ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.03.2024Справа № 910/18507/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСИСТЕМС"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ"
про стягнення 340 483,44 доларів США,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 07.03.2024,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСИСТЕМС" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 340 483,44 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору комісії № STE-4-210-Д/К-19 від 30.08.2019.
Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито провадження за вищезазначеною позовною заявою, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначене на 15.01.2024.
11.12.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі з підстав ненадання позивачем інформації про наявність у сторін електронних кабінетів.
20.12.2023 до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва (Електронний суд) надійшов відзив на позовну заяву.
28.12.2023 Товариством до суду була подана відповідь на відзив.
Підготовче засідання 15.01.2024 було відкладене на 07.02.2024.
У підготовче засідання 07.02.2024 прибув представник відповідача.
Позивач представників не направив, проте 07.02.2024 через систему «Електронний» суд подав заяву про розгляд справи без участі його представника.
Представник Підприємства у підготовчому засіданні підтримав подане ним 11.12.2023 клопотання про залишення позовної заяви без руху, яка обґрунтована тим, що позивачем в позовній заяві не вказані відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд". Також представником відповідача 07.02.2024 було подане клопотання про залишення без руху позовної заяви через відсутність інформації про особу, яка підписала позовну заяву.
За наслідками підготовчого засідання 07.02.2024 судом була постановлена ухвала, якою було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 11.12.2023 та від 07.02.2024 про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, також частково задоволено клопотання відповідача про оголошення перерви строком на три місяці та відкладено підготовче засідання на 01.03.2024.
29.02.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства надійшли додаткові пояснення щодо відмови в укладенні мирової угоди.
У підготовчому засіданні 01.03.2024 судом було відмовлено в усному клопотанні відповідача про відкладення підготовчого засідання та вирішено закрити підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 07.03.2024.
Під час судового засідання 07.03.2024 представник Товариства просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях.
У свою чергу представник відповідача частково заперечував проти задоволення позову, навівши аргументи проти позову, аналогічні тим, що викладені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
30.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦСИСТЕМС», як Комітентом, та Дочірнім підприємством державної компанії «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством «Спецтехноекспорт», як Комісіонером, був укладений договір комісії № SТЕ-4-210-Д/К-19 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов`язується від свого імені, за дорученням та за рахунок Комітента, за плату вчинити правочин (укласти зовнішньоекономічний контракт) щодо поставки (продажу) товару (надалі - Продукція), найменування, кількість, комплектація якого визначаються Сторонами в додатку № 1 до цього договору та надати послуги з навчання особового складу Покупця Продукції, як зазначено в цьому договорі.
Комісіонер зобов`язаний виконати доручення Комітента, визначене пунктом 1.1. цього договору, протягом 365 календарних днів з моменту набуття чинності цим договором (пункт 2.1. договору).
Предметом доручення було укладення зовнішньоекономічного договору з експорту Товарів військового призначення і надання послуг з навчання, експорт (міжнародна передача) яких контролюється відповідно до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
Згідно з пунктом 3.1.8. договору Комісіонер зобов`язався за дорученням та за рахунок Комітента здійснити заходи щодо оформлення дозволу Державної служби експортного контролю України (далі - ДСЕК) на здійснення міжнародної передачі (експорту) Продукції Покупцю.
Постачання мало здійснюватися у чотири партії. Асортимент кожної партії визначається Комітентом самостійно, за виключенням позицій 1, 2, 4, 5, 8 специфікації до цього договору, які входитимуть у кожну з чотирьох партій. Навчальний курс (позиція 13 специфікації) мала розпочатися Комітентом не пізніше 10 після отримання заявки Комісіонера (пункт 5.3. договору).
Товариство стверджує, що Комісіонером не було надано жодної заявки на проведення навчального курсу, як і не було надано жодної інформації щодо плану і дат проведення такого навчання.
У подальшому, за твердженнями позивача через бездіяльність Комісіонера, Комітент був вимушений встановити безпосередній контакт із Покупцем для надання послуг з навчання в межах дії дозволу ДСЕК отриманого Комісіонером. Водночас, дія дозволу є строковою, і через бездіяльність Комісіонера, яка полягає в невиконання умов пункту 5.3. договору, Комітент не мав можливості вчасно надати послуги навчання через їх значний обсяг (4 стандартні тренувальні курси і 2 розширені курси тривалістю 8 тижнів кожний) в межах дії дозволу ДСЕК отриманого Комісіонером. Оновленого дозволу ДСЕК Комісіонер так не отримав, будь-якої інформації щодо отримання позивачу не повідомлено.
На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи надана листа IGG/IGG/GEN/2021/223 від 07.12.2021 (переклад), в якому Компанія-Покупець заявила, що Комісіонер не повідомляв їх про потенційні дати початку тренувальних курсів, і вони вимушені звернутися безпосередньо до Комітента. У відповідь, позивач направив до Компанії-Покупця лист № 0812/21 від 08.12.2021, в якому повідомив, орієнтовні дати проведення навчального курсу з 22.01.2022 по 31.05.2022 із навчальною програмою в додатку.
Відповідно до пункту 9.1. договору отримані грошові кошти за винятком комісійної плати Комісіонеру, витрат Комісіонера, штрафних санкцій (у разі їх застосування) перераховуються Комісіонером Комітенту протягом 5 банківських днів з моменту надходження коштів від Покупця на його рахунок. Сторони погодили, що перерахування грошових коштів за цим договором може відбутися як у валюті Контракту, так і в національній валюті за курсом продажу на міжбанківському валютному ринку України на день продажу.
07.12.2020 Комітентом було передано Комісіонеру Продукцію на комісію, про що Сторонами укладено Акт приймання-передачі Товару, а саме комплекси безпілотних літальних апаратів PD-1 у кількості 4 шт. на загальну суму 4 400 000,00 доларів США.
13.12.2020 відповідач здійснив митне оформлення для експорту обумовленого договором Товару, що підтверджується митними деклараціями: UA100290/2020/368148 від 13.12.2020 та UA100290/2020/368149 від 13.12.2020.
Відповідач листом № 31.43/1249/5717-22 від 08.11.2022 повідомив Покупця (за зовнішньоекономічним договором) про наявні перешкоди в отриманні оновленого дозволу від Державної служби експортного контролю України на надання послуг з навчального курсу (пункт 13 специфікації до договору).
Позивач листом № 786 від 11.11.2022 на виконання пункту 5.3. договору запитав у відповідача інформацію, щодо орієнтовних дат проведення практичної частини навчання в Об`єднаних Арабських Еміратах за новим дозволом від ДСЕК.
Листом № 203 від 13.02.2023 позивач повідомив Підприємство, що послуги з практичного навчання були перенесені у зв`язку з веденням воєнного стану з 24.02.2022, а також що послуги з гарантійного ремонту було проведено у встановлені строки і що Товариство очікує від відповідача отримання дозволу ДСЕК на надання послуг з навчання та відправлення відремонтованого БПЛА.
Листом № 240 від 23.02.2023 позивач надав додаткову необхідну для отримання дозволу ДСЕК інформацію.
Оскільки Підприємство не отримало необхідний (оновлений) дозвіл ДСЕК, позивач самостійно отримав такий дозвіл, у тому числі на надання послуг з навчання персоналу Покупця (дозвіл ДСЕК №30126000 від 04.05.2023).
Відповідач направив на адресу Товариства лист № 31.63/1512/5630-23 від 19.07.2023, яким було ініційоване укладення додаткової угоди № 1 від 10.07.2023, за якою сторони виключили позицію 13 із специфікації (навчальний курс). Після укладення додаткової угоди загальна вартість договору зменшилася до 4 333 708,00 доларів США.
Листом № 1348 від 04.10.2023 позивач повідомив Підприємство, що очікує здійснення оплати залишку у розмірі 10 % від суми контракту, що становить 373 708,00 доларів США на підставі пункту 9.1 договору.
Підприємство у відповідь направив лист № 31.63/1512/8339-23 від 18.10.2023, в якому повідомив, що згідно пункту 14.6. договору, частину коштів в розмірі 373 708 доларів США, що надійшли від іноземного партнера за зовнішньоекономічним контрактом тимчасово зарезервовано для оплати штрафних санкцій за порушення вимог законодавства у сфері валютного контролю, які можуть бути застосовані до ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» в порядку передбаченому статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Разом з листом № 31.63/1512/8339-23 від 18.10.2023 Комісіонер направив Звіт Комісіонера по договору комісії від 30.08.2019 за період: вересень 2023 року, в якому зазначено, що кошти в сумі 340 483,44 доларів США зарезервовано для сплати штрафних санкцій відповідно до пункту 14.6. договору комісії.
Позивач, листом № 1541 від 02.11.2023 повідомив, що не погоджується із «резервуванням» коштів і просив надати інформацію щодо фактично виконаних дій з метою виконання Комісіонером договору та вимагав повернути грошові кошти у розмірі 340 483,44 доларів США.
Наведені обставини стали підставою звернення із цим позовом до суду, в межах якого Товариства просить суд стягнути з відповідача 340 483,44 доларів США.
Підприємство в свою чергу заперечувало проти позову та зазначало про його передчасність. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначив, що згідно з законодавством України про валютний контроль починаючи з 12.01.2023 позивачу почала нараховуватися валютна пеня відповідно до статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (надалі - Закон) у розмірі 332 926,48 доларів США станом на 07.09.2023. Оскільки митні декларації, що містяться у матеріалах справи, були укладені 13.12.2020 та 14.12.2020 на загальну суму 4 400 000,00 доларів США, сума недоотриманих відповідачем коштів за Контрактом станом на 13.12.2021 складала 10% від цієї суми, тобто 440 000,00 доларів США відповідно до розділу «Умови оплати» Контракту. Граничний строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлений НБУ, складає 365 днів, відповідно починаючи з 13.12.2021 та 14.12.2021 мала нараховуватися валютна пеня. Міністерством економіки України було надано висновки щодо продовження граничних строків розрахунків та за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених Національним банком, за останнім з яких строк розрахунків було продовжено до 12.01.2023. Наразі через електронний кабінет відповідачем подана до Мінекономіки заява №П95 від 12.01.2023 про отримання дозволу на продовження терміну, але Міністерством економіки у видачі висновку було відмовлено. Додатковою угодою до Договору від 10.07.2023 загальну ціну договору було скориговано і вона склала 4 333 708,00 доларів США. Аналогічну Додаткову угоду №2 до Контракту було укладено з Покупцем. Таким чином різниця між первісною та уточненою вартістю Договору складає $4 400 000 - $4 333 708 = 66 292 долари США. Залишок коштів у розмірі 373 643,00 долари США, що складає 10% від суми Договору, скоригований на вищезгадану різницю первісної та уточненої ціни договору ($440000 - $66292 = $373 643,00) надійшов на рахунок відповідача 08.09.2023. Починаючи з цієї дати на залишок боргу у розмірі 66 292,00 доларів США щодня нараховується пеня у розмірі 0,3% від суми заборгованості, і станом на 19.12.2023 вона складає 20 285,35 доларів США. Відповідно до пункту 14.3 договору сторона не несе відповідальності за порушення Договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності), а також, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього договору. З огляду на ці норми, майбутні штрафні санкції у вигляді валютної пені в порядку статті 13 Закону, порядок обрахунку якої викладений вище, будуть нараховані Відповідачу та зрештою стягнуті з нього, відтак вони є витратами за договором комісії і не залежать від його (відповідача) дій або бездіяльності, оскільки відповідач не може виконати зобов`язання за договором раніше, ніж отримає кошти за зовнішньоекономічним контрактом. Згідно із частиною 5 статті 13 Закону порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Умови пункту 14.6 договору надають право Комісіонеру відшкодування штрафних санкцій у разі прострочення строку передачі Продукції на комісію, що призвело до порушення Комісіонером вимог Закону. Саме таке прострочення мало місце, і, відповідно, утримання останньої суми оплати Покупцем цілком відповідає вимогам чинного законодавства. Вважати ці умови «фікцією», як це зазначає у позовній заяві позивач - реальних доказів «фіктивності» цих умов не надано, відтак вони є чинними і узгодженими сторонами, а тому підлягають виконанню.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором комісії.
Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (Комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (Комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок Комітента.
Згідно зі статтею 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими Комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Статтею 1014 ЦК України передбачено, що Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для Комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо Комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені Комітентом, додатково одержана вигода належить Комітентові.
Відповідно до частини 1 статті 1016 ЦК України Комітент зобов`язаний забезпечити Комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.
До умов, які можуть бути погоджені сторонами договору комісії, належать умови щодо: 1) визначення строку виконання договору, 2) визначення території виконання, 3) посилання на асортимент товарів, які є предметом договору комісії, що дозволяє визначити ступінь індивідуалізації речі (товару), що є предметом правочину, який укладається комісіонером; 4) зобов`язання комітента утримуватись від укладення договору комісії з іншими особами.
Відповідно до положень статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Підприємство 04.10.2023 скерувало на адресу позивача лист із звітом Комісіонера від 30.09.2023.
Позивач у строк передбачений приписами статті 1022 ЦК України направив Комісіонеру листа № 1541 від 02.11.2023, в якому надав вмотивовану відповідь мотивів непогодження наданого звіту, зокрема, щодо залишку зарезервованих коштів.
Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа з якою комісіонер уклав договір не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору. У цьому зв`язку статтею 1014 ЦК України передбачено, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.
Згідно зі статтею 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Цей імперативний припис закону стосується і сум, отриманих від продажу товару, що належить комітенту і останній набуває право власності ще до фактичного отримання від комісіонера. Аналогічний правовий висновок міститься у Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 910/6474/20.
Щодо звіту комісіонера, то відповідно до приписів статті 1022 ЦК України він надається комітентом після вчинення правочину, разом з передачею всього одержаного за договором.
Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Отже, з системного аналізу наведеного вище слідує, що резервування отриманих на виконання договору коштів (за виключенням комісійної плати і витрат Комісіонера) у розмірі 340 483,44 доларів США є безпідставним, оскільки в силу статті 1018 і 1022 ЦК України отримані кошти є власністю Комітента і підлягають передачі разом із звітом Комісіонера.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Оскільки Комісіонер не виконав обов`язки за договором комісії, а саме не перерахував Комітенту грошові кошти за договором комісії в розмірі 340 483,44 доларів США, вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.
Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд відзначає, що пунктом 14.6. договору встановлено, що у разі, якщо Комітент прострочив строк передачі Продукції на комісію, що призвело до порушення Комісіонером вимог Закону України «Про валюту і валютні операції», Комітент зобов`язаний відшкодувати Комісіонеру в повному обсязі штрафні санкції, які будуть застосовані до Комісіонера в порядку передбаченому цим законом.
Водночас, пунктом 7 розділу 2 Постанови № 7 від 02.01.2019 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» (далі - Постанова № 7) встановлено, що Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:
- оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;
- здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.
За предметом договору Комісіонер зобов`язаний здійснити експорт Продукції, номенклатура якої визначена в додатку № 1 до договору.
Враховуючи те, що відлік строку граничних розрахунків за експортними операціями розпочинається зокрема з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт», то посилання на положення пункту 14.6. договору, як правову підставу резервування коштів в розмірі 340 483,44 доларів США є необґрунтованим.
Водночас, як було вказано вище, 07.12.2020 Комітентом було передано Комісіонеру одразу 4 комплекси безпілотних літальних апаратів PD-1, які в подальшому були експортовані без будь-яких зауважень зі сторони Комісіонера і Покупця.
Тобто, порушення валютного законодавства в даному випадку можливо виключно у разі порушення строків здійснення платежів, водночас, враховуючи специфіку взаємовідносин за договором комісії, Комітент не може здійснювати контроль за порядком і строками здійснення платежів у відносинах «Покупець-Комісіонер», оскільки останній діє самостійно, від власного імені.
Крім того, за змістом пункту 14.6. договору підлягають відшкодуванню санкції, які будуть застосовані до Комісіонера, однак Комісіонер не надавав доказів, які б свідчили, що до нього застосовано санкції за порушенню валютного законодавства.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 340 483,44 доларів США.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення позивача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСИСТЕМС" про стягнення 340 483,44 доларів США задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (Україна, 04073, місто Київ, ПРОСПЕКТ СТЕПАНА БАНДЕРИ, будинок 7; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30019335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСИСТЕМС" (Україна, 01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 30/32; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39562922) 340 483,44 доларів США (триста сорок тисяч чотириста вісімдесят три долара 44 центів) боргу та 185 722,14 грн (сто вісімдесят п`ять тисяч сімсот двадцять дві гривні 14 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 25.04.2024.
СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ
