в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 792 400,00 грн. Суди не врахували судову практику Верховного Суду

у подібних справах.

Визначивши розмір моральної шкоди, якій підлягає стягненню на користь позивачки з АТ «Укрзалізниця» (200 000,00 грн), суди не врахували всі обставини справи, не обґрунтували свої висновки у цій частині. Розмір моральної шкоди

є безпідставно заниженим.

Вважає, що відповідач фінансово спроможний сплатити більший розмір відшкодування.

Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9-10, 11, 12, 13).

09 липня 2015 приблизно о 02 год. 45 хв. на перегоні «станція Гаврилівка-Язикове» Донецької залізниці на 981 км пк-2 пасажирським поїздом № 92 сполученням «Одеса-Костянтинівка», електровоз № ЧС-7 № 314, під керуванням

ОСОБА_3 , смертельно травмовано трьох осіб, однією з яких була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Причиною смерті ОСОБА_2 стали численні травми, несумісні з життям,

які утворилися внаслідок зіткнення з потягом або залізничним транспортним засобом пересування. У крові загиблої спирти не виявлені (а. с. 20-24).

Зазначений електровоз рухався з дозволеною швидкістю - 110 км/год,

при екстреному гальмуванні гальмівний шлях склав 1 000,00 м, розрахунковий гальмівний шлях - 1 003,00 м. Електровоз слідував в умовах обмеженої видимості при русі в кривій ділянці з використанням прожектора у темний час доби

(а. с. 16, 17, 18, 19).

Електровоз № ЧС-7 № 314, який слідував у добу 09 липня 2015 року з поїздом № 92, перебуває на балансі структурного підрозділу «Дніпровське локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (а. с. 26).

На підставі постанови слідчого слідчого відділу Барвінківського відділення поліції (м. Барвінкове) Ізюмського відділу поліції (м. Ізюм) Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25 грудня 2015 року кримінальне провадження, відомості за яким 09 липня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12015050930000303, закрито

на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою

статті 276 КК України (порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту) (а. с. 25).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги АТ «Укрзалізниця» та представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко В. Ю., задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незміненій частині

та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 просила

суд стягнути на свою користь з АТ «Укрзалізниця» на відшкодування моральної шкоди 992 400,00 грн, завданої їй смертю її дочки, яка померла внаслідок наїзду електровоза, що належить АТ «Укрзалізниця» і є джерелом підвищеної небезпеки.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь

і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право

на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно

з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша-друга статті 11

Закону України «Про залізничний транспорт»).

Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення

і збереження багажу і вантажобагажу.

У той же час, Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, заборонено: підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття поїзда до його повної зупинки; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитися на об`єктах залізничного транспорту

в стані алкогольного сп`яніння (пункти 2.16, 2.19, 2.20).

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

Якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я

або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала (стаття 1167 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Крім того, слід ураховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.

Сторонами у справі не оспорювалося, що рухомий потяг (залізничний рухомий склад) створює підвищену небезпеку для осіб, які перебувають поблизу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі

№ 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні

або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263

ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий

не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування

з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування

у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись

з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, встановив, що причиною загибелі дочки позивачки стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього та власною необережністю ОСОБА_2 .

Разом із цим, у справі, яка переглядається Верховним Судом, не встановлено наявності умислу потерпілої особи або існування обставин непереборної сили

при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої матері загиблої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

При визначенні розміру моральної шкоди, судами правильно застосовано положення частини другої статті 1193 ЦК України та, з урахуванням усіх обставин справи, обґрунтовано визначено розмір відшкодування моральної шкоди,

що спростовує доводи як касаційної скарги представника позивачки

про заниження судами розміру моральної шкоди, так і доводи касаційної скарги відповідача про необхідність зменшення відповідного розміру.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачці моральної шкоди,

яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть дочки, порушення укладу її життя. Факт загибелі дочки є безумовним свідченням спричинення позивачці глибоких моральних страждань.

З урахуванням відсутності доказів порушення працівниками залізниці правил безпеки руху або експлуатації транспорту, водночас за наявності особистої необережності потерпілої особи, глибини та тривалості моральних страждань позивачки, а також принципів розумності, пропорційності та справедливості,

суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди

у розмірі 200 000,00 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно змінив рішення районного суду в частині відшкодування відповідного розміру моральної шкоди без стягнення податків

та обов`язкових платежів, що відповідає положенням ПК України та судовій практиці Верховного Суду. Касаційні скарги не містять доводів із цього приводу.

У контексті доводів касаційних скарг, як щодо необґрунтованого заниженого розміру моральної шкоди, так і щодо необґрунтованого завищеного розміру моральної шкоди, колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали

чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи,

яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня

2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною,