ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/10949/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Михалевич М,М. (довіреність від 19.01.2024 №01/01/07-76/д)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2023

у справі №910/10949/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта"

про стягнення 159811, 33 грн,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" 159811,33 грн, з яких 112651,50 грн частини чистого прибутку за 2020 рік, 40410,00 грн інфляційних втрат та 3% річних на суму 6749,83 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Укpнaфта" на користь ОСОБА_1 частину чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 112651,50 грн. з відрахуванням до бюджету відповідних податків і зборів, 3% річних у сумі 6749,83 грн., інфляційні втрати у розмірі 40410,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,0 грн. та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, публічне акціонерне товариство "Укpнaфта" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2023, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що:

1) суд помилково застосував положення ч. 1 ст. 172 ГК України та ст. 21 Закону України «Про державний бюджет».

2) зі змісту загальних зборів ПАТ «Укрнафта» від 18.05.2021 не вбачається волевиявлення товариства щодо спрямування частини прибутку для виплати акціонерам або ж для виплати та розподілу дивідендів між акціонерами.

3) товариство може прийняти рішення про розподіл прибутку тільки після сплати всіх податкових зобов`язань.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 апеляційну скаргу у справі №910/10949/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 30.01.2024 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/10949/23 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2024 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10949/23.

15.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10949/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 відкрито апеляційне за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/10949/23. Справу №910/6552/23 призначено до розгляду на 02.04.2024.

27.03.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, в якому адвокат зазначає, що знаходиться в місті Запоріжжя, та просить дозволити взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У випадку відсутності зв`язку або неможливістю його участі в судовому засіданні з інших причин, просить розглядати справи за його відсутності та за відсутності самого позивача ОСОБА_1 .

Також просив врахувати постанову Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №910/5724/23. Зазначив, що оскаржуване рішення є законним, внаслідок чого апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 клопотання представника позивача про участь представника в судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено.

У судовому засіданні 02.04.2024, колегія суддів заслухавши думку представників позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача, оголосила перерву у судовому засіданні до 23.04.2024.

23.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, в якому адвокат зазначив, що у випадку відсутності його в мережі у кабінеті ВКЗ - просить повести судове засідання за його відсутності. Рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Колегія суддів задовольнила клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності, беручи до уваги те, що представник позивача надавав пояснення по суті спору в попередньому судовому засіданні, а також те, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

У судовому засіданні 24.04.2024 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 станом на 01.07.2021 був акціонером публічного акціонерного товариства "Укрнафта", що підтверджується випискою про операції з цінними паперами, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Універ Капітал" за період з 03.07.2018 по 15.09.2022, та випискою про стан рахунку в цінних паперах на 15.09.2022 від 16.09.2022, виданою цією ж депозитарною установою, кількість акцій - 1590 шт.(а.с.17-18)

18 травня 2021 року відбулися загальні збори акціонерів публічного акціонерного товариства «Укрнафта», рішення яких оформлені протоколом № 31 (а.с.23-29). До порядку денного яких, окрім інших, винесено 13-те питання про розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року та 17-те питання про розподіл прибутку товариства за підсумками 2018 року.

Згідно протоколу № 31 від 18.05.2021 прийнято рішення по питанню 13 порядку денного: «Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Таким чином, загальні збори акціонерів, до виключної компетенції яких належить розподіл прибутку товариства, вирішили розподілити прибуток товариства у спосіб, запропонований Наглядовою радою - відповідно до вимог ст.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Позивач посилається на те, що в силу вимог абз.2 п.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у відповідача виник обов`язок перед акціонерами, у тому числі позивачем, сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій. На переконання позивача, станом на день подання позову граничний строк для виплати частини чистого прибутку за 2020 рік (01.07.2021) сплинув, але позивач не отримав частину чистого прибутку за 2020 рік.

За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт порушення обов`язку з виплати частини чистого прибутку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера-власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Пунктами 3.1 та 3.2 Статуту ПАТ «Укрнафта» (в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019, протокол №29 від 19.09.2019) акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього статуту та вимог чинного законодавства України. Кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право, зокрема, на отримання дивідендів.

Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами (п.п. 6.1, 6.16 Статуту).

Наявна в справі виписка депозитарної установи (ТОВ "Універ Капітал") про операції з цінними паперами за період з 03.07.2018 по 15.09.2022 (а.с.17) підтверджує те, що за станом на 01.07.2021 позивач був акціонером відповідача і мав у власності 1590 простих іменних акцій товариства.

Вказане свідчить про те, що позивач, як особа, що станом на 01.07.2021 була акціонером відповідача відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» має право на отримання дивідендів.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15 та 27 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.

ПАТ «Укрнафта» є публічним акціонерним товариством, статутний капітал якого поділений на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства», п. 1.4 статуту ПАТ «Укрнафта»).

Статутний капітал ПАТ «Укрнафта» становить 13 557 127,50 грн. і поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн. (п. 5.1, 5.2 статуту).(а.с.31)

Інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчить про те, що 27 114 256 акцій відповідача ПАТ «Укрнафта», тобто 50% плюс 1 акція належить Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше % акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 172 ГК України відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України «Про управління об`єктами державної власності», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Згідно з пунктом 12 частини 2 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», на яких прийняті рішення, оформлені протоколом № 31. (а.с.23)

За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання №13 порядку денного: «Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства».

Зокрема, по питанню №13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: «Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"».

Відповідно до абз. 2 статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.

Тобто, саме загальні збори ПАТ «Укрнафта» в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що судом першої інстанції застосовано положення вказаної статті саме в контексті посилання на неї самого відповідача у рішення загальних зборів, оформлених протоколом №31 від 18.05.2021 з урахуванням його корпоративної структури.

Вказане в сукупності свідчить про те, що позивач, як особа, що була акціонером ПАТ «Укрнафта» станом на 01.07.2021, має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій.

Крім того, у пункті 5.22 постанови Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22 зроблено висновок, що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку встановлюється статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (у сукупності з рішенням загальних зборів). Суд зауважив, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі № 3-313/2019 при визнанні таким, що не відповідає Конституції України, абзацу восьмого частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується "іншим учасникам товариства". У рішенні зазначено, що нормативне регулювання ставить державу в привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки, визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.

Висновок про застосування норм права був сформульований Верховним Судом з урахуванням фактичних обставин, що є тотожними обставинам у цій справі (№ 910/5357/23): відповідачем також був скаржник; спір стосувався невиплати частини чистого прибутку за 2020 рік; спірні правовідносини ґрунтувалися на рішенні загальних зборів акціонерів Скаржника, оформленому протоколом від 18.05.2021 № 31.

У постанові від 24.10.2023 у справі № 910/9143/22 Верховний Суд також послався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22, зазначивши про відсутність підстав для відступу від нього.

Верховний Суд додатково зауважив, що частину другу статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" постфактум викладено в редакції, що відрізняється від абзацу восьмого частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Чинною нормою (в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX) передбачено сплату частини чистого прибутку не лише до державного бюджету, а й іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі.

Вказане підтверджує, що абзац восьмий частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визнано неконституційним саме з огляду на встановлення обов`язку виплати прибутку акціонерного товариства державі при невиплаті прибутку іншим учасникам товариства.

Прийнявши рішення про розподіл прибутку відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Скаржник не міг встановити різні умови для власників акцій одного типу та класу, обмежити окремих акціонерів у праві на отримання дивідендів.

Щодо строків здійснення виплат, вони визначені безпосередньо в частині другій статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". У наведеній нормі вказано, що частина чистого прибутку сплачується (за умови неприйняття рішення про виплату дивідендів до 01 травня 2021 року) до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства до 01 липня року, що настає за звітним.

Також в аналогічній справі в постанові від 11.04.2024 Верховний Суд у справі №910/11136/23 зазначив, що з прийняттям загальними зборами товариства в межах надання їм повноважень рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», акціонери мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій.

Таким чином, на сьогодні сформувалася усталена судова практика щодо застосування статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у правовідносинах, пов`язаних зі сплатою частину чистого прибутку до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарського товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 01 травня року, що настає за звітним.

Щодо посилання скаржника на те, що зміна правового регулювання правовідносин, для забезпечення яких прийнято спеціальне законодавство (у даному випадку - Закон України "Про акціонерні товариства"), шляхом внесення змін до БК України або законів України про Державний бюджет України спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні відповідних норм спеціальних законів, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалюючи рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18), Конституційний Суд України вирішував питання відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону 3551 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 26 розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України було доповнено Законом № 79.

Натомість питання відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" Конституційним Судом України не вирішувалося. У рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) відсутні будь-які висновки щодо наведеної норми та загалом відсутні посилання на неї.

На момент виникнення та існування спірних правовідносин стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" була чинною та не визнавалася неконституційною. Цю статтю викладено у редакції, що відрізняється від абзацу восьмого частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності". У разі неприйняття господарською організацією державного сектора економіки рішення про нарахування дивідендів, частина прибутку акціонерного товариства сплачується не лише державі, а й іншим учасникам товариства, що свідчить про відсутність дискримінації та дотримання принципу рівності усіх суб`єктів права власності перед законом.

Колегія суддів зазначає, що на скаржника поширюється дія Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та дія частини другої статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", які є спеціальними щодо норм Закону України "Про акціонерні товариства".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не зупинялася дія Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI, Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не скасовував та не вносив зміни до Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №910/5357/23.

Звертаючись із позовом, позивач просив стягнути з ПАТ «Укрнафта» заборгованість з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік в сумі 112651,50 грн.

В рішенні окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №640/18646/21 за позовом ПАТ «Укрнафта» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, зокрема про визнання протиправною бездіяльності Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надмірно сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760, 86 грн. шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн.) та дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн.), щодо відмови в поверненні (381 852 502,87 грн.) на рахунок ПАТ «Укрнафта» в установі банку, ПАТ «Укрнафта» наполягає на правильності розрахунку боргу перед Державою у розмірі 1 921 167 072,00 грн.

Таким чином, виплата на одну акцію становить 1 921 167 072,00 грн/27 114 256 акцій, що дорівнює 70,85450 грн.

Відтак, сума зобов`язання відповідача перед позивачем з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік становить 112651,50 грн (1921167072,00 грн/27114256 акцій)*1590).

Відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» частина чистого прибутку має бути сплачена до 1 липня року, що настає за звітним.

При цьому звітним роком у даному випадку є рік, за який підлягають нарахуванню та виплаті дивіденди, тобто у даному випадку це 2020 рік.

Доказів виплати позивачу, як акціонеру ПАТ «Укрнафта», частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог і в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік в сумі 112651,50 грн.

Окремо слід зауважити на тому, що згідно з затвердженим у протоколі наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" №9/21 від 27.05.2021 порядком виплати дивідендів, витрати, які виникають через необхідність перерахування дивідендів (сплата податків, зборів тощо), проводяться за рахунок суми нарахованих дивідендів, призначених до виплати відповідній особі, яка має право на їх отримання.

Відповідно до ст.168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього кодексу.

Згідно ст.168.1.2 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

Таким чином, обов`язок сплачувати податки з виплат чистого прибутку доходу покладається саме на емітента-відповідача.

Тобто, саме відповідач, а не акціонер, повинен нарахувати виплати, передбачені абз.2 п.21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" пропорційно частці, нарахованій на користь держави, тобто з розрахунку на одну акцію стільки ж, скільки державі, і з нарахованих сум утримувати відповідні податки.

Водночас, на суд не може бути покладено функцій податкового агенту (в частині нарахування податків), суд лише зазначає суму без утримання відповідного податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Натомість суду достатньо зазначити, що присуджені до стягнення суми нараховані без віднімання сум податків.

Схожий за змістом правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/407/19, постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується порядок і строк виконання рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що відповідач, в разі добровільного виконання судового рішення, до відкриття виконавчого провадження, може утримати і перерахувати податки і збори з джерел виплати.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу наявності підстав для задоволення заявленого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такий розрахунок є арифметично вірним, з огляду на що з відповідача на корить позивача підлягають стягненню 6749,83 грн. 3% річних та 40410,00 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали наявні у справі, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надано, а тому погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/10949/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/10949/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/10949/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4.Матеріали справи №910/10949/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.04.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко