом ознайомлення.

Такі доводи скарги фактично свідчать про перекладання відповідачем обов`язку на позивача самостійно віднаходити внутрішні правила підприємства та ознайомлюватись з ними.

Долучені апеляційним судом до матеріалів справи Правила внутрішнього трудового розпорядку ГБК «Дачний» затверджені протоколом № 2 зборів членів правління ГБК «Дачний» від 03 квітня 2021 р. не містять підтвердження ознайомлення з їх змістом ОСОБА_2 .

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулося без дотримання трудового законодавства, колегія суддів також погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, які є похідними вимогами від вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Доводи скарги про те, що позивачем не доведено завдання їй моральної шкоди відповідачем, а в діях відповідача немає вини, не приймаються апеляційним судом, оскільки такі твердження не відповідають обставинам справи.

Суд погоджується, що незаконним звільненням відповідач спричинив позивачу моральні страждання.

Щодо твердження скаржника про обґрунтування оскаржуваного рішення нормами які втратили свою чинність, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За правилами частин першої та третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, зумовлює у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене в результаті прийняття пізніше іншого закону чи інакшого нормативно-правового акта.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд в оскаржуваному рішенні дійсно посилався на Постанову Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»яка наразі втратила чинність, разом з тим такі посилання здійснені судом правомірно, оскільки суд надавав оцінку діям відповідача щодо прийняття позивача на посаду за сумісництвом станом на момент такого прийняття, а тому мав керуватись нормами чинними на той момент.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції прийняв сторону позивача, ставився до свідків зухвало та упереджено, задавав провокативні запитання, не приймаються апеляційним судом. Такі твердження недоведені є суб`єктивною думкою відповідача, які не спростовують правильність ухваленого рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав обґрунтованої та мотивованої оцінки кожному аргументу відповідача, відхиляються апеляційним судом.

Суд не має надавати відповідь на кожний аргумент, так Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Твердження скаржника про те, що суд не надав жодної оціни наявному в справі запису телефонної розмови позивача та голови кооперативу, з якого вбачається, що голова кооперативу просить надати робочі документи, що знаходяться за місцем проживання позивача, а також запитує, чому позивач не на робочому місці, однак остання не надає відповіді на вказані запитання та грубо відповідає, не спростовують висновків суду про недоведеність вчинення позивачем прогулів, за підтвердження позиції позивача про прийняття її на роботу за сумісництвом, та існування домовленості про роботу на території кооперативу лише 2 дні на тиждень, а решту дистанційно.

Доводи скарги про те, що відкрито кримінальне провадження по відношенню до позивача, щодо привласнення нею службових документів товариства, а місцевим судом не надано вказаним обставинам жодної оцінки, оскільки сам факт відкриття кримінального провадження та внесення до реєстру про це відомостей не доводить факту вчинення злочину, а крім того вказана обставина ні яким чином не впливає на неправомірність звільнення у зв`язку з прогулами. А лише доводить неприязні стосунки у позивача та керівника кооперативу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Перетятька Олега Валерійовича в інтересах Гаражно-будівельного кооперативу «Дачний» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2024 року.

Головуючий О. В. Желепа

Судді Є. П. Євграфова

О. В. Немировська